У Х В А Л А

Іменем України

15 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

судді-доповідача - Ігнатюка Б.Ю.

суддів - Мацунича М.В., Куштана Б.П.

при секретарі - Савариній Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 на рішення Іршавського районного суду від 18 червня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третіх осіб - служби у справах дітей Іршавської РДА, прокурора Іршавського району про повернення дітей та позбавлення батьківських прав ,-

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 про повернення дітей та позбавлення батьківських прав.

Позовні вимоги мотивовано тим, що вона з відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі, в якому народилось двоє дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2 У лютому 2011 р. шлюб між ними розірвано рішенням Свалявського районного суду і цим же рішенням діти передані на виховання матері, на користь якої стягнуто аліменти з відповідача на утримання дітей. Після цього позивачка створила нову сім'ю, в якій були належні умови для проживання дітей. Вона не перешкоджає відповідачу спілкуватись з дітьми. Але відповідач своїх батьківських обов'язків не виконує, від сплати аліментів ухиляється внаслідок чого виникла заборгованість в 9 600 грн., іншої матеріальної допомоги по їх утриманню, навчанню та вихованню не надає. Крім цього, він викрав дітей і вони проживають разом з ним, хоча належних умов у нього немає.

Рішенням суду в задоволенні позову відмовлено.

Позивачка та її представник оскаржили рішення, порушили питання про його скасування та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована невідповідністю висновків суду обставинам справи.

В судове засідання апелянти не явились, про причину неявки не повідомили. Про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджено відповідними розписками. Тому суд розглянув справу у їх відсутності відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України.

Відповідач, його представник, а також прокурор вважали, що підстав для задоволення скарги немає.

Заслухавши осіб, які приймали участь у справі та дослідивши матеріали справи, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позбавлення батьківських прав позивачка просила здійснити по причині ухилення відповідача від виконання своїх обов'язків по вихованню дітей, тобто з підстави, передбаченої п.2 ч.1 ст.164 СКУ, відповідно до якої мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини.

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Всупереч зазначеній нормі ЦПК позивачка не навела жодного доказу ухилення відповідача від виховання дітей. Навпаки, діти проживали з ним з липня 2014 р. до того часу, коли він віддав дітей позивачці. Але через деякий час старша дочка перейшла проживати до батька і в теперішній час проживає разом з ним. Відповідачем на дітей відкриті депозитні рахунки, на які він перераховує кошти по мірі можливості. Заборгованість по сплаті аліментів дійсно існує, однак сама по собі ця обставина не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. В ухвалі Верховного Суду України від 17.10.2007 р. зазначено, що позбавлення батьківських прав, які надані батькам до досягнення дитиною повноліття, є крайньою мірою впливу на особу, яка не виконує батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування треба вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема відношення батьків до дітей. Про ухилення від обов'язку виховувати дитину, передбаченого п.2 ч.1 ст.164 СКУ може йти лише при умові винної поведінки особи, свідомого нехтування нею своїми батьківськими обов'язками. Такої поведінки в діях відповідача не вбачається. Більш цього, висновком органу опіки та піклування Кушницької сільради встановлено, що відповідач не ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, їх навчання, підготовку до самостійного життя, не зловживає алкоголем, не вчиняв протиправних дій відносно дітей.

Крім цього, слід зазначити, що менша дочка залишилась проживати з позивачкою, але остання виїхала на заробітки, а дитину залишила на вихованні у своєї мами в Дніпропетровській області.

У позовні заяві також стверджується, що рішенням Свалявського районного суду від 24 лютого 2011 р. діти залишені на вихованні матері. Це твердження не відповідає дійсності: на а.с. 10 знаходиться виписка з вказаного рішення суду, в якій про зазначене твердження взагалі не згадується. Немає і іншого судового рішення щодо визначення місця проживання дітей. Тому при вирішенні питання про повернення дітей, слід виходити з вимог ст.141 СКУ, згідно якої мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. А тому, суд констатує, що діти можуть проживати як з мамою так і з батьком в залежності від їхнього бажання та інших обставин. Факт викрадення дітей відповідачем та факт залишення позивачці дітей рішенням суду є недоведеним, що є підставою в задоволенні і цих позовних вимог.

На підставі наведеного слід зробити висновок про правильність рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до ч.1 ст.161 СКУ якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Тобто, органом опіки та піклування може вирішуватись спір щодо місця проживання дитини, а не приймати рішення по такому питанню лише по зверненню одного з батьків як це зроблено органом опіки та піклування Виноградівської РДА. Тому рішення цього органу від 05.06.2014 р. до уваги не приймається.

Інших доводів, які б мали значення для вирішення справи апеляційна скарга не містить.

Керуючись ст.ст.307,308,315 ЦПК України, судова колегія,-

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Іршавського районного суду від 18 червня 2014 року по даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді :