АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/1/14Головуючий по 1 інстанції

Категорія : 19,27 Клочко О.В.

Доповідач в апеляційній інстанції

Сіренко Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 грудня 2014 року Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючогоСіренка Ю. В.

суддівМагди Л. Ф. , Міщенка С. В.

при секретаріНаконечній М.М., Анкудінові О.І.

з участю:

позивачки ОСОБА_7

представника відповідача Пилипенка В.М.

прокурора Зубенка В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Черкаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» та в.о. прокурора м.Черкаси на рішення Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23 лютого 2011 року у справі за позовом ОСОБА_7 до ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Черкаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» про визнання недійсними договору кредитної лінії та іпотечного договору та за позовом прокурора Придніпровського району м.Черкаси до ОСОБА_7, третя особа ОСОБА_9 про визнання іпотечного договору таким, що відповідає вимогам закону, звернення стягнення на предмет іпотеки, заслухавши учасників судового розгляду, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_7 звернулася до суду з позовом до Банку про визнання недійсним договору кредитної лінії №237-07 від 23 листопада 2007 року та іпотечного договору № 238-07/01 від 23 листопада 2007 року.

Вказувала, що зазначеного договору кредитної лінії вона з Банком не укладала, підпис у цьому договорі стоїть не її і коштів за цим договором у розмірі 225 000 грн. вона не отримувала.

23 листопада 2007 року вона підписала з Банком іпотечний договір №238-07/01 відповідно до якого передала Банку в іпотеку належний їй на праві власності магазин загальною площею 25,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1. Цей договір іпотеки вона підписала на прохання чоловіка ОСОБА_9, який пояснив що це необхідно для забезпечення кредитного договору, який укладався з Банком раніше її сестрою ОСОБА_10 у 2007 році під заставу квартири №25 батьків ОСОБА_11 та ОСОБА_12, розташованої по АДРЕСА_2. При цьому ОСОБА_9 пояснив, що в даному випадку відбудеться заміна предмету іпотеки, а саме, замість вказаної квартири батьків в іпотеку буде переданий належний їй магазин. Наступного дня ОСОБА_9 повідомив, що переоформити предмет іпотеки по кредиту її сестри не вдалося, а тому підписаний нею договір іпотеки є недійсним.

Посилаючись на вказані обставини ОСОБА_7 просила визнати зазначені договори недійсними, оскільки вони укладені у зв'язку із шахрайськими діями ОСОБА_9

У липні 2009 року прокурор Придніпровського району м.Черкаси в інтересах держави в особі Банку подав до суду позов у якому після уточнення вимог просив визнати іпотечний договір № 238-07/01 від 23 листопада 2007 року таким, що відповідає вимогам закону та звернути стягнення на предмет іпотеки за вказаним договором іпотеки, а саме на магазин, розташований у АДРЕСА_1, посилаючись на те, що ОСОБА_7 за договором відновлювальної лінії №238-07 від 23 листопада 2007 року має перед Банком заборгованість у розмірі 280 935 грн.60 коп.

Рішенням Придніпровського районного суду м.Черкаси від 23 лютого 2011 року позов ОСОБА_7 задоволено, а в позовних вимогах прокурора - відмовлено.

В апеляційних скаргах Банк та в.о.прокурора м.Черкаси, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, порушують питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в позові ОСОБА_7 та задоволення позову прокурора.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в порядку статті 303 ЦПК України, заслухавши учасників судового розгляду, зокрема думку прокурора, який не підтримав апеляційну скаргу в.о. прокурора м.Черкаси і просив залишити рішення суду без змін, думку представника Банку, який підтримав свою апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги підлягають до відхилення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим та відповідати на питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам закону ухвалене судове рішення відповідає.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_7 суд виходив з того, що при укладенні договору відновлювальної кредитної лінії № 238-07 та іпотечного договору № 238-07/01 від 23.11.2007 року не було додержано загальних вимог, які є необхідними для чинності правочину, що передбачено ст. 203 ЦК України, а саме не було вільного волевиявлення учасника правочину ОСОБА_7 на його вчинення і вказане не відповідало її внутрішній волі.

Відмовляючи в позові прокурора, суд виходив з того, що недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність й правочину щодо його забезпечення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду.

При постановленні оскаржуваного рішення, суд, хоча і не посилався на вирок Придніпровського районного суду м. Черкаси від 29 грудня 2010 року, яким ОСОБА_9 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України, оскільки він (вирок) на час постановлення судового рішення не набрав законної сили, проте у рішенні зазначив, що існує постанова про порушення кримінальної справи, відповідні документальні підтвердження, висновок експертизи від 30.09.2009 року №56/Л щодо встановлення обставин підроблення кредитних документів, що беззаперечно підтверджує обставини обґрунтованості саме позовних вимог ОСОБА_7

В подальшому вказаний вирок ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 15 березня 2011 року було скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд.

При новому судовому розгляді вироком Придніпровського районного суду м. Черкаси від 27 травня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 17 листопада 2014 року ОСОБА_9 визнано винним та засуджено за вчинення злочину, передбаченого ч.3 ст. 190 КК України.

Вказаний вирок колегія суддів приймає до уваги, оскільки ним встановлені ті ж обставини, які були встановлені і взяті до уваги судом при розгляді та ухваленні рішення суду у даній справі.

Зокрема, встановлено, що ОСОБА_9 умисно з корисливих мотивів, 19.11.2007 року в приміщенні філії Черкаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» шляхом обману, власноручно оформив та підписав кредитну заявку від імені колишньої дружини ОСОБА_7 на отримання кредиту в сумі 225 000 грн. та 23.11.2007 року у вказаному приміщенні заволодів грошовими коштами, а саме шляхом обману, від імені дружини підписав договір відновлювальної кредитної лінії № 238-07 від 23.11.2007 року з додатками на отримання кредитних коштів в сумі 225 000 грн. з кінцевим терміном повернення 2.11.2017 року, в результаті чого в той же день отримав з каси зазначеної банківської установи грошові кошти в сумі 225 000 грн. та власноруч підписався в ордері про отримання вказаної суми.

Згідно з ч. 4 ст. 61 ЦПК України вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, обов'язковий для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Так, зокрема, з матеріалів справи вбачається, що 23 листопада 2007 року між ВАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі заступника начальника філії - Черкаське обласне управління Головченко В.В. та ОСОБА_7 було укладено договір відновлювальної кредитної лінії № 238-07, за яким банк зобов'язується надавати позичальнику на умовах цього договору грошові кошти в сумі 225 000 гривень, а позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 15,5% річних, комісійні винагороди та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором. Кредит надається на споживчі потреби, окремими частинами \ траншами \ з остаточним терміном повернення кредиту - 22.11.2017 року. (т.1 а.с. 8-12)

Крім того, 23.11.2007 року, між ВАТ «Державний Ощадний Банк України» в особі заступника начальника філії - Черкаське обласне управління Головченко В.В. \іпотекодержатель \ та ОСОБА_7 \ іпотекодавець \ з метою забезпечення належного виконання зобов'язання, що випливає з договору відновлювальної кредитної лінії, іпотекодавець передає в іпотеку, а іпотекодержатель цим приймає в іпотеку, в порядку і на умовах, визначених у цьому договорі - предмет іпотеки - магазин № 57 загальною площею 25,7 кв.м за адресою АДРЕСА_1, що є власністю іпотекодавця ОСОБА_7 (т. 1 а.с. 17-20)

Правочин може бути визнаний недійсним судом лише з підстав, передбачених законом, - частини 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України.

Частиною 3 статті 203 ЦК України встановлено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин , що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці обставини встановлюються на підставі і письмових доказів.

Судом вірно встановлено, що вищевказані договори укладені з порушенням вимог, додержання яких є необхідним для чинності правочину відповідно до ст. 203 ЦК України.

Вказаний висновок суду також ґрунтується на обставинах, встановлених в ході розслідування кримінальної справи, зокрема на висновку почеркознавчої експертизи № 56/9Л від 30.10.2009 року, проведеної в рамках досудового розслідування кримінальної справи, порушеної по факту отримання грошових коштів у філії - Черкаське обласне управління ВАТ «Державний ощадний банк» по кредитному договору № 238-07 за ознаками злочину, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

За даними висновку експерта встановлено, що підписи в договорі відновлювальної кредитної лінії № 238-07 від 23.11.2007 року виконані рукою ОСОБА_9, який станом на 23.11.2007 року являвся чоловіком ОСОБА_7

Крім того, рукописні тексти в повідомленні про умови кредитування від 20.11.2007 року, у кредитній заявці від 20.11.2007 року , у прибуткових касових ордерах , в договорах поруки № 209-07\001 та № 209-07\002 від 23.11.2007 року, а також в ряді інших документах - виконані рукою ОСОБА_9

Таким, чином, оскільки судом встановлено факт відсутності вільного волевиявлення ОСОБА_7, як сторони договору відновлювальної кредитної лінії № 238-07 від 23.11.2007 року та взагалі прийняття участі в укладенні даного договору, суд прийшов до вірного висновку про визнання такого правочину недійсним.

Відповідно до ч.2 ст. 548 ЦК України недійсність основного зобов'язання спричиняє недійсність й правочину щодо його забезпечення .

Оскільки, недійсність кредитного договору доведена, належними та допустимими доказами по справі, то й іпотечний договір № 238-07/01 від 23.11.2007 року обґрунтовано визнано судом недійсним.

Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом до спірних правовідносин застосовані правильно.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що мотивувальна частина рішення суду містить обґрунтування задоволення позову з підстав невідповідності оспорюваного правочину волевиявленню ОСОБА_7, та укладення його внаслідок обману, що суперечить вимогам ч. 4 ст. 10 ЦПК України.

А тому, колегія суддів вважає, що з мотивувальної частини рішення слід виключити посилання на правову норму, яка визначає недійсність правочину під впливом обману. Проте, не вважає вказане підставою для зміни чи скасування рішення суду , оскільки висновок суду першої інстанції щодо визнання недійсним кредитного договору та договору іпотеки є вірним.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати -

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги Відкритого акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії -Черкаського обласного управління ВАТ «Ощадбанк» та в.о. прокурора м.Черкаси - відхилити, а рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 лютого 2011 року у даній справі - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів.

Головуючий :

Судді :