Справа № 353/1422/14-ц
Провадження № 2/353/25/15
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 січня 2015 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Луковкіна У.Ю.
за участю: cекретаря - Бойко В.Я.
старшого прокурора прокуратури Тлумацького району - Вівчарук Л.В.
позивачки - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3
представника Органу опіки та піклування Тлумацької РДА - Козака І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав відносно його дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона разом з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області шлюб між ними було розірвано, а місце проживання дітей було визначено за місцем проживання їх матері. Вказує, що відповідач з часу народження дітей не приділяв їм уваги, зловживав спиртними напоями, неодноразово в присутності дітей вчиняв сварки, виражався нецензурною лайкою та наносив їй побої. Після розірвання шлюбу відповідач відмовився надавати будь-яку допомогу на утримання дітей, а тому за позовом позивачки Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області було вирішено стягувати з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання двох дітей. Проте, вже більше 5 років відповідач жодної матеріальної допомоги не надає та ухиляється від сплати аліментів. В зв'язку вищенаведеним, органом опіки та піклування Тлумацької РДА складено висновок про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно його синів ОСОБА_6 та ОСОБА_7. Позивачка разом з дітьми проживає у належних житлово-побутових умовах, створених для повноцінного розвитку дітей. Позивачка повністю утримує дітей, піклується про їх здоров'я та дбає про їх розвиток. А тому, враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав відносно дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов підтримала та просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Вказала, що відповідач з моменту розлучення вихованням дітей не цікавиться, жодної матеріальної допомоги не надає, навчальні заклади не відвідував, присуджені аліменти не сплачує, більше двох років зв'язок не підтримує. Родичів по лінії відповідача вона ніколи не бачила та вони з дітьми не спілкуються. Зазначила, що
вона самостійно виховує та утримує двох дітей, в зв'язку з чим змушена виїжджати на роботу в Чехію, проте діти завжди проживають з нею та в даний момент навчаються у чеській школі.
Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позов підтримав та просив його задовольнити. Додатково просив суд звернути увагу на відібрані у неповнолітнього ОСОБА_6 письмові пояснення, який знаходиться та навчається у Чеській республіці, з яких видно, що відповідач ухиляється від батьківських обов'язків та негативно впливає на здоров'я і виховання сина.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи через засоби масової інформації шляхом опублікування оголошення в газеті «Урядовий кур'єр», в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідач про причини неявки не повідомив, а позивачка подала достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можна провести заочний розгляд справи.
Прокурор позов підтримала, проти позбавлення ОСОБА_5 батьківських прав відносно його дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, не заперечує.
Представник органу опіки та піклування Тлумацької РДА Козак І.В. в судовому засіданні вказав, що з врахуванням висновку органу опіки та піклування Тлумацької РДА, пояснень позивачки та свідків, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно його дітей: сина ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7.
Свідок ОСОБА_10, яка є сусідкою позивачки, повідомила, що не бачила відповідача більше 3-х років. Протягом цього часу він жодного разу не поцікавився дітьми, їхнім здоров'ям, навчанням та вихованням, матеріально не допомагає утримувати їх.
Свідок ОСОБА_11, яка є сусідкою позивачки, повідомила, що відповідача не бачила більше 3-х років, місце його перебування їй не відоме. Вказала, що поспілкувавшись з дітьми позивачки, зокрема, з старшим сином ОСОБА_6, їй стало відомо, що діти не відчували батьківського піклування зі сторони відповідача. Вказала, що під час проживання у шлюбі з позивачкою відповідач часто створював сварки та скандали, що негативно впливало на виховання та розвиток дітей. Позивачка повністю матеріально утримує своїх дітей, а відповідач не цікавиться їх життям та вихованням і не надає жодної матеріальної допомоги, в тому числі не сплачує аліменти.
Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства». Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Проте суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
В судовому засіданні малолітній ОСОБА_7, якому на момент прийняття рішення по справі виповнилось майже 8 років, повідомив, що батько ним не цікавиться, він йому не дзвонить, не спілкується, подарунків не дарує. Вказав, що не хоче, щоб батько проживав з ними, повністю підтримує позицію матері.
Неповнолітній ОСОБА_6 не міг прибути в судове засідання та особисто висловити свою думку щодо позову, оскільки перебуває в Чеській республіці та згідно довідки лікаря хворіє (а.с. 66-67). Проте його думка викладена в повідомленні Дитячого кризового центру м. Градець Кралове Чеської республіки від 08.01.2015 року (а.с. 64-65).
Заслухавши позивачку та її представника, прокурора, пояснення свідків, врахувавши думку дітей та органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини зазначає, що в усіх діях щодо дітей, першочергова
увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. В свою чергу статтею 14 зазначеного Закону зазначається, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Аналогічні норми містить і стаття 9 Конвенції ООН про права дитини: «Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини».
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Згідно ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, а також обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. А ст. 150 Сімейного Кодексу України прямо передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо існують наступні підстави: батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
При вирішенні даного спору суд враховує, насамперед, інтереси неповнолітніх дітей та першочергове право батьків перед іншими особами на те, щоб неповнолітні діти проживали з ними та право батьків на їх виховання.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують
батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 (відповідач) та ОСОБА_2 (позивачка) є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час є неповнолітнім (16 років), та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який на даний час є малолітнім (7 років), що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 4, 4 зворот). 17.01.2012 року рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області шлюб між ОСОБА_5 (відповідач) та ОСОБА_2 (позивачка) було розірвано, а місцем проживання малолітнього сина ОСОБА_7 було визначено місце проживання його матері (а.с. 5). Рішенням Тлумацького районного суду Івано-Франківської області від 27.09.2013 року ОСОБА_5 (відповідач) було зобов'язано сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_6 та сина ОСОБА_7 в розмірі по 500,0 гривень на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття (а.с. 12). Згідно довідки про неотримання аліментів від 13.11.2014 року ОСОБА_2 (позивачка) за період з 28.08.2013 по 10.11.2014 року взагалі не отримувала аліменти на утримання дітей від ОСОБА_5 (відповідач) по виконавчому листу № 353/1195, виданому 27.09.2013 року Тлумацьким районним судом Івано-Франківської області (а.с. 8). Згідно актів обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 14.11.2014 року та 13.01.2015 року ОСОБА_2 (позивачка) проживає по АДРЕСА_1, працює за межами України, у неї на утриманні перебуває двоє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, матеріально-побутові умови проживання, санітарно-гігієнічний стан житла добрий та створено умови для проживання та виховання дітей. Відповідач у даному житлі не з'являвся з 2008 року (а.с. 69, 71). Згідно акту обстеження матеріально-побутових умов і сімейних обставин від 14.11.2014 року ОСОБА_5 (відповідач) за останнім відомим місцем реєстрації близько п'яти років не проживає (а.с. 70). Відповідно до повідомлення дитячого кризового центру м. Градець Кралове Чеської республіки під час консультації з неповнолітнім ОСОБА_6 від 08.01.2015 року, що після розлучення батьків ОСОБА_6 перестав бачитись з батьком. За час проживання з батьками у Чеській республіці, його батько, який знаходився там приблизно рік, обмежував його та пригноблював, не цікавився ним, здійснював фізичне насильство до матері, виражався нецензурною лайкою. Останніх два роки він батька не бачив, не спілкується та не переписується з ним, боїться підтримувати подальший контакт з батьком, оскільки існує загроза як йому та і його матері. Своїм теперішнім життям ОСОБА_6 задоволений, являється студентом першого курсу середньої школи за напрямком інформативні технології, дуже цікавиться навчанням та бажає залишитись в Чеській республіці (а.с. 64-65). Відповідно до письмових пояснень класного керівника ОСОБА_12 школи м. Градець Кралове Чеської Республіки, де навчається ОСОБА_6, останній не має ніяких проблем у навчанні та вихованні, надійний та добросовісний, навчається на дуже доброму рівні (а.с. 61-62).
Згідно ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок є обов'язковим при вирішенні даної категорії справ відповідно до ст.ст. 19 СК України.
Згідно висновку № 744/01-18/03 від 19.11.2014 року Тлумацької РДА Івано-Франківської області, як органу опіки та піклування, виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, було проведено
відповідну перевірку і встановлено, що ОСОБА_2 (позивачка) тимчасово проживає за межами державного кордону України. З 04.09.1997 року по 2012 рік ОСОБА_2 (позивачка) та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі. За час перебування у шлюбі у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 Після розірвання шлюбу місцем проживання дітей було визначено місце проживання їх матері. З часу розірвання шлюбу ОСОБА_5 (відповідач) не провідує дітей, не цікавиться їх навчанням, станом здоров'я, фінансово та матеріально не підтримує, не піклується про їх фізичний і духовний розвиток, не створює умов для отримання дітьми освіти, ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків та від сплати аліментів. Теперішнє місце проживання ОСОБА_5 (відповідач) не відоме. Враховуючи вищенаведене, орган опіки та піклування Тлумацької РДА Івано-Франківської області, вважає доцільним позбавити ОСОБА_5 (відповідача) батьківських прав щодо його неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього син ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 68).
При прийняття рішення по даній справі суд, в першу чергу, виходячи з інтересів неповнолітніх дітей, враховує висновок органу опіки та піклування щодо обставин спору та про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 (відповідача) стосовно його дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який узгоджується як із поясненнями учасників процесу щодо обставин справи, так і з фактичними обставинами справи.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5 (відповідач) за станом свого психічного здоров'я усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, а також мав юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку. Він був зобов'язаний брати участь у вихованні дітей і мав право на особисте спілкування з ними. Проте ОСОБА_5 (відповідач) таким правом не скористався, самоусунувшись від нього, залишивши дітей без свого піклування та не бажаючи і на сьогоднішній день займатись їх утриманням та вихованням.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 (відповідач) умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своїх дітей: неповнолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та малолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, нездатний забезпечити їм нормальні умови проживання, розвитку та виховання, а тому позбавлення його батьківських прав буде відповідати інтересам дітей.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, і в разі, якщо змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, суд може постановити рішення про поновлення батьківських прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 19, 151, 163, 164, 166, 169, 180 Сімейного кодексу України, п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини, ч. 2 ст. 11, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 10, 11, 57-60, 169, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, останнє відоме місце проживання якого АДРЕСА_1, батьківських прав щодо неповнолітніх дітей: сина - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та сина - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, які народились в м. Тлумач Івано-Франківської області та проживають за адресою: АДРЕСА_1 з матір'ю ОСОБА_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня
отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча У.Ю. Луковкіна