Справа № 347/1225/13-ц

Провадження № 22-ц/779/103/2015

Категорія 45

Головуючий у 1 інстанції Крилюк М.І.

Суддя-доповідач Ковалюк Я.Ю.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 січня 2015 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Ковалюка Я.Ю.

суддів: Матківського Р.Й., Шишка А.І.

секретаря Капущак С.В.

з участю представників: апелянта-ОСОБА_1.,позивача ОСОБА_2-ОСОБА_3 позивачів-ОСОБА_10., ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на рішення Косівського районного суду від 24 листопада 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 до ОСОБА_5, треті особи: відділ містобудування, архітектури Косівської районної державної адміністрації, інспекція державного архітектурного-будівельного контролю в Івано-Франківській області про визнання недійсними декларацій про початок виконання будівельних робіт, визнання недійсними містобудівних умов та обмеження забудови земельної ділянки, зобов'язання привести квартиру у попередній стан відповідно до плану будинку та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а :

В травні 2013 року ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 звернулись в суд із зазначеним позовом посилаючись на те, що відповідачка про свої наміри по здійсненню будівельних робіт по реконструкції квартири, яка є суміжною з квартирою позивачів, останніх не повідомляла, письмової згоди від них не отримувала, також відсутній дозвіл на реконструкцію міськвиконкому та рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни функціонального призначення квартири з подальшим переведенням приміщення в нежитлове. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відділу містобудування, архітектури Косівської РДА також суперечить діючому законодавству, оскільки при їх видачі не враховано, що договір сервітутного землекористування з відповідачем не укладався, цільове призначення використання земельної ділянки - для обслуговування квартири, а загальна площа об'єкта будівництва значно перевищує площу квартири відповідачки. ОСОБА_5 звернулась із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, посилаючись на те, що відповідачка постійно перешкоджає працівникам проводити ремонтні роботи квартири, знищує будівельні матеріали, вчиняє сварки та скандали. Просила стягнути в її користь 9860грн. матеріальної шкоди та 5000грн. моральної шкоди.

Рішенням Косівського районного суду від 24 листопада 2014 року позов ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4 задоволено.

Визнано незаконними декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану в інспекції ДАБК в Івано-Франківській області від 03.01.2013, видану ОСОБА_5 та містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, видані відділом архітектури Косівської РДА від 17.12.2012 року. Зобов'язано ОСОБА_5 привести квартиру у попередній стан, відповідно до плану будинку та ДБН.

В позові ОСОБА_5 відмовлено.

На дане рішення представник ОСОБА_5 - ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального і процесуального права та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що наказ Держбуду України від 05.12.2000 року №273, на який зіслався суд, скасований на підставі наказу Міністерства регіонального розвитку та будівництва України №3 від 19.01.2010 року, а постанова Львівського апеляційного адміністративного суду жодного відношення до спірної декларації не має.

Апелянт також вказує, що в ході розгляду справи позивачами жодними чином не доведено той факт, що реконструкція квартири №3 під магазин непродовольчих товарів по АДРЕСА_1, яка проводилась відповідачами, будь-яким чином порушує права, свободи, інтереси позивачів. Так, реконструкція квартири здійснюється на підставі Декларації про початок виконання будівельних робіт в установленому порядку, визначеному Постановою Кабміну від 13.04.2011 року №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».

Вважає, що суд не звернув увагу на те, що реконструкція квартири передбачає лише зміну її цільового призначення та перепланування всередині самої квартири, а тому питання щодо підтвердження належного права користування земельною ділянкою, на якій розташовано цей багатоквартирний будинок є недоречним, так як із переходом до ОСОБА_5 права власності на квартиру, до неї також перейшло право користування земельною ділянкою.

На думку апелянта, суд даним обставинам не дав належної оцінки та ухвалив рішення з порушенням вимог закону.

З вище наведених підстав просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_4, а зустрічні позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги апеляції підтримав з мотивів викладених в апеляційній скарзі.

Сторона позивача вимог апеляційної скарги не визнала, просила апеляцію відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про час й місце розгляду справи, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивачів та відмову в задоволенні зустрічного позову, суд підставно визнав незаконними декларацію про початок виконання будівельних робіт, зареєстровану в інспекції ДАБК в Івано-Франківській області від 03.01.2013 року, видану ОСОБА_5 та містобудівні умови і обмеження забудови земельної ділянки, видані відділом архітектури Косівської РДА від 17.12.2012 року та зобов'язав ОСОБА_5 привести квартиру у попередній стан, відповідно до плану будинку та ДБН, а в позові ОСОБА_5 відмовив.

З даним висновком суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

Із матеріалів справи вбачається, що позивачі, які проживають в квартирі №1 є сусідами відповідачки, яка є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 22.10.2012 року, укладеним між нею та ОСОБА_8

Зі змісту ч.1 ст.8 ЖК України переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням виконавчого комітету обласної, міської рад.

Рішенням Косівської міської ради №1.8-30/2009 від 04.06.2009 року колишньому власнику квартири №3 ОСОБА_8 надано дозвіл на перевід квартири з житлового в нежитлове приміщення під магазин, попередньо виготовивши проектну-технічну документацію. Зазначене рішення визнане протиправним та скасоване постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13.06.2013 року при розгляді справи за позовом ОСОБА_2 до Косівської міської ради, третя особа ОСОБА_8 При цьому, апеляційний суд застосував норми права, що діяли на час виникнення правовідносин між сторонами по справі.

Відповідно до п.1.4.1. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 року, реконструкція жилого будинку - комплекс будівельних робіт, спрямованих на поліпшення експлуатаційних показників приміщень житлового будинку шляхом їх перепланування та переобладнання, надбудови, вбудови, прибудови з одночасним приведенням їх показників відповідно до нормативно-технічних вимог.

Відповідно до вимог п.1.4.1. Правил переобладнання і перепланування жилих будинків, жилих і нежилих у жилих будинках приміщень дозволяється робити після одержання дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів відповідно до законодавства.

З відповіді виконкому Косівської міської ради від 13.02.2013 року (а.с. 30) вбачається, що ОСОБА_9 із заявою з приводу проведення будівельних робіт та переобладнання під магазин квартири №3 не зверталась, рішення міськвиконкомом з цих питань не приймалось.

Відповідно до п. 2 постанови Кабміну України "Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт" від 13.04.2011 року №466 будівельні роботи можуть виконуватися замовником після реєстрації відповідною інспекцією декларації - щодо об'єктів будівництва. У відповідності до п.19 Порядку виконання підготовчих і будівельних робіт інспекція протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову в його видачі. Згідно п.20 зазначеного порядку підставою для відмови у видачі дозволу є:неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; невідповідність поданих документів вимогам законодавства; виявлення недостовірних відомостей у поданих документах.

Виходячи з вищенаведеного, без здійснення переведення житлового приміщення в нежитлове, неотримання відповідачкою дозволу на проведення реконструкції житлового приміщення в магазин суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про задоволення позовних вимог. Оскільки декларація про початок будівельних робіт видана відповідачу з порушенням норм ст. ст.152 ЖК України та ст. 383 ЦК України без відповідного дозволу виконавчого комітету та із забороною власнику квартири використовувати житлове приміщення під нежитлове комерційне приміщення, то суд першої інстанції обґрунтовано визнав ОСОБА_5 належним відповідачем, а декларації недійсною. Наряду з цим відповідачка про свої наміри по здійсненню будівельних робіт по реконструкції квартири, яка є суміжною з квартирою позивачів, останніх не повідомляла, письмової згоди від них не отримувала, також відсутній дозвіл на реконструкцію міськвиконкому та рішення органу місцевого самоврядування щодо зміни функціонального призначення квартири з подальшим переведенням приміщення в нежитлове. Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки відділу містобудування, архітектури Косівської РДА також суперечить діючому законодавству, оскільки при їх видачі не враховано, що договір сервітутного землекористування з відповідачем не укладався, цільове призначення використання земельної ділянки - для обслуговування квартири, а загальна площа об'єкта будівництва значно перевищує площу квартири відповідачки

Розглянувши справу в межах позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає,що доводи апеляційної скарги не спростовують правильного висновку суду першої інстанції при вирішенні спору, поскільки рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового або зміни рішення.

Керуючись ст.ст.218, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Косівського районного суду від 24 листопада 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Я.Ю. Ковалюк

Судді: Р.Й. Матківський

А.І. Шишко