АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 грудня 2014 року м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого Заводян К. І.
Суддів: Винту Ю.М., Чупікової В.В.
Секретаря: Скрипник С.В.
З участю: представника ОСОБА_3. ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (далі: ПАТ КБ "Приватбанк") до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Шевченківського районного суду м.Чернівці від 13 листопада 2014 року, -
в с т а н о в и л а:
В червні 2014 року ПАТ КБ "Приватбанк" подало позов до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Посилалося на такі обставини.
27 листопада 2007 року ОСОБА_3 отримала у ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", кредит в сумі 1200 гривень з подальшим його збільшенням до 8500 грн., у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Договір між нею та банком складають підписана позичальницею заява разом з Умовами надання банківських послуг та Правилами користування платіжною карткою. Правочин відповідає вимогам ст.634 част.1 ЦК України і є договором приєднання.
Відповідно до п.9.12 Умов та правил надання банківських послуг договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично пролонговується на такий же термін.
________________________________________________________________________________________________Провадж. №22-ц/794/1776/14 Головуючий у першій інстанції Кирилюк Л.К.
Категорія: 27 Доповідач: Заводян К.І.
В порушення вимог ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України ОСОБА_3 умови кредитного договору не виконувала.
За правилами част.2 ст.1050, част.2 ст.1054 ЦК України банк має право достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Станом на 31 травня 2014 року загальна сума заборгованості ОСОБА_3 складала 27438 грн. 39 коп., в тому числі: заборгованість по кредиту - 6697 грн. 57 коп., заборгованість по процентах - 14470 грн. 38 коп., комісія - 4487 грн. 66 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн., штраф (процентна складова) - 1289 грн. 78 коп.
ПАТ "КБ "Приватбанк" просило суд стягнути із ОСОБА_3 на його користь борг за кредитом в сумі 27438 грн. 39 коп. та вирішити питання про стягнення з ОСОБА_3 судових витрат.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2014 року в задоволенні позову ПАТ "КБ "Приватбанк" відмовлено, у зв'язку з пропуском ним позовної давності.
ПАТ КБ "Приватбанк" подало на рішення суду апеляційну скаргу.
Вважає, що судом порушені норми матеріального і процесуального права.
Позов заявлено у межах позовної давності. Пунктом 9.12 "Умов" передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу про припинення договору, він автоматично пролонговується на такий же строк.
Сторони встановили строк дії договору рівний строку дії картрахунку.
Заяви від відповідачки про закриття картрахунку не надходило, тому термін дії кредитного договору продовжено.
Судом порушені вимоги ст.ст.212, 213 ЦПК України.
Просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.
Васильєва С.М. апеляційну скаргу заперечує, рішення суду вважає законним та обґрунтованим.
Колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" слід відхилити.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27 листопада 2007 року між ЗАТ КБ "Приватбанк", правонаступником якого є ПАТ КБ "Приватбанк", і ОСОБА_3 був укладений кредитний договір, згідно якого відповідачка отримала кредит в сумі 1200 грн. з подальшим його збільшенням до суми 8500 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитну картку, зі сплатою 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає терміну дії картки. Відповідачці було видано кредитну картку "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" (в заяві про видачу кредиту вказано номер картки) та ознайомлено з умовами кредитування з використанням кредитної картки (а.с.58-60). Разом з тим в матеріалах справи відсутні відомості про строк дії картки.
Відповідачка умови кредитного договору не виконувала.
Станом на 31 травня 2014 року вона заборгувала банку 27438 грн. 39 коп., з яких: тіло кредиту - 6697 грн. 57 коп., заборгованість за відсотками - 14470 грн. 38 коп., комісія - 4487 грн. 66 коп., штраф (фіксована частина) - 500 грн. та штраф (процентна складова) - 1289 грн. 78 коп.
Пунктом 9.12 "Умов" передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу про припинення договору, він автоматично пролонговується на такий же строк.
Позивач посилається на те, що заяви про припинення кредитного договору від відповідачки не надходило, тому він пролонгований на новий строк.
Строк внесення платежів за користування кредитом - до 25 числа місяця, наступного за звітним.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором (а.с.17зв.) убачається, що останній платіж в погашення процентів за користування кредитом ОСОБА_3 здійснила 20 жовтня 2008 року в сумі 233 грн. Відомості про наступні платежі відсутні.
Як видно із журналу судового засідання та звукозапису судового засідання технічними засобами, у засіданні суду першої інстанції 20 жовтня 2014 року представник ОСОБА_3. ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до правовідносин сторін пропуск позовної давності.
Відповідно до ст.360-7 ЦПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із рішенням Верховного Суду України.
У Постанові Верховного Суду України від 19.03.2014 року № 6-14цс/14 зазначено, що відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Зокрема, частина друга статті 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу
Згідно зі статтею 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Оскільки відомості про граничний строк дії картки (місяць і рік) відсутні, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідно до п.п.5.2, 6.2 "Умов" право подати позов до відповідачки у банку виникло ще у листопаді 2008 року - з моменту настання строку погашення чергового платежу.
Позовна заява ПАТ "ПриватБанк" надійшла до суду 26 червня 2014 року, тобто за межами позовної давності.
У зв'язку з наведеним рішення суду відповідає встановленим обставинам справи, вимогам матеріального і процесуального права, Постанові Верховного Суду України від 19.3.2014 року № 6-14цс/14, підстав для його скасування не убачається.
Керуючись ст.ст.307, 308 ЦПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" відхилити.
Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 13 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: