Справа № 464/1089/11 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О.

Провадження № 22-ц/783/5135/14 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д. І.

Категорія: 2

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Кабаля І.І., Копняк С.М.,

секретаря Матяш С.І.,

з участю ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки, про поділ житлового будинку, -

в с т а н о в и л а:

У березні 2011 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_4, про поділ в натурі житлового будинку АДРЕСА_1, та передачу приміщень вказаного будинку у власність.

Оскаржуваною ухвалою провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про поділ житлового будинку - закрито.

Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_2, який вважає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи і закрив провадження у даній справі з грубим порушенням норм процесуального права. Посилається на те, що суд закрив провадження у справі відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, зазначивши в ухвалі, що в матеріалах справи є нібито рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19.05.2008 року про поділ будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1. Однак, в дійсності вказаним рішенням було визнано право власності на надбудову другого поверху будинку АДРЕСА_1. Це рішення колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області своєю ухвалою від 10 листопада 2008 року у справі № 22ц-1875/08 скасувала і ухвалила нове рішення, яким визнала за ОСОБА_6 і ОСОБА_2 право спільної часткової власності на новозбудований другий поверх будинку АДРЕСА_1 - по 1/2 ідеальній частині за кожним з них. Із рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2008 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2008 року чітко вбачається, що предметом спору між ним та ОСОБА_6, як за її позовом, так і за його зустрічним позовом, було визнання права власності на надбудову другого поверху будинку АДРЕСА_1, а не поділ майна. Визнання права власності чи поділ майна є різними предметами позовних вимог, а тому суд безпідставно в своїй ухвалі зазначив, що є в наявності рішення Апеляційного суду Львівської області, ухвалене нібито з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2014 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 та його представника ОСОБА_3, ОСОБА_4 та його представника ОСОБА_5, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_6, правонаступником якої є ОСОБА_4, про поділ житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 в натурі та передачу у власність приміщень вказаного будинку.

Закриваючи провадження у справі про поділ житлового будинку суд першої інстанції зазначив, що з матеріалів справи вбачається, що Сихівським районним судом міста Львова розглядався спір між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про поділ будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками та визнання права власності на частки в даному житловому будинку.

При цьому, районний суд послався на те, що 19.05.2008 року Сихівським районним судом м. Львова ухвалене рішення, яким визнано за ОСОБА_6 право власності на надбудову другого поверху будинку АДРЕСА_1. В зустрічному позові ОСОБА_2 про визнання права власності на перший поверх спірного будинку - відмовлено. Рішенням апеляційного суду Львівської області було скасоване рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19.05.2008 року та ухвалене нове, яким визнано за ОСОБА_6 та ОСОБА_2 право спільної часткової власності на новозбудований другий поверх будинку АДРЕСА_1 - по 1/2 ідеальній частині за кожним з них. В решті позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_2 відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили.

За вказаних обставин дійшов висновку, що з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав ухвалено рішення, яке набрало законної сили.

Однак з таким висновком суду першої інстанції погодитися не можна, виходячи з наступного.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Підстави для закриття провадження у справі є вичерпними та визначені ст. 205 ЦПК України.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, а не п. 3, як зазначив суд першої інстанції, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги, з тих же підстав, або оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини.

За змістом зазначених норм процесуального права закриття провадження у справі у цьому разі можливе лише за умови, що рішення, яке набрало законної сили, є тотожним до позову, який розглядається, тобто збігаються сторони, предмет і підстави позовів. Нетотожність хоча б одного елементу не перешкоджає заінтересованим особам звернутися до суду з позовом і не дає суду підстав для закриття провадження у справі.

Постановляючи ухвалу про закриття провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, третя особа - Львівське обласне державне комунальне бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки про поділ житлового будинку, судом першої інстанції не було враховано, що предмет та підстави позову є відмінними, оскільки у даній справі предметом позову є поділ житлового будинку, тоді як із рішення Сихівського районного суду м. Львова від 19 травня 2008 року та ухвали Апеляційного суду Львівської області від 10 листопада 2008 року вбачається, що предметами первісного та зустрічного позовів (відповідно) були: ОСОБА_6 - визнання права власності на надбудову другого поверху загальною площею 99,4 кв.м. спірного будинку на підставі ч. 5 ст. 376 ЦК України; ОСОБА_2 - визнання права власності на ? ідеальну частину 2-го поверху та на 1-ий поверх цього ж будинку на підставі статей 357, 364, 376 ЦК України (матеріали цивільної справи № 2-61/08 Сихівського районного суду м. Львова за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, ОСОБА_2).

Також у даній справі заявлена вимога про поділ житлового будинку, яка раніше не заявлялась.

Крім того слід зазначити, що оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі лише в частині поділу житлового будинку, проте районним судом не обговорено питання та не прийнято рішення в частині позову - про передачу у власність приміщень спірного будинку.

Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у даній справі на підставі п. 3 (слід - п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України), а, відтак, допустив порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, що згідно із п. 4 ч. 2 ст. 311 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Зазначене також свідчить про те, що суд не врахував положення ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини щодо того, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов?язків має право на справедливий судовий розгляд.

У даному випадку судом першої інстанції така справедливість судових процедур щодо позивача була порушена.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2 п. 4, 311 ч. 1 п. 4, 313, 314 ч. 1 п. 2, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 26 червня 2014 року скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, касаційному оскарженню в силу ст. 324 ЦПК України не підлягає, оскільки не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Кабаль І.І.

Копняк С.М.