ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16296/14-ц

провадження № 2/753/6482/14

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" грудня 2014 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Трусової Т.О.,

при секретарі Мінасян С.Г., розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" (далі - ТОВ "ОТП Факторинг Україна") звернулося до суду позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 116983,64 доларів США, що еквівалентно 1 536 637,55 грн., та 5 608 727,11 грн.

Позов обґрунтований наступним. На підставі кредитного договору від 4 грудня 2007 р. № ML-009/454/2007 публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк») надало ОСОБА_2 кредит в розмірі 111089 доларів США зі сплатою плаваючої процентної ставки, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,49% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору). Відповідно до умов договору та згідно з Графіком платежів ОСОБА_2 зобов'язався щомісяця повертати частину кредиту та сплачувати нараховані відсотки і повернути кредит у передбачені договором строки, сплативши плату за користування кредитними коштами і виконавши інші зобов'язання за договором. Протягом 2009-2010 рр. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 було укладено ряд додаткових договорів, яким вносились зміни та доповнення до кредитного договору.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором з відповідачем ОСОБА_3 було укладено договір поруки № SR-009/454/2007. Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_3 зобов'язалася відповідати в повному обсязі по борговим зобов'язанням ОСОБА_2 Протягом 2009-2010 рр. між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 було укладено ряд додаткових договорів, якими вносились зміни та доповнення до договору поруки.

Внаслідок порушення позичальником ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором станом на 18 серпня 2014 р. утворилась заборгованість в загальному розмірі 7 145 364,66 грн., що складається із залишку заборгованості за кредитом в сумі 100122,73 доларів США, суми несплачених відсотків за користування кредитом в сумі 16860,91 доларів США та пені за прострочення виконання зобов'язань з розрахунку 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочення, в розмірі 5 608 727,11 грн. На підставі договору купівлі-продажу кредитного портфелю і договору про відступлення права вимоги від 27 травня 2011 р. до ТОВ "ОТП Факторинг Україна" перейшли права вимоги за кредитним договором № ML-009/454/2007 та договором поруки № SR-009/454/2007.

Представник позивача Рязанова С.О. подала письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилися, подавши письмові заперечення на позов (т. 1 а.с. 113-116; 131-133, 229-231).

В обґрунтування заперечень відповідачі послалися на сплив позовної давності за вимогами про стягнення пені і відсотків за користування кредитними коштами, безпідставність вимог про стягнення тіла кредиту, нікчемність договору факторингу та припинення дії договору поруки.

Свої заперечення обґрунтували тим, що оскільки прострочення виконання кредитного зобов'язання почалося 5 лютого 2009 р., пеня могла бути стягнена за період з 5 лютого 2009 р. по 5 лютого 2010 р., але в цей період позивач до суду не звертався. На сьогодні прострочення виконання зобов'язання складає 67 місяців, тобто позовна давність за вимогами про стягнення пені сплила.

Нарахування пені за кредитним зобов'язанням, строк виконання якого не настав, відповідачі вважають порушенням Закону України «Про захист прав споживачів» та діючого законодавства та вказують, що наданий позивачем розрахунок пені складений в незрозумілій формі і не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».

Послалися також на сплив строку позовної давності за вимогами про стягнення відсотків за період з 5 лютого 2009 р. по 5 листопада 2010 р. та тіла кредиту за період до 5 вересня 2011 р.

За міркуванням відповідачів позивач взагалі не вправі ставити питання про стягнення тіла кредиту при відсутності вимоги про розірвання кредитного договору.

Окрім того вказують на недоведеність позивачем факту отримання ними вимоги про сплати боргу та відсутність у позивача права вимоги за вказаним кредитним договором з огляду на нікчемність договору купівлі-продажу кредитного портфелю. Відповідачі вважають, що договір купівлі-продажу боргового зобов'язання до фізичної особи порушує публічний порядок посилаючись при цьому на п.п. 2 п. 1 розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 р. Оскільки кредит було надано в іноземній валюті, а ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є небанківською фінансовою установою, яка не має ні генеральної, ні індивідуальної ліцензії на право здійснення валютних операцій, договір факторингу вчинений з порушенням правового режиму обмежених в обігу об'єктів цивільного права і є нікчемним.

Неявка сторін в судове засідання є підставою для розгляду справи без фіксування судового засідання технічними засобами.

Вивчивши наявні у справі докази, суд вважає встановленими наступні обставини і визначені відповідно до них правовідносини.

4 грудня 2007 р. між ЗАТ «ОТП Банк» (Банком) та ОСОБА_2 (Позичальником) укладено кредитний договір № ML-009/454/2007 (т. 1 а.с. 10-14).

Предметом вказаного договору є надання Банком Позичальнику кредиту в іноземній валюті в розмірі 111089 доларів США на придбання нерухомого майна та оплату комісії банку зі строком повернення кредитних коштів до 4 грудня 2035 р.

Сторони договору домовились, що для розрахунку процентів за користування кредитом буде використовуватись плаваюча процентна ставка, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 3,49% річних та FIDR (процентна ставка по строкових депозитах фізичних осіб у валюті, тотожній валюті кредиту, що розміщені в банку на строк 366 днів, з виплатою процентів після закінчення строку дії депозитного договору).

Відповідно до пункту 4 частини 1 та пункту 1.5. частини 2 кредитного договору ОСОБА_2 зобов'язався щомісяця повертати відповідну частину кредиту рівними частинами з нарахуванням процентів на залишок заборгованості по кредиту у розмірах та в строки, що визначені у Графіку платежів.

В подальшому між ЗАТ "ОТП Банк" та позичальником ОСОБА_2 укладалися додаткові договори до кредитного договору, відповідно до умов яких неодноразово узгоджувалися нові Графіки платежів та змінювався розмір процентної ставки.

Так додатковим договором № 1 від 4 лютого 2009 р. сторони виклали Графік платежів в новій редакції, змінили спосіб погашення кредиту з платежів, що зменшуються, на ануїтетні платежі, та передбачили можливість підвищення фіксованого відсотка на 4% в разі порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором (т. 1 а.с. 15).

Додатковим договором № 2 від 29 липня 2009 р. сторони домовились, що в період з 4 серпня 2009 р. до 3 січня 2010 р. Позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50% річних, а з 4 січня 2010 р. і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 2,88% річних та FIDR, а також виклали Графік платежів в новій редакції (т. 1 а.с. 16-17).

На підставі додаткового договору № 3 від 2 грудня 2009 р. до кредитного договору були внесені зміни щодо підстав та умов підвищення фіксованої процентної ставки чи фіксованого відсотка на 4% (т. 1 а.с. 18).

Додатковим договором № 4 від 2 грудня 2009 р. сторони домовились, що в період з 4 грудня 2009 р. до 3 березня 2010 р. Позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50%, а з 4 березня 2010 р. і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,13% річних та FIDR, та виклали Графік платежів в новій редакції (т. 1 а.с. 19-21).

1 квітня 2010 р. ПАТ "ОТП Банк" (правонаступник ЗАТ "ОТП Банк" - т. 1 а.с. 45) та ОСОБА_2 уклали додатковий договір № 5, відповідно до умов якого в період з 6 квітня 2010 р. до 4 липня 2010 р. Позичальник буде сплачувати за користування кредитом фіксовану проценту ставку в розмірі 6,50% річних, з 5 липня 2010 р. до 3 січня 2011 р., - 14,13% річних, а з 4 січня 2011 р. і до повного виконання боргових зобов'язань, - плаваючу проценту ставку, яка складається з фіксованого відсотка в розмірі 6,63% річних та FIDR, та виклали Графік платежів в новій редакції (т. 1 а.с. 22-31).

Таким чином на підставі кредитного договору та додаткових договорів до нього між кредитодавцем ПАТ "ОТП Банк" та позичальником ОСОБА_2 виникли кредитні відносини.

Виконання ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором було забезпечено порукою та іпотекою нерухомого майна.

Так 4 грудня 2007 р. між ЗАТ "ОТП Банк" (Кредитором) та ОСОБА_3 (Поручителем) було укладено договір поруки № SR-009/454/2007, відповідно до умов якого Поручитель зобов'язався солідарно з Позичальником відповідати перед Кредитором за повне і своєчасне виконання усіх зобов'язань за кредитним договором (т. 1 а.с. 34-35).

У зв'язку з укладенням між Банком та Позичальником додаткових договорів до кредитного договору протягом 2009-2010 рр. вносилися відповідні зміни і доповнення до договору поруки (т. 1 а.с. 36, 37, 38, 39).

Згідно з договором купівлі-продажу кредитного портфелю від 27 травня 2011 р. ПАТ «ОТП Банк» (Продавець) продав (переуступив) ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Покупцю) права на кредитний портфель за рядом кредитних договорів, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з ОСОБА_2 (т. 1 а.с. 48-54, 55).

На підставі вищевказаного договору у відповідності з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України ТОВ "ОТП Факторинг Україна" набуло прав кредитора у зобов'язанні, що виникло з кредитного договору, укладеного між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2

Відповідачі вважають вказаний договір нікчемним посилаючись на частину 2 статті 215, частину 2 статті 228 ЦК України, проте обставин, які б давали підстави вважати, що договір купівлі-продажу кредитного портфелю порушує публічний порядок чи суперечить закону, зокрема Закону України «Про захист прав споживачів», або іншим актам цивільного законодавства, судом не встановлено.

Так за змістом договір купівлі-продажу кредитного портфелю відповідає вимогам статей 1077-1079 ЦК України, вказаний договір вчинений у передбаченій законом письмовій формі (стаття 513 ЦК України), при цьому зобов'язання по кредитному договору не є зобов'язанням, яке нерозривно пов'язане з особою кредитора.

Жодних заборон щодо відступлення права вимоги за кредитними договорами, укладеними в іноземній валюті, закони України не містять, а Розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України № 231 від 03.04.2009 р. (зі змінами, внесеними Ррозпорядженням № 352 від 06.02.2014 р.) не стосується спірних правовідносин (вказаним Розпорядження віднесено до фінансових послугооперації фінансових установ з придбання іпотечних активів та/або набуття права вимоги за забезпеченими іпотекою кредитами (позиками), які здійснюються з метою випуску іпотечних цінних паперів).

Окрім того суд враховує, що за договором комісії від 27 травня 2011 р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" (Комітент), яке має статус фінансової установи та внесене до Державного реєстру фінансових установ України (а.с. 205), уповноважило ПАТ «ОТП Банк» (Комісіонера) вчиняти від свого імені, але за рахунок Комітента правочини, пов'язані з обслуговуванням кредитного портфелю, включаючи зокрема прийняття платежів за кредитними договорами, конвертування коштів в іноземній валюті в гривню та перераховування їх на користь Комітента (а.с. 198-203).

З огляду на встановлені обставини суд відкидає посилання відповідачів на відсутність у позивача генеральної чи індивідуальної ліцензії НБУ на право здійснення операцій з використанням іноземної валюти.

Судом встановлено, що ПАТ «ОТП Банк» свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши відповідачу ОСОБА_2 кредит в розмірі 111089 доларів США, що підтверджується випискою по рахунку останнього (т. 1 а.с. 75-110).

Відповідно до положень статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути кредитодавцеві кредит у строк та в порядку, що встановлені договором.

З розрахунку заборгованості позичальника ОСОБА_2 вбачається, що до січня 2009 р. включно він виконував свої зобов'язання за кредитним договором. З лютого 2009 р. у ОСОБА_2 виникла заборгованість по тілу кредиту, проте він продовжував сплачувати проценти за користування кредитними коштами, а з березня 2010 р. будь-які сплати за кредитним договором взагалі припинив (т. 1 а.с. 44).

На момент набуття позивачем прав кредитора у зобов'язанні заборгованість ОСОБА_2 складала 116983,64 доларів США і включала заборгованість по тілу кредиту - 100122,73 доларів США, та заборгованість по процентах - 16860,91 доларів США, що підтверджується витягом з додатку до договору купівлі-продажу кредитного портфелю (т. 1 а.с. 55).

З огляду на порушення Позичальником прийнятих на себе зобов'язань щодо повернення кредиту та сплати процентів понад 30 календарних днів Банк відповідно до пункту 2.1.5.1. додаткового договору № 5 вправі вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній ним частині.

Умова договору про дострокове повернення кредиту не суперечить положенням ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а доводи відповідачів про відсутність підстав для стягнення тіла кредиту без заявлення вимоги про розірвання кредитного договору є такими, що не ґрунтуються на законі.

16 липня 2014 р. ТОВ "ОТП Факторинг Україна" письмово повідомило позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 про здійснену заміну кредитора у зобов'язанні та висунуло вимогу про дострокове повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів (т. 1 а.с. 42, 43).

Суду не надано доказів отримання відповідачами вказаних вимог, проте всупереч доводам відповідачів вказана обставина не має правового значення для вирішення даного спору.

Так сторони кредитного договору домовилися, що у випадку невиконання Позичальником боргових зобов'язань понад 30 календарних днів Банк вважається таким, що реалізував своє право щодо вручення Позичальнику вимоги про виконання боргових зобов'язань у повному розмірі, а Позичальник вважається таким, що … отримав вимогу банку, у зв'язку з чим зобов'язаний погасити боргові зобов'язання в повному обсязі протягом наступних 30 календарних днів, що слідують за останнім днем строку порушення зобов'язань (пункт 2.1.5.1. додаткового договору № 5).

П. 3.4. договору поруки передбачено, що обов'язок поручителя виконати боргові зобов'язання виникає при отриманні від кредитора відповідної вимоги. Така вимога вважається отриманою Поручителем, якщо Кредитор надіслав її поштою за адресою, вказаною у цьому договорі.

Судом встановлено, що вимогу позивача про дострокове виконання боргових зобов'язань відповідачі не виконали.

Згідно з приписами статей 526, 611, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, а договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до пункту 4.1.1. кредитного договору за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені договором строки Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочення.

З огляду на положення п. 1) ч. 2 ст. 258 ЦК України щодо спеціальної позовної давності в один рік, яка застосовується зокрема до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені), позивачем нараховано пеню за останній рік перед зверненням з позовом до суду, тобто за період з 18 серпня 2013 р. по 18 серпня 2014 р., в розмірі 426990,29 доларів США, що еквівалентно 5 608 727,11 грн.

Всупереч вимог ст.ст. 10, 60 ЦПК України відповідачі не надали розрахунку пені, який би спростовував розрахунок позивача.

Посилання відповідачів на сплив строку позовної давності безпідставні, оскільки кредитний договір діє до 2035 р., вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором позивач пред'явив у липні 2014 р., а вже у вересні 2014 р. звернувся до суду з даним позовом.

Даючи оцінку доводам позивачів про припинення договору поруки суд виходить з положень частини 4 статті 559 ЦК України, згідно яких порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Позивач у липні 2014 р. змінив строк виконання основного зобов'язання, заявивши вимогу про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором, і до спливу шести місяців пред'явив вимогу до поручителя, а отже порука не припинилася.

Таким чином відповідно до умов договору поруки та з врахуванням положень статей 553, 554 ЦК України відповідач ОСОБА_3 як поручитель повинна відповідати за даним позовом як солідарний боржник в тому ж обсязі, що і ОСОБА_2, включаючи сплату основного боргу, процентів та пені, оскільки інше не встановлено укладеним з нею договором поруки.

Виходячи з наведеного вимоги ТОВ "ОТП Факторинг Україна" є доведеними і обґрунтованими.

Однак враховуючи, що розмір пені значно перевищує розмір заборгованості по тілу кредиту і процентах (майже в чотири рази), суд на підставі ч. 3 ст. 551 ЦК України вважає за можливе зменшити пеню до суми, наближеної до розміру заборгованості по тілу кредиту і процентах, тобто до 1500000 грн. Таким чином суд присуджує до солідарного стягнення з позичальника ОСОБА_2 та поручителя ОСОБА_3 116983,64 доларів США, що еквівалентно 1 536 637,55 грн., та 1 500 000 грн.

Відповідно до положень ст. 88 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідачів на користь позивача судові витрати, які включать витрати на оплату судового збору в сумі 3654 грн. та витрати на відправлення телеграм в сумі 174,96 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" заборгованість за кредитним договором в розмірі 116983 долари США 64 центи, що еквівалентно 1 536 637 гривень 55 копійок, та 1 500 000 гривень.

Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Факторинг Україна" судові витрати - по 1914 гривень 48 копійок з кожного.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: