ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
|
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 |
тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"22" січня 2007 р. м. Київ
09 год. 45 хв.
Господарський суд в складі:
головуючого судді Наріжного С.Ю.
при секретарі Марценюк О.М
розглянувши адміністративну справу №А429/13-06 за позовом Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові, м. Фастів
до Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1, м. Фастів
про стягнення 4836,96 грн.
Представники:
від позивача: Гребініченко Г.С. -довіреність;
від відповідача: ОСОБА_2 -довіреність;
суть спору:
До господарського суду Київської області надійшла позовна заява Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові (далі-позивач) до Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення фінансових санкцій в сумі 4836,96 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що за результатами позапланової документальної перевірки правильності обчислення, повноти нарахування зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2004 р. по 31.07.2006 р. відповідачу на підставі акту НОМЕР_1 від 11.09.2006 р. було донараховано до сплати страхові внески за квітень-грудень 2004 р. на суму 3923,48 грн. які відповідач як платник страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування, своєчасно не сплатив, у зв'язку з чим до нього були застосовані фінансові санкції в сумі 4836,96 грн., які відповідач в добровільному порядку не сплатив.
В судовому засіданні 22.01.2007 р. відповідач надав суду письмові заперечення на позов в яких просить у задоволенні позову відмовити з підстав викладених у відзиві та з наступного.
- позивачем пропущено строк звернення до адміністративного суду передбачений ст. 99 КАС України.
- згідно повідомлень позивача від 14.12.2004 р. та 16.11.2005 р. направлених органам державної податкової інспекції у відповідача відсутня заборгованість по страховому збору за вказаний період діяльності, що відповідає листу роз'ясненню Пенсійного фонду України НОМЕР_2 від 10.03.2005 р.
- відповідачем не отримувались вимога про сплату боргу від 12.10.2006 р. НОМЕР_3 та рішення НОМЕР_4 від 11.09.2006 р. на суму 4836,96 грн. у зв'язку з чим вони не є узгодженими.
- розрахунок суми позову в позовної заяви відсутній.
- акт перевірки НОМЕР_1 від 11.09.2006 р. не був наданий позивачу для ознайомлення і підпису.
- в зв'язку з обранням спрощеної системи відповідач сплачував податки, збори та обов'язкові платежі згідно з Указом Президента України від 03.07.1998 року № 727/98 „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” (зі змінами та доповненнями)
Крім того, в судовому засіданні 22.01.2007 р. представником відповідача надано клопотання про припинення провадження у справі в зв'язку з тим, що відповідач не є суб'єктом владних повноважень, а спір не підвідомчий адміністративному суду. Клопотання залишено судом без задоволення оскільки вимоги викладені в клопотанні є необґрунтованими та не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, виходячи з наступного.
Згідно з абзацом першим пункту 6 розділу VII КАС України "Прикінцеві та перехідні положення" (в редакції Закону України від 06.10.2005 N 2953-IV) до початку діяльності окружних та апеляційних адміністративних судів адміністративні справи, підвідомчі господарським судам відповідно до Господарського процесуального кодексу України 1991 року, вирішують у першій та апеляційній інстанціях відповідні місцеві та апеляційні господарські суди за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до п.п 1. п. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції (далі - адміністративна справа) - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень
Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 N 121/2001, Пенсійний фонд України (далі - Пенсійний фонд) є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.
Згідно з пунктом 1.1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.04.2002 N 8-2 (далі - Положення про управління Пенсійного фонду), управління у районах, містах і районах у містах (далі - Управління) є органами Пенсійного фонду, підвідомчими відповідно головним управлінням цього Фонду в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему органів Пенсійного фонду.
Відповідно до підпункту 6 пункту 2.2 Положення про управління Пенсійного фонду Управління відповідно до покладених на нього завдань контролює надходження страхових внесків та інших платежів до Пенсійного фонду від підприємств, установ, організацій та громадян, збирає у встановленому порядку відповідну звітність, проводить планові та позапланові перевірки фінансово-бухгалтерських документів, звітів та інших документів щодо правильності обчислення та сплати страхових внесків, цільового використання коштів Пенсійного фонду в організаціях, що здійснюють виплату і доставку пенсій.
З наведеного випливає, що Управління у прийнятті рішення про стягнення простроченої заборгованості зі сплати страхових внесків діють як органи державної влади у здійсненні ними владних управлінських функцій і, відповідно, як суб'єкти владних повноважень.
Згідно з підпунктом 7 пункту 2.3 Положення про управління Пенсійного фонду України має право стягувати з платників страхових внесків несплачені суми страхових внесків.
За змістом статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" саме територіальним органам Пенсійного фонду надано право приймати рішення про сплату простроченої заборгованості із сплати страхових внесків.
З урахуванням наведеного справа за участю управління Пенсійного фонду України, пов'язана із здійсненням ними владних повноважень, підлягає розгляду місцевим господарськими судами в порядку, встановленому КАС України.
Представник позивача позовні вимоги в судовому засіданні підтримав, вважає їх обґрунтованими і правомірними та такими, що підлягають задоволенню з підстав, зазначених в позовній заяві.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.
Згідно з п. 17 ст. 14 Закону України “Про систему оподаткування” збір на обов'язкове державне пенсійне страхування належить до загальнодержавних податків і зборів.
Об'єкт оподаткування, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування врегульовані Законом України “Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” від 26.06.1997р. №400/97-ВР.
Позивачем з 08.09.2006 р. по 11.09.2006 р. проведена позапланова перевірка позивача на предмет правильності обчислення та повноти нарахування зобов'язання зі збору на обов'язкове державне пенсійне страхування за період з 01.04.2004 р. по 31.07.2006 р., про що було складено акт перевірки за НОМЕР_1 від 11.09.2006 р. Перевірка проводилась з відома СПД ОСОБА_1.
В ході перевірки встановлено, що платником не відображено в додатку НОМЕР_5 суми виплат, на які нараховуються страхові внески за ставкою 32% за квітень-грудень 2004 р. Позивачем донараховано страхові внески за квітень-грудень 2004 р. за ставкою 32% в сумі 3923,48 грн. Таким чином, згідно акту внаслідок перевірки виявлено заниження страхових внесків на 3923,48 грн. Позивач акт не підписав.
Рішенням НОМЕР_4 від 11.09.2006 р. „Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків” позивач у відповідності до п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” застосував до відповідача фінансові санкції в сумі 4836,96 грн.
На підставі Акту перевірки НОМЕР_1 від 11.09.2006 р., відповідно до ч. 3 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, позивачем надіслано відповідачу вимогу про сплату боргу НОМЕР_3 від 12.10.2006 р. (вих. номер Управління Пенсійного фонду України 4670/03-06 від 12.10.2006 р.) в сумі 4 836,96 грн. про сплату недоїмки із страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Відповідач зазначені рішення та вимогу про сплату боргу у передбачений Законом № 1058-VI строк та спосіб не оскаржив. Твердження відповідача про те, що зазначені документи він не отримував, а отже і був позбавлений права їх оскаржити не відповідають дійсності оскільки спростовуються наявною в матеріалах справи належним чином завіреною копією повідомлення про вручення поштового відправлення 14.10.2006 р. саме ОСОБА_1.
Крім того, з наданих в судовому засіданні усних пояснень представника позивача, які не спростовуються відповідачем донарахована сума страхових внесків в сумі 3923,48 грн. була сплачена відповідачем в добровільному порядку, що свідчить про те, що своїми діями відповідач фактично визнав правомірність донарахування такої недоїмки, проте станом на день розгляду справи не сплатив фінансову санкцію в сумі 4836,96 грн., що нарахована на суму донараховної недоїмки в розмірі 3923,48 грн.
В зв'язку з несплатою відповідачем суми фінансових санкцій в добровільному порядку позивач звернувся за їх стягненням до суду.
Судом встановлено, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 4836,96 грн. фінансових санкцій підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Суб'єкт підприємницької діяльності -ОСОБА_1 зареєстрований в якості платника страхових внесків до Пенсійного фонду України 25.05.2002 р. Управлінням Пенсійного фонду України в м. Фастові, реєстраційний номер НОМЕР_6. Як вбачається з матеріалів справи та підтверджено під час судового розгляду, в перевіряємий період позивач був платником єдиного податку.
Доводи відповідача стосовно неправомірності стягнення з нього донарахованих за період з 01.04.2004 р. по 31.07.2006 р. страхових внесків та фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків ґрунтуються на тому, що він перебуває на спрощеній системі оподаткування, страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування він сплачує у складі єдиного податку згідно з порядком визначеним Указом Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.
Приписами ст. 6 Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" від 03.07.98 р. № 727/98 встановлено пільги, зокрема, звільнення від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Отже, за правилами цієї статті, відповідач не є платником ставок збору, встановлених для нього з доходів, одержуваних ним від здійснення підприємницької діяльності, які обкладаються єдиним податком.
Проте, згідно з ч. 2 п. 4 Перехідних положень Конституції України, Укази Президента, видані відповідно до ч. 1 п. 4 Перехідних положень Конституції України діють лише до набрання чинності спеціальним законом.
Зазначені положення Указу Президента України "Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" в даному випадку не підлягають застосуванню, оскільки з 01.01.2004 р. набрав чинності Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV, відповідно до вимог ст. 5 якого сферою його дії є регулювання відносин, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. При цьому зазначається, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
Згідно імперативних положень ч. 2 ст. 5 Закону України № 1058-IV виключно цим Законом визначаються принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, коло осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, а також платники страхових внесків.
Отже, коло платників збору, ставки і порядок справляння збору на обов'язкове державне пенсійне страхування врегульовані Законом України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування”.
В ст. 15 Закону "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що платниками внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, зокрема роботодавці, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок).
Відповідно до п. 1 ч. 8 Прикінцевих положень Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” до набрання чинності законом про спрямування частини страхових внесків до накопичувального фонду страхові внески, що перераховуються до солідарної системи, сплачуються страхувальниками та застрахованими особами на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" для відповідних платників збору.
Згідно із ст. 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти господарювання, які обрали спрощену систему оподаткування. Окрім того, слід зазначити, що обов'язок сплати зазначеного збору не пов'язується зі статусом платника податку як суб'єкта підприємницької діяльності, який обрав спрощену систему оподаткування.
Відповідно до ч. 6 ст. 18 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” законодавством не можуть встановлюватися пільги з нарахування та сплати страхових внесків або звільнення від їх сплати.
Таким чином, відповідач, будучи платником страхових внесків згідно п. 1 ст. 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", зобов'язаний сплачувати їх в розмірах, визначених п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", від об'єкта оподаткування, яким є фактичні витрати на оплату праці працівників, які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, у тому числі в натуральній формі, які визначаються згідно з нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Закону України "Про оплату праці".
Викладене спростовує доводи позивача про те, що статус платника єдиного податку звільняє його від сплати страхових внесків, встановлених Законом України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”. Аналогічна ж позиція викладена і в постанові Верховного суду України від 21.11.2006 р. по справі за позовом ДП „Будгідроремонт” НВТОВ „Кварц” до УПФУ в м. Авдіївці Донецької області про визнання недійсним рішень та вимоги про сплату боргу.
Частиною 4 ст. 45 Закону України “Про Державний бюджет України на 2005 рік” встановлено, що до набрання чинності законом про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності платники єдиного податку сплачують страхові внески на загальнообов'язкове державне соціальне та пенсійне страхування у порядку та на умовах, визначених спеціальним законодавством з питань справляння таких внесків.
Відповідно до ст.ст. 19, 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-ІV та п. 2 Інструкції № 21-1 “Про порядок обчислення і сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” кожен суб'єкт господарювання повинен своєчасно та в повному обсязі нараховувати та сплачувати страхові внески, ставки страхових внесків визначені р. ХV п. 8 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV та відповідно до ст.ст. 1, 3, 4 Закону України „Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування” № 400-97 від 26.06.97 р.
Відповідач не здійснював нарахування, обчислення та сплату в установлені строки і обсязі страхові внески до Пенсійного фонду України зі збору на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, в результаті чого за ним утворилась заборгованість за вказаний період та до нього правомірно застосовані санкції. Заборгованість відповідача підтверджується Актом перевірки, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування НОМЕР_1.
На підставі ч.ч. 4, 5 ст. 18 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” передбачено, що страхові внески не включаються до складу податків, інших обов'язкових платежів, що складають систему оподаткування. На ці внески не поширюється податкове законодавство. Страхові внески не можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів інших рівнів, не підлягають вилученню з Пенсійного фонду або з накопичувального фонду і не можуть використовуватися на цілі, не передбачені цим Законом.
На платежі до страхових фондів не поширюється дія Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, оскільки порядок погашення зобов'язань перед Пенсійним фондом врегульовано спеціальним не податковим Законом.
Згідно п.п.2, 3 ч. 1 ст. 64 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, виконавча дирекція Пенсійного фонду та її територіальні органи мають право не частіше одного разу на календарний рік проводити планові, а також у випадках, передбачених законодавством, - позапланові перевірки на будь-яких підприємствах, в установах і організаціях та у фізичних осіб-суб'єктів підприємницької діяльності бухгалтерських книг, звітів, кошторисів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням, обчисленням та сплатою страхових внесків, отримувати необхідні пояснення, довідки і відомості (у тому числі письмові) з питань, що виникають під час таких перевірок; вимагати від керівників та інших посадових осіб підприємств, установ і організацій, а також від фізичних осіб усунення виявлених порушень законодавства про порядок нарахування, обчислення та сплати страхових внесків, здійснення фінансових операцій з коштами Пенсійного фонду та порядку їх використання.
Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.
Згідно п. 4 ч. 9 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”, за донарахування територіальним органом Пенсійного фонду або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків виконавчим органом Пенсійного фонду накладається штраф у розмірі 5% зазначених сум за кожний повний або неповний місяць, за який донараховано ці суми.
Враховуючи вищевикладене, а також той факт, що відповідач добровільно сплатив донараховану позивачем недоїмку в сумі 3923,48 грн. суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача 4836,96 грн. фінансових санкцій нарахованих на суму недоїмки та застосованих на підставі рішення НОМЕР_4 від 11.09.2006 р. „Про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків” прийнятого Управлінням Пенсійного фонду України в м. Фастові з додержанням вимог чинного законодавства, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України є правомірною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.
Що стосуються заперечень відповідача щодо пропуску позивачем строку позовної давності встановленого ст. 99 КАС України, то зазначені заперечення не приймаються судом до уваги з наступного.
Відповідно до п. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Пунктом 2 ст. 268 ЦК України встановлено, що законом можуть бути встановлені вимоги, на які не поширюється позовна давність.
Згідно з п. 15 ст. 106 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003р. №1058-ІV строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Таким чином, в даному випадку строк позовної давності до вимоги про стягнення з відповідача фінансових згідно із п. 15. ст. 106 Закону №1058-ІV судом не застосовується.
Акт перевірки НОМЕР_1 було складено позивачем 11.09.2006 р. Тобто саме з 11.09.2006р. (моменту коли позивач довідався про наявність у відповідача недоїмки та застосував штрафні санкції) позивач не пропустив також річний строк звернення до суду встановлений ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Інші доводи відповідача викладені у запереченнях на позов не приймаються судом до уваги оскільки є необгрунтованими та спростовуються наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз. У справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем -фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.
Керуючись, ст.ст 160-163, п. 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд,
ПОСТАНОВИВ:
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності -ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у м. Фастові (Київська область, м. Фастів, вул. Горького 10; р/р 256073011033 в ГУ Ощадбанку в м. Києві та Київській області, МФО 322669, код 20601322) 4836 (чотири тисячі вісімсот тридцять шість) грн. 96 коп. заборгованості по страхових внесках.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Наріжний С.Ю.