ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 230-31-77
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" січня 2007 р. Справа № 77/13-06/19/3
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ПЕНТА-ТЕК Україна”, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Тамбрандс-Україна ЛТД”, м. Бориспіль
треті особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю „Синапс-Проект”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертекст LTD”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерно-технічний центр „Сигнал”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртеплоізоляція”, м. Бориспіль, Приватне підприємство „Центр протипожежних технологій”, м. Київ, Акціонерне товариство закритого типу „Науково-виробниче об’єднання „Практика”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄДІТЕПЕ”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Турін-Україна”, м. Київ.
про стягнення 3819349,89 грн.
Суддя Коротун О.М.
Представники:
від позивача: Ракітін С.П. –представник за довіреністю б/н від 05.11.06 р.;
від відповідача: Кісілевич М.М. –представник за довіреністю № 23.10./2006 від 23.10.06 р.;
від третіх осіб: Яворський О.В. –директор Товариства з обмеженою відповідальністю „Інженерно-технічний центр „Сигнал”;
Воробей Є.В. –представник Товариства з обмеженою відповідальністю „Синапс-Проект” за довіреністю б/н від 02.01.2007 р.
Згідно з ч. 2 ст. 85 ГПК України за згодою представників сторін суд оголосив лише вступну та резолютивну частини рішення.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
Позивач 24.02.2006 р. звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідача про стягнення 2439346,80 грн.
Справа неодноразово розглядалася судами різних інстанцій.
Рішенням господарського суду Київської області від 18.04.2006р. по справі № 77/13-06 позов задоволено повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 2 404 908,50 грн. –основного боргу, 5 579,40 грн. –3% річних, 28 858,90 грн. –інфляційних збитків, судове мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення процесу.
Постановою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. рішення господарського суду Київської області від 18.04.2006 р. по справі № 77/13-06 залишено без змін, а апеляційну скаргу відповідача –без задоволення.
Постановою Вищого господарського суду України від 25.07.2006 р. по справі № 77/13-06 касаційну скаргу відповідача частково задоволено, постанову Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 15.06.2006 р. та рішення господарського суду Київської області від 18.04.2006 р. по справі № 77/13-06 –скасовано, а справу направлено на новий розгляд. В постанові, зокрема, зазначено, що суд першої інстанції не з’ясував: чи відмовлявся відповідач від договору у зв’язку з порушенням позивачем строків виконання робіт; чи виконані фактично та ким роботи, які вимагає оплатити позивач; у якому обсязі виконані роботи та яка їх вартість. При цьому суд касаційної інстанції зазначив, що судом першої інстанції для з’ясування, зокрема, першого питання суд повинен був дослідити також графік виконаних робіт (додаток № 1 до додаткової угоди № 6) та звернув увагу на те, що суду першої інстанції необхідно було надати доводам відповідача належної оцінки, дослідити надані сторонами письмові докази, у тому числі надані відповідачем платіжні документи. Суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що для з’ясування деяких питань, що входять до предмету доказування у справі, необхідно спеціальні знання, в тому числі призначення в порядку ст. 41 ГПК України судової експертизи (у тому числі комплексної) тощо. Згідно розпорядження голови Господарського суду Київської області Грєхова А. С. від 20.11.2006 р. справа передана до провадження судді Коротун О. М.
Ухвалою від 20.11.06 р. судом прийнято справу до провадження, зобов’язано сторін подати суду на виконання постанови Вищого господарського суду України всі наявні документи і докази, зобов’язано вчинити дії, зокрема, запропонувати суду запитання на проведення експертизи.
В судовому засіданні 30.11.06 р. було відкладено розгляд справи в зв’язку з неявкою сторін та неподанням витребування доказів.
В листі від 26.12.06 р. (наявний в матеріалах справи) позивач заперечив проти проведення експертизи та відмовився від її оплати.
Відповідач в поясненнях від 10.01.07 р. (наявні в матеріалах справи) також відмовився від сплати вартості проведення експертизи та фактично відкликав свої попередні клопотання про експертизу.
Згідно ст. 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.
Разом з цим, враховуючи, що сторони відмовились від проведення експертизи, зазначивши, що оплачувати її не будуть, суд оцінює докази в їх сукупності за наявних матеріалів справи, оскільки здійснення експертизи, яка могла бути призначена судом за ініціативою суду, за таких обставин було б не можливим без здійснення оплати такої експертизи. За відсутності попередньої оплати відповідна експертиза, призначена за ухвалою суду, не здійснюється, а матеріали справи повертаються до суду.
Ухвалою господарського суду Київської області від 28.12.06 р. було залучено до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю „Синапс-Проект”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інтертекст LTD”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Інженерно-технічний центр „Сигнал”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Укртеплоізоляція”, м. Бориспіль, Приватне підприємство „Центр протипожежних технологій”, Акціонерне товариство закритого типу „Науково-виробниче об’єднання „Практика”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄДІТЕПЕ”, м. Київ, Товариство з обмеженою відповідальністю „Турін-Україна”, м. Київ.
За результатом розгляду спору з врахуванням пояснень сторін та третіх осіб, які брали участь в судовому засіданні 10.01.06 р., судом не встановлено, що рішення по даній справі може вплинути на права та обов’язки цих осіб щодо однієї з сторін в розумінні ст. 27 ГПК України. Проте, вказані особи ухвалою від 28.12.06 були залучені до розгляду даної справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача та належним чином були повідомлені судом за адресами, вказаними позивачем, про час і місце судового засідання.
Позивачем під час нового розгляду справи уточнювалися позовні вимоги. Згідно заяви про збільшення позовних вимог від 23.10.06 р., позивач просив стягнути з відповідача 2404908,50 грн. боргу за виконані роботи, 415796,00 грн. вартість проектних робіт та 998645,39 грн. остаточного розрахунку за договором, що разом становить 3819349,89 грн.
Позов обґрунтовано тим, що, на думку позивача, відповідач відмовився в односторонньому порядку від виконання своїх зобов’язань за договором підряду та не здійснив повну оплату виконаних будівельних робіт.
Також позивач вважає, що, оскільки відповідач відмовився від підписання актів здачі-приймання виконаних робіт, то при визначенні строку виконання зобов’язання з проведення відповідних оплат необхідно застосувати норми частини 2 статті 530 ЦК України (виконання обов’язку у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги).
Відповідач позов заперечив, зазначивши, що позивач не завершив будівництва та не передав об’єкт відповідачу. Також відповідач вважає, що саме позивач до завершення виконання зобов’язань в односторонньому порядку порушив умови договору та припинив будівництво, а також виконав неякісні будівельні роботи.
Відповідач також вказав про те, що надані позивачем Акти Ф.КБ-2в та документи до них не є належними доказами, які б підтверджували доводи позивача щодо виконання „додаткових робіт” на об’єкті, оскільки з них не вбачається, що виконання зазначених робіт було погоджено з відповідачем, і що ці роботи фактично виконувалися саме на об’єкті відповідача.
В свою чергу, відповідач надав суду докази щодо виконання ряду робіт, вказаних в Актах позивача, іншими, найнятими відповідачем, особами для усунення наслідків невиконання договірних зобов’язань позивачем.
Також відповідач стверджує, що за виконання робіт, оплату яких вимагає позивач, відповідач згідно договорів сплатив іншим підрядникам, які виконали ці роботи, на суму 3213255,41 грн.
Крім того, за частину цих робіт і матеріалів відповідач сплатив позивачу 1273020 грн., а з урахуванням оплати за виготовлення проектної документації (152928 грн.) –1325948 грн.
Вищенаведений аналіз складених позивачем Актів Ф.КБ-2в та доданих до них документів дає підстави, на думку відповідача, стверджувати, що позивач: не виконував наведені в Актах "додаткові роботи" на об'єкті відповідача; намагається отримати кошти повторно за роботи, за які відповідач з ним провів розрахунки (Акти №№ 2,3,13), за матеріали та обладнання, які не використовувались при спорудженні об'єкту (Акти №№ 3,4,7,8,11,13,14,15), за матеріали і обладнання, які ним не закуповувались і відповідно не могли використовуватись при виконанні робіт (Акти №№ 1, 2, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 16), за роботи, які виконав не він, а найняті відповідачем інші підрядники (Акти №№ 3, 6, 7, 8, 11, 12, 13, 14, 15, 16), за роботи, які ним особисто не могли виконуватись (Акти №№ 7, 8, 9, 14, 15); додав до Актів документи, які суперечать цим актам, оскільки наведені в них роботи не виконувались субпідрядниками чи самим позивачем, на що він посилається (Акти №№ 1, 2, 3, 10, 14); посилаючись у позовній заяві та розрахунках позову на виконання робіт ним особисто, не надав в підтвердження будь-яких доказів (Акти №№ 1, 2, 7, 8, 9, 10, 12, 16).
Крім того, як зазначає відповідач, позивач не довів, що здійснюючи закупівлю вказаних у Актах матеріалів та обладнання, він погоджував це питання з відповідачем і отримав від останнього відповідні замовлення, як це передбачено п. 7.2.4 Договору підряду.
Підсумовуючи вищезазначене, відповідач просив суд у позові відмовити повністю.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, оглянувши оригінали документів, суд
ВСТАНОВИВ:
17 серпня 2004 р. між позивачем та відповідачем по справі було укладено договір № ТМ501PNT6 (далі договір), згідно якого позивач на замовлення відповідача взяв на себе зобов’язання по проектуванню та будівництву споруд (далі об’єкт) на належному відповідачеві будівельному майданчику в м. Бориспіль Київської області по вул. Завокзальній, 2, а відповідач зобов’язувався прийняти об’єкт та оплатити позивачеві вартість виконаних робіт.
Згідно підпункту 2.1.1. договору, відповідач замовив, а позивач повинен був виконати роботи по проектуванню та будівництву: будівлі Always; будівлі Alldays; будівлі Support 1; виїзних воріт № 1.
В силу підпункту 2.1.2. договору для його виконання позивач приймав на себе зобов’язання забезпечувати професійні інженерні та/або проектувальні послуги, включаючи виготовлення та/або розробку всіх необхідних планів та креслень; забезпечувати усі технічні ноу-хау, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування розроблених та вказаних елементів об’єкту; побудувати, зібрати та/або встановити об’єкт; придбати або виготовити все обладнання, використовуючи виключно нові матеріали та комплектуючі, згідно з умовами цього договору, за свій рахунок надавати власне обладнання, робочу силу, транспортування та весь необхідний допоміжний інструмент для відвантаження, зберігання, встановлення та/або спорудження об’єкту; виконати роботи згідно з умовами п. 7 цього договору; виконати всі необхідні випробування та провести нагляд за всіма початковими операціями; надати всі інструкції щодо встановлення, експлуатації та технічного обслуговування об’єкту, а також всі плани та креслення об’єкту; довести об’єкт до нормального режиму експлуатації та провести навчання персоналу відповідача згідно з вимогами специфікації.
Пункт 3.1. встановлював вимоги щодо якості, а саме: об’єкт мав відповідати вимогам специфікацій та умовам, встановленим даним договором.
Підпункт 3.3.1. договору передбачав, що позивач визнавав та погоджувався, що прийняття об’єкту або його складових підлягало перевірці відповідачем, та що відповідач не буде вважатися таким, що прийняв будь-який об’єкт або його складові, доки відповідач не надасть позивачеві письмове повідомлення про таке прийняття. Незалежно від факту прийняття відповідачем, відповідач і надалі мав право відмінити таке прийняття щодо будь-якого об’єкту або його складових, які відповідач обґрунтовано вважає такими, що не відповідають умовам, викладеним у цьому договорі.
В підпункті 3.5.1. договору сторони узгодили, що позивач повинен був у письмовій формі попередити відповідача за 14 (чотирнадцять) календарних днів про час і місце, в якому будь-яка з частин буде готова до перевірки чи тестування, передбаченого договором, і відповідач мав відвідати це місце в час, повідомлений позивачем. Відповідач повинен був повідомити позивача про свої наміри відвідати тестування або перевірку за 24 години. Якщо відповідач не з’явиться, позивач мав продовжувати перевірку та тестування самостійно та повинен був негайно надіслати відповідачу відповідним чином завірену копію звіту про проведене випробування чи перевірки.
Пунктом 6.1. сторони узгодили, що термін дії договору встановлюється до 30 серпня 2005 р.
Відповідно до підпункту 7.2.1. договору, після завершення кожного етапу роботи та підписання Акту здачі-приймання виконаних робіт відповідач протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту отримання Рахунку-фактури та податкової накладної повинен був проводити розрахунок з позивачем. Позивач мав виписувати один оригінал Рахунку-фактури на кожний внесок сплати. Датою Рахунку-фактури мала вважатися дата його отримання відповідачем.
Доказів виконання цього підпункту сторонами, в т.ч. позивачем, на суму основного боргу, яка заявлена до стягнення, суду не надано.
Підпунктом 7.2.4. було узгоджено, що у день або після дати договору відповідач мав видати позивачу одне або більше замовлення на закупку (невід’ємну частину цього договору) щодо об’єкту або його складових. Тільки після цього позивач міг надавати відповідачу відповідні рахунки-фактури, що в цілому або по частинах посилалися би на номери цих замовлень на закупку. Позивач визнавав та погоджувався, що у випадку змін у відповідності до пункту 10.6. договору ні в якому разі не повинен був виписувати рахунок-фактуру відповідачу до видачі відповідачем позивачу змін до замовлення на закупку з підписанням відповідного доповнення до цього договору.
Згідно п. 10.20. договору сторони погодились, що час буде суттєвим фактором виконання цього договору. Відповідач розглядав своєчасне виконання робіт, як одну з основних умов цього договору.
Згідно договору (розділ 7), додаткової угоди до нього № 6 від 10 лютого 2005 р. і графіку виконання робіт (додаток 1 до додаткової угоди № 6) сторони домовилися про те, що загальна вартість об’єкту становитиме 21 170 748 грн. з урахуванням ПДВ. Сторони також домовились, що роботи на об’єкті будуть виконуватись та здаватись позивачем і оплачуватись відповідачем поетапно (всього 25 етапів). Датою завершення будівництва об’єкту і його здачу позивачем відповідачу сторони визначили 20 травня 2005 р. (т. 1, а.с. 18-30, 31-32; додаток № 1 до справи, аркуші 11-14, 15-24).
Разом з цим, ні в строк до 20.05.2005 р., ні до закінчення дії договору (30.08.2005 р.) позивач в порушення умов договору (підпункти 2.1.1, 2.2.1, 7.1, 8.1.1., 8.1.1.7, 10.20), додаткової угоди № 6 до договору не завершив будівництво об’єкту і не передав його відповідачу.
Сторонами укладалися додаткові угоди, зокрема, додатковою угодою № 6 від 10.02.2005 р. було викладено в новій редакції пп. 7.2.2. графіку оплат.
Судом було досліджено Додаток № 1 до Додаткової угоди № 6, яким встановлювався новий графік виконання робіт. В результаті аналізу зазначеного графіку суд дійшов висновку щодо обґрунтованості доводів відповідача про невиконання позивачем в належний строк робіт за договором, що також не спростував у судовому засіданні позивач по справі.
Суд вважає обґрунтованими доводи відповідача стосовно того, що позивач не завершив будівництво об’єкту і не передав його відповідачу, цей факт підтверджується, матеріалами справи в їх сукупності та, зокрема, відсутністю Акту приймання-передачі завершеного будівництва, який сторони зобов’язані скласти відповідно до договору (пп. 3.3.1, 3.3.2) та законодавчих актів України (ч. 4 ст. 882 ЦК України; Постанови КМ України від 01.08.2005 р. № 668 “Про затвердження Загальних умов укладання та виконання договорів підряду в капітальному будівництві”).
Разом з цим, судом не приймається в якості належного доказу по справі висновок консультанта-експерта з питань будівництва –ТОВ “Savant”, згідно якого при перевірці об’єкту в липні 2005 р. було встановлено факт незавершеності будівництва та факти неякісного виконання позивачем будівельних робіт по спорудженню несучих елементів споруди і інших конструкцій об’єкту, оскільки судом така експертиза не призначалася та не проводилася, а експерт про кримінальну відповідальність не попереджувався.
Як вбачається з матеріалів справи, за період з вересня 2004 р. по серпень 2005 р. позивач виконував на об’єкті і поетапно здавав відповідачу роботи. Матеріали справи підтверджують факт здачі робіт на загальну суму 17 975 609,66 грн., яку відповідач сплатив позивачу, що підтверджується рахунками-фактурами, платіжними дорученнями, Актами прийняття робіт та іншими документами (додатки №№ 3-5 до справи).
Факт отримання 17 975 609,66 грн. за виконані роботи на спорудженні об’єкту також визнав позивач у своєму поясненні від 05.04.2006 р. (т.2, а.с. 1-4) та не спростував при новому розгляді справи.
У зв’язку з тим, що позивач не завершив будівництво об’єкту у встановлений договором строк та в односторонньому порядку припинив виконання умов договору, відповідач вимушений був найняти інших осіб для завершення будівництва об’єкту. Право відповідача найняти інших осіб для усунення наслідків невиконання договірних зобов’язань позивачем передбачено пп. 6.2.1. договору, положеннями ст.ст. 621, 849, 852 ЦК України.
Факт залучення відповідачем інших підрядників для усунення недоліків будівництва та виконання робіт по завершенню спорудження об’єкту підтверджується відповідними Договорами, Актами про виконання робіт, платіжними та іншими документами (зокрема, додаток № 1 до справи, аркуші 26-226; додаток № 2 до справи), що не спростував позивач у справі.
Тому факт сплати позивачем третім особам по справі коштів, в той же час, не є підставою для задоволення позовних вимог з огляду на вищевикладене та встановлене судом.
За факту відмови позивача від проведення експертизи та з врахуванням факту введення об'єкту в експлуатацію, не вбачається можливим виокремити обсяг таких робіт. З огляду на це суд дійшов висновку про необхідність застосування в цій частині приписів ст. 33 ГПК України про необхідність доведення сторонами своїх доводів. Тому за відсутності подання позивачем доказів прийняття у нього відповідачем об’ємів робіт, за які сторона просить стягнути кошти, та доказів такого виконання ним, суд відмовляє у стягненні таких сум.
Отже, вимоги позивача щодо сплати йому відповідачем окрім отриманої ним вищевказаної суми коштів додатково 3 819 349,89 грн. не ґрунтуються на наданих ним доказах та суперечать положенням договору, фактичним обставинам та поданим доказам.
Судом не приймаються в якості належних доказів подані позивачем 17 Актів виконання підрядних робіт (далі Акт Ф.КБ-2в).
Відповідно до наказу Держкомстатистики України та Держкомбудархітектури України від 21.06.2002 р. № 237/5 “Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві” (далі Наказ № 237/5) Акт Ф. КБ-2в є первинним обліковим документом вартості виконаних робіт у будівництві, який складається щомісячно за результатами виконаних робіт у звітному періоді.
Згідно з Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, 1999, (ст. 9, п. 1) первинні документи для обліку господарських операцій повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо –безпосередньо після її закінчення.
Відповідно до графіку оплат та графіку виконання робіт, які сторони затвердили додатковою угодою № 6 до договору (додаток № 1 до справи, арк. 11-24) та пп. 8.1.1.7 договору позивач зобов’язався здавати виконані роботи поетапно у строк, визначений графіком їх виконання, а відповідач –проводити розрахунки після завершення кожного етапу робіт та підписання Актів здачі-приймання виконаних робіт(пп. 7.2.1., 7.2.2 договору).
З наданих позивачем Актів Ф.КБ-2в та доданих до них документів вбачається, що вказані Акти, в порушення вищенаведених приписів Наказу № 237/5, Закону та договору, ним були складені не відразу після виконання робіт чи у звітному періоді, а в грудні 2005 р. після того, як він в односторонньому порядку в липні 2005 р. припинив виконання договору.
Не передавши роботи, які, за твердженням позивача, він виконував протягом вересня 2004 р. –серпня 2005 р., відразу після їх виконання та з дотримуванням графіку, позивач станом на день розгляду судом позову не пред’явив вказані роботи відповідачу та не надав йому звітів про проведення їх перевірки і випробувань (пп. 3.5.1 договору).
Судом приймаються в цій частині доводи відповідача, що позивач не виконав вищенаведених приписів закону та умов договору і не повідомив відповідача про час та місце готових для передання вказаних у позовній заяві робіт, у зв’язку з чим відповідач з вини позивача був позбавлений передбаченого законом та договором (пп. 3.5.1) права на перевірку фактичного виконання, тестування, випробування та прийняття цих робіт.
Визнаються обґрунтованими також недоліки та суперечності при складені Актів, наведені відповідачем в поясненні від 10.01.2007 р. (т. справи 4).
Посилання позивача на те, що відповідач, отримавши 27 грудня 2005 р. Акти Ф.КБ-2в, зобов’язаний був приступити до прийняття робіт або вказати причину відмови в їх прийнятті, не можуть прийматись до уваги судом та спростовуються наведеним в рішенні, оскільки у Актах відсутні обов’язкові відомості, передбачені п. 3.5. договору, про призначені позивачем часу та місця передання готових робіт і не передбачено граф для зауважень відповідача.
Тому судом не приймаються доводи позивача про те, що відповідач, не повідомивши про мотиви відмови підписання Актів Ф.КВ-2в, згідно положень ч. 2 ст. 530 ЦК України та пп. 7.2.1. договору зобов’язаний був сплатити вартість робіт, вказаних у Актах, як таких, що не відповідають нормам закону та умовам договору.
Як вбачається з матеріалів справи, (листа позивача від 17.12.2005 р. та претензії від 04.01.2006 р.) 17.12.2005 р. позивач направив на адресу відповідача складені і підписані Виконавцем Акти Ф.КБ-2в і вимагав від відповідача підписати їх та в семиденний строк повернути один екземпляр акту позивачу (т. 1, а.с. 35, 36, 39).
Тобто, позивач не направив відповідачеві визначеного законом та договором повідомлення про готовність для передання робіт, а сам склав та в односторонньому порядку і підписав Акти Ф.КБ-2в та, не пред’явивши відповідачу виконані роботи для прийняття, вимагав від нього підписання актів і, як наслідок, оплати непереданих робіт.
Крім того, як вже зазначалося в рішенні, згідно пп. 7.2.1 договору після завершення кожного етапу роботи та підписання Акту її здачі-приймання відповідач мав сплатити позивачу вартість виконаних та прийнятих робіт протягом 10 днів з моменту отримання від останнього рахунку-фактури та податкової накладної. Однак позивач не передав роботи, про які він вказує в складених ним за грудень 2005 р. Актах Ф.КБ-2в, та не направив відповідачеві обумовлені договором документи на оплату цих робіт.
Безпідставними також є доводи позивача про те, що він при спорудженні об’єкту виконав додаткові, не передбачені договором, роботи, за які відповідач зобов’язаний сплатити йому 2404908,5 грн.
В підтвердження вказаних вимог позивач посилається на те, що “додаткові роботи” він виконав відповідно до пп. 2.1.2. договору та погодженого з відповідачем проекту на будівництво об’єкту, яким передбачено вартість робіт у розмірі 31 197 170 грн. і строк виконання робіт –3-й квартал 2005 р.
Частиною 1 ст. 321 ГК України, частиною 1 ст. 843, частинами 1 –4 ст. 844 ЦК України передбачено, що ціна роботи визначається у договорі підряду. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін. Якщо виникла необхідність проведення додаткових робіт і у зв’язку з цим істотного перевищення приблизного кошторису, підрядник зобов’язаний своєчасно повідомити про це замовника. Якщо підрядник не попередив замовника про необхідність перевищення кошторису, він зобов’язаний виконати роботу за ціною, встановленою договором, не вимагаючи відшкодування понесених додаткових затрат.
Аналіз умов договору (п.п. 5.1, 7.2 в редакції додаткової угоди № 6 до договору) свідчить, що ним встановлено твердий кошторис і визначено об’єми робіт, які мав виконати позивач, та строк їх виконання; у разі розбіжності між договором та Специфікаціями переважну силу мав договір (пп. 2.1.4. договору); ніякі зміни, поправки або відміни будь-яких положень договору не є дійсними, якщо вони не прийняті письмово і не підписані стороною, якої стосуються (п. 10.6 договору).
Судом приймаються, як обґрунтовані, доводи відповідача, що після 10 лютого 2005 р. відповідач не підписував будь-яких доповнень до договору щодо зміни вартості будівництва об’єкту чи строків його завершення і таких пропозицій чи повідомлень від позивача йому не надходило.
Посилання позивача на те, що додаткові роботи він виконував відповідно до його цінової пропозиції від 15.07.2004 р. і проектної документації від 17.02.2005 р. на будівництво об’єкту, не приймаються судом до уваги.
Крім відсутності правових підстав для задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2 404 908,5 грн. за “додаткові роботи”, ці вимоги також не можуть бути задоволені через відсутність належних доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, які б підтверджували сам факт виконання позивачем вказаних робіт на об’єкті відповідача.
У доводах, викладених в позовній заяві, та поясненні позивач стверджує, що для виконання “додаткових робіт” на об’єкті він залучав субпідрядників.
Однак з наданих позивачем Актів Ф.КБ-2в та Довідок Ф.КБ-3 вбачається, що в них відсутні відомості про субпідрядників, а у Довідці Ф.КБ-3, крім того, відсутня графа “субпідрядник” і його підпис.
Зазначений факт унеможливлює здійснення перевірки фактичної участі субпідрядних організацій у будівництві, а також перевірки об’єму та вартості виконаних ними робіт за відсутності згоди сторін, в т.ч. позивача, на проведення експертизи та неприйняття таких робіт відповідачем у встановленому порядку.
Так, судом в цій частині приймаються мотиви відповідача, що позивач в підтвердження своїх доводів не надав первинні документи, якими є: регістр обліку виконаних робіт - журнал Ф.КБ-6, Акти випробування, перевірки та тестування робіт; акти передання- приймання робіт.
Крім того, в наданих позивачем Актах Ф.КБ-2в та його розрахунку позову є розбіжності щодо вартості використаних матеріалів та об’єму і вартості виконаних робіт.
Тому відсутні підстави задоволення позовних вимог в цій частині.
Додаткові вимоги позивача щодо стягнення з відповідача вартості робіт по виготовленню проектної документації та остаточного розрахунку в розмірі 4,9% від суми виконаних робіт є безпідставними та не ґрунтуються на обставинах справи.
В доводах, викладених в заяві від 23.10.2006 р. про збільшення позовних вимог (далі заява), позивач, як на підставу оплати за виконані “додаткові роботи” і роботи по виготовленню проектної документації, посилається на пп. 6.2.2.3 договору.
Згідно цього підпункту, відповідач повинен відшкодувати позивачеві витрати позивача по виконаних роботах та послугах, що відносяться до об’єкту, а також такі витрати на товари або послуги, які були замовлені позивачем у процесі звичайного виконання робіт згідно зі Стандартом виконання для майбутнього використання на об’єкті, які позивач не може відмінити одразу після припинення відповідачем дії договору по цьому Розділу, та за які відповідач юридично зобов’язаний платити, за умови, однак, що позивач надав відповідачу документальні підтвердження таких витрат, що задовольняють відповідача. Ні в якому випадку відповідач не повинен був відповідати за подальші збитки, в тому числі, але не обмежуючись втратою очікуваних прибутків, втратою бізнесу та втратою репутації фірми, що витікають або пов’язані з припиненням відповідачем дії договору за цим Розділом.
Тобто, за наявності заперечень відповідача в цій частині позов не підлягає задоволенню.
Крім того, цей підрозділ договору (пп. 6.2.2.) регулює відносини між сторонами у разі припинення дії договору з ініціативи відповідача.
На підтвердження вимог щодо оплати замовленого відповідачем виготовлення проектної документації ТОВ “Сітітерм”, позивач подав суду договір № 04/09-09 ПР, укладений вказаними сторонами 09.09.2004 р., додатки до нього та платіжні доручення за вересень і листопад 2004 р.
Згідно цих документів позивач перерахував ТОВ “Сітітерм” авансовий платіж в сумі 135000 грн.
Однак, вказані документи не можуть бути підставою для стягнення з відповідача вищенаведеної суми, оскільки позивач не надав доказів про те, що передбачена договором № 04/09-09 ПР проектна документація була виготовлена, використана при будівництві об’єкту відповідача та передана останньому відповідно до пп. 2.1.2, 3.2, 3.3., 7.2, 7.2.2, 10.18 договору.
Стосовно проектної документації, яку на замовлення позивача виготовило ВАТ “Медпропроект”, відповідач повністю розрахувався. Так, з матеріалів справи вбачається, що після виготовлення вищевказаної документації позивач погодив з відповідачем вартість цих робіт в сумі 152298 грн., про що сторони склали та підписали Довідку Ф.КБ-3 за березень 2005 р.
01.03.2005 р. позивач направив відповідачу рахунок-фактуру на вищевказану суму, а 11.03.2005 р. передав йому цю документацію згідно Акту № 10.
За вказану роботу відповідач оплатив позивачу 152928 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 000013961 від 14.03.2005 р. (додатки до справи № 3, арк. 18; № 5, арк. 202-206).
Факт отримання 152 928 грн. за виготовлення проектної документації підтвердив позивач своїм поясненням від 05.04.2006 р. (т. 2, а.с.4, графа № 3 відомості виконання і оплати додаткових робіт).
Позивач також не надав належних доказів в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України, які б підтверджували його вимогу щодо оплати відповідачем вартості проектної документації, виготовленої за твердженням позивача ТОВ “Сінапс”.
Сам факт виготовлення в квітні 2005 р. вказаної документації ТОВ “Сінапс” на замовлення позивача не може бути підставою для оплати цієї роботи відповідачем.
Вимоги позивача про стягнення на його користь 4,9 % від суми виконаних робіт на об’єкті суперечать закону та умовам договору.
Відповідно до умов Договору позивач зобов’язався якісно збудувати об’єкт, довести його до нормальної експлуатації та передати завершений будівництвом об’єкт відповідачу (розділи 2.0 та 3.0 договору).
При цьому сторони, згідно ч. 5 ст. 884 ЦК України передбачили фінансову гарантію виконання умов договору.
Зокрема, додатковою угодою № 6 до договору сторони встановили графік оплати робіт та процентні співвідношення до загальної вартості договору, які підлягають оплаті за кожен етап виконаних робіт. Підпунктом 25 пункту 7.2.2 та пунктом 3 додаткової угоди встановлено, що через три місяці після повного прийняття об’єкту відповідачем, відповідач сплачує позивачу 4,9 % загальної вартості виконаних позивачем і не оплачених відповідачем робіт.
Тобто, визначена договором кінцева оплата, є платою за виконані та прийняті роботи.
Заявляючи вимогу про стягнення з відповідача 998445,99 грн. (4,9 % від вартості об’єкту), позивач не вказує, які саме роботи він виконав на заявлену суму і не надав доказів щодо їх виконання.
Відповідно до ч.1 ст. 854 ЦК України замовник зобов’язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи, за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк.
Згідно з п. 31 Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві, затверджених Постановою КМ України від 01.08.2005 р. № 668 „Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві” встановлено, що підрядник зобов’язаний передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та договором підряду, закінчені роботи (об’єкт будівництва). Здача-прийняття об’єкта в експлуатацію оформлюється актом, підписання якого є моментом передачі об’єкта у власність замовника.
Згідно пп. 3.3.1 договору сторони домовилися, що відповідач вважається таким, що прийняв об’єкт за умови надання ним позивачеві письмового повідомлення про таке прийняття.
Враховуючи встановлений в рішенні факт відсутності прийняття відповідачем таких робіт, позов в цій частині також задоволенню не підлягає.
Крім цього, з матеріалів справи вбачається, що позивач порушив погоджений строк виконання робіт, не завершив будівництво об’єкту і в односторонньому порядку припинив виконання договору.
Той факт, що позивач не виконав обумовлені договором роботи підтверджується також і його поясненнями від 05.04.2006 р., згідно яких він не завершив роботи передбачені 18-24 етапами виконання робіт та не виконав роботи, передбачені 25-27 етапами (т. 2, а.с. 3-4).
За таких обставин, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову повністю.
Згідно ст. 173. ГПК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
У відповідності до ст. 174 ГПК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
В силу ст. 175 ГПК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Спір у даній справі виник у зв’язку з невиконанням (на думку позивача) відповідачем зобов’язань за вищевказаним договором в частині прийняття та оплати частини робіт.
За результатами аналізу вказаного договору судом встановлено, що позивач взяв на себе зобов’язання забезпечити професійні інженерні та проектувальні послуги, включаючи виготовлення та розробку всіх необхідних планів та креслень, забезпечити усі технічні ноу-хау, необхідні для експлуатації та технічного обслуговування розроблених елементів об’єкта; побудувати забрати та встановити об’єкт; придбати або виготовити все обладнання, використовуючи виключно нові матеріали та комплектуючі; за свій рахунок надавати власне обладнання, робочу силу, транспортування та необхідний допоміжний інструмент для відвантаження, зберігання, встановлення та спорудження об’єкту; виконати роботи, передбачені розділом 7 договору, а також виконати всі інші дії, передбачені пп. 2.1.2. договору, необхідні для доведення об’єкта до нормального режиму експлуатації, та провести навчання персоналу відповідача. А відповідач, згідно умов зазначеного договору, брав на себе зобов’язання прийняти та оплатити роботи (пункти 3.3. та 7.2. договору).
Відповідно до ст. 193 ГПК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Статтею 318 Господарського кодексу України, за договором підряду на капітальне будівництво одна сторона (підрядник) зобов'язується своїми силами і засобами на замовлення другої сторони (замовника) побудувати і здати замовникові у встановлений строк визначений договором об'єкт відповідно до проектно-кошторисної документації або виконати зумовлені договором будівельні та інші роботи, а замовник зобов'язується передати підряднику затверджену проектно-кошторисну документацію, надати йому будівельний майданчик, прийняти закінчені будівництвом об'єкти і оплатити їх.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як встановлено судом, позивач до завершення виконання зобов’язань в односторонньому порядку 01.08.2005 р. припинив будівництво, про що письмово повідомив відповідача своїм листом № 96 від 15.08.2005 р. (т. 3, а.с.24-25).
В силу вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
А ст. 846 ЦК України встановлює, що строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.
Вказаним договором встановлений строк виконання робіт. При цьому, передбачено, як вже зазначалося в рішенні, що час є суттєвим фактором виконання договору, і відповідач (як замовник по договору) розглядав своєчасне виконання робіт як одну із основних умов договору (пункт 10.20. договору).
Відповідно до ст. 852 ЦК України, якщо підрядник відступив від умов договору підряду, що погіршило роботу, або допустив інші недоліки в роботі, замовник має право за своїм вибором вимагати безоплатного виправлення цих недоліків у розумний строк або виправити їх за свій рахунок з правом на відшкодування своїх витрат на виправлення недоліків чи відповідного зменшення плати за роботу, якщо інше не встановлено договором. А також за наявності у роботі істотних відступів від умов договору підряду або інших істотних недоліків замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
У зазначеному договорі передбачено право відповідача на припинення дії договору за будь-якої причини та в будь-який час за письмовим повідомленням позивача не менше ніж за 5 календарних днів, по отриманню якого позивач має вжити невідкладних заходів для негайного припинення роботи та зробити все від нього залежне для зменшення витрат (підпункт 6.2.2. договору).
Статтею 882 ЦК України встановлено, що передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.
Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Стаття 36 ГПК України встановлює, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
В силу ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
За результатом розгляду справи (на виконання вимог постанови Вищого господарського суду України) судом не встановлено, що відповідач відмовився в односторонньому порядку від виконання своїх зобов'язань за договором підряду. Тому доводи позивача по справі стосовно такої відмови відповідача і, як наслідку, необхідності задоволення позову з цієї підстави, не беруться судом до уваги, як безпідставні та не доведені в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.
Судові витрати на підставі ст. 49 ГПК України в зв’язку з відмовою позивачу у позові покладається на позивача у справі.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 36, 41, 49, 82-85 ГПК України, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
12 січня 2007 року
Суддя Коротун О.М.