Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 січня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі :

Головуючого судді: Гордійчук С.О.

суддів: Буцяка З.І., Боймиструка С.В.

секретар судового засідання: Демчук Ю.Ю.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Рівному апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» на рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів,-

в с т а н о в и л а :

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по договору про відкриття відновлювальної кредитної лінії №016-КР/0021733 від 26.09.2008 р. відмовлено за безпідставністю.

В поданій на рішення апеляційній скарзі позивач вказує на його незаконність, оскільки рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають вимогам закону.

Вважає висновки суду необґрунтованими з підстав неврахування судом п. 7.3. кредитного договору, згідно якого договір діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань, тому донарахована заборгованість за період з 13.04.2011 р. по 27.08.2014 р. здійснювалась банком в період дії договору.

Зазначає, що строк позовної давності у спірних відносинах не пропущений, оскільки такий строк почався заново з моменту ухвалення рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20.07.2011 р. про стягнення боргу з відповідачів за цим же кредитним договором.

Представник позивача вказує, що судом позбавлено його можливості надати додаткові докази про встановлення відсоткових ставок по справі, що призвело до неповного з'ясування обставин по справі.

Просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

В запереченні на апеляційну скаргу представник відповідача вказує, що рішення суду законне та обґрунтоване. Просить залишити його без зміни, а скаргу без задоволення.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволенню частково з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано сумнівні розрахунки заборгованості, які не ґрунтуються на умовах кредитного договору та не співпадають з проведеними оплатами боргу, та не надано доказів про підставність підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами.

Судом вказано про безпідставність стягнення заборгованості з поручителя, оскільки в спірних правовідносинах порука є припиненою у зв'язку з пропуском строку позовної давності непред'явлення позову до поручителя.

Проте погодитись з таким висновком суду в повній мірі не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу, зокрема, договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестають діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

З матеріалів справи вбачається, що 26 вересня 2008 року між сторонами був укладений договір про відкриття кредитної лінії № 016-КР/001733, відповідно до якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 7000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом на строк до 30 вересня 2010 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання між сторонами та ОСОБА_2 26 вересня 2008 року було укладено договір поруки №016-КР/001733П.

Позивач виконав умови договору, а відповідач в свою чергу порушив узгоджений сторонами графік погашення суми кредиту та допустив виникнення заборгованості.

Рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 20 липня 2011 року у солідарному порядку стягнуто з відповідачів на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість в сумі 24 9852, 92 грн., з них: 7000, 00 грн. - заборгованість по тілу кредиту, 2 051,00 грн. - заборгованість по відсотках, 15 931,07 - пеня за несвоєчасне повернення кредиту. Вказана заборгованість була розрахована станом на 11 квітня 2011 року, тобто після закінчення строку дії кредитного договору.

Зазначене судове рішення було виконано, що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження державного виконавця відділу ДВС Кузнецовського МУЮ 27 червня 2013 року.

Доводи апеляційної скарги про необхідність стягнення з відповідача пені за несвоєчасне повернення кредиту та несвоєчасну сплату відсотків за період з 12 квітня 2011 року по 27 серпня 2014 року в сумі 75 328,73 грн. безпідставні, оскільки у 2010 році банк вже реалізував своє право на пред'явлення вимоги до позичальника та поручителів про виконання зобов'язань за кредитним договором.

Колегія суду приходить до висновку, що зобов'язальні правовідносини сторін кредитного договору в частині сплати тіла кредиту та процентів припинилися у зв'язку із закінченням строку дії договору та виконанням судового рішення про стягнення кредитної заборгованості.

Разом з тим, відповідно до ст. 625 ЦК України після закінчення строку дії кредитного договору та у зв'язку з невиконанням судового рішення про стягнення з відповідачів заборгованості за вказаним договором, позикодавець має право на відшкодування з боржника, який прострочив виконання договірного зобов'язання, втрат внаслідок інфляційного знецінення переданих відповідачу кредитних коштів та 3 % річних від простроченої суми.

Однак такі вимоги позивачем не заявлялися.

Враховуючи, що рішення суду постановлено з порушенням норм матеріального права воно підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, ст. ст. 526, 599 ЦК України колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» задовольнити частково.

Рішення Кузнецовського міського суду Рівненської області від 19 листопада 2014 року скасувати.

В задоволення позову Публічному акціонерному товариству «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за період з 13 квітня 2011 року по 27 серпня 2014 року за договором про відкриття відновлювальної кредитної лінії від 26 вересня 2008 року відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним чинності.

Головуючий :

Судді: