Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
28 листопада 2014 року м. Ужгород
Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Кожух О.А., Кондора Р.Ю., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ «Приватбанк» на заочне рішення Мукачівського міськрайонного суду від 8 вересня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення,-
в с т а н о в и л а :
У червні 2014 року ПАТ КБ «Приватбанк» (правонаступник ЗАТ КБ «Приватбанк», далі: Банк) звернувся в суд із даним позовом посилаючись на те, що 08.08.2007 року між ним та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № mkdb6GK00000009.
Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 749,63 доларів США на споживчі потреби (купівлю житла), а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних та повернути кошти до 05.08.2022 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 09.08.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 42,90 кв.м.
Взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконувала і станом на 27.05.2014 року у неї виникла заборгованість в розмірі 90 345,58 доларів США (1 061 560,61 грн.), з яких: - заборгованість за кредитом становить 22 416,22 доларів США; - заборгованість за відсотками 20 502,29 доларів США; комісія за користування кредитом - 3 386,51 доларів США; пеня - 39 718,13 доларів США; штраф фіксована частина 21,28 доларів США та штраф процентна складова 4301,16 доларів США.
Посилаючись на дані обставини, норми ЦК України, Закону України «Про іпотеку» та умови договору іпотеки, позивач просив ухвалити рішення, яким: в рахунок погашення заборгованості в розмірі 90 345,58 доларів США (1 061 560,61 грн.) звернути стягнення на предмет іпотеки, шляхом його продажу Банком з укладенням від свого імені договору купівлі-продажу з будь-якою особою-покупцем, з наданням Банку усіх необхідних прав для такого продажу.
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 8 вересня 2014 року в задоволенні позову Банку відмовлено.
В обґрунтування апеляційної скарги Банк посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, в зв'язку з чим просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідача, яка належним чином повідомлена про час і місце розгляду справи.
Заслухавши представника апелянта, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.
Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.
Матеріалами справи встановлено, що 08.08.2007 року між Банком та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № mkdb6GK00000009.
Згідно умов цього договору Банк надав позичальнику кредит у розмірі 25 749,63 доларів США на споживчі потреби (купівлю житла), а позичальник зобов'язався сплатити відсотки за користування кредитом у розмірі 12% річних та повернути кошти до 05.08.2022 року.
Для забезпечення виконання зобов'язання позичальника за цим кредитним договором між Банком та ОСОБА_3 09.08.2007 року був укладений договір іпотеки, згідно умов якого, остання передала Банку в іпотеку придбаний нею за кредитні кошти 08.08.2007 року житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 42,90 кв.м.
Договором іпотеки встановлено, що предмет іпотеки належить ОСОБА_3 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу житлового будинку від 08.08.2007 року серії ВЕТ № 978354, посвідченого приватним нотаріусом Мукачівського міськрайонного нотаріального округу ОСОБА_4, зареєстрованим за № 4480, а також витягу з Державного реєстру правочинів за № 4419470, номер правочину 2270324.
Стосовно вказаного договору купівлі-продажу, відповідно до ст. 204 ЦК України, діє презумпція правомірності правочину.
Також встановлено, що взяті на себе зобов'язання позичальник належним чином не виконувала і станом на 27.05.2014 року у неї виникла заборгованість в розмірі 90 345,58 доларів США (1 061 560,61 грн.), з яких: - заборгованість за кредитом становить 22 416,22 доларів США; - заборгованість за відсотками 20 502,29 доларів США; комісія за користування кредитом - 3 386,51 доларів США; пеня - 39 718,13 доларів США; штраф фіксована частина 21,28 доларів США та штраф процентна складова 4301,16 доларів США.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції керувався Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" (далі - Закон) та виходив з того, що предмет іпотеки використовується як місце постійного проживання відповідача, при цьому у її власності не знаходиться інше нерухоме житлове.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно вищезгаданого Закону протягом його дії не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.
З довідки ГУ ДМС України в Закарпатській області від 02.07.2014 року видно, що з 06.03.2002 року до моменту надання цим органом відомостей місцем проживання відповідача є АДРЕСА_2 (а.с. 48).
Згідно інформації виконкому Великолучківської сільської ради за даними погосподарської книги 2011-2015 років за адресою предмета іпотеки у АДРЕСА_1 - ніхто не проживає.
Отже висновок місцевого суду про те, що нерухоме житлове майно, яке є предметом іпотеки, використовується як місце постійного проживання відповідача є помилковим.
Таким чином умови необхідні для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» - відсутні.
За таких обставин рішення суду першої інстанції, відповідно до пунктів 3 та 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Вимога Банку про виселення відповідача до задоволення не підлягає, оскільки ОСОБА_3 у даному будинку не проживає.
Керуючись ст.ст. 307-309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
в и р і ш и л а :
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 8 вересня 2014 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким:
В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № mkdb6GK00000009 від 08.08.2007 року в розмірі 1 061 560,61 грн. звернути стягнення на переданий в іпотеку належний ОСОБА_3 житловий будинок у АДРЕСА_1
Визначити спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом надання ПАТ КБ «Приватбанк» права продажу предмета іпотеки від імені ОСОБА_3 будь-якій особі-покупцеві, визначивши початкову ціну продажу предмету іпотеки у розмірі на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності /незалежним експертом/ на стадії оцінки майна під час його реалізації.
Для цього надати ПАТ КБ «Приватбанк» всі повноваження, необхідні для здійснення продажу предмета іпотеки, в тому числі, право отримати витяги з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з отриманням кадастрового номеру земельної ділянки та дублікатів правовстановлюючих документів на нерухомість у відповідних установах, підприємствах або організаціях незалежно від їх форм власності.
В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Судді: