Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Провадження №22ц/778/5681/14 Головуючий у 1 інстанції: Ширіна С.А.

Суддя-доповідач: Каракуша К.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 грудня 2014 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Бєлки В.Ю.

суддів: Каракуші К.В.

Панкеєва О.В.

при секретарі: Остащенко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2014 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про поділ спільного майна подружжя та стягнення грошових коштів.

У позові зазначав, що 01 червня 2013 року він уклав шлюб з відповідачкою. У листопаді 2013 року вони очікували народження дитини. Для зарахування грошових виплат на дитину після народження, вони оформили та поклали на банківську картку відповідачки 120 000 грн. Наприкінці грудня 2013 року вони розмістили 120 000 грн. з банківської картки на депозитний рахунок. З січня 2014 року шлюбні відносини були припинені. Позивач просив відповідачку віддати йому половину вищевказаних грошових коштів та половину відсотків за період знаходження коштів на депозиті. Але відповідачка заявила, що зняла кошти з рахунку та залишить їх собі.

Посилаючись на вказані обставини, позивач просив суд стягнути з відповідачки у порядку спільного майна подружжя 1/2 частку спільних грошових коштів, а саме 60 000 грн. та 1/2 частку відсотків, отриманих відповідачкою від розміщення грошових коштів на депозитному рахунку ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК».

Ухвалою Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24.10.2014 року позовні вимоги про стягнення 1/2 частки відсотків, отриманих відповідачем від розміщення грошових коштів на депозитному рахунку ПАТ «ДЕЛЬТА БАНК» залишено без розгляду.

Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у порядку поділу спільного майна подружжя 1/2 частку спільних коштів, а саме 60 000 грн.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволені позову відмовити.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції відповідає цим вимогам.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_3, суд виходив з того, що грошові кошти є спільним майном, які сторонами набуті під час шлюбу, тому підлягають поділу в порядку ст.ст. 60,70,71 СК України.

Суд встановив фактичну сторону справи з додержанням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права.

Статтею 60 Сімейного кодексу України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав поважної причини самостійного заробітку.

Відповідно до ч. 1 ст. 70 СК України, у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

Згідно із ст. 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Статтями 58, 59 ЦПК України передбачено поняття належності та допустимості доказів.

Відповідно до правил статті 59 ЦПК про допустимість доказів обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть бути підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтями 60, 61 ЦПК України встановлені правила звільнення сторони від доказування та розподілу обов'язків по доказуванню між сторонами.

За загальним правилом, установленим ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, установлених ст. 61 ЦПК України. Проте, це загальне правило діє, якщо в нормах матеріального права відсутня вказівка про перерозподіл обов'язків доказування.

Зазначеними нормами встановлена презумпція виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі.

Суд обґрунтовано не прийняв заперечення відповідачки про належність ій коштів, оскільки вони не ґрунтуються на вимогах закону про презумпцію спільності майна подружжя, в силу якої зворотне доводить особа, яка вважає, що майно не є подружнім. Між тим, ОСОБА_3 у суді не порушувала питання про визнання особистою власністю грошових коштів стосовно яких подано позов про поділ.

Разом з тим, під час розгляду справи відповідачка змінила позицію і в наступному стала посилатися на те, що передала ОСОБА_4 належну йому 1\2 частину коштів, а саме 60000 грн., проте ці обставини не підтверджені доказами, які в силу ст.ст.10,60 ЦПК України зобов'язана була надати ОСОБА_3 Час припинення спільного проживання і припинення спільного ведення господарства підтверджено рішенням Хортицього районного суду м.Запоріжжя від 13.03.2014 року, яке в силу ч.3 ст.61 ЦПК України є преюдиціальним. Встановивши наявне майно на час припинення спільного ведення господарства, а саме січень 2014 року, суд поділив його і виділив кожному із подружжя по 1/2 його частини.

Втім, з огляду на зміст вищевикладених заперечень відповідачки зазначене рішення не звільняло її від доказування факту поділу майна та передачі ОСОБА_4 його частини коштів.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що відповідач не надав доказів у підтвердження того, що він ці кошти не отримував ґрунтуються теж на помилкому розумінні вимог закону щодо розподілу обов'язків між сторонами щодо надання доказів.

Інших доводів апеляційна скарга не містить.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 303, 307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 жовтня 2014 року по цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: