ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13.01.2015 року Справа № 904/6788/14
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді : Бахмат Р. М. (доповідача),
суддів: Кощеєва І.М., Кузнецова В.О.
секретар судового засідання : Назаренко С.Г.
за участю представників сторін: представники сторін в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО», м. Дніпропетровськ на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2014р. у справі № 904/6788/14.
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО», м. Дніпропетровськ
до: Відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації, смт. Ювілейне
про стягнення 23 658,58 грн.
В С Т А Н О В И В :
Рішенням господарського суду Дніпропетровської обл. від 04.11.2014 р. у справі № 904/6788/14, яке підписано 06.11.14 р. і оформлено відповідно до вимог ст. 84 ГПК України (суддя Васильєв О.Ю.), відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ТРІО», м. Дніпропетровськ до Відділу освіти Дніпропетровської районної державної адміністрації, смт. Ювілейне про стягнення 23 658,58 грн. заборгованості за договором про закупівлю товарів за державні кошти № 193 від 02.04.12 р., укладеним між сторонами.
Позивач не погодився з вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Розпорядженням секретаря судової палати від 20.11.2014 р. № 911, у зв'язку з відпусткою судді Євстигнеєва О.С., змінено склад колегії суддів.
Скаржник вважає, що рішення підлягає скасуванню як таке, що постановлене внаслідок неправильного застосування матеріального права.
Позивач акцентує увагу на тому, що на його думку суд вийшов за межі позовних вимог, визначивши договір № 193 від 02.04.2012р. нікчемним, що суд першої інстанції в ході судового розгляду встановив, що жодна з сторін не заперечувала проти зазначеного вище договору, визнавала його, більше того відповідач навіть визнав невиконане зобов'язання перед позивачем через несплату грошових коштів за поставлений товар.
Також скаржник не згоден з думкою відповідача, що товарні накладні до наведеного вище договору не є належними доказами, оскільки на накладних присутні печатки про отримання, так є деякі одиничні накладні без печаток, але вони до уваги не беруться.
Позивач зауважує, що відповідачем жодним чином не доведено, що вказані в позовній заяві товарно-матеріальні цінності не були отримані та не оприбутковувалися у бухгалтерському чи податковому обліку.
Відповідач відзив на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, 04.12.2014р. по факсу подав клопотання про перенесення розгляду справи на іншу дату, у зв'язку із зайнятістю його представника.
Ухвалою суду від 04.12.2014р. розгляд справи було відкладено на 13.01.2015р. на 10:30.
Позивач і відповідач в судове засідання не з'явилися.
В судовому засіданні оголошено постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила, що між Відділом освіти Дніпропетровської РДА ( замовник ) та ТОВ «Тріо» ( учасник ) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №193 від 02.04.12р.
Згідно з п.1.1. вказаного договору учасник прийняв на себе зобов'язання у 2012 році передати (поставити) замовникові товари , зазначені у додатку №1 (специфікація), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар.
Обсяги закупівлі товарів (робіт або послуг) можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3. договору).
Учасник повинен передати (поставити) товар ( товари), якість яких відповідає сертифікатам якості , ДСТУ дійсним на дату отримання товару. (п.2.1 договору)
Відповідно п. 3.1. договору ціна цього договору становить 418 190, 99 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згою сторін (п.3.2. договору).
Згідно з п.4.1. договору розрахунки проводяться шляхом: оплати замовником після пред'явлення учасником рахунка на оплату товару та після підписання сторонами накладних на товар. Оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок учасника проявом 30 календарних днів від дати поставки товару (п.4.2. договору). До рахунка додаються: видаткова накладна; сертифікати якості (п.4.3. договору).
В п.7.1. договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором.
Згідно з п.10.1. договору , цей договір набирає чинності з 02.04.2012р. і діє по 31.12.2012 року. (а.с.9).
В специфікації (яка є додатком № 1 до вищезазначеного договору) сторони погодили найменування та вартість продукції, яка повинна бути передана (поставлена) учасником замовнику ( а саме: сіль - вартістю 36 273, 39 грн.; борошно зернових та овочевих культур - вартістю 79 234, 20 грн.; крупи - вартістю 86 092, 70 грн.; рис обрушений - вартістю 71 831, 00 грн. ; цукор - вартістю 76 405, 40 грн.; макаронні вироби - вартістю 68 354, 30 грн.).Всього загальна сума продукції склала 418 190, 99 грн. (а.с.10).
За твердженням позивача, ним на виконання умов цього договору було поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 20 120, 97 грн. ( на підтвердження чого позивачем було надано для огляду та залучення до матеріалів справи копії товарних накладних за період листопад - грудень 2012 року, (а.с.12-81)
Як зазначає позивач, відповідач, отримавши вищенаведений товар , в порушення умов договору про закупівлю товарів за державні кошти №193 від 02.04.12р. не оплатив його, у зв'язку з чим позивач неодноразово направляв на адресу відповідача вимоги про сплату протягом 7 днів від дня надсилання цієї вимоги вищенаведеної заборгованості в розмірі 20 120, 97 грн. (а.с.98,131). Але до цього часу відповідач не сплатив на користь позивача 20 120, 97 грн. При цьому в матеріалах справи міститься ксерокопія листа відповідача №5 від 22.01.14р. на адресу позивача, в якому останній зазначає, що : " на вашу вимогу від 13.01.14р. про сплату основного боргу відділ освіти повідомляє, що станом на 13.01.14р. борг відділу освіти райдержадміністрації складає 21 683, 46 грн." (а.с.127).
У зв'язку з порушенням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором про закупівлю товарів за державні кошти №193 від 02.04.12р., позивач відповідно до приписів ст.625 ЦК України нарахував відповідачу: 2 533, 60 грн. - інфляційні втрати та 1 004, 11 грн. - 3% річних. З урахуванням вищезазначеного позивач просить стягнути з відповідача: 23 658, 58 грн. ( з яких: 20 120, 97 грн. - основний борг; 2 533, 60 грн. - інфляційні втрати та 1 004, 11 грн. - 3% річних).
Відповідно до ст.656 ЦК України до договору купівлі-продажу на біржах, конкурсах, аукціонах (публічних торгах), договору купівлі-продажу валютних цінностей і цінних паперів застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті. Особливості договору купівлі-продажу окремих видів майна можуть встановлюватися законом.
Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг за державні кошти ( станом на час укладання договору купівлі-продажу № ПН-01/09/11-07 від 04.02.12р.) визначалися Законом України «Про здійснення державних закупівель» ( № 2289-VI від 01.06.2010 р.). Метою цього Закону є створення конкурентного середовища у сфері державних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції, забезпечення раціонального та ефективного використання державних коштів. Відповідно до п.5 ч.1 ст.1 цього Закону : договір про закупівлю - договір, який укладається між замовником і учасником за результатами процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари за державні кошти .
Цей Закон застосовується до всіх замовників та закупівель товарів, робіт і послуг, які повністю або частково здійснюються за рахунок державних коштів, за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або перевищує 100 тисяч гривень (в будівництві - 300 тисяч гривень), а робіт - 1 мільйон гривень. ( ст.2 ) Відповідно до ст.20 Закону відкриті торги є основною процедурою закупівлі.
Договір про закупівлю укладається в письмовій формі відповідно до положень Цивільного кодексу України ( 435-15 ) та Господарського кодексу України ( 436-15 ) з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Типовий договір про закупівлю ( z0655-10 ) затверджується Уповноваженим органом. Учасник-переможець процедури закупівлі при укладенні договору повинен надати дозвіл або ліцензії на провадження певного виду господарської діяльності, якщо отримання такого дозволу або ліцензії на провадження такого виду діяльності передбачено законодавством. Забороняється укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом ( ст.40 ).
Відповідно до Постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»: судам відповідно до статті 215 ЦК необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини - якщо їх недійсність встановлена законом (частина перша статті 219, частина перша статті 220, частина перша статті 224 тощо), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (частина друга статті 222, частина друга статті 223, частина перша статті 225 ЦК тощо). Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності , про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину розглядаються у позовному провадженні в порядку цивільного судочинства відповідно до вимог ст.15 ЦК України.
Аналогічної правової позиції дотримується і Пленум ВГСУ , викладеній у постанові від 29.05.13 р. №11 «Про деякі питання визнання право чинів ( господарських договорів ) недійсними» : 2.5. Правочини, які не відповідають вимогам закону, не породжують будь-яких бажаних сторонам результатів, незалежно від волі сторін та їх вини у вчиненні незаконного правочину. Правові наслідки таких правочинів настають лише у формах, передбачених законом, - у вигляді повернення становища сторін у початковий стан (реституції) або в інших. У зв'язку з цим господарським судам: 2.5.1. Слід мати на увазі, що визнання правочину (господарського договору) недійсним господарським судом є наслідком його вчинення з порушенням закону, а не заходом відповідальності сторін. Тому для такого визнання, як правило, не має значення, чи усвідомлювали (або повинні були усвідомлювати) сторони протиправність своєї поведінки під час вчинення правочину; винятки з цього правила можливі, якщо вони випливають із закону (див., зокрема, абзац шостий підпункту 3.3, підпункт 3.6 і підпункт 3.7 пункту 3 цієї постанови);2.5.2. Необхідно з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорюванні, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України). За змістом частини другої статті 215 ЦК України нікчемний правочин, на відміну від оспорюваного, є недійсним незалежно від наявності чи відсутності відповідного рішення суду. Однак це не виключає можливості подання та задоволення позову про визнання нікчемного правочину (господарського договору) недійсним. Отже, спори про визнання нікчемних правочинів недійсними підлягають вирішенню господарськими судами у загальному порядку.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясувавши, що оспорюваний правочин є нікчемним цілком правомірно відмовив у задоволенні позову.
Сторони нікчемного правочину не зобов'язані виконувати його умови (навіть якщо суд не визнавав його недійсним).
Законом не виключається можливість вирішення судом спорів, пов'язаних з визнанням нікчемних правочинів дійсними, у випадках, встановлених законом (частина друга статті 218, частина друга статті 220 ЦК України). 2.6. Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина перша статті 236 ЦК України).
Статтею 40 Закону України «Про здійснення державних закупівель» заборонено укладання договорів, які передбачають витрачання державних коштів до/без проведення процедур закупівель, крім випадків, передбачених цим Законом; то договір про закупівлю товарів за державні кошти №193 від 02.04.12р. за своєю правовою природою є нікчемним правочином - оскільки його недійсність прямо встановлена законом ; але ж позивачем в установленому законом порядку не заявлялися позовні вимоги про визнання цього договору недійсним (нікчемним); натомість позивач наполягав на його відповідності вимогам чинного законодавства та обґрунтовував свої позовні вимоги саме невиконанням відповідачем умов цього договору.
Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги.
Керуючись статями 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "ТРІО", м. Дніпропетровськ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2014 р. у справі № 904/6788/14 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова може бути оскаржена протягом двадцяти днів, з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили, до Вищого Господарського Суду України через Дніпропетровський апеляційний господарський суд.
Головуючий Р.М. Бахмат
Судді І.М. Кощеєв
В.О. Кузнецов