Справа № 464/9821/13 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/4859/14 Доповідач в 2-й інстанції: Струс Л. Б.

Категорія: 27

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді - Струс Л.Б.

суддів: Шандри М.М., Шумської Н.Л.

при секретарі: Бадівській О.О.

за участю: представників ОСОБА_2, ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2013 року у справі за позовом ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом, у якому просить стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 23 745,71 грн. та 237,46 грн. сплаченого судового збору. В обґрунтуванні вимог покликається на те, що 14.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір у вигляді видачі платіжної картки із встановленим лімітом кредиту 3000,00 грн. під 24.00 % річних, які відповідач зобов'язувався повернути у вказаний строк із сплатою відсотків за користування кредитом. Однак, ОСОБА_4 взяті на себе зобов'язання за договором не виконує, не повернув отримані кошти та не сплатив нараховані відсотки згідно встановленого графіку. Так як умови кредитного договору відповідачем не виконані, тому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором та понесені судові витрати.

Заочним рішенням Сихівського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2013 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 23 745 грн. 71 коп. заборгованості за кредитним договором та 237 грн. 46 коп. судового збору.

Дане рішення оскаржив ОСОБА_4 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що вважає його незаконним та необґрунтованим, а також таким, що постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Покликається на те, що в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували отримання ним кредитної картки, PIN-у до кредитної картки та зняття з картки кредитних коштів. Окрім того зазначає, що на час укладення кредитного договору його паспорт був недійсний, у зв'язку тим, що при досягненні 25-річного віку не вклеєно нової фотокартки, що відповідає його вікові, а відтак, він не міг укласти кредитного договору 14.12.2007 року з ПАТ КБ «Приватбанк» та відповідно отримати кредитні кошти.

Просить скасувати заочне рішення Сихівського районного суду м.Львова від 21 жовтня 2013 року та прийняти нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк».

Заслухавши суддю-доповідача, представників ОСОБА_2, ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. На підставі ст.ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини, визнані сторонами, не підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеним вимогам.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Приватбанк» районний суд прийшов до висновку про те, що ОСОБА_4 прострочив погашення поточних платежів кредиту та нарахованих відсотків та не повернув отриманий кредит не виконавши взятих за договором зобов'язань, а тому стягнув в користь позивача 23 745, 71 грн.

Колегія суддів не погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції із наступних підстав.

Районним судом встановлено, що 14.12.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір у вигляді підписання заяви та позивачем йому було видано платіжну картку із лімітом кредиту 3 000,00 грн. під 24,0 % річних. Відповідач зобов'язувався повертати кредит у вказаний строк із сплатою відсотків за користування кредитом, відповідно до умов надання кредиту. У заяві «Швидка готівка» зазначено, що комісія за кредитне обслуговування становить 3,5% (а.с. 8).

Матеріалами справи встановлено, що згідно п.3.1 умов та правил надання банківських послуг, датою укладення договору є дата вказана в розділі заяви «відмітка банку» (а.с. 9).

Згідно з п. 9.12 умов та правил надання банківських послуг, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна зі сторін не заявить про припинення його дії, договір вважається пролонгованим на такий самий строк (а.с. 11).

Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до положень ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України загальну позовну давність встановлено тривалістю у три роки.

Частиною 1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або свого обов'язку.

Відповідно до положень ч.3 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони, зробленою до винесення ним рішення. Частиною четвертою вказано статті закріплено, що сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п.31 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 р. «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» враховуючи положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів", суди мають виходити з того, що у спорах щодо споживчого кредитування кредитодавцю забороняється вимагати повернення споживчого кредиту, строк давності якого минув. У зв'язку із цим позовна давність за позовом про повернення споживчого кредиту застосовується незалежно від наявності заяви сторони у спорі. Оскільки зі спливом строків позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо), положення пункту 7 частини тринадцятої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" застосовуються й до додаткових вимог банку (іншої фінансової установи).

В судовому засіданні Апеляційного суду Львівської області ОСОБА_4 подав заяву про застосування строку позовної давності, у якій просить скасувати заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21.10.2013 року та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» у зв'язку з пропуском строку позовної давності.

Колегія суддів бере до уваги дане клопотання, оскільки апелянт не мав змоги його заявити у суді першої інстанції, оскільки Сихівським районним судом м. Львова було ухвалено заочне рішення.

Відповідно до ч.2 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Відповідно до заяви про видачу кредиту «Швидка готівка» кредитний договір було укладено 14.12.2007 року, а його строк дії та строк платіжної картки, згідно п.9.12 умов та правил надання банківських послуг закінчився 14.12.2008 року.

Оскільки після закінчення строку дії кредитної договору від 14.12.2008 року ПАТ КБ «Приватбанк» не видавав ОСОБА_4 грошових коштів і нової платіжної картки, тому колегія суддів вважає, що пролонгації кредитного договору не відбулося.

Таким чином із наведеного вбачається, що дія платіжної картки закінчилися 15.12.2008 року, а з позовом ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся 01.10.2014 року, тобто із пропуском строку передбаченого ст. 257 ЦК України.

Вищенаведена правова позиція викладена також у Постановах Верховного Суду Українивід 19 березня 2014 року по справі № 6-14цс14 та від 12 листопада 2014 року по справі № 6-167-цс14, які в силу вимог ч.1 ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковими для судів України.

Суд першої інстанції на зазначені вище положення законів та обставини справи уваги не звернув та не надав їм належної оцінки. Разом з тим, вони мають важливе значення для правильного вирішенні справи.

У порушення вимог ст. ст. 212-214 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував належним чином фактичних обставин справи, чи мали місце обставини, якими обгрунтовувалися вимоги та якими доказами вони підтверджуються, що мало суттєве значення для правильного вирішення спору.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.209, 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, ст..ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Заочне рішення Сихівського районного суду м. Львова від 21 жовтня 2013 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким у позові ПАТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.Б. Струс

Судді М.М. Шандра

Н.Л. Шумська