У Х В А Л А

Іменем України

23 грудня 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 жовтня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» (далі: Банк) звернувся в суд із даним позовом посилаючись на те, що 06.09.2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № MKH0GA00000252.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 11139 доларів США на споживчі потреби (купівлю житла), а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11,04% річних та повернути кошти до 05.09.2017 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 06.09.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 116,2 кв.м.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 02.07.2014 року у нього виникла заборгованість в розмірі 6416,79 доларів США (75910,60 грн.), з яких: - заборгованість за кредитом становить 5374,72 доларів США; - заборгованість за відсотками 497,36 доларів США; комісія за користування кредитом - 149,52 доларів США; пеня - 69,50 доларів США; штраф фіксована частина 21,13 доларів США та штраф процентна складова 304,56 доларів США.

Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки, позивач просив ухвалити рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості в розмірі 6416,79 доларів США (75910,60 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу Банком з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з наданням Банку усіх необхідних прав для такого продажу, а також виселити відповідача та інших мешканців будинку.

Заочним рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 23 жовтня 2014 року в задоволенні позову Банку відмовлено.

В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Заслухавши представника Банку - Гриниху Т.Ю. та відповідача - ОСОБА_3, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Матеріалами справи встановлено, що 06.09.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № MKH0GA00000252.

Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 11139 доларів США на споживчі потреби (купівлю житла), а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 11,04% річних та повернути кошти до 05.09.2017 року.

Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 06.09.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, останній передав Банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 116,2 кв.м.

Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконував і станом на 02.07.2014 року у нього виникла заборгованість перед Банком в розмірі 6416,79 доларів США (75910,60 грн.), з яких: - заборгованість за кредитом становить 5374,72 доларів США; - заборгованість за відсотками 497,36 доларів США; комісія за користування кредитом - 149,52 доларів США; пеня - 69,50 доларів США; штраф фіксована частина 21,13 доларів США та штраф процентна складова 304,56 доларів США.

Порядок звернення стягнення на передане в іпотеку нерухоме майно встановлений Законом України "Про іпотеку" № 898-1Y (далі - Закон № 898-1Y), ЦК України та умовами укладеного між сторонами Договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону № 898-1Y у разі невиконання або неналежного виконання боржником зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Згідно із ч. 3 ст. 33 Закону № 898-1Y звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішенням суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

7 червня 2014 року набрав чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», нормами якого встановлено тимчасову заборону у визначених цим законом випадках на примусове стягнення нерухомого житлового майна, яке вважається предметом іпотеки згідно із ст. 5 Закону України «Про іпотеку».

Встановлено, що майно ОСОБА_3 (житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 116,2 кв.м.) виступає як забезпечення зобов'язання громадянина України за споживчим кредитом, наданим йому в іноземній валюті. Це майно використовується як місце постійного проживання іпотекодавця, у якого у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно, а загальна площа будинку не перевищує 250 кв. м. і становить 116,2 кв.м.

Також встановлено, що ОСОБА_3 не є суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення в розумінні ст. 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції».

За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» та відмову у задоволенні позову є правильним.

Суд вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 23 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: