Справа № 459/5619/13 Головуючий у 1 інстанції: Жураковський А.І.
Провадження № 22-ц/783/7785/14 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.
Категорія: 32
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:
Головуючого судді - Струс Л.Б.
суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.
при секретарі: Бадівській О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ДП «Львіввугілля» на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ДП «Львіввугілля» про стягнення моральної шкоди завданої професійним захворюванням,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до відповідача про стягнення моральної шкоди заподіяної внаслідок професійного захворювання. В обґрунтування позову покликається на те, що з 1978 року працював у різних відокремлених підрозділах на різних підземних роботах ДП «Львіввугілля». 01.09.1995 року, його було звільнено з посади за власним бажанням. У зв'язку тривалою роботою в особливо шкідливих та тяжких умовах праці в нього погіршився стан здоров'я, внаслідок чого неодноразово був змушений звертатись за медичною допомогою На підставі акту розслідування профзахворювання від 30.01.1997 р. таке виникло внаслідок роботи на вугільних шахтах в умовах вугільно-породного шахтного пилу. 17.02.1997 р. МСЕК йому вперше встановлено ІІІ групу інвалідності та 40% втрати працездатності внаслідок профзахворювання та після чергового переогляду 18.02.2011 р. йому безтерміново встановлено ІІ групу інвалідності із 70 % втрати профпрацездатності. Вважає, що йому було заподіяно моральну шкоду, оскільки на 70 % втратив працездатність, та йому встановлено ІІ групу інвалідності, що значно посилює його фізичні і моральні страждання, відчуває постійні незручності у повсякденному житті, змушений постійно звертатись за медичною допомогою, що призвело до зміни ритму та порядку життя, втратив можливість належно матеріально забезпечувати свою сім'ю. Розмір моральної шкоди оцінює у 30 000 грн. та просить такий стягнути з відповідачів.
Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2014 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ДП «Львіввугілля» в користь ОСОБА_2 10 000 грн. заподіяної шкоди. Стягнуто з ДП «Львіввугілля» 243 грн. 60 коп. судового збору в дохід держави. В решті вимог відмовлено.
Дане рішення оскаржив ОСОБА_2 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що в частині відмови в задоволенні позовних вимог вважає рішення незаконним та необґрунтованим, оскільки внаслідок отримання професійного захворювання він втратив працездатність на 70 % і став інвалідом, а тому вважає що справедливо по відношенню до нього було б призначити розмір відшкодування шкоди в тому розмірі, в якому він просив суд.
Просить рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2014 року змінити в частині стягнення з ДП «Львіввугілля» в його користь 10 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, стягнувши з ДП «Льввугілля» в його користь 30 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, спричиненої ушкодженням здоров'я при виконанні трудових обов'язків, внаслідок професійного захворювання.
Також рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2014 року оскаржив представник ДП «Львіввугілля» - Ганас А.Б. подави апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вважає рішення незаконним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права. Вказує, що до спірних правовідносин застосовуються правила про позовну давність ЦК України 1963 року, зокрема ст. 76, відповідно до якої перебіг строку позовної давності починається з дня виникнення права на позов; право на позов виникає з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права, що є підставою для відмови в позові, оскільки позовна давність у відповідності до ст. 71 ЦК України 1963 року для даних правовідносин сплила до 01 січня 2004 року. Також звертає увагу, що висновку МСЕК про підтвердження наявності факту моральної шкоди потерпілому ОСОБА_2 до матеріалів справи не надано.
Просить скасувати рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2014 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.
Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про розгляд справи повідомлялись належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення (а.с. 154-155), про причини неявки суд не повідомлено та з клопотанням про відкладення розгляду справи не зверталися, тому розгляд справи відповідно до ч.2 ст. 305 ЦПК України здійснюється колегією суддів за відсутності осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам.
Судом встановлено, що позивач 18.12.1978 року прийнятий на шахту №10 «Великомостівська» підземним прохідником V розряду. 28.11.1979 року переведений на посаду машиніста гірничо-виймальних машин VI розряду. 14.10.1992 року звільнений у зв'язку з переводом на іншу шахту. 19.10.1992 року прийнятий на шахту №4 «Великомостівська» підземним машиністом гірничих виймальних машин VI розряду. 01.09.1995 року звільнений по ініціативі працівника, що стверджується копією трудової книжки виданою на ім'я ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1.
Як вбачається з Акту розслідування професійного захворювання від 30.01.1997 року професійне захворювання виникло внаслідок вугільно-породного шахтного пилу в значеннях вище ГДК на вугільних шахтах (а.с. 26).
Згідно довідки МСЕК серії 2-18 МАД № 026024 від 03.02.1998 року позивачу встановлено 40% втрати профпрацездатності (а.с. 27).
Довідкою МСЕК серії 2-18 АИ № 004919 від 18.02.2000 року ОСОБА_2 безтерміново встановлено 45% втрати профпрацездатності по профзахворюванню та антракосилікозу (а.с. 28).
Відповідно до довідки МСЕК серії ЛВА-1 № 054423 від 18.02.2000 року позивачу встановлено безтерміново III групу інвалідності (а.с. 29).
Довідкою МСЕК серії 10 ААА № 486206 від 18.10.2011 року позивачу безтерміново встановлено II групу інвалідності (а.с. 30).
Згідно з довідкою МСЕК серії 10 ААА № 013203 від 18.10.2011 року останньому безтерміново встановлено 70% втрати професійної працездатності (а.с. 31).
Матеріалами справи, що позивач, внаслідок погіршення стану здоров'я після роботи на шахті, неодноразово в період 1996-2011 років, звертався за отриманням медичної допомоги до медичних закладів зі скаргами на профзахворювання, що встановлено з оглянутих копій медичної картки (а.с. 9-25).
Колегія суддів вважає, що районним судом вірно встановлено, що згідно ст. 440-1 ЦК Української РСР (яка діяла на момент встановлення втрати професійної працездатності) моральна (немайнова) шкода, заподіяна громадянину або організації діяннями іншої особи, яка порушила їх законні права, відшкодовується особою, яка заподіяла шкоду, якщо вона не доведе, що моральна шкода заподіяна не з її вини. Моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
На час виникнення спірних правовідносин можливість відшкодування моральної шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, за рахунок роботодавця на підставі рішення суду передбачалося п. 11 Правил відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним із виконанням ним трудових обов'язків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23 червня 1993 року № 472 (далі - Правила).
Згідно з п. 11 Правил моральна шкода відшкодовується за заявою потерпілого про характер моральної втрати чи висновком медичних органів у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі, розмір якої визначається в кожному конкретному випадку на підставі: домовленості сторін (власника, профспілкового органу і потерпілого або уповноваженої ним особи); рішення комісії по трудових спорах; рішення суду. Розмір відшкодування моральної шкоди не може перевищувати двохсот мінімальних розмірів заробітної плати незалежно від інших будь-яких виплат.
Відповідно до п. 38 Правил право на отримання потерпілим виплат на відшкодування шкоди настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_2 районний суд виходив з того, знайшли підтвердження обставини заподіяння позивачеві моральної шкоди, яка обумовлена моральним та фізичним стражданням з приводу ушкодження здоров'я, внаслідок професійного захворювання та у зв'язку з яким йому було встановлено 70 % втрати професійної працездатності, що позбавило його можливості повноцінно працювати та для організації свого життя йому доводиться докладати додаткові зусилля, а тому з врахуванням глибини моральних страждань, засад розумності, виваженості та справедливості прийшов до правильного висновку про стягнення з ДП «Льввугілля» 10 000 грн. заподіяної моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з таким висновком районного суду, оскільки такий відповідає обставинам справи та вимогам ч.3 ст. 23 Цивільного кодексу України, п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», п. 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1997 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» та роз'ясненню, що міститься в рішенні Конституційного суду України від 27 січня 2004 року № 1-рп/2004 у справі № 1-9/2004.
Доводи ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що розмір моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. є розумним і справедливим, колегія суддів вважає такими, що не підтвердженні належними доказами.
Доводи представника ДП «Львіввугілля» в апеляційній скарзі на те, що позивач звернувся з позовом до суду після спливу строків позовної давності є безпідставними, оскільки згідно п.3 ч.1 ст. 268 ЦК України та п.16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.
Окрім того, апеляційним судом також враховується той факт, що ДП «Львіввугілля» у справі не заявляло клопотання про призначення по справі відповідної експертизи на предмет визначення підстав та/або розміру заподіяної позивачу моральної шкоди. Відсутність у матеріалах справи висновку МСЕК з цього питання не спростовує правильних висновків суду першої інстанції.
Розглядаючи спір, колегія суддів вважає, що районний суд повно та всебічно дослідив та оцінив обставини у справі, подані сторонами докази та правильно визначив характер спірних правовідносин.
Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційних скарг висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення колегія суддів не вбачає.
Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_2 та ДП «Львіввугілля» відхилити.
Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 03 листопада 2014 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий Струс Л.Б.
Судді Шандра М.М.
Шумська Н.Л.