Справа № 22-2043 Головуючий у 1 інстанції Анісімова Н.Д.
Категорія 44 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 березня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 17 січня 2008 року за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, третя особа Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора-1 Кіровського району м. Донецька про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа - Комунальне підприємство Житлово-експлуатаційна контора-1 Кіровського району м. Донецька про вселення, -
встановив:
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 17січня 2008 року, яким позовні вимоги ОСОБА_3. до ОСОБА_1, ОСОБА_2, третя особа КП „ЖЕК-1 Кіровського району м. Донецька" про вселення задоволені: ОСОБА_3вселений в квартиру АДРЕСА_1 в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3., третя особа КП „ЖЕК-1 Кіровського району м. Донецька" про визнання таким, що втратив право користування жилим приміщенням відмовлено.
В обгрунтування апеляційної скарги позивачка посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права; судом безпідставно зроблений висновок про те, що відповідач ОСОБА_3. був відсутнім на спірній житловій площі з поважних причин; не підтверджений фактичними обставинами висновок про те, що відповідач вимушено і тимчасово покинув спірну жилу площу, не підтверджений також висновок про те, що проживання у спірній квартирі ОСОБА_4. створювало неможливі умови для вселення відповідача і не прийняті до уваги пояснення самого відповідача, з яких вбачається, що він не має наміру вселятися в квартиру, а тільки хоче її продати.
У судовому засіданні апеляційного суду позивачка ОСОБА_1 і її представник підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3. у судове засідання апеляційного суду не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до ордера, виданого ЗО вересня 1989 року Петровським райвиконкомом м. Донецька відповідачу ОСОБА_3. на склад сім'ї з трьох чоловік, а саме: ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3. була надана
спірна двокімнатна квартира, розташована за АДРЕСА_1. Всі вони зареєстровані у зазначеній квартирі.
Відповідач ОСОБА_3.3 1993 року у зв'язку з вкрай негативними стосунками, які склалися з позивачкою та перешкодами в проживанні тимчасово та вимушено покинув спірну квартиру і тимчасово проживає за місцем проживання своєї матері за АДРЕСА_2 Той факт, що відповідач саме вимушено покинув квартиру підтверджується його неодноразовими зверненнями до правоохоронних органів та прокуратури.
Проживання у спірній квартирі з 2000 року співмешканця позивачки ОСОБА_4 створювало для відповідача додаткові умови, які унеможливлювали його вселення та проживання в спірній квартирі.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали цивільної справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відмовляючи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3. про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, суд виходив з того, що відповідач був відсутнім у спірній квартирі з поважних причин, оскільки покинув спірну жилу площу тимчасово і вимушено і врахував, що спірна квартира надавалася ОСОБА_3. як інваліду Радянської Армії, іншого жилого приміщення він не має. Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_3. до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про вселення, суд виходив з того, що за ОСОБА_3.3берігається право користування жилим приміщенням в спірній квартирі, він нарівні з іншими зареєстрованими мешканцями квартири має право користування жилим приміщенням, а таке його право порушується відповідачами.
Такі висновки суду є правильними.
Згідно ст. 71 ЖК України при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї за ним зберігається жиле приміщення протягом шести місяців. Якщо наймач або члени його сім'ї були відсутні з поважних причин понад шести місяців, цей строк за заявою відсутнього може бути продовжено наймодавцем, а у разі спору - судом.
Відповідно до ст. 72 ЖК України визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
При цьому, як роз'яснено у п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" №2 від 12 квітня 1985 року (з наступними змінами та доповненнями) у справах про визнання наймача або члена його сім'ї таким, що втратив право користування жилим приміщенням ( ст. 71 ЖК), необхідно з'ясовувати причини відсутності відповідача понад встановлені строки. В разі їх поважності (перебування у відрядженні, у осіб, які потребують догляду, внаслідок неправомірної поведінки інших членів сім'ї тощо) суд може продовжити пропущений строк.
Як вбачається з матеріалів справи і правильно встановлено судом спірна квартира АДРЕСА_1була надана ОСОБА_3. у 1989 році, ордер виданий на сім'ю з трьох чоловік: ОСОБА_3., ОСОБА_1. та ОСОБА_2 У зазначеній квартирі вони значаться зареєстрованими з січня 1991 року.
27 серпня 1992 року шлюб між ОСОБА_3. і ОСОБА_1 був розірваний і позивачці присвоєне прізвище ІНФОРМАЦІЯ_1. Свідоцтво про розірвання шлюбу видано ОСОБА_1 14 лютого 1994 року.
З доданих до матеріалів справи довідок вбачається, що відповідачем ОСОБА_3 у 1992-1995 роках ініціювалось питання обміну спірної квартири у зв'язку з чим він
перебував на обліку у бюро по обміну житлових приміщень. У 1993 році прокуратурою Кіровського району м. Донецька розглядалась заява ОСОБА_3 про вжиття заходів з приводу того, що його колишня дружина всіляко перешкоджає йому у проживанні в квартирі.
У судовому засіданні апеляційного суду ОСОБА_1 підтвердила, що між нею та ОСОБА_3. дійсно існують неприязні стосунки і разом проживати в одній квартирі вони не можуть. Вона також пояснила, що з 2000 року в квартирі проживає ОСОБА_4, з яким вона перебуває у незареєстрованому шлюбі; у нього є своя квартира. Крім того, ОСОБА_1 підтвердила, що ОСОБА_3. є інвалідом Радянської Армії із захворюванням на шизофренію у зв'язку з чим знаходиться на обліку у лікувальному закладі і два рази на рік по три місяці перебуває на стаціонарному лікуванні.
Отже, при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлених обставин справи, правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права і дійшов обгрунтованного висновку про відсутність відповідача ОСОБА_3. у спірній квартирі за АДРЕСА_1понад встановлені строки з поважних причин. При цьому судом першої інстанції обгрунтовано не взяті до уваги акти про непроживання відповідача у спірній квартирі, оскільки вони тільки констатують відсутність відповідача на спірній житловій площі і не встановлюють причини відсутності.
Судом також дана правильна оцінка поясненням свідків ОСОБА_5. та ОСОБА_4, які фактично підтвердили наявність вкрай неприязних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3., що перешкоджає його проживанню в квартирі.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи і висновків суду не спростовують.
За таких обставин, оскільки суд першої інстанції не допустив порушень при застосуванні норм матеріального права та вчиненні процесуальних дій, апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.
Керуючись ст. ст. 303-304, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
ухвалив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1відхилити.
Рішення Кіровського районного суду м. Донецька від 17 січня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців після набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.