Справа № 22-6300 Головуючий у 1 інстанції Тринька О.В.
Категорія 32 Доповідач Санікова О.С.
УХВАЛА
ІМЕНЕМУКРАЇНИ
14 жовтня 2008 року Апеляційний суд Донецької області в складі:
головуючого Курило В.П.
суддів: Санікової О.С, Шамрило Л.Г.
при секретарі: Степаненко В.Б. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Донецьку апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька на рішення Петровського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2008 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька про відшкодування моральної шкоди, -
ВСТАНОВИВ:
В апеляційній скарзі відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька просить скасувати рішення Петровського районного суду м. Донецька від 7 серпня 2008 року, яким позов ОСОБА_1 задоволений частково: стягнуто з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 25000 грн.
В обґрунтування апеляційної скарги відповідач посилається на порушення норм матеріального права, які суд повинен був застосувати та на порушення норм процесуального права, і, зокрема, на те, що судом не застосований Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", відповідно до якого відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди; судом не враховано, що шкода, завдана здоров'ю позивача, компенсована чітким виконанням відповідачем обов'язків щодо сплати тих виплат, які передбачені статтею 34 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", тому позивач є соціально захищеною особою; факт заподіяння позивачу моральної шкоди не підтверджений висновком МСЕК; Фонд не є особою, яка спричинила моральну шкоду позивачеві, оскільки втрата працездатності сталася не у зв'язку з неправомірними діями або бездіяльністю Фонду; судом не враховано, що позивач в наступний час працює; є безпідставним також висновок суду про те, що правовідносини по відшкодуванню шкоди не передбачають застосування строків позовної давності.
2
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримала доводи апеляційної скарги, просила її задовольнити.
Позивач в судовому засіданні апеляційного суду заперечував проти доводів апеляційної скарги, вважаючи рішення суду законним і обгрунтованим.
Судом першої інстанції встановлено, що позивач, працюючи тривалий час на підприємствах вугільної промисловості, при виконанні трудових обов'язків, отримав професійні захворювання, які згідно акту розслідування виявлені 18 квітня 2002 року.
Відповідно до висновку МСЕК від 30 квітня 2002 року позивачу вперше встановлено 50% втрати професійної працездатності безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи.
Згідно висновку МСЕК позивачу відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Київському районі м. Донецька відшкодовуються усі страхові виплати, передбачені Законом України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Внаслідок пошкодження здоров»я, викликаного професійними захворюваннями, позивачеві завдано моральну шкоду, яка зумовлена фізичними та моральними стражданнями з приводу пошкодження здоров»я, погіршенням життєвих умов, що потребує від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи частково позовні вимоги ОСОБА_1 суд виходив з того, що згідно висновку МСЕК від 30 квітня 2002 року позивачеві вперше було встановлено втрату професійної працездатності в розмірі 50% у зв'язку із професійними захворюваннями, а тому він має право на відшкодування моральної шкоди за нормами Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності". Такі висновки суду є правильними.
За змістом ст. ст. 1, 21, 28, 34 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" на Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України покладено обов'язок відшкодувати застрахованим особам моральну шкоду у зв'язку з ушкодженням здоров'я, заподіяну умовами виробництва, при цьому сума страхової виплати не може перевищувати двохсот розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої на день виплати.
Як вбачається з матеріалів справи у 2002 році висновком МСЕК від 30 квітня ОСОБА_1 вперше було встановлено 50% втрати працездатності у зв'язку із професійними захворюваннями - хронічним обструктивним бронхітом пилової етіології, емфіземою легенів, легеневою недостатністю першого-другого ступеня, вібраційною хворобою першої стадії, вегето-сенсорною поліневропатією верхніх кінцівок, безстроково, він визнаний інвалідом третьої групи. За таких обставин суд дійшов правильного висновку про наявність у позивача права вимагати відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю, за нормами Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".
Визнаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд урахував конкретні обставини справи, характер та ступінь моральних страждань
3
ОСОБА_1, перебування останнього на лікуванні у зв'язку із захворюваннями, порушення нормального укладу життя й з дотриманням вимог ч.3 ст. 34 Закону обгрунтовано визначив таке відшкодування у розмірі 25 000 грн.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд повинен був застосувати Закон України „ Про внесення змін до Закону України „Про загальнообов'язкове соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" є безпідставними, оскільки зазначений Закон набрав чинності з 20 березня 2007 року, а втрата працездатності у зв'язку із професійними захворюваннями вперше встановлена позивачу висновком МСЕК від 30 квітня 2002 року, і таким чином право на відшкодування такої шкоди у нього виникло ще до набрання чинності зазначеним Законом.
Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального чи процесуального права, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Оскільки апеляційним судом не встановлено порушень вимог процесуального чи матеріального законів або неправильної оцінки дослідження доказів, що призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст. ст. 304, 307 ч.1, 308 ч.1, 314 ч. 1, 315 ЦПК України, апеляційний суд, -
УХВАЛИВ:
Апеляційну скаргу відхилити.
Рішення Петровського районного суду м .Донецька від 7 серпня 2008 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили ухвалою апеляційного суду.