Справа № 2-457/2008

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.02.2008 року

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

при секретарі     -     Філімович І.М.

розглянувши у попередньому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадщину за законом,

за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадщину за законом,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадщину за законом, посилаючись на те, що 30.08.1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів було видано свідоцтво про право спільної сумісної власності за НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 корп. 2. Відповідно до свідоцтва про право власності квартира належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складається з належній померлій частки в вищезазначеній квартирі. В установлений законом строк, він, як спадкоємець першої черги за Законом звернувся до Сьомої одеської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, окрім нього спадкоємцями першої черги за Законом щодо майна померлої є їх діти -відповідачі за позовом. У видачі свідоцтва про право на спадщину йому було відмовлено, оскільки не визначені частки у спільній сумісній власності. Також було роз'яснено, що виділ частки кожного співвласника здійснюється у порядку ст. 364 ЦК України, тобто в письмовій формі, та підлягає нотаріальному посвідченню. Оскільки зазначений договір неможливо укласти у зв'язку зі смертю одного співвласника, запропоновано звернутися до суду. За час життя між співвласниками квартири АДРЕСА_1 корп. 2 письмових домовленостей, щодо визначення часток співвласників укладено не було, але він вважає, що відповідно до вимог ст. 370 ЦК України, частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, тобто кожному належало відповідно по 1/3 частини вищезазначеної квартири. Позивач ОСОБА_1 просить суд визначити розмір часток кожного співвласника квартири АДРЕСА_1 та визнати за ним право власності на 1/3 частину вищезазначеної квартири в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про визначення розміру часток у спільній сумісній власності та визнання права власності на спадщину за законом, посилаючись на те, що 30.08.1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів було видане свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належіть на праві спільної сумісної власності: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_4 померла, що підтверджується свідоцтвом про смерть, виданим 21.08.2007 року Першим відділом реєстрації актів цивільного стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис за № 3022. Після її смерті відкрилася спадщина, яка складалася з належній померлій частини вищезазначеної квартири, що знаходилася у в спільній сумісній власності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_4. На його звернення до Сьомої одеської державної нотаріальної

контори із заявою на прийняття спадщини, він отримав відмову, так як у свідоцтві про право власності не вказані частки, які належать кожному співвласнику, тобто квартира належіть їм на праві спільної сумісної власності. Згідно до вимог ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними, тобто йому належіть 1/3 частина відкритої спадщини. Позивачка зустрічним позовом ОСОБА_2 просить суд визначити частки кожного співвласника квартири АДРЕСА_1; визнати за ним власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на 1/9 частини квартири АДРЕСА_1.

У попередньому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги та просив суд визначити частки кожного співвласника квартири АДРЕСА_1; визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року на 2/9 частини вищезазначеної квартири. Зустрічний позов визнав, не заперечував проти його задоволення.

Відповідач за первинним позовом ОСОБА_2 у попередньому судовому засіданні підтримав доводи зустрічного позову та просив суд визначити частки кожного співвласника квартири АДРЕСА_1; визнати за ним власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, на 1/9 частини квартири АДРЕСА_1.

Відповідачка ОСОБА_3 в попередньому судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 визнала, пояснивши, що вона не має претензій щодо спадщини покійної матері. В держнотконтору вона надала заяву згідно якої відмовилася від своєї частки спадщини, як спадкоємиця першої черги за Законом, на користь свого батька - ОСОБА_1 Відповідачка не заперечувала проти задоволення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 130 ЦПК України при визнанні позову ухвалюється судове рішення в порядку, встановленому ст. 174 цього ж Кодексу. Згідно з ч. 4 ст. 174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити при проведенні попереднього судового засідання.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши матеріали справи, вважає, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 підлягають задоволенню за наступними підставами.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що згідно свідоцтва про одруження НОМЕР_1, виданого 04.10.1958 року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 одружились 04.10.1958 року. Після реєстрації одруження присвоєне прізвище дружині «Молодецька» (а.с. 7). Від цього шлюбу у них народився син - ОСОБА_2 та дочка ОСОБА_7 (а.с. 10, 14).

Згідно свідоцтва про право власності на житло, виданого 30.08.1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів, квартира АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2. Зазначене свідоцтво видане згідно з розпорядженням органу приватизації від 30.08.1993 року НОМЕР_3, зареєстровано і записано у реєстрову книгу за НОМЕР_2. (а.с. 6). Право приватної спільної сумісної власності зареєстровано КП «ОМБТІ та РОН» 22.06.2007 року (а.с. 5). У відповідності до вимог ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. Спільна сумісна власність передбачає рівність часток власників, при відсутності доказів про те, що участь кого-небудь із учасників загальної спільної власності в придбанні майна була більшою або меншою, частки визнаються рівними, у зв'язку із чим суд доходить до висновку, що ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 належить по 1/3 частині спірної квартири, тому що вони приватизували квартиру на рівних умовах, і за життя частки усіх були рівними, тобто кожен з них є власником 1/3 частини зазначеної квартири.

Після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть НОМЕР_4, виданим 21.08.2007 року Першим відділом реєстрації актів цивільного

стану Приморського районного управління юстиції м. Одеси, актовий запис № 3022 (а.с. 8), відкрилася спадщина на 1/3 частину квартири АДРЕСА_1.

Спадкоємцями першої черги за Законом на майно, що залишалося після смерті ОСОБА_4 є її чоловік - позивач по справі, та діти - відповідачі по справі за первинним позовом.

В передбачений Законом термін ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до Сьомої Одеської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак їм було відмовлено держнотконторою у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_4, тому що в свідоцтві про право власності на житло, виданому 30.08.1993 року Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської ради народних депутатів за НОМЕР_2 на квартиру АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 не зазначені частки, які належать кожному з них, тобто квартира належить їм на праві спільної сумісної власності. (а.с.18).

Судом встановлено, що з заявою про відмову від частки спадщини на користь чоловіка померлої ОСОБА_4, та з заявою про відмову від отримання свідоцтва про право власності звернулася її дочка - ОСОБА_3 - відповідачка за даною справою.

Таким чином, суд доходить до висновку про те, що позивачеві ОСОБА_1, як спадкоємцю першої черги за законом, належить 2/3 частини спадкового майна, що складає 2/9 частини квартири: 1/9 частина як спадкоємцю після смерті дружини + 1/9 частина квартири, від якої відмовилася дочка на його корить, а відповідачеві за первинним позовом - ОСОБА_2 належить 1/9 частина спірної квартири.

Суд вважає за можливе визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на 2/9 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті дружини ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року; визнати за позивачем за зустрічним позовом ОСОБА_2 право власності на 1/9 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті матері ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

За такими обставинами, суд доходить до висновку, що позови підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 130, 174, 209, 212, 214-215 ЦПК України, ст.ст. 370, 1223, 1226, 1261, 1267 ЦК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позови ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задовольнити.

Визначити рівними розмір часток ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_2 в квартирі АДРЕСА_1, відповідно по 1/3 частині за кожним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 2/9 частини квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 1/9 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_4, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.