Справа № 450/2962/14 Головуючий у 1 інстанції: Кукса Д.А.

Провадження № 22-ц/783/7861/14 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

Головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

при секретарі: Бадівській О.О.

за участю: представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено частково. З метою забезпечення позову вжито заходи забезпечення позову до набрання рішенням суду законної сили, шляхом накладення арешту в межах суми позову, яка становить 10 352 962, 20 грн. на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно, що належить ОСОБА_2.

Дану ухвалу оскаржила ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала винесена з порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову. Вказує, що заявником не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання рішення суду та необґрунтовано необхідність застосування саме такого види забезпечення. Також звертає увагу, що суд не оцінив сукупність доказів для забезпечення позову та обґрунтованість такої заяви, а лише на підставі власних висновків та припущень без відповідної процесуальної підстави постановив ухвалу про забезпечення позову.

Просить скасувати ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_3 про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, що беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно ст. 152 ЦПК України одним із способів забезпечення позову є накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Згідно п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» №9 від 22.12.2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Пунктом 3 вищенаведеної Постанови передбачено, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК позов майнового характеру дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Задовольняючи частково заяву ОСОБА_3 про забезпечення позову, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що оскільки вид забезпечення позову запропонованим позивачем не є співмірним із заявленими позовними вимогами, оскільки ним не доведено суду належність майна зазначеного у заяві відповідачці ОСОБА_2, що при накладенні обтяженні може призвести до порушення охоронюваних законом прав та інтересів третіх осіб, а тому вірно наклав арешт на грошові кошти, рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачці ОСОБА_2 в межах позову, яка становить 10 352 962, 10 грн.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком районного суду, скільки такий є обгрунтованим та відповідає матеріалам справи.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2. про стягнення заборгованості за договором позики від 01.01.2010 року у розмірі 10 352 962, 20 грн. (десять мільйонів триста п'ятдесят дві тисячі дев'ятсот шістдесят дві гривні 20 коп.) (а.с. 1-4).

Покликання ОСОБА_2 в апеляційній скарзі на те, що районний суд не пересвідчився чи дійсно між сторонами виник спір, колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки спростовується копією договору позики від 01.01.2010 року, згідно якого ОСОБА_3 «позикодавець» з однієї сторони та ОСОБА_2 з другої сторони від імені якої на підставі довіреності від 14.03.2008 р. діяв ОСОБА_4 «позичальник» уклали даний договір, згідно якого позикодавець передає у власність позичальнику, а позичальник приймає у власність від позичальника грошові кошти в сумі 537 700, 00 доларів США, та зобов'язується повернути таку ж суму грошових коштів до 01.06.2014 року. (а.с. 5).

Окрім того, згідно довідки приватного нотаріуса ЛМНО ОСОБА_5 від 05.06.2014р. вбачається, що довіреністю від 14 березня 2008 року за реєстровим № 431 ОСОБА_2 уповноважила ОСОБА_4 на представлення її інтересів у всіх органах, установах та організаціях тощо щодо отримання кредиту. (а.с. 7)

Доводи апеляційної скарги щодо співмірності накладення арешту на майно ОСОБА_6 спростовується матеріалами справи та самою ухвалою про забезпечення позову, в якій зазначено, що вжито заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та все рухоме та нерухоме майно лише в межах суми позову, яка становить 10 352 962, 10 грн.

Доводи що накладення арешту на все її майно перешкоджає здійснювати господарську діяльність, зокрема надавати в оренду (укладати договори) власне нерухоме майно, колегія суддів не бере до уваги, оскільки представниками апелянта належним чином не доведено, що забезпечення позову шляхом накладення арешту перешкоджає такій діяльності.

Долучені в судовому засіданні Апеляційного суду Львівської області звіти про експертну грошову оцінку земельних ділянок, які знаходяться в приватній власності у гр. ОСОБА_2 за адресою: Київська обл., Обухівський р-н, Старобезрадичівська с/р, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі звіти складені 1-15 грудня 2014 року, тобто після винесення оскаржуваної ухвали та не були предметом розгляду в суді першої інстанції, що суперечить вимогам ч.1 ст. 303 ЦПК України.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч.1 ст. 154 ЦПК України суд може за заявою однієї із сторін і зважаючи на пояснення другої сторони допустити заміну одного способу забезпечення позову іншим. Заява про заміну способу забезпечення позову розглядається судом у строки, встановлені частиною другою статті 153 цього кодексу. На заміну способу забезпечення позову за заявою відповідача потрібна згода позивача, за винятком випадку визначеного частиною другою цієї статті.

ОСОБА_2 не позбавлена права звернутися з заявою в районний суд відповідно до ч.1 ст. 154 ЦПК України щодо зміни способу забезпечення іншим.

Накладений арешт на майно стосується виключно заборони на відчуження вказаного майна до набрання рішення суду законної сили, тому колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що у суду першої інстанції було достатньо обґрунтованих підстав для постановлення ухвали про забезпечення позову, а тому приходить до висновку, що ухвала постановлена з дотриманням норм закону, підстави для її скасування відсутні, а відтак, апеляційну скаргу слід відхилити, залишивши ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст..ст.209, 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргуОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 24 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Струс Л.Б.

Судді Шандра М.М.

Шумська Н.Л.