Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

11 листопада 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області у складі:

головуючого - судді Леска В.В.

суддів - Чужі Ю.Г., Кожух О.А.

при секретарі - Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» до ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: виконавчий комітет Мукачівської міської ради, про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним, стягнення суми заборгованості за надані послуги та судових витрат за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 3 вересня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

5 травня 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним, стягнення суми заборгованості за надані послуги , який мотивувало тим, що відповідач є власником квартири АДРЕСА_1 та користується послугами з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій.

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» відповідач є споживачем послуг, які йому надані.

Згідно рішення виконкому Мукачівської міської ради «Про визначення виконавців послуг» від 23.10.2012 року № 261 та рішення виконавчого комітету Мукачівської міської ради від 29.01.2013 року № 19 ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» з 1 грудня 2012 року визнано виконавцем послуг з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій. Відповідач отримує послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій, тобто сторони знаходяться у фактичних договірних відносинах.

Перед початком надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій позивачем було здійснено публікацію договору в друкованих виданнях та офіційному сайті товариства, розміщено інформацію на стенді будинку та пропонувалося відповідачу укласти договір про надання комунальних послуг на основі типового договору. Згідно ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» існує обов'язок споживача житлово-комунальних послуг укласти письмовий договір з виконавцем послуг на основі типового договору.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив позов задовольнити, визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій укладеним на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1 з 1 грудня 2012 року, стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 1 грудня 2012 року по березень 2014 року в розмірі 883 грн. 57 коп. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 3 вересня 2014 року в задоволенні позову відмовлено. Судові витрати віднесено за рахунок позивача.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального права, неповного встановлення обставин справи, просив скасувати оскаржуване ним рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Межі доводів апеляційної скарги - доводи позовної заяви грунтуються на правовій позиції Верховного Суду України по справі №6-110цс12, відповідач несе витрати, які за законом покладаються на власників квартир в багатоквартирному будинку та повинні ними відшкодовуватися. На підтвердження понесених витрат було надано відповідні докази, які при ухваленні рішення, суд безпідставно не взяв до уваги.

У запереченні ОСОБА_1 просить відхилити апеляційну скаргу тому, що договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій йому ніколи не вручався, і він не відмовлявся від укладення такого.

Представник позивача ОСОБА_2 підтримав апеляційну скаргу.

Відповідач та його представники ОСОБА_3 і ОСОБА_4 не визнали апеляційну скаргу й просили таку відхилити з підстав, зазначених у запереченні.

Заслухавши доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався на те, що працівники ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» не вжили заходи щодо підготовки і вручення відповідачу ОСОБА_1 типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій від 1 грудня 2012 року для його належного оформлення, а відповідач у свою чергу, не будучи обізнаний із його змістом, не мав можливості висловити своє волевиявлення (згоду, заперечення чи зауваження) стосовно прийняття пропозиції з боку виконавця послуг.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна, оскільки він не відповідає нормам матеріального та процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що ТзОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» є виконавцем житлово - комунальних послуг житлового будинку АДРЕСА_1.

Відповідач ОСОБА_1 проживає у вказаному вище житловому будинку у квартирі № 2, зареєстрований за вказаною адресою та згідно договору купівлі-продажу квартири від 20 січня 2000 року, посвідченого ОСОБА_5, приватним нотаріусом Мукачівського нотаріального округу, зареєстрованого в реєстрі за № 157, зареєстрованого 27 січня 2000 року в Мукачівському міжрайонному бюро технічної інвентаризації за № 7190, і з дружиною ОСОБА_6 являється співвласником вказаної квартири.

Обгрунтовуючи позов ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» посилалось, у тому числі, на положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Правові позиції щодо застосування цього закону викладені у постанові Верховного Суду України від 10 жовтня 2012 року, справа № 6-110цс12, які, відповідно до положень ст. 360-7 ЦПК України, є обов'язковими для всіх судів України.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон) визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, та є актом спеціальної дії, який регулює такі відносини. Також Законом визначено права та обов'язки виконавців та споживачів послуг.

Разом з тим, ст. 4 Закону передбачає, що законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг, крім цього Закону, базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

ЦК України у ст. ст. 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема, поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 208 ЦК України правочин між фізичною і юридичною особами належить вчиняти у письмовій формі, за виключенням випадків, передбачених ч. 1 ст. 206 цього Кодексу.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору (ч. 1 ст. 638 ЦК України). Інші випадки визнання договору укладеним зазначені у ст. ст. 642 - 643 ЦК України.

Частина 1 ст. 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. ст. 6, 627 ЦК України, свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

Проте, закріпивши принцип свободи договору, ЦК України разом з тим визначив, що свобода договору не є безмежною, оскільки відповідно до абз. 2 ч. 3 ст. 6 та ст. 627 цього Кодексу при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Зазначені положення узгоджуються з нормами ч. 1 ст. 203, ч. 1 ст. 215 ЦК України, відповідно до яких підставою недійсності правочинів є суперечність їх актам цивільного законодавства.

Водночас ч. 1 ст. 19 Закону передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а статті 20, 21 визначають обов'язки споживача та виконавця житлово-команальних послуг.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 20 Закону передбачений обов'язок споживача укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору. Цей обов'язок відповідає зустрічному обов'язку виконавця, визначеному п. 3 ч. 2 ст. 21 цього Закону, підготувати та укласти зі споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Форма та зміст (умови) типового договору затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 «Про затвердження типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій» (далі постанова № 529).

Зі змісту ч. 3 ст. 6, ч. 1 ст. 630 ЦК України, ст. ст. 19, 21 Закону та вказаної вище постанови вбачається, що умови типового договору, що набули юридично обов'язкового значення в силу актів цивільного законодавства, є обов'язковими для сторін договору, які не мають права відступити від їх положень і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Таким чином, укладення договору на надання житлово-комунальних послуг є обов'язком споживача за умови, якщо запропонований виконавцем послуг договір відповідає типовому договору. Відмова споживача послуг від укладення договору в такому разі суперечить вимогам ч. 3 ст. 6, ст. ст. 627, 630 ЦК України та ст. ст. 19, 20 Закону.

Встановлено, що позивачем було запропоновано ОСОБА_1 укласти Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, форма якого затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 529 (а.с.18) і про необхідність укладення такого доведено до відома мешканців багатоквартирних житлових будинків у газеті Мукачівської міської ради «Мукачівська ратуша» № 45 від 22 листопада 2012 року (а.с. 35).

За положенням ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст. 16 ЦК України особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового права або майнового права та інтересу у визначені цією статтею способи. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, права особи на захист у суді порушених або невизнаних прав, меж здійснення особою цивільних прав і виконання цивільних обов'язків (ст. ст. 3, 6, 12 15, 20 ЦК України, ст. ст. 3-5 ЦПК України) можна дійти висновку про те, що в разі невизнання споживачем права виробника, (виконавця) послуг на укладення договору про надання житлово-комунальних послуг, який відповідає вимогам типового договору, таке право підлягає захисту судом на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України шляхом визнання договору укладеним на умовах, передбачених нормативним актом обов'язкової дії.

Таким чином, судом першої інстанції було безпідставно відмовлено у задоволенні позову в частині визнання договору укладеним.

Відповідно до наданого позивачем розрахунку за послуги, надані відповідачу з грудня 2012 року по березень 2014 року включно, за ОСОБА_1 рахується заборгованість в сумі 883,57 грн. з врахуванням індексу інфляції, пені та 3% річних, яку товариство просило стягнути.

Відповідач не звертався до позивача із претензіями з приводу ненадання чи неналежного надання послуг, а також не надходило актів-претензій від інших мешканців будинку АДРЕСА_1.

З огляду на викладене на та підставі пп. 3, 4 ст. 309 ЦПК України судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції слід скасувати через невідповідність висновків суду обставинам справи і неправильне застосування норм матеріального права та необхідно ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити, визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1, укладеним з 1 грудня 2012 року, стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 1 грудня 2012 року по березень 2014 року в розмірі 883 грн. 57 коп..

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача та користь позивача слід присудити понесені ним та документально підтверджені судові витрати в сумі 548 грн. 10 коп..

Підстав для стягнення витрат на правову допомогу немає, оскільки така була надана фізичною особою-підприємцем ОСОБА_7 (а.с. 36), а згідно ч. 1 ст. 56 ЦПК правову допомогу, крім адвоката, може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання такої допомоги. У матеріалах справи немає документів, які свідчили б про те, що ОСОБА_7 є фахівцем у галузі права і за законом має право надавати таку допомогу.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

р і ш и л а :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» задовольнити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 3 вересня 2014 року скасувати.

Позов задовольнити.

Визнати договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій на основі типового договору між ТОВ «І.Т.В. Сервіс Плюс» та ОСОБА_1, мешканцем АДРЕСА_1, укладеним з 1 грудня 2012 року.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» заборгованість за надані житлово-комунальні послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 1 грудня 2012 року по березень 2014 року в розмірі 883 грн. 57 коп..

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «І.Т.В. Сервіс Плюс» витрати по оплаті судового збору в розмірі 548 грн. 10 коп..

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Судді: