УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 квітня 2008 р. м. Івано-Франківськ
Колегія судців судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Бідочко Н.П., Стефанів Н.С. ,
з участю секретаря Довжинської Н.Б.,
позивача - ОСОБА_1 та її
адвоката - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Надвірнянського районного суду від 18 лютого 2008 року, -
встановила:
ОСОБА_1 10.09.2007р. пред'явила до Комунального підприємства "Надвірнакомунсервіс" позов про визнання незаконним наказу №15 від 11.04.2007р. про притягнення її до дисциплінарної відповідальності та про поновлення на роботі з 23.08.2007р., стягнення втраченого заробітку.
Позивач зазначає, що притягнення до дисциплінарної відповідальності за її відсутність на роботі з 9.04.2007р. вважає незаконним, оскільки в цей день вона перебувала у відгулі, і, крім того 09.04.2007 року - був святковим днем. ОСОБА_1, вказувала, що в дальнішому наказом №39 від 29.08.2007 року її було звільнено за вчинення прогулу без зазначення дати прогулу. Звільнення вважає безпідставним, оскільки 22 серпня 2007 року з роботи не відлучалась, а 23 серпня 2007 року до роботи її не було допущено. У зв'язку із викладеним ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги.
Справа № 22-ц-567/2008 р. Головуючий у 1 інстанції Р.П. Грещук
Категорія 52 Доповідач В.А. Девляшевський
2
Рішенням Надвірнянського районного суду від 18 лютого 2008 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю позовних вимог.
Місцевий суд вважав доведеним факт вчинення ОСОБА_1 прогулу, за який вона була звільнена з роботи.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що суд І-інстанції дійшов до неправильного, безпідставного висновку про правомірність притягнення її до дисциплінарної відповідальності наказами від 28.03.2007 року, 11.04.2007р. та звільнення з роботи наказом №39 від 29.08.2007р. Апелянт вказує, що наказ №39 від 29.08.2007 року не являється законним, оскільки в ньому не зазначено коли саме нею було допущено прогул і якою тривалістю. Крім того, ОСОБА_1 зазначає, що суд І-інстанції не дав оцінку чи являються законними накази про притягнення її до дисциплінарної відповідальності у березні та квітні 2007 року. Вважаючи оскаржене рішення незаконним і необґрунтованим, ОСОБА_1 просить його скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення її позовних вимог.
В засіданні Апеляційного суду ОСОБА_1 та її представник апеляційну скаргу з наведених підстав підтримали.
Представник КП "Надвірнакомунсервіс" доводи апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що наявність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та її звільнення з роботи доведена документальними доказами. Тому вважає рішення по даній справі законним.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_1 та думку її представника, доводи представника відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Факт вчинення ОСОБА_1 22.08.2007 року прогулу підтверджено актом комісії та доповідною начальника цеху благоустрою від 22.08.2007 року (а.с. 41-42), поясненнями свідківОСОБА_5, ОСОБА_4(протокол - а.с. 89-90). По цьому факту на засіданні профкому КП "Надвірнакомунсервіс" 29.08.2007 року було розглянуто подання адміністрації підприємства про дачу згоди на звільнення з роботи позивачки за п.4 ст. 40 КЗпП України (протокол - а.с. 11).
Оскільки саме названі вище документи були покладені в основу наказу №39-к від 29.08.2007 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи з 23.08.2007 року, то колегія суддів вважає, що не зазначення в наказі дати прогулу не означає недійсність згаданого наказу.
Наявними в справі доповідними, письмовими поясненнями працівників комунального підприємства, поясненнями свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 доведено незадовільне відношення ОСОБА_1 до
3
роботи, неодноразові порушення трудової дисципліни. Тому суд І-інстанції правильно вважав обґрунтованим притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності.
ОСОБА_1 була ознайомлена із згаданими вище наказами від 28.03.2007 року і 11.04.2007 року, однак своєчасно їх не оскаржувала. Крім того, наявність чи відсутність названих наказів за встановлених обставин не пливає на висновок суду щодо обґрунтованості звільнення ОСОБА_1 за п.4 ст. 40 КЗпП України.
Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що рішення по даній справі судом І-інстанції постановлено з дотриманням норм процесуального і матеріального права. Доводи апелянта висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскарженого рішення немає.
Керуючись ст. ст. 218, 307 , 308, 313, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Надвірнянського районного суду від 18 лютого 2008 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня її проголошення.