Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

18 грудня 2014 року м. Ужгород

Судова колегія судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Закарпатської області в складі: головуючого - Власова С.0.,

суддів- Дроботі В.В., Фазикош Г.В.,

при секретарі - Чучка Н.В.,

з участю: представника позивача Артимич М.М.,

представника відповідачів-ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Райффайзен банк Аваль» на рішення Тячівського районного суду від 30 вересня 2014 року у справі за позовом ублічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки,-

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з вказаним позовом, в якому зазначало, що у відповідності до кредитного договору №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року ОСОБА_4 отримав споживчий кредит в сумі 90000 дол. США, строком до 30.01.2018 року, зі сплатою 14% річних за користування кредитними коштами. В забезпечення виконання зобов»язань за кредитним договором між Банком, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року, відповідно до якого відповідачами в іпотеку надано житловий будинок та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_5 на праві приватної власності. Однак, взяті на себе зобов»язання ОСОБА_4 належним чином не виконував і станом на 08.04.2014 року його заборгованість становить 66929,94 дол.США, що за курсом НБУ еквівалентно 779798,66 грн.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив стягнути з ОСОБА_4 вказану суму заборгованості; в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки (житловий будинок і земельну ділянку).

Рішенням Тячівського районного суду від 30.09.2014 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 729414,12 грн. та 3654 грн. судових витрат.

В задоволенні решти вимог відмовлено.

Не погодившись із таким рішенням суду, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», від імені якого діє Артимич М.М., подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування місцевим судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з»ясування обставин, що мають значення для справи. При цьому вказує, що судом неправомірно була зменшена пеня із застосуванням до неї строку позовної давності в один рік, оскільки відповідно до п.16.7 кредитного договору-строк позовної давності до такої становить 3 роки, а також неправомірно відмовлено у зверненні стягнення на майно, оскільки Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено мораторій на стадії виконавчого провадження.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

У судовому засідання представник позивача апеляційну скаргу підтримав, просив суд її задовольнити, посилаючись на доводи, викладені в ній.

Представник відповідачів у судовому засіданні доводи апеляційної скарги не визнав, просив суд її відхилити, рішення суду залишити без змін.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника позивача та представника відповідачів, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.01.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» (правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір №014/4064/82/37866, відповідно до якого останньому було надано споживчий кредит у розмірі 90000 дол.США, зі сплатою 14% річних, з кінцевим терміном повернення 30.01.2018 року (а.с.6-10, 20).

В забезпечення виконання зобов»язань за вказаним кредитним договором, 31.01.2008 року між Банком та ОСОБА_5 було укладено договір іпотеки №014/4064/82/37866, відповідно до якого остання надала в іпотеку житловий будинок на п»ять житлових кімнат, житловою площею 85.6 кв.м., загальною площею 146.7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 Закарпатської області. Згідно п.1.2 додаткового договору іпотеки №014/4064/82/37866 від 19.01.2009 року ОСОБА_5 також надала в іпотеку Банку земельну ділянку розміром 0.1248 га., на якій знаходиться вищевказаний житловий будинок (а.с.15-18, 19).

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та законодавства.

Взяті на себе зобов»язання за кредитним договором ОСОБА_4 належним чином не виконував і станом на 08.04.2014 року його заборгованість становить 66929.94 дол.США., що в еквіваленті на гривні по курсу НБУ складає 779798.66 грн., з яких:

-50449.28 дол.США (еквівалент на гривні-587783) заборгованість по кредиту;

-6224.38 дол.США ( еквівалент на гривні 72520.06 грн.) заборгованість по сплаті відсотків;

-10256.28 дол.США (еквівалент на гривні 119495.60 грн.) пеня, що стверджується розрахунком заборгованості, наявним у матеріалах справи (а.с.25-28).

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено: якщо договором встановлений обов»язок позичальника повернути позику частинами ( з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

У відповідності до п.16.3 кредитного договору за прострочення виконання грошових зобов»язань за цим договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від простроченої до оплати суми за кожен календарний день прострочення. Нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов»язання мало бути виконаним і по день виконання позичальником простроченого зобов»язання включно. Сплата пені здійснюється в порядку та у строки передбачені для здійснення ануїтентних платежів за кредитом або у будь-який інший день за згодою або на вимогу кредитора.

Так, суд першої інстанції застосовуючи річний строк позовної давності, встановлений законом до стягнення пені, зазначив, що пеня ОСОБА_6 нарахована з травня 2011 року, а з позовом Банк звернувся до суду 03.09.2014 року, а тому стягненню підлягає лише пеня, яка була нарахована з вересня 2013 року у розмірі 5932,28 дол.США, що по курсу НБУ еквівалентно 69111.06 грн.

Однак, згідно пунктів 16.3; 16.7 Кредитного договору (а.с.6-10) сторони погодили, що до всіх правовідносин, пов»язаних з укладенням та виконанням цього договору, застосовується строк позовної давності тривалістю у три роки. Таким чином, до пені, нарахована Банком та пред»явленої до стягнення, застосовується строк позовної давності у 3 роки і така зменшенню не підлягає, оскільки заявлена в межах цього строку.

Статтею 16 ЦК України визначено, що одним із способів захисту судом цивільних прав та інтересів є примусове виконання зобов'язань в натурі.

Частиною 1 ст.33 Закону України «Про іпотеку», у разі невиконання боржником основного зобов»язання, Іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов»язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Суд першої інстанції пославшись на Закон України « Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» відмовив в задоволенні позовної вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Але з таким висновком суду не погоджується колегія суддів апеляційного суду, виходячи з наступного.

07.06.2014 року набрав чинності Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 03.06.2014 року за №1304-VII.

Статтею 1 п.1 цього Закону встановлено, що протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов»язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами-резидентами України в іноземній валюті та за наявності певних умов (перераховуються далі в статті).

За своїм змістом Закон є процесуальним, оскільки встановлює порядок вирішення спорів щодо примусового звернення на предмети застави та іпотеки, а саме: визначає, що за певних умов та протягом певного проміжку часу таке стягнення не проводиться.

Оскільки вказаним Законом не призупиняється дія будь-яких нормативних актів в сфері регулювання кредитних правовідносин, зокрема тих, що визначають правові підстави для звернення у судовому порядку стягнення на відповідні предмети забезпечення, його чинність на час вирішення спору сама по собі не може бути підставою для відмови у задоволенні цих вимог.

Отже, встановивши сукупність обставин, що є підставою для задоволення вимог кредитора саме шляхом звернення стягнення на іпотечне або заставлене майно, суд ухвалюючи відповідне судове рішення, має відповідно до ст.217 ЦПК України вирішити питання про зупинення стягнення на час дії Закону, а не відмовляти у позові. Така думка викладена в ухвалі Колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.11.2014 року, (справа №6-29969св14).

Оскільки, обставини, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог знайшли своє підтвердження, колегія суддів приходить до висновку, що позов підлягає до повного задоволення.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачів підлягають стягненню на користь позивача судові витрати,у виді сплаченого судового збору, а саме: 3654,00 грн. за подання позову, та 1827,00 грн. за подання апеляційної скарги, а всього загальна сума судового збору становить 5481,00 грн. (3654,00 + 1827,00 = 5481,00 грн.)

Відповідно до положень ст.309 ч.1 п. 3 і 4 ЦПК України невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального є підставою для зміни рішення.

Керуючись ст.ст.304, п.3 ч.1 ст.307, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

РІШИЛА :

Апеляційну скаргу ПАТ «Райффайзен банк Аваль» - задовольнити частково.

Рішення Тячівського районного суду від 30 вересня 2014 року змінити, стягнувши з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул..Лескова,9) заборгованість за кредитним договором №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року у розмірі 66 929, 94 дол.США, що складає 779 798, 66 гривень, в тому числі: 587 783,00 грн.-заборгованість по кредиту; 72 520,06 грн.-заборгованість по відсоткам; 119 495,60 грн- пеня за порушення графіку повернення кредиту та сплати відсотків.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 за кредитним Договором №014/4064/82/37866 від 31.01.2008 року в розмірі 66 929, 94 дол.США, що складає 779 798, 66 гривень звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 146,7 кв.м., житловою площею 85,6 кв.м. та на земельну ділянку розміром 0,1248 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_5 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер: НОМЕР_2) шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб»єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає зверненню до виконання після закінчення дії мораторію на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» від 3 червня 2014 року, №1304-VІІ.

Стягнути з ОСОБА_4 (ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (01011, м.Київ, вул.Лескова,9) судові витрати у справі в розмірі 5 481,00 грн.судового збору.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді :