ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"30" січня 2007 р. Справа № 390/18-06
м. Київ, вул. Комінтерну, 16
(зал судових засідань № 205)
Господарський суд Київської області у складі головуючого судді А.Ю. Кошика при секретарі Кантарія Д.Ю. розглянувши матеріали адміністративної справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛО"
до Державної податкової інспекції в Києво-Святошинському районі
про оскарження податкового повідомлення-рішення
За участю представників:
Позивач - Ковпатюк Л.О.
Відповідач - Криворученко Ю.О., Березовий Є.П., Волощук Н.В.
Суть спору:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО»(далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі (далі –відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001152300/0 від 14.07.2006 року.
Провадження у справі було відкрите відповідно до ухвали від 25.09.2006 року за правилами Кодексу адміністративного судочинства України та призначено попереднє судове засідання на 13.10.2006 року.
В судовому засіданні 13.10.2006 року за клопотанням позивача, яке було підтримане відповідачем, суддя постановив ухвалу про зупинення провадження у справі у зв’язку з призначенням судово-бухгалтерської експертизи.
Після повернення матеріалів справи № 390/18-06 з Висновком № 10782 від 13.12.2006 року за наслідками проведеної експертизи, провадження у справі було поновлене та призначено її розгляд на 12.01.2007 року.
Позивач подав письмову заяву про доповнення до адміністративного позову, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення № 0001152300/0 від 14.07.2006 року, № 0001152300/1 від 14.07.2006 року, рішення про результати розгляду скарги від 22.09.2006 року № 17801/250.
В судовому засіданні 12.01.2007 року розгляд справи було відкладено до 19.01.2007 року.
В судовому засіданні 19.01.2007 року позивач підтримав позовні вимоги, вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, оскільки в діях позивача відсутні ознаки порушення, за яке застосована відповідальність. Проведення операції купівлі-продажу простих векселів не може вважатись торгівельною діяльністю цінним паперами, оскільки не передбачено статутними видами діяльності позивача, що потребують спеціального дозволу, порушення при відображенні в податковому обліку операцій з простими векселями не призводить до зміни податкових зобов’язань позивача.
Відповідач надав запереченням на адміністративний позов, стверджує, що підтверджені висновком експертизи порушення ведення податкового обліку тягнуть за собою застосування фінансових санкцій у відповідності до податкового законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд, -
ВСТАНОВИВ:
Державною податковою інспекцією у Києво-Святошинському районі Київської області проведена планова документальна перевірка фінансово-господарської діяльності з питань дотримання Товариством з обмеженою відповідальністю «КЛО»вимог податкового, іншого законодавства за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року. За наслідками проведеної перевірки було складено Акт від 30.06.2006р. №611/23-00-21563629, в якому встановлено, що позивачем порушено п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4, п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№283/97-ВР, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 986612,00 грн., в тому числі за 2 квартал 2005 року на 88900,00 грн., за 3 квартал 2005 року на 84450,00 грн., за 4 квартал 2005 року на 813262,00 грн. та завищено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток в 1 кварталі 2006 року на 1915700,00 грн.
За встановленими в Акті перевірки порушеннями було прийнято податкове повідомлення-рішення від 14.07.2006 року № 0001152300/0 про нарахування податкового зобов'язання в сумі 986612,00 грн. та застосування штрафних санкцій в сумі 986612,00 грн. на підставі пп. 4.1.1. п. 4.1. ст.4, п.7.6. ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»: п. 17.1.3, 17.1.6 ст.17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Порушення п.7.6 ст.7 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»визначені у зв’язку з віднесенням позивачем до складу інших валових витрат сум дисконтів за векселями, отриманими за відвантажену продукцію в 2 кварталі 2005 року в сумі 355600 грн., в 3 кварталі в сумі 337800 грн., в 4 кварталі 2005 року в сумі 3089100 грн., в 1 кварталі 2006 року в сумі 1915700 грн.
За встановлені в Акті перевірки порушення, до позивача було застосовано відповідальність у вигляді нарахування податкових зобов’язань в сумі 986612 грн. та штрафних санкцій в сумі 986612 грн. в податковому повідомленні-рішенні № 0001152300/0 від 14.07.2006 року. За наслідками розгляду скарги позивача було прийняте рішення про результати розгляду скарги від 22.09.2006 року № 17801/250, яким залишено скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення № 0001152300/0 від 14.07.2006 року без змін, винесено нове податкове повідомлення-рішення № 0001152300/1 від 14.07.2006 року.
Позивач не погоджуючись з такими висновками контролюючого органу, з метою захисту своїх прав і охоронюваних законом інтересів, звернувся до суду з адміністративним позовом про скасування спірних податкових повідомлень-рішень та рішення про розгляд скарги.
Судом встановлено, що позивач здійснював продаж нафтопродуктів і відображав у бухгалтерському обліку відповідні операції, як отримані доходи, суми відвантажених нафтопродуктів в податковому обліку включені до складу валових доходів.
Покупці розраховувались за придбаний товар у періоді з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року, шляхом передачі позивачу простих векселів.
Відповідно до ст.21 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»від 18.06.1991 року вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). Відповідно до ст. 1 зазначеного Закону векселі можуть бути використані для здійснення розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.
Таким чином, векселі, що отримані позивачем від покупців, згідно з умовами договорів купівлі-продажу нафтопродуктів та додаткових угод до них використовувались для оформлення погашення покупцем заборгованості за придбаний ним товар (нафтопродукти)і не вважаються об'єктом купівлі-продажу, а виконують функцію розрахункових документів, якими засвідчувались відносини боргу.
Фактично при видачі векселя була здійснена зміна виду зобов'язань, які існували між контрагентами, а саме зобов'язання оплатити товар по договору купівлі - продажу нафтопродуктів було змінено на зобов'язання по погашенню векселя. Передача векселя покупцем продукції і його отримання продавцем, до податкових наслідків не призводить.
Як встановлено в ході експертного дослідження, номінальна вартість векселя, відображеного позивачем у бухгалтерському обліку як розрахункового документа за отримані товари, але не оплаченого, не включена до його валових доходів, що відповідає п.п.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»до складу валового доходу не включається номінальна вартість взятих на облік, але неоплачених (непогашених) цінних паперів, які засвідчують відносини позики, а також платіжних документів, емітованих (виданих) боржником на користь (на ім'я) платника податку як забезпечення або підтвердження заборгованості такого боржника перед таким платником податку (облігацій, ощадних сертифікатів, казначейських зобов'язань, векселів, боргових розписок, акредитивів, чеків, гарантій, банківських наказів та інших подібних платіжних документів).
Таким чином, у податковому обліку платників податку емітента-векселедавця та векселедержателя операції з емісії, видачі, отримання векселя не відображаються.
В подальшому позивач укладав договори купівлі-продажу цінних паперів з емітентами векселів (покупцями нафтопродуктів), в тому числі таких, де від імені покупців діяв АКБ «Мрія», що мав ліцензію на торгівлю цінними паперами.
Так, позивачем укладені договори купівлі-продажу з векселедавцем ТОВ «Лідер»від 14.06.2005 року №146/КЛ-05, від 30.09.2005року №КТ-22/05 та від 31.03.2006 року №КТ-12/06 про передачу у власність останньому цінних паперів (векселів) за ціною (з дисконтом).
Аналогічні договори були укладені: з ТОВ «Фірма «Аліас»(від 23.06.2005 року №147/КЛ-05, від 30.09.2005 року №КТ-23/05), ТОВ «КДК»(від 30.09.2005 року №КТ-29/05, від 27.12.2005 року №КТ-44/05, від 31.03.2006 року №КТ-11/06), ПП «Автомагсервіс»(від 28.11.2005 року №КТ-35/2/05, від 30.12.2005 року №229/КЛ-05, від 31.03.2006 року №КТ-9/06), ТОВ «Васко»(від 29.11.2005 року №КТ-35/3/05, від 27.12.2005 року №КТ-45/05, від 31.03.2006 року №КТ-10/06), ТОВ «Янком» (від 02.12.2005 року №КТ-43/05, від 31.03.2006 року №КТ-14/06) та ТОВ «Майстер-Вінж»(від 31.03.2006 року №КТ-13/06).
Господарські операції щодо передачі у власність емітента цінного паперу - векселю на умовах, визначених договорами (в тому числі з дисконтом), є операцією зворотного викупу векселедавцем власного векселя, яке оформлене шляхом укладання договору купівлі-продажу, але при цьому не є операцією торгівлі цінними паперами. Продаж/передача такого векселя на користь векселедавця (емітента) первісним векселедержателем - позивачем є операцією зворотного викупу, а не торгівлею цінними паперами.
Закон «Про оподаткування прибутку підприємств» розрізняє поняття продажу цінних паперів та операції з торгівлі цінними паперами, однак не містить відповідних визначень.
Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 29.10.2002 року № 321 визначено операції, що не відносяться до торгівлі цінними паперами як виду професійної діяльності, зокрема:
- проведення суб'єктами господарської діяльності розрахунків з використанням векселів, а саме: видача (передача) векселя за фактично поставлені товари, виконані роботи, надані послуги, а також погашення векселів (в тому числі дострокове та/або авалістом);
- здійснення суб'єктами господарської діяльності на підставі договорів комісії або доручення купівлі-продажу (обміну) цінних паперів через торговця цінними паперами, який має ліцензію на здійснення діяльності з випуску та обігу цінних паперів, а також на підставі договорів купівлі-продажу або міни, які укладені безпосередньо з торговцем;
Операції торгівлі цінними паперами вважаються професійною діяльністю на ринку цінних паперів та потребують отримання ліцензії на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів.
Аналогічні норми містить нова редакція Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок» від 23.02.2006 року №3480-ІУ (п. 8 ст. 17 Закону).
Згідно положень ст. 26 Закону України «Про цінні папери та фондову біржу»№ 1201-ХП від 18.06.1991 року (що діяла в період здійснення спірних операцій), операції з цінними паперами здійснюються торгівцями цінних паперів, для яких такі операції становлять виключний вид їх діяльності, а саме: а) діяльність по випуску цінних паперів; б) комісійну діяльність по цінних паперах; в) комерційну діяльність по цінних паперах. Де комісійна діяльність по цінних паперах - це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені, за дорученням і за рахунок іншої особи. Комерційна діяльністю по цінних паперах - це купівля-продаж цінних паперів, що здійснюється торговцем цінними паперами від свого імені та за свій рахунок.
Таким чином, господарські операції передачі позивачем у власність емітентам цінних паперів (векселів) з дисконтом за договорами купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі через торгівця цінними паперами (АКБ «Мрія»), є операціями продажу цінних паперів, а не операціями торгівлі цінними паперами.
Відповідно до ст. 4 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств»до валового доходу включаються доходи від продажу цінних паперів в порядку п.п. 4.1.1. ст.4 відповідного Закону.
Визначені відповідачем порушення п. 7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» стосуються випадків визначення валового доходу підприємства на підставі п.п. 4.1.3 ст. 4 відповідного Закону, а саме доходів від операцій особливого виду, які підприємством позивача не проводились.
Таким чином, судом встановлено, що при визначення валових доходів та валових витрат за здійсненими позивачем операціями продажу векселів застосовуються положення статей 4 та 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»до валових витрат включається номінальна вартість викупленого векселя, оскільки обмежень щодо віднесення номінальної вартості проданих векселів до складу валових витрат положеннями пунктів 5.3-5.8 ст.5 зазначеного Закону не встановлено. Згідно з п.5.11 ст.5 цього Закону, установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Виходячи з наведеного, фінансово-господарські операції позивача з товарами та цінними паперами (векселями) за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року за договорами продажу товарів (нафтопродуктів) та договорами купівлі-продажу цінних паперів щодо оподаткування податком на прибуток у податковому обліку валового доходу та валових витрат відображаються наступним чином:
- вартість поставлених покупцям нафтопродуктів включається до валових доходів, що відповідає вимогам п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- при проведенні розрахунків векселями в розумінні п.п.4.2.10 п.4.2 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податкових наслідків не виникає;
При продажу векселів через торгівця цінними паперами емітентам цих векселів з дисконтом:
- до валових доходів включається ціна продажу векселя за договором купівлі-продажу відповідно до п.п. 4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»;
- до складу валових витрат включається номінальна вартість векселя, що відповідає п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Як встановлено під час експертного дослідження, за даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку валових доходів, позивач по операціях продажу векселів їх продажну вартість до складу валових доходів не включав. За даними оборотно-сальдових відомостей по рахунку валових витрат, до складу валових витрат віднесено суму дисконту (різницю між номінальною та продажною вартістю векселів).
При цьому, вказане відображення операцій у податковому обліку здійснене з порушенням, однак не призводить до зміни розміру податкових зобов'язань з податку на прибуток, оскільки, фактично фінансово-господарські операції позивача з товарами та цінними паперами (векселями) за період з 01.04.2005 року по 31.03.2006 року за договорами продажу товарів (нафтопродуктів) та договорами купівлі-продажу цінних паперів щодо оподаткування податком на прибуток у податковому обліку валового доходу та валових витрат відображені "згорнуто" (як різниця між витратами та доходами у складі валових витрат), замість відображення продажної вартості векселя у складі валових доходів, а номінальної вартості - у складі валових витрат, що не впливає на кінцевий розмір податкових зобов’язань.
Висновок про заниження податку на прибуток на загальну суму 986612грн. за 2-4 квартал 2005 року та завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток в І кварталі 2006 року в сумі 1915700 гри. в акті перевірки зроблено на підставі того, що підприємством занижено валовий доход за 4 квартал 2005 року на 163948 грн. та завищено валові витрати в 2 кварталі 2005 року в сумі 355600 грн., в З кварталі в сумі 337800 грн., в 4 кварталі 2005 року в сумі 3089100 грн., в 1 кварталі 2006 року в сумі 1915700 грн.
Щодо валових доходів, в Акті перевірки зазначено, що на порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»в 4 кварталі 2005 року до валового доходу не включена вартість відвантаженого товару згідно оборотно-сальдової відомості по субрахунку 36.3 "Інші доходи" та відомості податкового обліку валових доходів на загальну суму 163948 грн. Згідно даних перевірки сума ст.01.6 "Інші доходи" становить 26927548 грн., по даних декларації - 26763600 грн.
В Акті перевірки не наведено які конкретно товари, яким конкретно покупцям за якими первинними документами було відвантажено і не включено до валового доходу. Не викладено, яка господарська операція не відображена в податковому обліку. В Акті не зазначено, яким чином визначена сума згідно даних перевірки (26927548 грн.) та сума за даними декларації (26763600 грн.).
Як вбачається з пояснень сторін, вказані вище суми визначались як різниця між даними декларації за 2005 рік та даними декларації за 1 кв. 2005 року (26763600 грн.), а також як різниця між даними оборотно-сальдової відомості «Валові доходи»за 2005 рік в цілому та даними за 1 кв.2005 року (26927548 грн.) по статті «Інші доходи».
На підставі аналізу даних щодо вищезазначених валових витрат, експертами вбачається, що до складу інших витрат, які мають бути відображені в рядку 01.6 декларації, перевіряючими врахована вартість проданої землі в сумі 164200 грн.
Облік операцій із землею визначається в порядку п.8.9 ст.8 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме платник податку веде окремий облік операцій з продажу або купівлі землі як окремого об'єкта власності. Витрати, пов'язані з таким придбанням, не підлягають включенню до валових витрат звітного податкового періоду або до групи основних фондів з метою амортизації. Якщо у майбутньому такий окремий об'єкт власності продається, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою витрат, пов'язаних із купівлею такого окремого об'єкта власності, збільшених на коефіцієнт індексації, визначений у підпункті 8.3.3 пункту 8.3 цієї статті.
У разі коли витрати (з урахуванням індексації), понесені у зв'язку з придбанням такого об'єкта власності, перевищують доходи, отримані внаслідок його продажу, збиток від такої операції не включається до складу валових витрат та покривається за рахунок власних джерел платника податку.
При продажу землі, отриманої у власність у процесі приватизації, платник податку включає до складу валових доходів позитивну різницю між сумою доходу, отриманого внаслідок такого продажу, та сумою оціночної вартості такої землі, визначеної згідно зі встановленою методикою вартісної оцінки земель з урахуванням коефіцієнтів її функціонального використання на момент такого продажу.
Згідно з договором купівлі-продажу земельної ділянки від 13.12.2005 року, позивачем продано земельну ділянку за ціною 164200 грн., експертна ринкова вартість якої складає 164200грн., балансова вартість - 164244,23 грн.
У податковому обліку операція купівлі-продажу земельної ділянки відображена: 164200 грн. - валові доходи за продажною ціною, 164244,23 грн. - валові витрати за балансовою вартістю.
За даними проведених експертних досліджень бухгалтерських документів та податкової звітності позивача, господарська операція продажу земельної ділянки не відображена в окремому обліку, а відображена у складі загальних доходів та витрат. У податковій звітності (декларація) відображена у відповідності з нормами діючого законодавства.
Відповідно, висновок Акту перевірки про порушення п.п.4.1.1 п.4.1 ст.4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» в 4 кварталі 2005 року та не включення до валового доходу вартості відвантаженого товару в сумі 163948 грн., за висновками експертного дослідження документально та нормативно не підтверджується.
Щодо валових витрат, в Акті перевірки зазначено, що на порушення п.7.6 ст.7 Закону про оподаткування прибутку до складу інших валових витрат віднесено суми дисконтів за векселями, отриманими за відвантажену продукцію в 2 кварталі 355600 грн., в 3 кварталі 337800 грн., в 4 кварталі 3089100 грн., в 1 кварталі 1915700 грн.
Враховуючи встановлені судом обставини щодо оподаткування операцій позивача з продажу векселів, висновок проведеного експертного дослідження, господарські операції передачі позивачем у власність емітентам цінних паперів (векселів) з дисконтом за договорами купівлі-продажу цінних паперів, в тому числі через торгівця цінними паперами (АКБ «Мрія»), є операціями продажу цінних паперів, а не операціями торгівлі цінними паперами. Відповідно, до оподаткування цих операцій не застосовуються положення пункту 7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Також встановлено, що відображення позивачем у податковому обліку валового доходу та валових витрат за фінансово-господарськими операціями з товарами та цінними паперами (векселями) за період з 01.04.2005 року по 31.3.2006 року за договорами згідно переліку, що додається до акту перевірки, які підлягають оподаткуванню податком на прибуток, здійснене з порушенням встановленого порядку податкового обліку.
При цьому, це відображення операцій у податковому обліку (здійснене з порушенням) не призвело до зміни розміру податкових зобов'язань з податку на прибуток.
Так, позивач в період з 01.04.2005 року по 31.3.2006 року здійснив продаж векселів загальною номінальною вартістю в сумі 5943600 грн. за загальною ціною продажу на суму 245400 грн.
За даними оборотно-сальдових відомостей, у податковому обліку вказані операції відображені шляхом включення до складу валових витрат суми дисконту в розмірі 5698200 грн. (5943600 - 245400).
Відповідно до дослідження, операції продажу векселів у податковому обліку відображаються:
- до валових доходів включається сума 245400 грн.;
- до складу валових витрат включається сума 5943600 грн.
Різниця між валовими витратами та валовими доходами в розмірі 5698200 грн. дорівнює сумі, яка позивачем включена до складу валових витрат, що відповідає чинному законодавству і не призводить до неправильного нарахування податкових зобов'язань по податку на прибуток.
Таким чином, висновок Акту перевірки щодо порушення п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого завищено валові витрати в 2 кварталі 2005 року в сумі 355600 грн., в 3 кварталі в сумі 337800 грн., в 4 кварталі 2005 року в сумі 3089100 грн., в 1 кварталі 2006 року в сумі 1915700 грн., документально та нормативне не підтверджується.
Щодо податку на прибуток, висновки Акту перевірки щодо заниження валових доходів за 4 квартал 2005року на 163948 грн. та завищення валових витрат в 2 кварталі 2005 року в сумі 355600грн., в 3 кварталі в сумі 337800грн., в 4 кварталі 2005 року в сумі 3089100 грн., в 1 кварталі 2006 року в сумі 1915700 грн. документально не підтверджуються.
Встановлений факт порушення в у веденні бухгалтерського обліку та заповненні податкової звітності є підставою для застосування відповідної відповідальності, однак не свідчить про заниження податкових зобов’язань на визначену відповідачем суму. За таких обстави, застосування відповідальності у вигляді нарахування податковим повідомленням-рішенням № 0001152300/0 від 14.07.2006 року (№ 0001152300/1 від 14.07.2006 року) податкових зобов’язань у сумі є безпідставним і протиправним, застосування штрафних санкцій на суму донарахованих податкових зобов’язань не обґрунтоване даними податкової перевірки та встановленими судом фактичними обставинами справи.
Необхідно враховувати, що відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тому при застосуванні штрафних санкцій та нарахуванні податкового зобов'язання крім встановленого факту порушень при веденні податкового обліку, дослідженню підлягають наявність вини в формі умислу чи необережності та відповідні негативні наслідки і причинний зв'язок між ними.
Таким чином спірні податкові повідомлення-рішення № 0001152300/0 від 14.07.2006 року, № 0001152300/1 від 14.07.2006 року, не можуть вважатись обґрунтованими, і передбачена ними відповідальність застосованою правомірно.
Щодо вимоги про скасування рішення від 22.09.2006 року № 17801/250 про результати розгляду скарги позивача, судом встановлено, що відповідач в спірному рішенні дійшов хибного висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення № 0001152300/0 від 14.07.2006 року, залишив скаргу без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін. Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини, рішення відповідача від 22.09.2006 року № 17801/250 необґрунтоване фактичними обставинами господарської діяльності позивача, в ньому неправильно застосовані норми матеріального права, тому таке рішення підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 10,20 грн. підлягає з Державного бюджету України на користь позивача.
Відповідно до 94 КАС України відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 10,20 грн. підлягає з державного бюджету України на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України,
п о с т а н о в и в :
1. Позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Києво-Святошинському районі № 0001152300/0 від 14.07.2006 року, № 0001152300/1 від 14.07.2006 року та рішення про результати розгляду скарги від 22.09.2006 року № 17801/250.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛО»(08130, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Петропавловська Борщагівка, вул. Велика кільцева, 2, код 21563629) 10,20 (десять) грн. витрат по сплаті судового збору.
Постанова набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня її проголошення, якщо заява про апеляційне оскарження постанови не буде подана. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана, в двадцятиденний строк після надання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.
Суддя Кошик А. Ю.