Справа № 353/5/15-а

Провадження № 2-а/353/1/15

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 січня 2015 року м.Тлумач

Суддя Тлумацького районного суду Івано-Франківської області Луковкіна У.Ю., ознайомившись з матеріалами за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гарасимівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, Відділу Держземагенства у Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання незаконним, частково незаконним та скасування рішень Гарасиміської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до Тлумацького районного суду Івано-Франківської області з адміністративним позовом до Гарасимівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, Відділу Держземагенства у Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання незаконним та скасування рішення 26 сесії 5 демократичного скликання Гарасиміської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 09.09.2010 року, визнання частково незаконним та скасування рішення 7 сесії 6 демократичного скликання Гарасиміської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області від 23.08.2011 року, визнання незаконним та скасування державного акту серії ЯМ № 532018 на право власності ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 0,2500 га від 21.08.2012 року.

Ознайомившись з матеріалами даної позовної заяви, суд приходить до наступного.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У відповідності до ч. 2 ст. 4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких встановлений інший порядок судового вирішення.

Відповідно до ст. 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В той же час, відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших

правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

При визначенні юрисдикції справи, необхідно  виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач, суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.

У п.п.6, 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» роз'яснено, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 р. № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 р. № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 р. № 10-рп/2010 у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України. При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин. Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування. Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства. Це стосується, в тому числі і позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128, 131, 144, 146, 147, 149, 151 ЗК та інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-VI "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності, для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності", про цивільну відповідальність за порушення земельного законодавства (статті 210, 211 ЗК), про повернення самовільно зайнятих земельних ділянок (стаття 212 ЗК).

В даному ж випадку позивач покликається на норми земельного (ЗК України) та цивільного права (ЦК України), тому суд приходить до висновку, що між сторонами виник спір, що стосується захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникли з земельних правовідносин. До того ж з матеріалів позовної заяви вбачається, що між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виник саме земельний спір з приводу володіння, користування і розпорядження частиною суміжної земельної ділянки, яка знаходиться по вул. Українська, 166 с. Гарасимів Тлумацького району Івано-Франківської області.

Отже, даний спір не є публічно-правовим спором і не підпадає під визначення справи

адміністративної юрисдикції (адміністративна справа) згідно з п.1 ч.1 ст.3 КАС України, а компетенція адміністративних судів, встановлена ст.17 КАС України, на цей спір не поширюється. Тому, з огляду на приписи ст.15 ЦПК України, якими передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п.4 ч. 1 ст. 107 КАС України, суддя після одержання позовної заяви  з'ясовує чи належить позовну заяву розглядати в порядку  адміністративного  судочинства.

У відповідності до ч. 2 ст.107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя відкриває провадження в адміністративній справі, якщо відсутні підстави, в тому числі, для відмови у відкритті провадження у справі.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи вищенаведене та те, що адміністративний позов ОСОБА_1 належить розглядати не в порядку адміністративного судочинства, а у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України, суд вважає, що у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гарасимівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, Відділу Держземагенства у Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання незаконним, частково незаконним та скасування рішень Гарасиміської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку слід відмовити.

Згідно п.3 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду, зокрема,  в разі відмови у відкритті провадження у справі.

 За наведених обставин, сплачена ОСОБА_1 сума судового збору в розмірі 219,24 грн. підлягає поверненню.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 15, 17, 107, п. 1 ч. 1 ст. 109 КАС України, п.п.6, 7 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 3 від 01.03.2013 р. «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», п.3 ч.1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір», -  

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, Гарасимівської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, Відділу Держземагенства у Тлумацькому районі Івано-Франківської області про визнання незаконним, частково незаконним та скасування рішень Гарасиміської сільської ради Тлумацького району Івано-Франківської області, визнання незаконним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку.

Повернути ОСОБА_1 сплачений ним по квитанції № 16 від 05.01.2015 року судовий збір в сумі 219 (двісті дев’ятнадцять) гривень 24 копійки.

Роз'яснити ОСОБА_1, що згідно з ч. 5 ст. 109 КАС України повторне його звернення до адміністративного суду з таким самим адміністративним позовом не допускається.

Роз'яснити ОСОБА_1 право звернення до суду з позовною заявою з аналогічними вимогами в порядку цивільного судочинства згідно з вимогами ст.ст.109-114, 118- 120 ЦПК України.

Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом п’яти днів з часу отримання її копії, через Тлумацький районний суд Івано-Франківської області та набирає законної сили в порядку встановленому ст. 254 КАС України.

    Суддя                                                                                         У.Ю. Луковкіна