Справа № 344/11623/14-ц
Провадження № 2/353/4/15
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 січня 2015 року м.Тлумач
Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:
головуючого - судді Луковкіна У.Ю.
за участю: cекретаря - Бойко В.Я.
старшого прокурора прокуратури Тлумацького району - Вівчарук Л.В.
позивачки - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3
представника Органу опіки та піклування Тлумацької РДА - Козака І.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумач цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа: орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, про позбавлення батьківських прав, -
В С Т А Н О В И В:
Позивачка ОСОБА_2 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_5 про позбавлення батьківських прав відносно його дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 Свої вимоги позивачка мотивує тим, що вона разом з відповідачем перебувала у зареєстрованому шлюбі. За час шлюбу у них народилось двоє дітей: син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та донька ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 Рішенням Івано-Франківського міського суду шлюб між ними було розірвано. Також Івано-Франківським судом було присуджено стягувати з відповідача ОСОБА_5 на користь позивачки ОСОБА_2 аліментів на утримання дітей в розмірі 1/4 частини всіх його видів заробітків. Відповідач жодних коштів на утримання дітей не надавав, в результаті чого виникла заборгованість по аліментних платежах. ОСОБА_6 (син) закінчив навчатись у комерційному коледжі ім. Граната та поступив на навчання до Львівської комерційної академії, а ОСОБА_7 (донька) навчається у 8 класі ЗОШ № 18 м. Івано-Франківська. Відповідач останніх 14 років не цікавиться навчанням дітей, їх здоров'ям та вихованням. А тому, враховуючи те, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, позивачка просила позбавити відповідача батьківських прав відносно його дітей: сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2
12.01.2014 року від позивачки ОСОБА_2 через канцелярію Тлумацького районного суду Івано-Франківської області поступила письмова заява про зміну позовних вимог. Позивачка просила змінити позовні вимоги, зокрема, позбавити відповідача батьківських прав лише відносно його доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки сину ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, виповнилось вісімнадцять років.
В судовому засіданні позивачка ОСОБА_2 позов, з врахуванням змінених позовних вимог, підтримала та просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2 Вказала, що перебуваючи на 5-му місяці вагітності вона застала відповідача з іншою жінкою, після чого він покинув сім'ю. А тому практично з 1999 року вона самостійно виховує та утримує двох дітей: ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_2 Відповідач останній раз бачився з сином ОСОБА_6 у 1999 році, а донька ОСОБА_7 взагалі ніколи не бачила батька. Весь цей час відповідач не цікавився вихованням дітей, їх навчанням не займався, навчальні заклади не відвідував, матеріальної допомоги не надавав, а сума заборгованості по аліментних платежах на доньку ОСОБА_7 складає більше 50000,0 грн. Родичі по лінії відповідача також жодної участі у вихованні дітей не приймають, не спілкуються з ними, на день народження та свята не відвідують.
Представник позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 позов, з врахуванням змінених позовних вимог, підтримала та просила його задовольнити. Повідомила, що вона є тещою відповідача та свого зятя не бачила з 2000 року. Відповідач не цікавиться вихованням та навчанням дітей, їх здоров'ям, матеріальної допомоги не надає.
Відповідач ОСОБА_5 в судове засідання не з'явився, був повідомлений про час та місце розгляду справи через засоби масової інформації шляхом опублікування оголошення в газеті «Галичина», в порядку ч. 9 ст. 74 ЦПК України.
Тому, виходячи зі змісту ч. 1 ст. 224 ЦПК України, з врахуванням того, що відповідач про причини неявки не повідомив, а позивачка подала достатньо матеріалів, які свідчать про взаємовідносини сторін, суд вважає, що можна провести заочний розгляд справи.
Прокурор позов, з врахуванням змінених позовних вимог, підтримала, просила позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_2
Представник третьої особи - Органу опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, в судове засідання не з'явився, проте до суду надіслав письмову заяву, в якій вказав, що підтримує позицію виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради викладену у висновку № 646 від 11.12.2014 року та просив розгляд справи провести без його участі.
Представник органу опіки та піклування Тлумацької РДА Козак І.В. в судовому засіданні вказав, що з врахуванням висновку виконавчого комітету органу опіки та піклування Івано-Франківської міської ради, пояснень позивачки та свідків, вважає за доцільне позбавити ОСОБА_5 батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_7 Додатково повідомив, що працівники служби у справах захисту прав дітей Тлумацької РДА виїжджали за місцем реєстрації відповідача у с. Палагичі Тлумацького району, проте відповідач там не проживає протягом тривалого періоду. Його матір повідомила, що знає про існування своїх двох онуків, але їх не провідує та не спілкується з ними. Щодо відповідача пояснила, що він близько чотирьох років в с. Палагичі Тлумацького району не появлявся та будь-які зв'язки з ним у неї відсутні.
Свідок ОСОБА_9, яка є рідною сестрою позивачки, повідомила, що не бачила відповідача більше 15-ти років, після того як він покинув позивачку, яка була вагітна донькою ОСОБА_7. Протягом цього часу він жодного разу не поцікавився дітьми, їхнім здоров'ям, навчанням та вихованням, матеріально не допомагає утримувати їх. Племінниця ОСОБА_7 батька ніколи не бачила, будь-яких контактів з ним та його родичами не підтримує.
Свідок ОСОБА_11, яка є хрещеною матір'ю неповнолітньої ОСОБА_11 та двоюрідною сестрою позивачки, повідомила, що відповідач покинув сім'ю ще під час вагітності позивачки та вже приблизно 15 років їй про нього нічого не відомо. Вказала, що часто спілкується з дітьми позивачки, проте жодного разу вони не згадали про батька. Позивачка повністю матеріально утримує своїх дітей, а відповідач не цікавиться їх життям та вихованням і не надає жодної матеріальної допомоги, в тому числі не сплачує аліменти.
Свідок ОСОБА_6, який є сином позивачки і відповідача, повідомив, що бачив батька дуже давно, напевно у п'ять років. Він та матір намагались знайти батька, оскільки їм було відомо про те, що він торгував на ринку, а матір наполягала на їх спілкуванні. Проте, жодних позитивних результатів це не принесло, батько з ним та сестрою ОСОБА_11 не спілкується, не дзвонить, додому не приходить, не вітає з днем народження, матеріальної допомоги не надає. На даний час він навчається у Львівській комерційній академії на платній формі навчання, за яке сплачує матір.
Відповідно до ст. 12 Конвенції про права дитини, Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або
через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства». Статтею 171 СК України передбачено, що дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім'ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також з питань сім'ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Проте суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси.
В судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_7, якій на момент прийняття рішення по справі виповнилось повних 14 років, повідомила, що батька та його родичів не знає, вона їх жодного разу не бачила, вони їй не дзвонять, не спілкуються, подарунків не дарують. Вказала, що хоче, щоб батька позбавили батьківських прав та повністю підтримує позицію матері.
Заслухавши позивачку та її представника, прокурора, пояснення свідків, врахувавши думку неповнолітньої ОСОБА_7 та органу опіки та піклування, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов, з врахуванням змінених позовних вимог, підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Стаття 3 Конвенції ООН про права дитини зазначає, що в усіх діях щодо дітей, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч.ч. 8, 9 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватись з максимально можливим врахуванням інтересів дитини. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Частиною 2 статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. В свою чергу статтею 14 зазначеного Закону зазначається, що діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили. Аналогічні норми містить і стаття 9 Конвенції ООН про права дитини: «Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини».
Відповідно до статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім'ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім'ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.
Згідно ст. 151 СК України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам, а також обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства.
Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними, мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.
Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. А ст. 150 Сімейного Кодексу України прямо передбачено, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Частиною 1 ст. 164 СК України передбачено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо існують наступні підстави: батьки не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та
бродяжництва; засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків.
При вирішенні даного спору суд враховує, насамперед, інтереси неповнолітньої дитини та першочергове право батьків перед іншими особами на те, щоб неповнолітня дитина проживала з ними та право батьків на її виховання.
Згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 57- 60 ЦПК України.
Пленум Верховного Суду України в п.п. 15, 16 Постанови від 30 березня 2007 року N 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" роз'яснив, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно їх утримують та інше), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.
Особи можуть бути позбавленні батьківських прав лише щодо дитини, яка не досягла вісімнадцяти років, і тільки з підстав, передбачених ст. 164 СК України.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов'язками.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 (відповідач) та ОСОБА_2 (позивачка) є батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, який на даний час є повнолітнім (18 років), та ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка на даний час є неповнолітньою (14 років), що підтверджується копіями свідоцтв про народження (а.с. 6, 7). 20.02.2002 року шлюб між ОСОБА_5 (відповідач) та ОСОБА_2 (позивачка) було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу (а.с. 22), а місцем проживання дітей було визначено місце проживання їх матері. Постановами Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 21.02.2000 року та 14.07.2000 року ОСОБА_5 (відповідач) було зобов'язано сплачувати на користь позивачки аліменти на утримання сина ОСОБА_6 та доньки ОСОБА_7 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітків на кожну дитину, але не менше 1/2 неоподаткованого мінімуму доходів громадян на одну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття (а.с. 8, 9), на виконання яких Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області позивачці було видано виконавчі листи № 2-4262/2000 від 21.02.2000 року та № 2-5835/2000 від 17.07.2000 року (а.с. 10-13). Постановою старшого державного виконавця Відділу ДВС Івано-Франківського МУЮ від 08.07.2014 року було відкрите виконавче провадження на підставі виконавчого листа № 2-5835/2000 від 17.07.2000 року про стягнення з ОСОБА_5 (відповідач) на користь ОСОБА_2 (позивачка), аліментів у розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітків (доходів) щомісячно, але не менше 1/2 частини неоподаткованого мінімуму доходів громадян на одну дитину (а.с. 16). Згідно довідок-розрахунків, виданих Відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ 31.07.2014 року, розрахунок заборгованості за 2014 року по стягненню аліментів з ОСОБА_5 (відповідач) на користь ОСОБА_2 (позивачка) щодо утримання доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_6 складає щомісячно по 721,25 грн. на кожну дитину (а.с. 17-18). Також відповідно до довідок-розрахунків, виданих Відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ 14.11.2014 року, розрахунок заборгованості з 2000 року по 2014 року по стягненню аліментів з
ОСОБА_5 (відповідач) на користь ОСОБА_2 (позивачка) щодо утримання доньки ОСОБА_7 та сина ОСОБА_6 складає 56704,54 грн. та 52201,0 грн. (а.с. 137-146).
Згідно ст. 19 СК України орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Вказаний висновок є обов'язковим при вирішенні даної категорії справ відповідно до ст.ст. 19 СК України.
Згідно висновку № 646 від 11.12.2014 року виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, як органу опіки та піклування, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, було проведено відповідну перевірку і встановлено, що неповнолітня донька позивачки ОСОБА_7 зареєстрована та проживає разом з матір'ю по АДРЕСА_1, де створені належні житлово-побутові умови. Згідно інформації Івано-Франківської ЗОШ № 18 від 02.10.2014 року № 602 за період навчання ОСОБА_7 ОСОБА_5 (відповідач) до школи не приходив, батьківські збори не відвідував, успіхами доньки не цікавився, з дитиною не спілкується, а вихованням та навчанням доньки займається її мати. З інформації про результати психологічного обстеження дитини проведеного практичним психологом ЗОШ № 18 від 30.09.2014 року № 592 вбачається, що дитина відчуває себе затишно у сімейному колі, має тісні емоційні стосунки з бабусею, прагне спілкування з матір'ю, а батька на підсвідомому рівні не ідентифікує як члена родини. З письмового пояснення неповнолітньої ОСОБА_7 від 22.09.2014 року випливає, що востаннє вона бачилась з батьком ще під час відвідування дошкільного закладу, з родичів по батьковій лінії нікого не знає, місце проживання та перебування батька їй невідомо, останній матеріально не допомагає та не телефонує. Згідно довідки-розрахунку заборгованості по стягненню аліментних платежів з ОСОБА_5 (відповідач), виданої Відділом ДВС Івано-Франківського МУЮ від 14.11.2014 року, заборгованість станом на 01.11.2014 року складає 56704,54 грн., тобто з січня 202 року по жовтень 2014 року заборгованість не погашалась. Відповідно до інформації Палагицької сільської ради Тлумацького району Івано-франківської області від 06.11.2014 року № 50/02-34 ОСОБА_5 (відповідач) зареєстрований в с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області, однак тривалий час на території сільської ради не проживає. ОСОБА_5 (відповідач) був запрошений до служби у справах дітей, в тому числі через засоби масової інформації (газета «Західний кур'єр» від 13.11.2014 року), а також на засіданні комісії з питань захисту прав дитини для з'ясування питання щодо його участі у вихованні дитини, проте відповідач не з'явився та не повідомив причин неявки. Враховуючи вищенаведене, орган опіки та піклування виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради, вважає доцільним позбавити ОСОБА_5 (відповідача) батьківських прав щодо його неповнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 129-130).
При прийняття рішення по даній справі суд, в першу чергу, виходячи з інтересів неповнолітньої дитини, враховує висновок органу опіки та піклування щодо обставин спору та про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 (відповідача) стосовно його доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, який узгоджується як із поясненнями учасників процесу щодо обставин справи, так і з фактичними обставинами справи.
Отже, судом встановлено, що ОСОБА_5 (відповідач) за станом свого психічного здоров'я усвідомлював значення своїх дій та міг керувати ними, а також мав юридичну і фактичну можливість до вчинення відповідних дій, які становлять зміст батьківського обов'язку. Він був зобов'язаний брати участь у вихованні дитини і мав право на особисте спілкування з нею. Проте ОСОБА_5 (відповідач) таким правом не скористався, самоусунувшись від нього, залишивши дитину без свого піклування та не бажаючи і на сьогоднішній день займатись її утриманням та вихованням.
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 (відповідач) умисно ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню своєї неповнолітньої доньки ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, нездатний забезпечити їй нормальні умови проживання, розвитку та виховання, а тому позбавлення його батьківських прав буде відповідати інтересам дитини.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, і в разі, якщо змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою
для позбавлення батьківських прав, суд може постановити рішення про поновлення батьківських прав.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 7, 19, 151, 163, 164, 166, 169, 180 Сімейного кодексу України, п.п. 15, 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року N 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ст.ст. 3, 9, 18 Конвенції ООН про права дитини, ч. 2 ст. 11, ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 10, 11, 57-60, 169, 209, 212-215, 224-226 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
В И Р І Ш И В:
Позов, з врахуванням змінених позовних вимог, задовольнити.
Позбавити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого у с. Палагичі Тлумацького району Івано-Франківської області, батьківських прав щодо неповнолітньої дитини - ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, яка народилась в м. Івано-Франківську та проживає за адресою: АДРЕСА_1 з матір'ю ОСОБА_2.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня отримання його копії. У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачами в загальному апеляційному порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Головуюча У.Ю. Луковкіна