ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Київської області
01032, м. Київ - 32, вул. Комінтерну, 16 | тел. 230-31-77 |
ПОСТАНОВА
Іменем України
"10" січня 2007 р. м. Київ Справа № 185/3а-06
14 год. 55 хв.
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Автомобіліст", смт. Іванків
до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області, м. Київ
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:
1) Виконавчий комітет Іванківської міської ради
2) Іванківська районна державна адміністрація
про визнання рішення № 86 від 25.02.2005р. Державної інспекції з контролю за
цінами в Київській області нечинним
Головуючий суддя Коротун О.М.
суддя Подоляк Ю.В.
суддя Наріжний С.Ю.
Секретар судового засідання Малій Л.В.
Представники:
позивача не з’явився;
відповідача Корко Т.Г. –представник за довіреністю № 1-1670 від 24.10.2006р.;
третьої особи 1) не з’явився;
2) Богдан В.І. –представник за довіреністю № 6-17-2366 від 08.11.2006р.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 10.01.2007 об 14 год. 55 хв. проголошено вступну та резолютивна частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладалося на 12.01.2007 на 16 год. 30 хв., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні 10.01.2007 з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
Відкрите акціонерне товариство "Автомобіліст" (далі –позивач) звернулось в господарський суд Київської області з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області (далі –відповідач) про визнання рішення № 86 від 25.02.2005р. Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області нечинним.
Позов обґрунтований тим, що відповідач прийняв рішення № 86 від 25.02.2005р. „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, яке, на думку позивача, не відповідає чинному законодавству, є незаконним і підлягає скасуванню, оскільки відповідач застосував штрафні санкції з порушенням вимог п. 1 Наказу Міністерства транспорту України № 721 від 11.08.2004р., яким встановлено тарифи на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом у міжміському внутрішньооблосному і приміському сполученні в межах Київської області, натомість відповідачем застосовані штрафні санкції за перевищення тарифу на міському маршруті руху, позивач погодив вартість проїзду на маршруті з Іванківською районною державною адміністрацією (лист Іванківської районної державної адміністрації за № 6.19-1575 від 15.09.2004р.), також позивач зазначає, що відповідач стягнув з позивача не виручку, а дохід підприємства, який складався з виручки від перевезення пасажирів у сумі 1 758,75 грн. та відшкодування коштів з бюджету за перевезення пільгових категорій пасажирів у сумі 8 057,44 грн., дані обставини викладені в позовній заяві та поясненнях по справі № 185/3а-06 від 06.07.2006р.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення № 1-1020 від 06.07.2006р., в яких відповідач позов заперечив з підстав того, що при проведені планової перевірки було встановлено, що позивач порушив вимоги Наказу Міністерства транспорту України № 721 від 11.08.2004р. в частині встановлення вартості квитка на маршруті „Площа –Берізка”, відповідно до даних зазначених в Паспорті приміського автобусного маршруту, в зв’язку з порушенням позивачем чинного законодавства прийняв рішення № 86 від 25.02.2005р. „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, яке позивач частково добровільно виконав, шляхом здійснення оплати в сумі 5 448,57 грн. Відповідач також зазначив, що Постановою господарського суду Київської області від 28.04.2006р. по справі № 46/9а-06 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до Відкритого акціонерного товариства "Автомобіліст" про стягнення 24 000 грн., судом стягнуто економічні санкції по рішенню № 86 від 25.02.2005р. „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”. Відповідач вказує, що на час перевірки повноваження щодо погодження тарифів на транспортні перевезення Іванківській районній державній адміністрації надані не були, паспорт приміського автобусного маршруту, виданий позивачу є беззаперечним доказом, який підтверджує факт здійснення позивачем саме приміських перевезень, виходячи з суми 227 115,95 грн. головним державним інспектором, під час складання акту № 124 від 14.02.2005р., про що зазначено в акті, було зроблено розрахунок необґрунтовано одержаної суми виручки із бюджету по пільговій категорії споживачів на загальну суму 8 057,44 грн.
Ухвалою господарського суду Київської області від 19.06.2006 року було відкрито провадження в адміністративній справі та призначено попередній розгляд справи на 06.07.2006р.
Протокольною ухвалою господарського суду Київської області від 06.07.2006р. закінчено підготовче провадження та розпочато справу судовим розглядом 06.07.2006р.
06.07.2006р. в судовому засіданні оголошено про перерву до 18.07.2006р.
Протокольною ухвалою від 18.07.2006р. суд залучив третіми особами без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача –Виконком Іванівської міської ради (далі –третя особа 1) та Іванівську районну державну адміністрацію (далі –третя особа 2) та відклав розгляд справи на 27.07.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2006р. було зобов’язано Іванківську районну державну адміністрацію в двадцятиденний строк надати суду інформацію, щодо підстав видачі листа № 6.19-1575 від 15.09.2006р. „Про погодження вартості проїзду на міському маршруті” (з додаванням відповідних доказів), пояснення, щодо повноважень на затвердження Паспортів автобусних маршрутів загального користування та уточнення, яким саме (міським, приміським, міжміським чи міжнародним) є спірний маршрут.
Ухвалою господарського суду Київської області від 27.07.2006р. зупинено провадження у справі № 185/3а-06 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Автомобіліст” до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Виконавчий комітет Іванківської міської ради, 2) Іванківська районна державна адміністрація про визнання рішення № 86 від 25.02.2005р. Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області нечинним до надання Іванківською районною державною адміністрацією інформації витребуваної судом.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від Іванківської районної державної адміністрації надійшов лист № 6-17-1700 від 15.08.2006р. про підстави видачі погодження, відповідно до якого „міський маршрут (Площа – „Берізка”)” віднесено до приміського автобусного маршруту загального користування, обслуговування цього маршруту здійснювалось двома автобусами, довжина кожного маршруту була 4,5 км., граничний тариф за 1 км. приміського маршруту становить 0,10 грн. Також, третя особа 2 зазначила, що тариф на перевезення пасажирів по міському маршруту (Площа –„Берізка”) позивач вираховував самостійно, який не перевищує граничного рівня.
Ухвалою господарського суду Київської області від 07.09.2006р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.09.2006р.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2006р. зобов’язано Іванківську районну державну адміністрацію в двадцятиденний строк надати суду інформацію, щодо того, до якого виду спірний маршрут Площа –„Берізка” належить, а також його фактичну довжину, а також які стандарти при цьому беруться до уваги при визначені виду маршруту.
Ухвалою господарського суду Київської області від 26.09.2006р. зупинялося провадження у справі № 185/3а-06 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Автомобіліст” до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Виконавчий комітет Іванківської міської ради, 2) Іванківська районна державна адміністрація про визнання рішення № 86 від 25.02.2005р. Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області нечинним до надання Іванківською районною державною адміністрацією інформації, витребуваної судом.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від Іванківської районної державної адміністрації надійшов лист № 6-17-2080 від 09.10.2006р., згідно якого спірний маршрут „Площа –„Берізка” належить до міського виду маршруту. Фактично довжина цього маршруту складає 4,5 км.
Ухвалою голови господарського суду Київської області від 13.10.2006р. було призначено колегіальний розгляд справи № 185/3а-06 у складі: суддя О.М.Коротун –головуючий, суддів Карпечкіна Т.П. та Наріжного С.Ю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 13.10.2006р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 09.11.2006р.
Протокольною ухвалою від 09.11.2006р. суд відклав розгляд справи на 16.11.2006р.
Протокольною ухвалою від 16.11.2006р. суд відклав розгляд справи на 30.11.2006р. та витребував у третьої особи 2 договір на перевезення пасажирів, укладений між третьою особою 2 та позивачем.
Ухвалою Голови господарського суду Київської області Грєхова А.С. від 21.11.2006р. залучено замість судді Карпечкіна Т.П. суддю Подоляка Ю.В. та призначено колегіальний розгляд справи № 185/3а-06 у складі: суддя О.М.Коротун –головуючий, судді Подоляк Ю.В. та Наріжний С.Ю.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2006р. зобов’язано Іванківську районну державну адміністрацію в двадцятиденний строк надати суду належним чином засвідчену копію договору перевезення укладеного між Відкритим акціонерним товариством "Автомобіліст" та Іванківською районною державною адміністрацією в 1999 році.
Ухвалою господарського суду Київської області від 30.11.2006р. зупинено провадження у справі № 185/3а-06 за позовом Відкритого акціонерного товариства „Автомобіліст” до Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) Виконавчий комітет Іванківської міської ради, 2) Іванківська районна державна адміністрація про визнання рішення № 86 від 25.02.2005р. Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області нечинним до надання Іванківською районною державною адміністрацією витребуваного судом договору перевезення укладено між позивачем та третьою особою 2 в 1999 році.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від Іванківської районної державної адміністрації надійшов лист № 6-17-2761 від 13.12.2006р. з додатком: лист № 1136 від 08.12.2006р., відповідно до якого угод за умови завершення ревізій і на державне зберігання до архівних відділів райдержадміністрацій не надходять.
Позивачем вказаний договір також суду не надано.
Ухвалою господарського суду Київської області від 25.12.2006р. поновлено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.01.2007р.
Через загальний відділ господарського суду Київської області від відповідача надійшли додаткові пояснення до заперечень на адміністративний позов № 1-10 від 10.01.2007р. з додатком: лист № 01-07-240 від 08.12.2006р. про делегування повноважень, відповідно до якого Іванківська районна рада Київської області повноважень щодо погодження тарифів на транспортні перевезення в 2004 році Іванківській районній державній адміністрації не делегувала.
Відповідач в судовому засіданні 10.01.2007р. подав для огляду оригінали наступних документів: рішення № 86 від 25.02.2005р. „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, лист № 19 від 22.02.2005р., висновок про результати перевірки позивача 14.02.2005р., посвідчення № 125 від 26.01.2005р., акт № 124 від 14.02.2005р., факсимільні копії платіжних доручень: № 739 від 21.11.2005р., № 261 від 25.08.2005р., № 253 від 12.08.2005р., № 91 від 08.04.2005р., № 698 від 07.11.2005р., № 96 від 14.04.2005р., № 218 від 14.07.2005р., № 188 від 29.06.2005р., копію засвідчену позивачем Паспорту приміського автобусного маршруту, та зазначив, що відповідач проти позову заперечує з підстав викладених в запереченнях № 1-1020 від 06.07.2006р., додаткових поясненнях № 2-1798 від 09.11.2006р. та додаткових поясненнях до заперечень на адміністративний позов № 1-10 від 10.01.2007р., які наявні в матеріалах справи.
Позивач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Виконком Іванівської міської ради в судове засідання 10.01.2007р. не з’явились, проте були повідомлені судом належним чином, про що свідчать повідомлення № 464594 від 28.12.2006р., яке надійшло від позивача, повідомлення № 464592 від 28.12.2006р., яке надійшло від Виконкому Іванівської міської ради.
Представник позивача в судове засідання 10.01.2007р. без поважних причин не з’явився та не повідомив суд відповідною заявою чи клопотанням про поважні причини неприбуття або про можливість розгляду справи за його відсутності.
Відповідно до вимог ст. 128 КАС України, неприбуття в судове засідання без поважних причин представника сторони або третьої особи, які прибули в судове засідання, або неповідомлення ним про причини неприбуття не є перешкодою для розгляду справи.
Враховуючи, що розумний строк розгляду справи сплинув, підстав для відкладення розгляду не вбачається.
Дослідивши подані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників судового процесу, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України „Про ціни і ціноутворення” № 507-ХІІ від 03.12.1990 року, контроль за додержанням державної дисципліни цін здійснюється органами, на які ці функції покладено Урядом України.
Рішення № 86 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” (далі –рішення) ухвалено відповідачем 25.02.2005р.
Рішенням встановлено, що при формуванні тарифу на перевезення пасажирів міським автотранспортом позивач застосував протяжність (довжину) маршруту 10 км замість фактичної протяжності 4,5 км (згідно паспорту даного автобусного маршруту). Внаслідок чого встановлений тариф склав 0,80 грн. В результаті чого за період з 15.09.2004р. по 31.12.2004р. позивач необґрунтовано одержав доход у сумі 9 816,19 грн.
Також, рішенням встановлено, що позивач порушив вимоги п. 1 Наказу Міністерства транспорту України № 721 від 11.08.2004р.
Згідно абз. 4 рішення відповідачем вилучено у позивача в доход державного бюджету необґрунтовано отриманий доход 9 816,19 грн. та штраф в розмірі 19 632,38 грн.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення”, вся необґрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та діючого порядку визначення вартості будівництва, що здійснюється із залученням коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим, місцевих бюджетів, а також коштів державних підприємств, установ та організацій підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необґрунтовано одержаної суми виручки. Вказані суми списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.
Підприємства, організації та інші юридичні і фізичні особи мають право оскаржити до суду порушення цін з боку державних органів, підприємств, організацій, кооперативів та інших юридичних і фізичних осіб і вимагати відшкодування завданих їм збитків у випадках реалізації їм товарів та послуг з порушенням вимог чинного законодавства.
Ціни і тарифи, затверджені з порушенням цього Закону і рішень Уряду республіки по ціноутворенню, скасовуються Комітетом цін при Кабінеті Міністрів України.
Особи, винні в порушенні порядку встановлення та застосування цін і тарифів, притягуються до адміністративної або кримінальної відповідальності.
Згадана норма закону конкретизується пунктами 3.4, 3.5, 3.6, 3.8 Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої спільним наказом Мінекономіки та Мінфіну України від 03.12.2001 року № 298/519 та зареєстрованої Мінюстом України 18.12.2001 року за №1047/6238: суми фінансових санкцій за рішенням про їх застосування стягуються із суб’єкта господарювання і зараховуються за належністю в порядку, визначеному законодавством та цією Інструкцією.
Нормативні акти, зокрема вказана інструкція, містять низку правових приписів, що забезпечують дотримання особливого порядку прийняття рішень державним органом, відповідність змісту і форми рішень вимогам законодавства, особливий порядок контролю за їх виконанням, тобто надходженням коштів до бюджету (пункти 3.9, 3.10 Інструкції №298/519).
14.02.2005 року головним державним інспектором Державної інспекції з контролю за цінами в Київські області Кедик О.Б. складений акт № 124 за результатами перевірки формування та застосування тарифів перевезення пасажирів і вартості проїзних квитків у міському пасажирському транспорті, який працює у звичайному режимі руху, проведеної на ВАТ „Автомобіліст” за період з 01.01.2004 року по 31.12.2004 року. Перевіркою встановлено, що відповідач безпідставно завищив розмір тарифів на перевезення пасажирів, затверджених Наказом Міністерства транспорту № 721 від 11.08.2004 року „Про затвердження Тарифів на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом (який працює у звичайному режимі руху) у міжміському внутрішньо обласному і приміському сполученні в межах Київської області", що призвело до завищення тарифу на 0,177 грн. за 1 км. (враховуючи те, що довжина спірного маршруту становить 4,5 км.), в результаті чого відповідач додатково отримав виручку на загальну суму 9 816,19 грн.
Згідно п. 3.1. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами, державна інспекція з контролю за цінами та державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі приймають рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій у порядку, передбаченому законодавством.
Підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.
Відповідно до п. 3.2. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю за цінами в актах перевірок, зокрема: зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення; детально відображається механізм скоєння порушення; визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються.
Копії документів первинного бухгалтерського обліку, які можуть додаватись до акта, завіряються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою.
Згідно п. 3.3. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю акти перевірок підписуються посадовими особами органів державного контролю за цінами, що здійснюють перевірки, і керівниками, головними (старшими) бухгалтерами суб'єктів господарювання, що перевіряються. У разі незгоди з фактами, викладеними в акті, керівник, головний (старший) бухгалтер підписують акт і можуть зробити запис про свої заперечення, одночасно додати письмові пояснення і мотивувальні документи. Один примірник акта передається керівникові перевіреного суб'єкта.
У разі відмови посадових осіб суб'єктів господарювання, що перевіряються, підписати акт посадові особи органів державного контролю за цінами роблять про це відмітку в акті перевірки. У цьому випадку один примірник акта передається до канцелярії перевіреного суб'єкта господарювання за вхідним номером або висилається поштою з повідомленням про вручення.
На підставі цього акту 25.02.2005 року Державна інспекція з контролю за цінами в Київській області ухвалила рішення № 86 „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”, яким вирішено вилучити у відповідача в дохід державного бюджету необґрунтовано отриманий дохід в сумі 9 816,19 грн. та штраф в сумі 19 632,38 грн.
Згідно п. 3.4. Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових санкцій органами державного контролю, рішення про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій може прийматися Державною інспекцією з контролю за цінами, державними інспекціями з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі також на підставі матеріалів перевірок, здійснених іншими контрольними органами.
Відповідно до ст. 8 Закону України “Про ціни та ціноутворення” № 507 від 03.12.1990 р. державне регулювання цін і тарифів здійснюється шляхом встановлення державних фіксованих цін (тарифів) та граничних рівнів цін (тарифів) або граничних відхилень від державних фіксованих цін і тарифів. Відповідно до статті 9 того ж Закону державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи встановлюються державними органами України на ресурси, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, на товари і послуги, що мають вирішальне соціальне значення, а також на продукцію, товари і послуги, виробництво яких зосереджено на підприємствах, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку, а статтею 4 того ж Закону визначення переліку продукції, товарів і послуг, державні фіксовані та регульовані ціни і тарифи відноситься до повноважень Кабінету Міністрів України.
Відповідно до Постанови № 1819 від 13.12.2000 року Кабінету Міністрів України обов'язки по здійсненню контрольно-наглядових функцій з питань додержання центральними та місцевими органами виконавчої влади, Радою Міністрів Автономної Республіки Крим, підприємствами, установами та організаціями вимог щодо формування, встановлення та застосування цін і тарифів покладено на Державну інспекцію з контролю за цінами.
Згідно п. 5 Положення про Державну інспекцію з контролю за цінами, затвердженого Постановою Кабінету міністрів України № 1819 від 13.12.2000 року Державна інспекція з контролю за цінами має право приймати рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством, організацією, установою виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також звертатись до судів про стягнення з підприємств, установ та організацій зазначених сум у разі невиконання ними рішень державних інспекцій з контролю за цінами.
На виконання Постанови Кабінету Міністрів України № 1548 від 25.12.1999 року Міністерство транспорту прийняло Наказ від 11 серпня 2004 року № 721 „Про затвердження Тарифів на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом (який працює у звичайному режимі руху) у міжміському внутрішньо обласному і приміському сполученні в межах Київської області", відповідно до якого встановлювався граничний тариф 0,10 коп. за 1 км проїзду пасажира.
Судом при ухвалені постанови також враховано наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Постановою господарського суду Київської області від 28.04.2006р. по справі № 46/9а-06 за позовом Державної інспекції з контролю за цінами в Київській області до Відкритого акціонерного товариства "Автомобіліст" про стягнення 24 000 грн. позов задоволено та стягнуто з Відкритого акціонерного товариства „Автомобіліст” в доход державного бюджету 24 000 грн. економічних санкцій.
Як вбачається з Постанови господарського суду Київської області від 28.04.2006р. по справі № 46/9а-06, судом стягнуто економічні санкції по рішенню № 86 від 25.02.2005р. „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін”.
Ухвалою Київського міжобласного апеляційного господарського суду від 03.07.2006р. по справі № 46/9а-06 апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Автомобіліст” на Постанову господарського суду Київської області від 28.04.2006 р. по справі № 46/9а-06 повернуто Відкритому акціонерному товариству “Автомобіліст”.
Постанова господарського суду Київської області від 28.04.2006р. по справі № 46/9а-06 станом на день ухвалення даної постанови набрала законної сили.
Відповідно до Наказу Міністерства транспорту України від 11 серпня 2004 року № 721 „Про затвердження тарифів на перевезення пасажирів і багажу автомобільним транспортом (який працює у звичайному режимі руху) у міжміському внутрішньообласному і приміському сполученні в межах Київської області", третя особа 2 погодила, а позивач Наказом № 17 від 15.09.2004 року затвердив вартість квитка на приміському маршруті за 1 поїздку в розмірі 0,80 грн.
Відповідно до розрахунків, вказаних в Акті перевірки відповідача за № 124 від 14.02.2005 року, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 10.01.2007р., вартість перевезення одного пасажира в період з 15.09.2004р. по 31.12.2004р. за 1 км становила 0,177 грн. чим було порушено вимоги п. 1 Наказу Міністерства транспорту № 721 від 11.08.2004 року.
Згідно п. 1 Наказу Міністерства транспорту № 721 від 11.08.2004р., тарифи встановлюються у залежності від класу автобуса за 1 км проїзду пасажира в розмірах 0,10 грн. – у міських автобусах (які за своєю конструкцією та обладнанням пристосовані для міських і приміських перевезень, мають місця для сидіння та стояння, забезпечують можливість переміщення пасажирів у середині автобуса); 0,12 грн. –у міжміських автобусах (які за своєю конструкцією та обладнанням пристосовані для міжміських перевезень, поза проходом не мають місць для стояння і в яких можна перевозити пасажирів, що стоять у проході, на короткі відстані).
Відповідно до п. 16 Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року № 176, затвердження маршрутів, розкладів руху покладається на замовника перевезень. Замовником перевезень залежно від виду автобусного маршруту загального користування може бути: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради –на міських автобусних маршрутах загального користування; районна держадміністрація –на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території району.
Отже, позивачем було порушено порядок формування тарифів на перевезення пасажирів автомобільним транспортом, порядок встановлення та його застосування.
Щодо доводів сторін з посиланням на невідповідність вимогам чинного законодавства Паспорта приміського автобусного маршруту, який має назву „Міський", то відповідно до п. 2.11. Інструкції про порядок складання та ведення паспортів міського, приміського, міжміського та міжнародного автобусних маршрутів загального користування, яка затверджена Наказом Мінтрансу № 1142 від 27.12.2004 року, акт відповідності Паспорта маршруту умовам перевезення складається комісією, до складу якої входять представники замовника перевезень, перевізника, головної державної інспекції на автомобільному транспорті. Комісія приймає рішення щодо правильності даних, унесених до Проекту паспорта маршруту і відповідності дорожніх умов вимогам безпеки перевезень пасажирів та оформляє його у вигляді акта. Даний акт міститься в паспорті приміського автобусного маршруту, копію якого оглянуто в судовому засіданні 10.01.2007р.
З огляду на матеріали справи, виходячи з їх сукупності, суд погоджується з доводами відповідача, що встановлений маршрут за всіма ознаками є міським.
Також судом встановлено та не спростовано позивачем, про що вказано в позовній заяві, що 15.09.2004р. позивач звернувся до третьої особи 2 з клопотанням про погодження вартості проїзду на міському маршруті руху.
Третя особа 2 листом № 6.19-1575 від 15.09.2004р. про погодження вартості проїзду на міському маршруті, погодила вартість проїзду на міському маршруті в розмірі 0,80 грн.
Згідно ст. 28 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" погодження в установленому порядку тарифів щодо оплати побутових, комунальних, транспортних та інших послуг з підприємствами, установами та організаціями, які не належать до комунальної власності здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад.
Відповідно до ст. 14 Закону України „Про місцеві державні адміністрації", місцеві державні адміністрації здійснюють повноваження місцевого самоврядування, делеговані їм відповідними радами.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме листа № 01-07-240 від 08.12.2006р. про делегування повноважень, Іванківська районна рада Київської області повноважень щодо погодження тарифів на транспортні перевезення в 2004 році Іванківській районній державній адміністрації не делегувала.
Відповідно до абз. 1 п. 16 Правил надання послуг пасажирського автомобільного
транспорту, затверджених Постановою Кабінетом Міністрів України від 18.02.1997 року за № 176, затвердження маршрутів і розкладів руху автобусів покладається на замовника перевезень. Замовником перевезень залежно від виду автобусного маршруту загального користування може бути: виконавчий орган сільської, селищної, міської ради - на міських автобусних маршрутах загального користування; районна держадміністрація - на приміських автобусних маршрутах загального користування, що не виходять за межі території району.
Отже, є безпідставним посилання позивача на той факт, що він керувався тарифами, погодженими з третьою особою 2, оскільки дані тарифи були погоджені з перевищенням повноважень.
Як вбачається з акту № 124 від 14.02.2005р. відповідач при здійсненні розрахунку необґрунтовано одержаної суми виручки, розрахунок необґрунтовано одержаної суми виручки, яка складає 9 816,19 грн., наведений на сторінці 7 акту перевірки № 124 від 14.02.2005 року, керувався пред'явленими бухгалтерськими документами, які підтверджували нарахування та отримання коштів позивачем від перевезення пасажирів на маршруті.
Відповідно до акту перевірки № 124 від 14.02.2005 року, в 2004 році позивачу на перевезення пільгових пасажирів було відшкодовано 227 115,95 грн. Відповідачем виходячи з даної суми було зроблено розрахунок необґрунтовано одержаної суми виручки із бюджету по пільговій категорії споживачів на загальну суму 8 057,44 грн. та 1 758,75 грн. –виручка від перевезення пасажирів.
Позивач надіслав на адресу відповідача лист № 19 від 22.02.2005 року, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 10.01.2007р., в якому зазначив, що тариф на 0,25 грн. за одну поїздку позивачем завищено не навмисно, в результаті чого ним отримано додатково коштів на загальну суму 9 816,19 грн.
Як вбачається з розрахунку, оригінал якого оглянуто в судовому засіданні 10.01.2007р., необґрунтовано одержаної суми виручки підтверджено підписом головного бухгалтера позивача та скріплено печаткою.
Отже, в грудні місяці 2004 року за перевезення пільгових категорій пасажирів виручка позивача отримана не була, тому не була включена в розрахунок.
В адміністративному позові позивач вказав, що відповідач стягнув не виручки, а дохід підприємства, який складався з виручки від перевезення пасажирів у сумі 1 758,75 грн. та відшкодування коштів з бюджету за перевезення пільгових категорій пасажирів у сумі 8 057, 44 грн.
Відповідно до положень ст. 14 Закону України „Про ціни і ціноутворення", у разі порушення порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів вилученню в дохід державного бюджету підлягає необґрунтовано одержана сума виручки.
Згідно п. 1 Указу Президента України „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва" виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницької діяльності.
З огляду на акт № 124 від 14.02.2005р., судом встановлено, що відповідач застосувавши в рішенні термін „дохід” здійснив розрахунок саме необґрунтовано одержаної суми виручки отриманої позивачем, тому посилання позивача в цій частині не приймаються.
Щодо посилання позивача на те, що між ним та третьою особою 2 у 1999 році був укладений договір перевезення, який діяв у 2004 році, листом за № 1136 від 08.12.2006р. дане ствердження позивача не підтверджено та не спростовано, проте в силу ст. 70 КАС України наявність чи відсутність такого договору не є підставою для задоволення позову.
За таких обставин суд дійшов висновку, що рішення № 86 від 25.02.2005р. „Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін” відповідачем прийнято на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з урахуванням інтересів держави, суспільства та громадян України.
Відповідно до ст. 19 ч. 2 Конституції України органи держаної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
За результатом розгляду справи судом перевірено та встановлено, що відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України обґрунтовано, добросовісно та розсудливо.
За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову повністю.
Судові витрати покладаються на позивача.
Керуючись ст. 2, 7, 17, 72, 98, 158, 161, 162, 163 та п. 2, 6 Прикінцевих та Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд Київської області, -
ПОСТАНОВИВ:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Дана постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження або апеляційної скарги в порядку, встановленому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України. Дана постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
12.01.2007р.
Головуючий суддя Коротун О.М.
суддя Подоляк Ю.В.
суддя Наріжний С.Ю.