УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 квітня 2008 р. м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого Девляшевського В.А.,
суддів: Матківського Р .Й., Павлишиної А.Т.,
з участю секретаря Семків З.П.,
прокурора - Скорої О.Д.,
представників ОСОБА_1: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційними скаргами Долинського міжрайонного прокурора; ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 16 січня 2008 року, -
встановила:
Рішенням Долинського районного суду від 16.01.2008 року в позові Долинського міжрайонного прокурора в інтересах ОСОБА_1 до Вигодської селищної ради про зобов'язання провести за рахунок селищного бюджету капітальний ремонт частини АДРЕСА_1, в якому проживає ОСОБА_1, відмовлено за необґрунтованістю позовних вимог.
Суд І-інстанції дійшов до висновку про те, що на час приватизації квартири сім'єю ОСОБА_1 згаданий будинок та квартира №1 знаходилась в придатному для проживання стані, і вини відповідача у їх пошкодженні немає. На думку суду, забезпечувати схоронність власної квартири, проводити її поточний і капітальний ремонт повинна не селищна рада, а ОСОБА_1
Справа № 22-ц-502/2008 р. Головуючий у 1 інстанції С. М. Монташевич
Категорія 57 Доповідач В.А. Девляшевський
2
В апеляційній скарзі Долинський міжрайонний прокурор посилається на те, що постановлене судове рішення суперечить дійсним обставинам справи, порушує норми матеріального права. Прокурор вважає, що обов'язок проведення селищною радою за її кошти капітального ремонту частини будинку, де розташована квартира ОСОБА_1, передбачений ст. 31 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", нормами Житлового та Цивільного Кодексів України, Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Тому апелянт просить оскаржене рішення скасувати, ухваливши нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
ОСОБА_1 також подав апеляційну скаргу, в якій посилається на те, що суд I-інстанції неповно і невсебічно з'ясував важливі обставини справи, постановивши рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права. На думку апелянта, суд не врахував, що власником частини будинку, в якій розташована його квартира, є селищна рада. Тому вважає, що саме селищна рада зобов'язана провести капітальний ремонт цієї частини будинку. Зазначає, що капітальний ремонт будинку з 01.01.1978 року, тобто з часу виникнення у відповідача права власності, не проводився жодного разу, хоч потреба в цьому документально доведена. Скаржник вказує, що по причині розташування квартири №3 у горищі та неодноразових підтоплень триває руйнування конструкцій будинку. Вважає, що в цьому є вина селищної ради. У зв'язку із викладеним вище, ОСОБА_1 просить оскаржене рішення, як незаконне, скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
В засідання Апеляційного суду не з'явились: представник Вигодської селищної ради та ОСОБА_1, хоч належним чином були повідомлені про час і місце розгляду справи. Отже, є передбачені законом підстави для вирішення спору у їх відсутності.
Прокурор та представник ОСОБА_1 апеляційні скарги з наведених мотивів підтримали, вважаючи, що позовні вимоги, які ґрунтуються на нормах чинного законодавства, були доведені об'єктивними доказами. Тому просить оскаржуване рішення скасувати, ухваливши нове рішення про задоволення позову.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора та представників ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Апеляційним судом з'ясовано, що АДРЕСА_1 є трьохквартирним. Всі три квартири, в тому числі квартира №1, в якій проживає ОСОБА_1, передані у приватну власність їх наймачам. Дана обставина не заперечується сторонами і підтверджується копією свідоцтва про право власності на
3
квартиру №1 від 21.10.1996р. (а.с. 11), копією рішення Вигодської селищної ради №530 від 17.12.2004 року та додатком до нього (а.с. 40-41).
Частиною 2 ст. 382 ЦК України встановлено, що власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, - сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також допоміжні споруди.
З наведеного випливає, що після передачі квартир у приватну власність наймачам Вигодська селищна рада не являється власником частини АДРЕСА_1.
Цього висновку не спростовує та обставина, що згадане вище рішення Вигодської селищної ради №530 від 17.04.2004 року було скасовано в частині передачі у приватну власність ОСОБА_1 частини АДРЕСА_1. Адже, квартира №1 згаданого будинку продовжує перебувати у власності ОСОБА_1 та членів його сім'ї.
З наведеного випливає, що суд І-інстанції правильно вважав, що згідно ст. 151 ЖК України обов'язок по збереженню жилого будинку, по проведенню текучого і капітального ремонту покладено на громадян, у власності яких цей будинок перебуває.
Згідно ч.7 ст. 10 Закону України колишні власники (їх правонаступники), які володіли багатоквартирними будинками до моменту приватизації, зобов'язані брати участь у фінансуванні їх ремонту та сприяти організації його проведення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України №572 від 08.10.19992 року "Про механізм впровадження Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" визначено, якщо у будинку приватизовані всі квартири, колишній його власник фінансує проведення тільки першого після приватизації ремонту в розмірах, вказаних у додатку до цього Порядку.
З матеріалів справи вбачається, що спір між ОСОБА_1 і Вигодською селищною радою з приводу проведення першого ремонту після приватизації квартири був предметом судового розгляду (копії судових рішень - а.с. 209-212).
Приймаючи до уваги вище викладене, колегія суддів вважає, що суд І-інстанції рішення про відмову у задоволенні позову щодо зобов'язання селищної ради провести капітальний ремонт частини будинку постановив у відповідності з нормами матеріального і процесуального права. Доводи апелянтів висновків суду не спростовують. Тому підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.
Керуючись ст. ст. 218, 307 , 308, 313, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -
4
ухвалила:
Апеляційні скарги Долинського міжрайонного прокурора та ОСОБА_1 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 16 січня 2008 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України на протязі двох місяців після дня її проголошення.