Справа 22ц-11821/2006 р. Головуючий у і інстанції
Категорія 15 (І) Савіна Г.О.
Доповідач Неклеса В.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року листопада 28 дня колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
Головуючого: Неклеси В.І.
суддів: Митрофанової Л.В., Братіщевої Л.А.
при секретарі: Бондарь Ю.А.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємця ОСОБА_2 про стягнення натуроплати згідно умов договору оренди земельного паю та відшкодування моральної шкоди, по зустрічному позову Приватного підприємця ОСОБА_2 до ОСОБА_1, 3 особа - Лозуватська сільська рада Криворізького району про визнання договору оренди земельної частки (паю) недійсним.
Особи, що беруть участь у розгляді справи:
позивач -ОСОБА_1 та її представник - ОСОБА_3
ВСТАНОВИЛА:
В листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до приватного підприємця ОСОБА_2 і на підставі ст.30 Закону України „Про оренду землі" та ст.ст. 15,16,22,526,625,1167 ЦК України просила суд стягнути з відповідача орендну натуроплату за 2006 рік згідно договору оренди від 01 листопада 2003 року, а у разі відсутності натуроплати просила стягнути з відповідача гроші в сумі сімсот шістдесят гривень та моральну шкоду в сумі п'ять тисяч гривень.
Заочним рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2007 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково. Стягнуто з відповідача на користь позивачки 760 грн. в рахунок заборгованості орендної натуроплати, 750 грн. в рахунок моральної шкоди та судові витрати в сумі 67 грн.
Ухвалою Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 06 квітня 2007 року заочне рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 21 лютого 2007 року скасовано і справа була призначена до нового розгляду.
В травні 2007 року відповідач ОСОБА_2. подав зустрічний позов і на підставі ст.ст. 210,215,236, ЦК України, ст.152 Земельного кодексу України, ст.ст.15,18,20 Закону України „Про оренду землі" просив визнати договір оренди земельної частки (паю) від 01.11.2003 року недійсним, оскільки в 2005 році ОСОБА_1 отримала Державний акт на право власності на земельну ділянку з зазначенням її меж і не переуклала договір оренди в зв'язку із зміною предмета оренди.
Рішенням Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2007 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 та зустрічних позовних вимог відповідача ОСОБА_2. відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та постановити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, оскільки суд не надав належної оцінки тому, що відповідач користувався її земельною ділянкою і мав прибуток, але не сплачував орендну плату і письмових пропозицій про переукладення договору оренди не надавав.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог, доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи 01 листопада 2003 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 було укладено договір оренди земельної частки (паю), згідно якого позивачка передала відповідачу в оренду земельну ділянку розміром 5,06 га, вартістю 49014 грн. 06 коп., строком на 10 років, тобто до 01 листопада 2013 року.
З 17 листопада 2004 року позивач ОСОБА_1 стала власником земельної ділянки відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку (серія ЯА №170683 від 17 листопада 2004 року) виданого на її ім'я.
Відповідно до розділу IX „Прикінцевих та перехідних положень" Закону України „Про оренду землі ", у разі виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі та отримання ними державних актів на право власності на землю, договори оренди земельних часток (паїв) припиняють свою дію.
Крім того, відповідно до п. 17 розділу X „Перехідних положень" Земельного Кодексу України сертифікати на право власності на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.
З огляду на зазначене, з часу отримання позивачем державного акту на право приватної власності на землю вона набула статусу власника земельної ділянки, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавців, а тому договір оренди земельної частки(паю) від 01 листопада 2003 року слід вважати припиненим з моменту видачі позивачці Державного акту на право власності на земельну ділянку, тобто з 17 листопада 2004 року.
Враховуючи наведене, слід визнати обґрунтованим і законним висновок суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову про стягнення натуроплати згідно умов договору оренди земельного паю та про відмову в задоволенні зустрічного позову. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивачки в апеляційній скарзі не можуть бути підставою для скасування законного рішення суду, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст.303,307,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 18 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.