22-ц/775/1789/2014(м)

264/5258/14-ц

Головуючий у 1 інстанції Пустовойт Т.В.

Суддя-доповідач Сорока Г.П. Категорія 53

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

26 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Донецької області в складі:

головуючого судді - Сорока Г.П.,

суддів - Баркової Л.Л., Гаврилової Г.Л.,

при секретарі - Бєльченко Б.Ф.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» про стягнення сум індексації заробітної плати, відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

17 червня 2014 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Маріупольський металургійний комбінат імені Ілліча» (далі за текстом ПАТ «ММК ім.Ілліча») про стягнення грошової суми в розмірі 55 581 грн.08 коп. в рахунок погашення заборгованості з невиплаченої індексації заробітної плати та 33 000 грн. заборгованості з невиплаченої заробітної плати у відповідності зі ст.117 КЗпП України, а всього 88 581 грн.08 коп.

В обґрунтування позовних вимог посилалась на те, що з 24.09.2002 року по 01.04.2013 року вона перебувала у трудових відносинах з відповідачем, який в період її трудової діяльності не проводив передбачену діючим законодавством індексацію заробітної плати, внаслідок чого порушено її права на оплату праці, які мають бути відновлені шляхом зобов'язання підприємства виплатити їй відповідні суми заборгованості, а також згідно з вимогами ст.ст.116,117 КЗпП України середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ «ММК ім. Ілліча» про стягнення індексації заробітної плати з компенсацією середнього заробітку за час затримки виплати індексації задоволено частково.

Стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь ОСОБА_2 заборговану індексацію заробітної плати за період з 01 березня 2003 року по липень 2006 року в сумі 336,09 грн., середній заробіток за час затримки виплати індексації заробітної плати в розмірі 1100,00 грн., з утриманням ПАТ «ММК ім.Ілліча» з цієї суми передбачених законом податків та обов'язкових платежів при їх виплаті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Також стягнуто з ПАТ «ММК ім.Ілліча» на користь держави судовий збір у розмірі 243,60 грн.

Не погодившись з рішенням суду, позивачка ОСОБА_2 в апеляційній скарзі просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2, яка доводи апеляційної скарги підтримала, просила апеляційну скаргу задовольнити, рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог у повному обсязі, заперечення представника відповідача ПАТ «ММК ім. Ілліча» Новгородської В.В., яка просила апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без зміни, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що позивачка з 24.09.2002 року по 01.04.2013 року перебувала у трудових відносинах з ПАТ "ММК ім. Ілліча". За цей період їй нараховувалась і виплачувалась заробітна плата.

Згідно наданого представниками ПАТ «ММК ім. Ілліча» розрахунку індексації заробітної плати ОСОБА_2 за період з березня 2003 року по липень 2006 року сума нарахованої, але невиплаченої індексації становить 336,09 грн. Починаючи з серпня 2006 року позивачці нараховувалась та виплачувалась індексація заробітної плати випереджаючим шляхом через підвищення заробітної плати, внаслідок чого за вказаний період відсутня заборгованість з індексації.

Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходячи з даних обставин та доведеності факту порушення трудового законодавства в частині невиплати позивачці індексації заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року включно у сумі 336,09 грн., тому дійшов до висновку про стягнення цієї суми з відповідача на користь позивачки і позов задовольнив частково.

Керуючись положеннями ст.ст.116,117 КЗпП України, з урахуванням правових позицій Верховного Суду України, викладених в п.20 Постанови Пленуму від 24.12.1999 року №13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», виходячи з того, що при звільненні позивачки з підприємства з нею не був проведений повний розрахунок із заробітної плати, суд дійшов висновку, що позивачка має право на отримання середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Визначаючи розмір відшкодування середнього заробітку за період з 02.04.2013 року по 13.10.2014 року, суд першої інстанції, виходячи з положень Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року (з наступними змінами та доповненнями), дійшов до висновку, що за 382 робочих дні з урахуванням середньоденного заробітку в розмірі 68,16 грн. середній заробіток становить 26 037,12 грн. Разом з тим, враховуючи розмір спірної суми, на яку має право позивачка, частку, яку вона становить у заявлених вимогах, істотність цієї частки порівняно із середнім заробітком та інші конкретні обставини справи, зокрема, тривалість часу, протягом якого позивачка не зверталася до відповідача чи до суду за отриманням грошових сум, з урахуванням принципу співмірності та розумності, суд визначив розмір відшкодування середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки за час затримки розрахунку, у сумі 1100 грн.

З такими висновками суду колегія суддів не може не погодитись, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ч.5 ст.95 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживачів товарів та послуг. Об'єктом індексації грошових доходів населення є оплата праці як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів громадян», індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до положень частин 1-4 ст.4 даного Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення проводиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дії цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, в якому індекс споживчих цін не перевищує визначений поріг індексації.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Відповідно до ч.5 ст.4 вказаного Закону в разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначені обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року (з наступними з мінами та доповненнями) індекс споживчих цін для проведення індексації та сум індексації проводиться наростаючим підсумком, починаючи з 06.03.2003 року.

Згідно вимог ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст.117 КЗпП України у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними в п.20 постанови від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», встановивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведені його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. У разі не проведення розрахунку у зв'язку із виникненням спору про розмір належних до виплати сум вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу. При частковому задоволенні позову працівника суд визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку з урахуванням спірної суми, на яку той мав право, частки, яку вона становила у заявлених вимогах, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком та інших конкретних обставин справи.

Як вбачається зі справи, відповідач в період роботи позивачки у відповідності з наведеними нормами права не проводив нарахування та не виплатив їй суму індексації заробітної плати за період з березня 2003 року по липень 2006 року у розмірі 336,09грн., а за період з серпня 2006 року по день звільнення позивачці індексація заробітної плати проводилась випереджаючим методом шляхом підвищення заробітної плати, тому за цей період заборгованість з індексації у відповідача перед позивачкою не утворилась. У зв'язку з цим суд першої інстанції правильно дійшов до висновку про часткове задоволення позову та стягнув з відповідача на користь позивачки суму індексації у розмірі 336,09грн.

Правильність висновків суду першої інстанції щодо сум індексації заробітної плати позивачки підтверджується довідкою начальника управління з компенсації ПАТ «ММК ім..Ілліча» від 09.07.2014 року, а також наданими апеляційному суду помісячним розрахунком сум індексації заробітної плати позивачки та наказами про підвищення заробітної плати, з яких вбачається, що відповідачем розрахунок сум індексації проведений у відповідності з положеннями Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року, з урахуванням базових місяців щодо початку нарахування сум індексації та підвищення заробітної плати.

Наведений позивачкою у позовній заяві розрахунок сум індексації заробітної плати суд першої інстанції правильно не прийняв до уваги, оскільки цей розрахунок проведений не у відповідності з вимогами вказаного Порядку проведення індексації грошових доходів населення, без врахування періодичних підвищень заробітної плати та базових місяців.

З урахуванням наведеного колегія суддів також вважає, що суд першої інстанції у зв'язку з частковим задоволенням позову у відповідності з вимогами ч.2 ст.117 КЗпП України з урахуванням спірної суми, на яку позивачка має право (позов задоволено на суму 336,09грн.), частки, яку вона становила у заявлених вимогах (позивачка просила стягнути суму індексації заробітної плати у розмірі 55581,08грн.), неістотності цієї частки порівняно із середнім заробітком (26037,12грн.), конкретних обставин справи, того, що позивачка тривалий час не зверталась до відповідача чи до суду з вимогою про проведення виплат сум індексації, що сума індексації позивачці на день звільнення не була нарахованою та не значилась заборгованою, виходячи із засад співмірності, розумності та справедливості, обгрунтовано визначив розмір відшкодування середнього заробітку в сумі 1100грн. Свої висновки суд достатньо повно та мотивовано обґрунтував.

Наведені в апеляційній скарзі доводи цих висновків не спростовують.

В апеляційній скарзі не наведено ніяких нових обставин, які не були предметом дослідження в суді першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків суду, та апеляційному суду ніяких нових доказів не надано.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є безумовною підставою для скасування чи зміни рішення, у справі не встановлено.

З урахуванням наведеного, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, та в межах доводів апеляційного оскарження, на підставі доказів, наданих сторонами, які відповідно до вимог ст.ст.10,60 ЦПК України зобов'язані довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність апеляційних підстав для скасування чи зміни рішення суду, у зв'язку з чим рішення суду підлягає залишенню без зміни, а апеляційна скарга позивачки підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.307,308,313,314 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 13 жовтня 2014 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Сорока Г.П.

Судді : Баркова Л.Л.

Гаврилова Г.Л.