Справа № 738/2832/14-к Головуючий у І інстанції Волошина Н. В.

Провадження № 11-кп/795/63/2015

Категорія - ст.81 КК України Доповідач Григор'єва В. Ф.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 січня 2015 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Чернігівської області в складі:

Головуючого-суддіГригор’євої В. Ф.

суддів - Заболотного В.М., Шахової О.Г.,

з участю секретаря - Дудко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Чернігові кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_2 на ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2014 року, якою в задоволенні клопотання засудженого

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, неодруженого, з середньою-спеціальною освітою, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, засудженого 11 грудня 2009 року Єнакієвським міським судом Донецької області за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі, ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2013 року замінено невідбуту частину строку покарання з позбавлення волі на обмеження волі строком 3 роки 11 місяців,

про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання відмовлено,

за участю учасника кримінального провадження:

прокурора - Джими Д.Г.

В С Т А Н О В И В:

Вироком Єнакієвського міського суду Донецької області від 11 грудня 2009 року ОСОБА_2 засуджений за ч.2 ст.121 КК України до 8 років позбавлення волі.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 19 червня 2013 року засудженому ОСОБА_2 замінено невідбуту частину строку покарання з позбавлення волі на обмеження волі строком 3 роки 11 місяців.

Засуджений ОСОБА_2 звернувся до суду із клопотанням про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання на підставі ст. 81 КК України.

Ухвалою Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2014 року у застосуванні до засудженого ОСОБА_2 умовно - дострокового звільнення від відбування покарання згідно ст.81 КК України відмовлено.

В основу свого рішення суд поклав те, що засуджений ОСОБА_2 хоч і відбув 2/3 частини строку призначеного судом покарання, проте не довів своє виправлення, оскільки за час відбування покарання мав як подяки, так і стягнення, поряд із сумлінним ставленням до праці неодноразово порушував правила режиму утримання, з дня зняття стягнення минуло небагато часу, а тому його клопотання не підлягає задоволенню.

Не погоджуючись з рішенням суду, засуджений ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу місцевого суду скасувати та звільнити його умовно-достроково від відбування покарання.

В обґрунтування своїх вимог ОСОБА_2 зазначає, що з часу останнього стягнення пройшло більше півроку і воно вже перекрито заохоченнями. Вказує, що стягнення до нього було застосовано за куріння у невстановленому місці і не свідчить про те, що він не став на шлях виправлення. Вважає, що він має право на пільгу на підставі ст. 81 КК України.

Заслухавши суддю - доповідача по провадженню, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого ОСОБА_2 і вважав про необхідність залишення ухвали суду без змін, оскільки вона обґрунтована, дослідивши матеріали провадження щодо засудженого ОСОБА_2, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.81 КК України до осіб, що відбувають покарання у виді позбавлення волі може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Умовно - дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення, при цьому фактично відбув необхідну частину призначеного судом строку покарання.

Суд першої інстанції, розглядаючи клопотання ОСОБА_2, дійшов висновку про відмову у застосуванні до нього умовно - дострокового звільнення від відбування покарання через те, що засуджений своєю поведінкою не довів своє виправлення.

Як вбачається з матеріалів справи, засуджений ОСОБА_2, відбуваючи покарання за вчинення тяжкого злочину, лише доводить своє виправлення, стає на шлях виправлення.

Так, засуджений ОСОБА_2 отримав чотири стягнення, останнє, з яких було знято лише 16 жовтня 2014 року, згідно з характеристикою ще доводить своє виправлення, що ставить під сумнів правильність висновку спостережної комісії Менської райдержадміністрації від 11 листопада 2014 року про те, що засуджений заслуговує умовно-дострокове звільнення від відбування покарання та про формальний підхід до вирішення даного питання, спостережна комісія не з'ясувала необхідних відомостей стосовно засудженого.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно враховується поведінка засудженого ОСОБА_2 за весь період відбування ним строку покарання, а не тільки за останній час, а тому твердження засудженого та представників установи виконання покарань, спостережної комісії про те, що він діючих дисциплінарних стягнень немає і тому до нього повинно бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, не заслуговують на увагу. Дані про відсутність дисциплінарних стягнень або про те, що стягнення погашені мають важливе значення, проте ці обставини не мають виключного значення при прийнятті рішення про умовно-дострокове звільнення засудженого від відбування покарання.

З урахуванням наведених обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що застосування до засудженого умовно - дострокового звільнення вiд відбування покарання є передчасним, оскільки на час звернення до суду з клопотанням ОСОБА_2 хоч і відбув 2/3 частини строку призначеного судом покарання, проте не довів своє виправлення, оскільки за час відбування покарання мав як подяки, так і стягнення, поряд із сумлінним ставленням до праці неодноразово порушував правила режиму утримання, з дня зняття стягнення минуло небагато часу, а тому його клопотання не підлягає задоволенню.

Тому з урахуванням положень ст.81 КК України, а також думки адміністрації установи, яка немає впевненості в подальшій самокерованій правослухняній поведінці ОСОБА_2, колегія суддів вважає, що суд правильно дійшов висновку про недостатність підстав для його умовно-дострокового звільнення від відбування покарання.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстав для скасування вказаної ухвали суду першої інстанції та ухвалити нову ухвалу про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання ОСОБА_2, як про це йдеться у апеляційній скарзі засудженого, немає.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Менського районного суду Чернігівської області від 27 листопада 2014 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_2 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання - без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції.

СУДДІ:

Григор’єва В.Ф. Заболотний В.М. Шахова О.Г.