АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10грудня 2014 року м. Київ

колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Болотова Є.В.,

суддів: Білич І.М., Поліщук Н.В., при секретарі Прохоровій В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» про зобов'язання укласти договори банківського вкладу на користь третіх осіб,

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року,

встановила:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року у задоволенні названого позову відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції, та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, неповне з'ясування обставин справи.

В судовому засіданні представник ОСОБА_1 вимоги апеляційної скарги підтримав.

Представник ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» проти апеляційної скарги заперечив.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із безпідставності та необґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

З матеріалів справи вбачається, що 30 травня 2013 року ОСОБА_1 та ПАТ «Комерційний банк «Український фінансовий світ» уклали договір № 31309 банківського вкладу ( депозиту ) «Пленер» № 31309.

Відповідно до умов вказаного договору банк відкрив вкладний (депозитний) рахунок НОМЕР_1, на який розмістив, прийняті від вкладника, 5 700 000 грн. Процента ставка за вкладом встановлена в розмірі 21,60% річних.

Дія даного договору закінчилась 31 травня 2014 року.

02 червня 2014 року сторони переоформили договір № 31309 банківського вкладу (депозиту) «Пленер», уклавши договір № 41248 банківського вкладу (депозиту) «Олімпійські відсотки».

Згідно умов договору банк прийняв від вкладника 6 737 430 грн. 50 коп. Процента ставка за вкладом встановлена в розмірі 21,46 % річних.

04 червня 2014 року сторони уклали додаткову угоду до договору № 41248 банківського вкладу (депозиту) «Олімпійські відсотки», на підставі якої банк повернув позивачу частину вкладу в розмірі 1 600 000 грн. 00 коп.

Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що решту банківського вкладу він має намір переоформити на своїх друзів та родичів, а тому просив суд зобов'язати банк укласти з ним договори банківського вкладу на користь 28 фізичних осіб.

Згідно ч. 1 ст. 1058 Цивільного кодексу України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов'язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором.

При вирішенні спору, суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, взявши до уваги вищенаведені вимоги закону.

Умови укладених договорів банківського вкладу містять права та обов'язки лише щодо сторін цих договорів, й не передбачають обов'язок банку розмістити прийняті від ОСОБА_1 грошові кошти на користь третіх осіб.

За змістом ст. 1063 ЦК України, однією з істотних умов договору банківського вкладу на користь третьої особи, є обов'язкове внесення вкладником грошових коштів. Тоді як позивач пропонує укласти даний договір без внесення коштів, а лише з метою переведення на користь третіх осіб грошових коштів, які раніше були внесені ним за іншим договором.

Таким чином, посилання представника ОСОБА_1 на те, що до правовідносин, які виникли між сторонами (договір банківського вкладу), мають бути застосовані норми ст. 1063 ЦК України (договір банківського вкладу на користь третьої особи), є помилковими.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За змістом ст. ст. 6, 627 ЦК України свобода договору полягає в праві сторін вільно вирішувати питання при укладенні договору, виборі контрагентів та погодженні умов договору.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що при розгляді справи не встановлено обставин, які б давали суду право зобов'язати банк до укладення договору, оскільки, ні чинне законодавство, ні умови договору банківського складу, не передбачають такої можливості.

Крім того, пред'являючи позов, ОСОБА_1 не зазначив 28 фізичних осіб як учасників процесу, відносно яких він просив переоформити банківський вклад. В порядку ст. 33 ЦПК України відповідні клопотання позивачем також не заявлялись.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 14.08.2014 року № 491 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Український фінансовий світ» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 14 серпня 2014 року № 69 «Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ «КБ «УФС», згідно з яким з 15 серпня 2014 року запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію.

Разом з тим, матеріали справи не містять клопотань позивача про залучення до участі в справі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

При розгляді справи судом не були порушені норми матеріального права та правильно застосовані норми процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального або неправильне застосування норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення суду від 29 жовтня 2014 року ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, відтак підстав для його скасування за доводами апеляційної скарги немає.

Керуючись ст. 303, п. 1 ч. 1 ст. 307, ч. 1 ст. 308, п. 1 ч. 1 ст. 314 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ухвалила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 29 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Болотов Є.В.

Судді: Білич І.М.

ПоліщукН.В.