Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

14 листопада 2014 року м. Ужгород

Колегія суддів палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі суддів: Чужі Ю.Г. (головуючий), Леска В.В., Кожух О.А., при секретарі Марчишаку Ю.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Рахівського районного суду від 8 вересня 2014 року по справі за позовом виконуючого обов'язки прокурора Рахівського району в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації до ОСОБА_4, Рахівської районної державної адміністрації Закарпатської області, ОСОБА_3, ОСОБА_5, треті особи: Державна інспекція сільського господарства у Закарпатській області, управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області та приватний нотаріус Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_6, про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА № 138 від 29.03.2012 року, визнання недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку та договору купівлі-продажу земельної ділянки, -

в с т а н о в и л а :

У травні 2013 року виконуючий обов'язки прокурора Рахівського району (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Закарпатської обласної державної адміністрації звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що розпорядженням голови Рахівської РДА № 290 від 08.08.2006 року відповідачці ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 2,0 га на території земель запасу Лазещинської сільської ради в урочищі «Ланарівка (Іванове стійло)» Рахівського району Закарпатської області для ведення особистого селянського господарства.

Право власності відповідача на дану земельну ділянку було посвідчено державним актом серії ЗК №033211.

В подальшому за ініціативою ОСОБА_4 розпорядженням голови Рахівської РДА від 11.07.2007 року № 309 їй надано дозвіл на розробку проекту зміни цільового призначення із земель наданих для ведення особистого селянського господарства у землі для рекреаційного призначення.

Зазначав, що в такому розпорядженні не зазначено площу земельної ділянки, щодо якої дозволено зміну цільового призначення.

Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки затверджено розпорядженням голови Рахівської РДА №138 від 29.03.2012 року.

На підставі цього розпорядження ОСОБА_4 видано державний акт від 26.06.2012 року серії ЯК № 303577 на право власності на земельну ділянку площею 0,1067 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташована на території Лазещинської сільської ради, урочище «Ланарівка (Іваново стійло)», за межами населеного пункту.

Позивач указував, що розпорядження голови Рахівської РДА №138 від 29.03.2012 року є незаконним, оскільки в силу ст. 122 ЗК України та п. 8 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою КМУ від 11 квітня 2002 року № 502, Рахівська РДА не вправі була змінювати цільове призначення земельної ділянки, оскільки відповідне рішення приймається обласними держадміністраціями.

В процесі розгляду справи до участі у справі залучено співвідповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_3, яким ОСОБА_4 відчужила спірну земельну ділянку за договором купівлі-продажу від 12.07.2012 року, а також третю особу приватного нотаріуса Рахівського районного нотаріального округу ОСОБА_6

Посилаючись на дані обставини, збільшивши позовні вимоги, остаточно просив: 1) визнати недійсним розпорядження голови Рахівської РДА №138 від 29.03.2012 року; 2) визнати недійсним та скасувати виданий ОСОБА_4 державний акт від 26.06.2012 року серії ЯК № 303577; 3) визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2012 року, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 і ОСОБА_3; 4) визнати недійсним виданий ОСОБА_5 та ОСОБА_3 державний акт від 26.06.2012 року серії ЯК № 303577.

Справа судами розглядалася неодноразово.

Останнім рішенням Рахівського районного суду від 08.09.2014 року позов задоволено повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_3 посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, у зв'язку з чим ставить питання про скасування рішення місцевого суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності відповідачів та представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши прокурора, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до частково задоволення з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 та ч. 3 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Матеріалами справи встановлено, що розпорядженням голови Рахівської РДА № 290 від 08.08.2006 року відповідачці ОСОБА_4 передано у власність земельну ділянку площею 2,0 га на території земель запасу Лазещинської сільської ради в урочищі «Ланарівка (Іванове стійло)» Рахівського району Закарпатської області для ведення особистого селянського господарства.

Право власності відповідача на дану земельну ділянку було посвідчено Державним актом серії ЗК № 033211.

В подальшому за ініціативою ОСОБА_4 розпорядженням голови Рахівської РДА від 11.07.2007 року №309 їй надано дозвіл на розробку проекту зміни цільового призначення із земель наданих для ведення особистого селянського господарства у землі для рекреаційного призначення.

Проект землеустрою щодо зміни цільового призначення частини земельної ділянки затверджено розпорядженням голови Рахівської РДА №138 від 29.03.2012 року.

На підставі цього розпорядження ОСОБА_4 видано державний акт від 26.06.2012 року серії ЯК № 303577 на право власності на земельну ділянку площею 0,1067 га для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення, що розташована на території Лазещинської сільської ради, урочище «Ланарівка (Іваново стійло)», за межами населеного пункту.

Дану земельну ділянку ОСОБА_4 продала ОСОБА_5 та ОСОБА_3, за договором купівлі-продажу від 12.07.2012 року.

ОСОБА_5 та ОСОБА_3 нового державного акту не виготовляли, а перехід до них права власності на земельну ділянку стверджується відповідною відміткою нотаріуса на оригіналі державного акта від 26.06.2012 року серії ЯК № 303577.

Позов прокурора складається з двох самостійних частин (позовні вимоги про - визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА про зміну цільового призначення земельної ділянки та визнання недійсним виданого на підставі цього розпорядження державного акту, та - визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним виданого покупцям земельної ділянки державного акту), які слід розглянути окремо один від одного.

Що стосується вимоги про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА про зміну цільового призначення земельної ділянки та визнання недійсним виданого на підставі цього розпорядження державного акту слід зазначити наступне.

З акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 20.07.2012 року, яку проводила Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, видно, що розпорядження голови Рахівської РДА №138 від 29.03.2012 року прийнято з порушенням п. 8 Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, затвердженого постановою КМУ від 11.04.2002 року № 502, ч. 3 ст. 20, ч. 3 ст. 122 ЗК України.

Порядок встановлення та зміни цільового призначення земель визначено ст. 20 ЗК України.

Згідно ч. 3 ст. 20 ЗК України (у редакції, яка була чинною на час виникнення спірних правовідносин) зміна цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб, здійснюється за ініціативою власників земельних ділянок у порядку, що встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Порядок зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб (далі - Порядок) затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2002 року № 502.

Пунктом 8 Порядку визначено, що районна держадміністрація розглядає подані проектні матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться за межами населеного пункту, якщо така зміна пов'язана з наступним використанням цієї ділянки для сільськогосподарських потреб, ведення лісового і водного господарства, будівництва об'єктів, призначених для обслуговування членів територіальних громад району (шкіл, лікарень, підприємств торгівлі тощо).

Згідно п. 9 Порядку якщо зміна цільового призначення земельної ділянки, яка розташована за межами населеного пункту, передбачає використання ділянок для інших потреб, ніж визначених пунктом 8 цього Порядку, районна держадміністрація розглядає проектні матеріали, готує свій висновок з цього питання і подає його разом з матеріалами до обласної держадміністрації, котра розглядає матеріали та приймає рішення про зміну цільового призначення земельної ділянки (крім земель, визначених пунктом 10 цього Порядку).

Відповідно до статей 50, 51 ЗК України до земель рекреаційного призначення належать землі, які використовуються для організації відпочинку населення, туризму та проведення спортивних заходів. А саме земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів, навчально-туристських та екологічних стежок, маркованих трас, земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, об'єктів фізичної культури і спорту, туристичних баз, кемпінгів, яхт-клубів, стаціонарних і наметових туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, дитячих та спортивних таборів, інших аналогічних об'єктів, а також земельні ділянки, надані для дачного будівництва і спорудження інших об'єктів стаціонарної рекреації.

Встановлено, що у даній справі прийнято розпорядження голови Рахівської РДА №138 від 29.03.2012 року про зміну цільового призначення земельної ділянки із землі сільськогосподарського призначення, яка знаходиться за межами населеного пункту, на землю із наступним її використанням для рекреаційного призначення (для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення).

У силу статей 50, 51 ЗК України земля із цільовим призначенням для будівництва та обслуговування об'єктів рекреаційного призначення являє собою конкретну категорію земель України (ст. 19 ЗК України), та не може розглядатися як земля іншого призначення (для обслуговування членів територіальних громад району).

Таким чином спірне розпорядження голови Рахівської РДА №138 від 29.03.2012 року прийняте з порушенням п. 8 Порядку, поза межами його компетенції, оскільки право змінити цільове призначення спірної земельної ділянки належало облдержадміністрації.

У зв'язку з цим колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність вимоги прокурора про визнання недійсним розпорядження голови Рахівської РДА про зміну цільового призначення земельної ділянки та визнання недійсним виданого на підставі цього розпорядження ОСОБА_4 державного акту на землю є правильним і таким, що відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Суд вирішуючи цю частину позовних вимог вірно встановив фактичні обставини справи, правильно застосував матеріальний закон, дотримався процедури розгляду справи та вирішив спір у відповідності з чинним законодавством.

Рішення суду в цій частині є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Доводи апеляції висновків суду не спростовують, а тому до уваги взяті бути не можуть.

Що стосується вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним виданого покупцям земельної ділянки державного акту слід зазначити таке.

Суд, визнаючи недійсним договір купівлі-продажу, виходив з того, що позивач (Закарпатська ОДА), з метою представництва інтересів якої діє прокурор, у силу абз. 2 ч. 2 ст. 45 ЦПК України, має право на звернення до суду з указаними позовними вимогами.

Проте з таким висновком суду погодитися не можна, оскільки суд дійшов його без повного та всебічного з'ясування дійсних обставин справи, прав сторін та з порушенням норм матеріального права.

Так, відповідно до п. 5 ч. 5 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року N 9 (далі - Постанова) відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Оскільки Закарпатська ОДА не є стороною договору купівлі-продажу земельної ділянки, при цьому як на момент відчуження спірної землі, так і до часу зміни її цільового призначення, Закарпатська ОДА не була власником цієї землі (за державним актом серії ЗК №033211 власником була ОСОБА_4), тому вчиненням правочину не порушено її права чи законні інтереси, а права які просить захистити прокурор їй не належать.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України особа має право звернутися до суду за захистом саме своїх прав. Право на позов має особа, права, свободи або інтереси якої порушені. Іншими словами, особа не має права звернутися до суду у разі, якщо права, за захистом яких вона звернулася, їй не належать. Така особа є неналежним позивачем і позов її до задоволення не підлягає.

Тобто, місцевий суд дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у частині визнання недійсним спірного договору, а також похідної від неї вимоги про скасування державного акту виданого ОСОБА_5 та ОСОБА_3

Наведені обставини суд першої інстанції не врахував, а тому колегія суддів вважає, що невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права, відповідно до вимог пунктів 3 і 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки та визнання недійсним виданого покупцям земельної ділянки державного акту та ухвалення в цій частині нового рішення про відмову в задоволенні позову прокурора.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Рахівського районного суду від 8 вересня 2014 року в частині задоволення позовних вимог виконуючого обов'язки прокурора Рахівського району про визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки від 12.07.2012 року та визнання недійсним виданого ОСОБА_5 та ОСОБА_3 державного акту на землю серії ЯК № 303577 від 26.06.2012 року скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: