Справа № 22ц-11676/2007р. Головуючий в 1 -й інстанції - Валуєва В.Г.
Категорія - 21 (4) Доповідач - Митрофанова Л.В.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року листопада 28 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровскої області
у складі: головуючого - Неклеси В.І.
суддів - Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А. при секретарі - Бондарь Ю.А.
за участю: представника Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі - ОСОБА_1, представників відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» - ОСОБА_2, ОСОБА_3позивача - ОСОБА_4 представника позивача - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2007 року за позовом ОСОБА_4 до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2006 року ОСОБА_4. звернувся до суду з позовом до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» (далі ВАТ «КЗРК»), третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області (далі Фонд соціального страхування) про відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що протягом 19 років та 9 місяців працював на шахті ім.. Леніна ВАТ «КЗРК» в умовах впливу шкідливих факторів, що призвело до отримання ним професійного захворювання - едікулопатія шийна і попереково-крижова, хронічного бронхіту та втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 08.08.2006 року йому первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності з датою наступного переогляду 01.06.2007 року, все це до отримання ним моральних страждань, тому просив суд стягнути з відповідача на його користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 80000 грн.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2007 року частково задоволено позов ОСОБА_4, з ВАТ «КЗРК» стягнуто на користь ОСОБА_4 у відшкодування спричиненої моральної шкоди 44000 грн.
В апеляційній скарзі ВАТ «КЗРК» ставить питання про скасування рішення суду та відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки рішення суду є необгрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, а саме: суд не вирішив питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин справи, судом не застосовано строк позовної давності у три місяці, також суд не вирішив питання чи мають місце обставини, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги, якими доказами позивач підтверджує заподіяння йому моральних страждань, крім того, сам факт втрати профпрацездатності позивачем не призводить до відшкодування моральної шкоди, оскільки він погашається відшкодуванням частини втраченого заробітку, одноразовою допомогою, витратами на медичну та соціальну допомогу, ВАТ «КЗРК» не є належним відповідачем, оскільки застрахованим особам, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування матеріальної та моральної шкоди проводить Фонд соціального страхування.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, рішення скасувати з постановлениям нового рішення відповідно до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач протягом тривалого часу з 1985 року по 2006 рік працював на різних посадах у структурних підрозділах ВАТ «КЗРК» в умовах впливу шкідливих факторів, що призвело до отримання ним професійного захворювання - едікулопатія шийна і попереково-крижова, хронічного бронхіту та втрати професійної працездатності. Висновком МСЕК від 08.08.2006 року йому первинно встановлено 55 % втрати професійної працездатності та третя група інвалідності з датою наступного переогляду 01.06.2007 року.
Колегія суддів вважає, що факт спричинення моральної шкоди позивачу, у зв'язку з професійним захворюванням, встановлений в судовому засіданні та підтверджується висновком МСЕК від 08.08.2006 року (а.с.13), актом розслідування хронічного професійного захворювання від 25.05.2006 року (а.с. 9), яким також встановлені винні особи, що порушили законодавство про охорону праці - ВАТ «КЗРК». У зв'язку з профзахворюванням позивачу протипоказана фізична праця, психоемоційне навантаження, він не може працювати за професією, повинен постійно проходити медикаментозне лікування, курсові лікування в стаціонарі, санаторно-курортне лікування, статико-динамічні порушення та больовий синдром носять стійкий характер, що несе за собою додаткові страждання, все це викликає у нього сильні моральні страждання, він позбавлений нормальних життєвих зв'язків, ці обставини потребують від нього додаткових зусиль для організації свого життя, тому колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про завдання позивачу моральних страждань та про необхідність їх відшкодування.
Вказані обставини спростовують доводи скарги про те, що суд, не вирішив питання чи мають місце обставини, якими позивач обґрунтував свої позовні вимоги, якими доказами позивач підтверджує заподіяння йому моральних страждань.
Проте колегія суддів вважає обґрунтованими доводи скарги, що суд в порушення вимог п.п. 3,4 ст. 214 ЦПК України, під час ухвалення рішення не вирішив питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин справи.
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України ( далі ППВСУ) від 29.12.1976 року № 11 «Про судове рішення», рішення суду є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.
Проте, задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_4, суд не визначив характер норм, які регулюють відшкодування моральної шкоди і у мотивувальній частині рішення послався як на норми ст.. ст.. 1167,1168 ЦК України, так і на норми ст.. ст.. 153,237-1 КЗпП України, в той час як згідно із ч. 1 ст. 9 ЦК України, положення ЦК
України застосовуються до врегулювання відносин, які виникають у сферах використання природних ресурсів та охорони довкілля, а також до трудових та сімейних відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавства.
При таких обставинах, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції невірно застосовано норми матеріального права, оскільки до вказаних правовідносин повинні застосовуватись норми трудового законодавства, а саме ст. ст. 237-1, 233 КЗпП України.
Також колегія суддів знаходить обґрунтованими доводи відповідача ВАТ «КЗРК» про те, що в порушення вимог п. 2 ст. 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення не вирішив питання про те, чи є фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, а саме не застосував строк позовної давності.
Згідно зі ст.. 233 КЗпП України встановлений тримісячний строк для звернення до суду за захистом свого порушеного права. Як вбачається з матеріалів справи, первинно позивачу встановлено 55 % втрати профпрацездатності висновком МСЕК від 08.06.2006 року, а з позовом він звернувся до суду лише 08 грудня 2006 року, тобто після закінчення строку, встановленого законом, протягом якого він мав право вимагати примусового здійснення або захисту свого порушеного права. Крім того, статтею 234 КЗпП України передбачено, що у разі пропуску строку з поважних причин, суд може його поновити. Проте, судом при винесенні рішення не вирішено вказане питання, не перевірено чи дотримано позивачем процесуальний строк, не з'ясована наявність причин поважності його пропуску та питання про можливість його поновлення, що є порушенням норм процесуального закону.
В суді апеляційної інстанції позивач не надав доказів поважності причин пропуску строку, встановленого ст.. 233 КЗпП України.
Доводи скарги, що ВАТ «КЗРК» не є належним відповідачем, оскільки застрахованим особам, відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» відшкодування матеріальної та моральної шкоди проводиться Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, не можуть бути прийняті до уваги з наступних підстав.
Дійсно, відповідно до абз. 4 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, що призвели втрату працездатності» (далі Закон), завданням страхування від нещасного випадку та професійного захворювання є відшкодування матеріальної та моральної шкоди застрахованим особам та членам їх сімей.
Відшкодування моральної шкоди здійснюється у вигляді одноразової страхової виплати незалежно від інших видів страхових виплат (п.п. Е п. 1 ч. 1 ст. 21 , ч. З ст. 28 Закону). Сума страхової виплати за моральну шкоду визначається у судовому порядку і не може бути вищою двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати, незалежно від інших страхових виплат, як зазначено в ч. З ст. 34 Закону.
Проте, згідно п. 27 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» було призупинено дію на 2006 рік абзацу 4 ст. 1 (в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим особам і членам їх сімей), п.п. Е п. 1 ч. 1 ст. 21, частини 3 ст. 28 та ч. З ст. 34 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві і профзахворювань, що призвели втрату працездатності», а п. 22 ст. 71 Закону України "Про державний бюджет на 2007 рік" № 489-V від 19.12.2006 року на 2007 рік взагалі зупинено дію абзацу четвертого статті 1 ( в частині відшкодування моральної шкоди застрахованим і членам їх сімей незалежно від часу настання страхового випадку), підпункту "е" пункту 1 частини 1 ст. 21, частини третьої статті 28, абзацу 10 пункту 7 частини 7 статті 17, пункту 7 частини 1 статті 22 в частині надання підприємства фінансової допомоги на безповоротній основі, частини третьої ст. 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності".
Зі справи вбачається, що позивачу втрата профпрацездатності вперше встановлена у 2006 року (висновок МСЕК а.с. 13), тобто, коли дія Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань, що призвели втрату працездатності» в частині відшкодування моральної шкоди була призупинена дією Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» і норми цього Закону не могли бути застосовані при розгляді справи судом.
За таких обставин, колегія суддів, вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі встановив права й обов'язки осіб, які беруть участь у справі, не вирішив питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин справи, не перевірив доводи позивача, надав їм неправильну правову оцінку, допустив порушення норм матеріального та процесуального права та необгрунтовано стягнув з відповідача на користь позивача моральну шкоду і находить можливим рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ВАТ «КЗРК» про відшкодування моральної шкоди, за пропуском строку звернення до суду без поважних прчин.
Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, 313, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат» задовольнити .
Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 30 травня 2007 року скасувати.
Відмовити ОСОБА_4 в задоволенні позовних вимог до відкритого акціонерного товариства «Криворізький залізорудний комбінат», третя особа відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Кривому Розі Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.