ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.07.06

Справа № 9/397-06.

За позовом: Липоводолинського районного центру зайнятості, смт. Липова Долина.

До відповідача: приватного сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка.

Про стягнення: 61 460 грн. 22 коп.

                                                                                                          Суддя    Лущик М. С.

Представники:

Від позивача:        не з’явився.  

Від відповідача:   не з’явився.

Суть спору: позивач  просить стягнути з відповідача на свою користь 61 460 грн. 22  коп. заборгованості по страхових внесках на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, яка виникла станом на 01.04.2006 року.

Відповідач відзив на позов не подав, в судове засідання не з’явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного:

Згідно ст. 22 Закону України “Про зайнятість населення” ст. 8 Закону України  “Про загальнообов’язкове державне страхування  на випадок безробіття” Фонд загального державного соціального страхування України на випадок безробіття є загальнодержавним цільовим фондом, самостійною фінансовою системою і утворюється на державному та місцевому рівнях за рахунок асигнувань державного і місцевих бюджетів, розмір яких встановлюється Верховною Радою України; зборів на обов’язкове соціальне страхування на випадок безробіття; коштів служби зайнятості, отриманих за надання платних послуг підприємствам та організаціям, і частини прибутку підприємств, установ та організацій, що створюються державною службою зайнятості. Відповідно до ст. 16 Закону України “Про загальнообов’язкове державне страхування  на випадок безробіття” джерелами формування  коштів Фонду, у тому числі є страхові внески страхувальників. Діяльність державної служби зайнятості  населення  фінансується за рахунок коштів Фонду. Ст. 38 вищезазначеного Закону передбачає відповідальність за несвоєчасну та неповну сплату страхових внесків страхувальниками.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач – приватний сільськогосподарський виробничий кооператив ім. Шевченка  є платником страхових внесків до Фонду, але несвоєчасно їх сплачує, тому станом на 01.04.2006 року має заборгованість по страховим внескам на загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття в сумі 61 460 грн. 22 коп.

Як вбачається з наявних матеріалів справи,  позивачем до позовної заяви додано документи, що стосуються приватного сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма ім. Шевченка, а не відповідача -  приватного сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка, тобто фактично позивач пред’явив позов до приватного сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка, а надані ним докази в обґрунтування суми боргу стосуються зовсім іншого підприємства.

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, але позивач, пред’явив позов до приватного сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Шевченка, а надані ним докази в обґрунтування суми боргу стосуються приватного сільськогосподарського виробничого кооперативу агрофірма ім. Шевченка.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

          В задоволенні позову - відмовити.

СУДДЯ                                                                                                      М.С. ЛУЩИК