ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_________________________________________________________________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "03" липня 2006 р.  

10 год. 30 хвил.              Справа № АС-27/374-06

вх. № 7072/1-27

Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.

представників сторін :

позивача –– Росоха А.В. - представника (за дорученням), Дерев”янкаД.В. – представника (за дорученням)

відповідача –– Верещака М.О.  – заступника начальника відділу (за дорученням)

по справі за позовом  ТОВ "Енергосервіс" м. Харків   

до  ДПІ у Київському районі м. Харкова  

про визнання нечинним повідомлення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просить визнати нечинним податкове повідомлення-рішення відповідача №0000302307/0 від 25.05.2006р.  як таке, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідач – ДПІ у Київському районі м. Харкова, у відзиві на позовну заяву та представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечує, посилаючись на матеріали перевірки. Представник відповідача вказує, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на документах податкового обліку позивача, зроблені на підставі ретельного документального аналізу податкової звітності позивача. Представник відповідача зазначає, що оскаржене рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохає в задоволенні позовних вимог відмовити.

Дана справа розглядалася на підставі процесуальних  норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що Державною податковою інспекцією у Київському районі міста Харкова було проведено виїзну позапланову перевірку ТОВ «Енергосервіс» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рахунок майбутніх платежів ПДВ за період травень 2005 року.

За результатами вищезазначеної перевірки було складено Акт від 22.05.2006 р. № 1313/23-722/30592278. На підставі висновків даного Акту відповідачем 25.05.2006 року  було ухвалене податкове повідомлення-рішення №0000302307/0. Даним рішенням позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування ПДВ на 75863 грн.

В акті перевірки вказано, що ТОВ «Енергосервіс» в порушення п.3.1 ст. З та п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не включило в травні 2005 року в розділі І «Податкові зобов'язання» податкової декларації з ПДВ грошові кошти отримані від пайовиків в сумі 379317,00 грн. ПДВ - 75863,00 грн. Тобто, ТОВ «ЕнергорсервІс» завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за травень 2005 року на суму 75 863, 00 грн.

           Згідно з п.п.4.1.1. п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку
підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт,
послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу
юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних
сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів
операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення),
операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).

Відповідно до п.п.11.3.1. п.11.3. ст. 11 «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валового доходу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

•          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника
податку в оплату товарів (робіт, послуг), що підлягають продажу, у разі продажу
товарів (робіт, послуг) за готівку - дата її оприбуткування в касі платника податку, а за
відсутності  такої  -  дата  інкасації готівки  у  банківській  установі,  що  обслуговує
платника податку;

•          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного надання
результатів робіт (послуг) платником податку.

Відповідач вважає, що Позивач грошові кошти у розмірі 455 180, 00 грн., отримані від фізичних осіб у травні 2005 року (кошти пайовиків, з якими були укладені договори на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку) повинен був віднести до валових доходів на підставі п.п.4.1.1. п. 4.1 ст. 4 та п.п.11.3.1. п.11.3. ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно з п.п.3.1.1. п. 3.1 ст. З Закону України «Про податок на додану вартість» об'єктом оподаткування є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України, в тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору) для погашення заборгованості заставодавця, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу у користування лізингоотримувачу (орендарю). Відповідно до п.п.7.3.1. п.7.3. ст. 7 «Про податок на додану вартість» датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

•          або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника
податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки
товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі
платника  податку,   а  при  відсутності  такої -  дата  інкасації  готівкових  коштів  у
банківській установі, що обслуговує платника податку;

•          або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що
засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

          Між тим, Згідно з п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», товари - матеріальні та нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються   у   будь-яких   операціях,   крім   операцій   з   їх   випуску   (емісії)   та погашення.

          Згідно з п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни,     поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію, незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів

Не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Окремо виділена квартира, відповідно до ст.ст. 179 та 181 Цивільного Кодексу України, є нерухомою річчю, нерухомим майном, нерухомістю та може бути товаром в розумінні п. 1.6. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Але отримання Позивачем грошових коштів від пайовиків за договорами на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку не є тотожним отриманню грошових коштів як плата або передплата за проданий Позивачем товар (роботу, послугу) - окремо виділену квартиру.

Згідно з ч.2 ст. 331 Цивільного Кодексу України, право власності на новозбудоване нерухоме майно (житловий будинок, будівля, споруда тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна в експлуатацію, право власності виникає з моменту його прийняття в експлуатацію.

Якщо право власності на нерухоме майно у відповідності з законом підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Згідно з п.п. а) п.6.1 «Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно», затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 р. N 7/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 28 січня 2003 р. N 6/5) та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18 лютого 2002 р. за N 157/6445, оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування фізичним та юридичним особам при представленні договору про пайову участь у будівництві об'єкта нерухомого майна, акта про прийняття об'єкта в експлуатацію та акта приймання-передавання цього об'єкта.

Перехід права власності на окремо виділену квартиру від Позивача до здольщика можливо лише при наступних умовах:

1.          Товар (окремо виділена квартира) повинен матися в наявності, тобто повинен
бути збудований.

2.          Дім, в якому знаходиться ця квартира, повинен бути зданий в експлуатацію, що
підтверджується    підписанням    Актом   державної   комісії   про   прийняття    в
експлуатацію.

3.          Позивач   зареєструє   в   Бюро   технічної   інвентаризації  та   в   реєстрі   власників
нерухомого майна цю квартиру за собою як власник.

    У випадку, що розглядається, якщо квартири здольщиків і збудовані на травень 2005 р. (момент внесення грошових коштів на рахунок Позивача), то у будь-якому разі дім не здано в експлуатацію, не здійснена реєстрація в БТІ та не здійснена реєстрація в реєстрі власників нерухомого майна.  Правова природа діяльності Позивача по організації будівництва дома та договорів на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку взагалі не лише не передбачають набуття Позивачем права власності на квартири здольщиків, а й виключають це. Тобто не можливо передати право власності, якщо його не має і не повинно бути.

Згідно з абз.2 п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не вважаються продажем операції з надання товарів у межах договорів комісії, схову (відповідального зберігання), доручення, інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу прав власності на такі товари.

Таким чином, операції по залученню грошей здольщиків для будівництва дома не підпадають під продаж товарів в розумінні п. 1.31. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», тому грошові кошти у розмірі 455 180, 00 грн. отримані від фізичних осіб у травні 2005 року (кошти пайовиків, з якими були укладені договори на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку) не є доходом Позивача.

При одержанні коштів від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку у підприємства виникають боргові зобов'язання перед пайовиками. Ці боргові зобов'язання погашаються підприємством з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку. Вищезазначені господарські операції підприємства відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями, порядок їх оподаткування регулюється п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон).

Відповідно до підпункту 7.9.1 ст. 7 Закону з урахуванням особливостей, встановлених Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Таким чином, сума коштів, перерахованих пайовиками для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, не включається до валового доходу підприємства, а витрати підприємства, пов'язані з виконанням за дорученням пайовиків відповідних угод від свого імені за рахунок пайовиків, не включаються до його валових витрат. При цьому різниця між сумою коштів, одержаних підприємством від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, і розміром фактичних витрат підприємства, пов'язаних з виконанням доручення пайовиків забезпечити фінансування будівництва житлового будинку, вважається доходом підприємства, який включається до його валового доходу.

У зв’язку  з вищезазначеним висновок Відповідача, про те, що Позивачем завищено від'ємне значення різниці між сумою податкових зобов’язань та податкового кредиту за травень 2005 року на суму 75 863, 00 грн. є хибним.

          Суд вважає необхідним також зауважити, що Позивач двічі звертався до Відповідача листами № 192 від 16.09.2004 р. (арк. справи 37) та № 203  від  12.10.2004 року (арк. справи 38) з проханням роз'яснити питання щодо виникнення   податкових  зобов’язань  по  податку  на  прибуток  та  ПДВ  при  здійснені будівництва житла та адміністративних будівель.

Двічі Відповідач надавав однакові податкові роз'яснення Позивачу з цього питання (б/н від 22.09.2004 року (арк. справи 39-40)  та № 7707/10/31-034 від 21.10.2004 р. (арк. справи 41-42):

«У разі якщо для фінансування будівництва житлового будинку у встановленому законодавством порядку використовуються кошти юридичних і фізичних осіб, необхідно мати на увазі, що договір на пайову участь у фінансуванні будівництва житлового будинку між підприємством і пайовиками (фізичними та юридичними особами) не передбачає передачі права власності на майно. При одержанні коштів від пайовиків для фінансування будівництва житлового будинку у підприємства виникають боргові зобов'язання перед пайовиками, які погашаються підприємством з передачею пайовикам після завершення будівництва документів для оформлення права власності на відповідну частину житлового будинку.

Вищезазначені господарські операції підприємства відносяться до операцій з борговими зобов'язаннями, порядок їх оподаткування регулюється п. 7.9. ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п. 7.9.1. п. 7.9. ст. 7 вищезазначеного Закону, з урахуванням встановлених ними особливостей не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв»язку з цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно.

Таким чином, сума коштів, перерахованих пайовиками для фінансування будівництва житлового будинку згідно з вищезазначеним договором, не включається до валового доходу підприємства, а витрати підприємства, пов”язані з виконанням за дорученням пайовиків відповідних угод від свого імені за рахунок пайовиків, не включаються до його валових витрат.»

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного,

Керуючись статтями   8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити. Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Київському районі м. Харкова №0000302307/0 від 25.05.2006р.

2.          Стягнути з державного бюджету на користь позивача – ТОВ „Енергосервіс” суму судового збору в розмірі 3,40 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 10.07.2006р. о 10-00 год.

Суддя                                                                                            Мамалуй О.О.