справа №2-А-1105/2008
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 листопада 2008 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира в складі:
головуючого - судді - Галацевич О.М.
секретаря -Андрушко І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління праці та соціального захисту населення Житомирської обласної адміністрації, Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира про стягнення заборгованості по щорічній допомозі на оздоровлення, передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», -
ВСГАНОВИВ:
Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, у якому просив стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на його користь щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2005-2007 роки в сумі 3156 грн. В обгрунтування своїх вимог зазначив, що він є евакуйованим із зони відчуження у 1986 році (категорія 2) та має право на отримання такої допомоги, однак остання відповідачем виплачувалась згідно постанови Кабінету Міністрів України в значно меншому розмірі, ніж передбачено Законом, який має пріоритетне значення перед іншими нормативно-правовими актами.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Позивач надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримав. Представник відповідача надіслав заперечення проти позову, у яких також просив розглядати справу у його відсутності.
Враховуючи те, що сторонами заявлені клопотання про розгляд справи у їх відсутності, судовий розгляд проводиться в порядку письмового провадження, що відповідає вимогам ч.3 ст. 122 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, заперечення відповідача, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є евакуйованим із зони відчуження у 1986 році (категорія 2), що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_1 від 12 жовтня 1992 р. (а.с.7).
Відповідно до довідки відповідача (а.с.5) позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира та отримав у 2005-2007 роках щорічну допомогу на оздоровлення в сумі по 75 грн. щороку відповідно до обмежень, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" евакуйованим із зони відчуження у 1986 році виплачується щорічна допомога на оздоровлення у розмірі три мінімальні заробітні плати. Щорічна допомога на оздоровлення виплачується громадянам за місцем їх проживання органами соціального захисту населення. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.
Дія абзацу 7 ч. 4 ст. 48 вищевказаного Закону зупинялась на 2006-2007 роки в частині виплати допомоги у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати згідно Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідні роки.
Відповідно до ст. 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року визнані неконституційними положення п. 30 ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію в частині виплати допомоги у розмірах до мінімальної заробітної плати, а саме абзацу 7 ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали
внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Згідно ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закон має пріоритетне значення перед постановою Кабінету Міністрів України.
Відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відповідно до ст.8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Частиною 2 ст.9 КАС України визначено, що у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
За таких обставин, коли підзаконний нормативний акт суперечить Закону, обмежуючи права громадян визначені останнім, застосування вищезазначеної постанови КМУ неможливе.
Тому, виплатою допомоги у твердих сумах, встановлених постановою Кабінету Міністрів України №562 від 12.07.2005 року, порушені права позивача.
Суд вважає, що позивач має право на отримання недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення як евакуйований із зони відчуження у 1986 році в межах строку звернення до адміністративного суду за 2007 рік, виходячи з розрахунку: 420 х 3 = 1260 - 75 = 1185 грн., де 420 розмір мінімальної заробітної плати, встановлений на момент виплати позивачу допомоги (відповідно до довідки відповідача (а.с.5) виплата допомоги позивачу проведена в червні 2007 року), 75- кошти, які фактично отримав позивач.
Суд стягує кошти з відповідача, оскільки відповідно до п.2 Порядку використання коштів Державного бюджету України для виконання програм, пов'язаних із соціальним захистом громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 936 від 20.09.05, розпорядниками коштів нижчого рівня є управління праці та соціального захисту населення, в тому числі районних у містах рад. Крім того, позивач перебуває на обліку у відповідача, який проводив йому дані виплати.
Для повного захисту прав позивача, суд, відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України, виходить за межі позовних вимог, і визнає дії відповідача щодо невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до розмірів, встановлених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" неправомірними.
Керуючись ст.ст. 8, 16, 19 Конституції України, ст.ст. 1, 8, 9, 11, 71, 94, 99, 122, 160-163 Кодексу Адміністративного Судочинства України, ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", суд, -
ПОСТАНОВИВ:
Позов задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира щодо невиплати позивачу щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до розмірів, встановлених ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути з управління праці та соціального захисту населення Богунської районної ради м. Житомира на користь ОСОБА_1 щорічну допомогу на оздоровлення, передбачену ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за 2007 рік в сумі 1185 грн.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити за безпідставністю.
Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати віднести за рахунок Державного бюджету.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду
через Богунський районний суд м. Житомира шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження даної постанови протягом десяти днів з дня її проголошення і подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви на апеляційне оскарження, якщо така заява або апеляційна скарга не були подані.