Справа № 2-72

                                                                                                                                                                             Категорія 45

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М       У К Р А Ї Н И

            2 лютого 2009 року                                        Маневицький районний суд  Волинської області

в складі:        головуючого - судді                                                   Невара О.В.,

          при секретарі                                                             Матвійчук Н.В.,

з участю       позивача                                                                     ОСОБА_1,                

                      відповідача                                                                 ОСОБА_2,

                      представників третьої особи, яка не заявляє

                      самостійних вимог щодо предмета спору               Шпак В.М., Скороход Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - орган опіки та піклування Кузнецовської міської ради Рівненської області, орган опіки та піклування Маневицької райдержадміністрації Волинської області, до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Свої вимоги обґрунтував тим, що 25 травня 2007 року рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області шлюб між ним та відповідачем було розірвано, а їх спільних дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, залишено на проживанні у ОСОБА_2 Після розірвання шлюбу між ними не було досягнуто згоди щодо участі позивача у спілкуванні з дітьми та їх вихованні. Тому для вирішення цього питання він змушений був звернутися з відповідною заявою в орган опіки та піклування Кузнецовської міської ради Рівненської області, рішенням якого за № 233 від 25 червня 2007 року було визначено наступний порядок участі позивача у вихованні малолітніх дітей, а саме: забирати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в суботу 1-3 тижня місяця з 10.00 год. від матері та повертати їх в неділю до 18.00 год., а також надавати можливість позивачу для спільного відпочинку з дітьми. Однак, незважаючи на прийняте органом опіки та піклування рішення, відповідач перешкоджає йому у спілкуванні з дітьми та брати участь у їх вихованні. Внаслідок неприязних стосунків, які склались між ними, у позивача з відповідачем та членами її сім'ї неодноразово виникали конфліктні ситуації. Так, в січні 2008 року між позивачем та батьком відповідача - ОСОБА_5 виник конфлікт через те, що він зайшов на їх подвір'я, щоб завести дітей в будинок. За захистом своїх прав він змушений був звертатись в Маневицький РВ УМВС. Після цього, з метою недопущення подальших конфліктів, він більше на заходив на їх подвір'я. У вересні 2008 року, коли він в черговий раз відвіз дітей до відповідача, остання сказала, що дітей йому більше не дасть. Після цього, йому дітей ОСОБА_2 більше не дає, ігнорує його телефонні дзвінки, не дає можливості навіть побачити дітей, чим перешкоджає його участі у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні. Посилаючись на зазначені обставини, просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 та участі у їх вихованні, визначивши наступні способи його участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а саме: в суботу 1 та 3 тижня місяця з 10.00 години забирати їх від матері та повертати в неділю до 18.00 годин, а також надавати йому можливість один раз на рік здійснювати спілкування та спільний відпочинок з дітьми.     

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги збільшив, просив суд зобов'язати ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні з дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 та участі у їх вихованні, визначивши наступні способи його участі у вихованні дітей та спілкуванні з ними, а саме: в суботу 1 та 3 тижня місяця з 10.00 години забирати їх від матері та повертати в неділю до 18.00 годин, а також надавати йому можливість здійснювати спільний відпочинок з дітьми протягом одного тижня в період зимових канікул та протягом одного місяця в період літніх канікул.     

Відповідач ОСОБА_2 позовні вимоги визнала частково, не заперечує, що з вересня 2008 року дітей позивачу відповідно до рішення органу опіки та піклування Кузнецовської міської ради Рівненської області № 233 від 25 червня 2007 року не давала, чим перешкоджала його участі у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні. Позов просила задовольнити частково, визначивши наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4, та у їх вихованні, а саме: забирати дітей від неї кожної першої та третьої суботи щомісяця з 9.00 год. та повертати їх цього ж дня до 19.00 год., а також надати йому можливість здійснювати спілкування та спільний відпочинок з дітьми протягом одного місяця в період літніх канікул. В задоволенні решти позовних вимог просила відмовити, оскільки старша дитина ходить в перший клас Старочорторийської загальноосвітньої школи, менша дитина - в дитячий садок, з дітьми потрібно постійно займатися. Вважає, що позивач погано впливає на дітей, не займається навчанням з ними, а тому заперечує, щоб він забирав їх до себе на вихідні, а також на період весняно-зимових канікул.

Представники третьої особи на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - органу опіки та піклування Кузнецовської міської ради Шпак В.М., органу опіки та піклування Маневицької райдержадміністрації Скороход Н.М. в судовому засіданні позовні вимоги просили задовольнити частково, зобов'язавши відповідача ОСОБА_2 не чинити позивачу ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3., ОСОБА_4 та у їх вихованні, а також визначити наступні способи участі позивача у спілкуванні з малолітніми дітьми та у їх вихованні, а саме: забирати дітей від ОСОБА_2 кожної першої та третьої суботи щомісяця з 9.00 год. та повертати їх матері до 19.00 год., надати можливість здійснювати спілкування та спільний відпочинок з дітьми протягом одного тижня в період зимових канікул та протягом одного місяця в період літніх канікул.     

Заслухавши пояснення сторін, свідків, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до часткового задоволення.

Згідно ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки  щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання  їх  окремо  від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той  із  батьків,  хто  проживає  окремо    від    дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право  на  особисте спілкування з нею. Той із батьків,  з  ким  проживає  дитина,  не  має  права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо,  спілкуватися  з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке  спілкування  не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Згідно ст. 159 СК України якщо  той  із  батьків,  з  ким  проживає  дитина,  чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає  окремо,  у  спілкуванні  з дитиною та  у  її  вихованні,  зокрема  якщо  він  ухиляється  від виконання рішення органу опіки та піклування,  другий  із  батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та  час  їхнього спілкування, з урахуванням  віку, стану здоров'я дитини, поведінки батьків, а також інших  обставин, що мають істотне значення. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.

В судовому засіданні встановлено, що 25 травня 2007 року рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області шлюб між позивачем ОСОБА_1. та відповідачем ОСОБА_2 було розірвано, а їх спільних дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, залишено на проживанні у відповідача. ОСОБА_2 з дітьми проживає в будинку своїх батьків у с. Старий Чорторийськ Маневицького району. ОСОБА_1 проживає в квартирі своїх батьків у АДРЕСА_1. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1. та ОСОБА_2 не було досягнуто згоди щодо участі позивача у спілкуванні з дітьми та їх вихованні. Тому ОСОБА_1. був змушений звернутися з відповідною заявою в орган опіки та піклування Кузнецовської міської ради Рівненської області, рішенням якого за № 233 від 25 червня 2007 року було визначено наступний порядок участі позивача у вихованні малолітніх дітей та спілкуванні з ними, а саме: забирати дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4. в суботу 1-3 тижня місяця з 10.00 год. від матері ОСОБА_2 та повертати їх в неділю до 18.00 год., а також надавати можливість позивачу для спільного відпочинку з дітьми. Однак, незважаючи на прийняте органом опіки та піклування рішення, відповідач перешкоджає позивачу у спілкуванні з дітьми та брати участь у їх вихованні. Внаслідок неприязних стосунків, які склались між ними, у позивача з відповідачем та членами її сім'ї неодноразово виникали конфліктні ситуації. З вересня 2008 року ОСОБА_2 дітей позивачу більше не дає, ігнорує його телефонні дзвінки, не дає можливості навіть побачити дітей, чим перешкоджає його участі у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні. Зазначене не оспорюється сторонами в судовому засіданні, а також підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, рішенням Кузнецовського міського суду Рівненської області від 25.05.2007 року, рішенням виконавчого комітету Кузнецовської міської ради Рівненської області № 233 від 25.06.2007 року, висновком ВДІМ Маневицького РВ УМВС від 28.01.2008 року.

В судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив, що з початку 2008 року між його сином ОСОБА_1 з однієї сторони та ОСОБА_2 і членами її сім'ї з іншої неодноразово виникали конфліктні ситуації, коли ОСОБА_1 забирав дітей з дому відповідача або ж привозив їх до неї додому  згідно рішення органу опіки та піклування Кузнецовської міської ради від 25.06.2007 року. Щоб запобігти цьому, він змушений був їздити спільно з сином ОСОБА_1. Незважаючи на те, що вони намагалися уникати конфліктних ситуацій, з вересня 2008 року ОСОБА_2 дітей позивачу більше не дає, ігнорує його телефонні дзвінки, не дає можливості навіть побачити дітей, чим перешкоджає його участі у спілкуванні з дітьми та у їх вихованні, що передбачено законодавством. Причин, із-за яких ОСОБА_2 не виконує рішення органу опіки та піклування, відповідач не пояснила. А тому ОСОБА_1 був змушений захищати свої права в судовому порядку.   

Судом також встановлено, що з вересня 2008 року малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, почав навчатися в першому класі Старочорторийської загальноосвітньої школи, а малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, - відвідує дитячий садок. Відповідач ОСОБА_2 постійно цікавиться життям дітей, контролює їх навчання, постійно займається з дітьми. Позивач ОСОБА_1. на даний час проживає на квартирі своїх батьків разом з співмешканкою ОСОБА_7, вони мають спільну дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження. Як у позивача ОСОБА_1, так і у відповідача ОСОБА_2 створені належні умови для проживання дітей. Зазначене підтверджується дослідженими судом письмовими доказами, зокрема, актами обстеження матеріально-побутових умов від 16.01.2009 року та від 20.01.2009 року, характеристикою на ОСОБА_1 з місця навчання, характеристиками на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з місця проживання, висновком органу опіки та піклування Маневицької райдержадміністрації № 0167/38/2-09 від 30.01.2009 року.

Суд вважає встановленим, що відповідачем ОСОБА_2 в судовому засіданні відповідно до ст. 60 ЦПК України не представлено будь-яких доказів у підтвердження того, що позивач ОСОБА_1 своєю поведінкою негативно впливає на дітей, погано до них ставиться, а тому пояснення відповідача в цій частині не приймаються до уваги.    

         При вирішенні заявлених позивачем ОСОБА_1 позовних вимог суд бере до уваги як побажання батьків, так і вік малолітніх дітей, а також те, що позивач ОСОБА_1 на даний час вже має іншу сім'ю, разом з співмешканкою ОСОБА_7 виховують спільну дитину ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, малолітній ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, почав навчатися в першому класі Старочорторийської загальноосвітньої школи, потребує додаткової підготовки до навчальних занять,  а малолітній ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, - відвідує дитячий садок в с. Старий Чорторийськ Маневицького району.

         Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до часткового задоволення. Слід зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та у їх вихованні, а також визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ОСОБА_4 та у їх вихованні, а саме: забирати дітей від ОСОБА_2 з житлового будинку за місцем її проживання по АДРЕСА_2 кожної першої та третьої суботи щомісяця з 9.00 год. та повертати їх ОСОБА_2 у вказаний будинок цього ж дня  до 19.00 год., надати можливість ОСОБА_1 здійснювати спілкування та спільний відпочинок з дітьми протягом одного тижня в період зимових канікул та протягом одного місяця в період літніх канікул.  

  Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 7 гривень 50 копійок витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову.

  Оскільки відповідач ОСОБА_2 є потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, має відповідне посвідчення, вона згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року підлягає звільненню від сплати судового збору в доход держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 141, 151, 152, 155, 157, 159 СК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

            Позов задовольнити частково.

            Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та у їх вихованні.

            Визначити наступні способи участі ОСОБА_1 у спілкуванні з малолітніми дітьми ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, та у їх вихованні, а саме: забирати дітей від ОСОБА_2 з житлового будинку за місцем її проживання по АДРЕСА_2 Волинської області кожної першої та третьої суботи щомісяця з 9.00 год. та повертати їх ОСОБА_2 у вказаний будинок до 19.00 год.; надати можливість здійснювати спілкування та спільний відпочинок з дітьми протягом одного тижня в період зимових канікул та протягом одного місяця в період літніх канікул.     

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 7 (сім) гривень 50 копійок судових витрат.

ОСОБА_2 від сплати судового збору в доход держави звільнити згідно п. 18 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” від 21 січня 1993 року, як потерпілу внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.

            Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.

                                                         Суддя: