Справа № 127/2-425/10

Провадження 6/127/2275/14

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 грудня 2014 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі головуючого –судді Саблук С. А. ,

при секретарі Гуменюку Д.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці заяву в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про встановлення способу і порядку виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся з заявою в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про встановлення способу і порядку виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, шляхом надання дозволу на примусову реалізацію житлового будинку з господарськими будівлями та земельної ділянки, оскільки в процесі виконавчого провадження стало відомо, що в житловому будинку належному відповідачу ОСОБА_2 яке підлягає примусовій реалізації, мешкає неповнолітня особа ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Враховуючи те, що в житловому будинку зареєстровані неповнолітні діти, державний виконавець звернувся до служби у справах дітей виконавчого комітету Вінницької міської ради про надання дозволу на реалізацію арештованого майна. На звернення державного виконавця йому було відмовлено, що й стало підставою звернення до суду.

В судове засідання заявник не з'явився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, однак надав заяву про розгляд справи у його відсутність в якій зазначив, що підтримує вимоги заяви про встановлення способу і порядку виконання рішення та просить її задовольнити.

Сторони в судове засідання не з'явилмся, хоча були повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заяву, суд прийшов до висновку щодо доцільності відмови в задоволенні заяви, з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.

На примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області перебуває виконавче провадження № 19400845 з виконання виконавчого листа № 2-425/10 виданого Староміським районним судом м.Вінниці від 12.05.2010 року про стягнення із ОСОБА_2 солідарно із ОСОБА_1 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованості за кредитним договором №110-Ф/06 від 15.06.2006 року в розмірі 4087281,50 гривень.

Зазначене виконавче провадження відкрито за постановою держаного виконавця Ленінського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції 25.05.2010. В наданий для добровільного виконання строк до 01.06.2010 рішення суду боржником не виконано.

За договором іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_5І, за реєстраційним № 3457 від 15.06.2006, належний на праві приватної власності боржнику ОСОБА_2 житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться у місті Вінниці ю вулиці Петровського під № 2а, загальною площею 351,7 кв.м. та земельна ділянка площею 0,1000 га, кадастровий номер № 0510100000030180026, на якій розташований даний будинок перебувають під іпотекою стягувана іпотекодержателя ПАТ АБ «Укргазбанк».

15.09.2010 складений акт опису і арешту житлового будинку з господарськими будівлями, а також земельної ділянки площею 0,1000 га, кадастровий номер № 0510100000030180026, розташованих за адресою: місто Вінниця, вулиця Петровського під № 2а. Відповідальним зберігачем арештованого майна призначеного боржника ОСОБА_2

Згідно п.4.5.9. Інструкції з організації примусового виконання рішень, у разі передачі на реалізацію нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону. Якщо такий дозвіл не надано, державний виконавець звертається до суду, який видав виконавчий документ заявою про встановлення або зміну способ) і порядку виконання.

16.08.2013 на адресу відділу ДВС надійшла відповідь на запит державного виконавця Квартального комітету «ДИМИТРІВСЬКИЙ» № 20 від 13.08.2013 року щодо проживаючих (зареєстрованих) за адресою: м. Вінниця, вул. Петровського, 2а осіб, згідно якої станом на 12.08.2013 з числа семи зареєстрованих осіб двоє не досягай 18-річного віку, а саме: ОСОБА_6 (08.08.1996 р.н.) та ОСОБА_4 (14.07.2009 р.н.).

З метою повного та своєчасного виконання рішення суду, керуючись ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження», п.4.5.9 Інструкції з організації примусового виконання рішень, 02.09.2013 державним виконавцем направлено лист до служби у справах дітей щодо надання дозволу на примусову реалізацію вищезазначеного нерухомого майна боржника ОСОБА_2

04.03.2014 до відділу надійшов витяг з рішення Виконавчого комітету Вінницької міської ради № 312 від 13.02.2014 про відмову у наданні дозволу на реалізацію в примусовому порядку вказаного нерухомого майна боржника.

Відповідно до ст. 373 ЦПК України за наявності обставин, що утруднюють виконання рішення (хвороба боржника або членів його сім'ї, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), за заявою державного виконавця або за заявою сторони суд, який видав виконавчий документ, розглядає питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання рішення і у виняткових випадках може змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення.

Аналогічні положення, встановлені ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження».

Постановою Верховного Суду України № 14 від 26.12.2003 р. «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» роз'яснено, що суду у вирішенні заяв державного виконавця чи сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення, встановлення або зміну способу й порядку його виконання потрібно мати на увазі, що їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, керуючись особливим характером обставин, що ускладнюють виконання рішення.

Таким чином, суд вважає, що під зміною способу виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. При цьому розглядаючи заяву про встановлення або зміну способу виконання рішення, суд не вправі змінювати зміст рішення або його суть.

Судом встановлено, що підставою звернення державного виконавця до суду із заявою про встановлення або зміну порядку і способу рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року, яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, слугувала відмова органу опіки і піклування у наданні дозволу на реалізацію арештованого нерухомого майна. При цьому державним виконавцем у своїй заяві в якості іншого способу виконання рішення суду зазначено надання судом дозволу на примусову реалізацію арештованого нерухомого майна.

Суд вважає, що державним виконавцем фактично перед судом ставиться питання не про встановлення або зміну способу порядку чи способу виконання рішення суду, а висловлено клопотання про отримання від суду дозволу на продовження дій з реалізації арештованого нерухомого майна взамін прийнятого з цього питання негативного рішення органу опіки та піклування, який наділений законними повноваженнями на ухвалення таких рішень.

Частиною 4 статті 177 Сімейного кодексу України визначено, що дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини надається органом опіки та піклування після перевірки, що проводиться протягом одного місяця, і лише в разі гарантування збереження права дитини на житло.

Відповідно до частини 10 названої статті Сімейного кодексу України порядок провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно пункту 67 Порядку провадження органами опіки та піклування визначеної законом діяльності, пов'язаної із захистом майнових прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866, дозвіл на вчинення правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким має дитина надається районною, районною у мм. Києві та Севастополі держадміністрацією, виконавчим органом міської, районної в місті ради за поданням служби у справах дітей після проведення зазначеною службою перевірки документів за місцем знаходження майна протягом одного місяця з дня надходження заяви на вчинення правочинів щодо нерухомого майна дитини лише у разі гарантування збереження її права на житло і оформляється рішенням, витяг з якого видається заявникам службою у справах дітей.

Відповідно до статті 18 Закону України "Про охорону дитинства" держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку. Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем. Органи опіки та піклування зобов'язані здійснювати контроль за додержанням батьками або особами, які їх замінюють, майнових та житлових прав дітей при відчуженні жилих приміщень та купівлі нового житла.

Суд вважає, що виходячи із змісту Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, у випадку відмови органів опіки та піклування у наданні дозволу на реалізацію житла, державний виконавець повинен звертатися до суду із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання, з метою визначення такого способу або порядку який не буде пов'язаний з позбавленням дитини житла.

Крім того, відповідно до ст.32 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Норма ст.63 вказаного закону передбачає, що звернення стягнення на нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів або рухомого майна.

При цьому державним виконавцем не надано суду доказів того, чи вживалися ним будь-які заходи для з'ясування наявності в боржників достатніх коштів або рухомого майна.

Таким чином, суд приходить до висновку, що порядок і спосіб виконання судового рішення, про який просив державний виконавець, не передбачений ЗУ «Про виконавче провадження» та суперечить вказаним вище законодавчим та нормативним актам держави, за якими право на надання дозволів на розпорядження майном неповнолітньої дитини належить виключно органам опіки і піклування, а не судовим органам та вважає за необхідне відмовити у задоволенні заяви про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210, 373 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви заяву в.о. начальника відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про встановлення способу і порядку виконання рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 23 березня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: