Справа № 2-1545/11-ц

Провадження № 4с/201/80/2014

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2014 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі:

головуючого судді - Браги А.В.,

при секретарі – Ляховій І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Дніпропетровська цивільну справу № 2-1545/11 за скаргою ОСОБА_1 на дії Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, -

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2014 року до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська звернувся скаржник із вищезазначеною скаргою на дії Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, в якій просив суд визнати дії Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції протиправними, та визнати нечинною Постанову Індустріального відділу державного відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 20 листопада 2012 року про розшук і вилучення майна боржника. В обґрунтування поданої скарги ОСОБА_1 послався на те, що державним виконавцем Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 20 листопада 2012 року було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. Відповідно до цієї поставнови та в рамках виконавчого провадження № 35295090, було винесено поставнову про розшук і примусове вилучення мого майна. Цю постанову було винесено на підставі заочного рішення Жовтневого районого суду Дніпропетровська від 24 листопада 2011 року, яке набрало чинності. В свою чергу, це рішення було винесене на підставі заборгованості яке виникло внаслідок порушення виконання умов кредитного договору № DNTAAK 00120175 від 20 листопада 2007 року, що був мною укладений з ПАТ КБ «Приватбанк». Кредит за вищенаведеним договором надавався в іноземній валюті. У зв’язку з тим, що з 06 червня 2014 р. набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03 червня 2014 року, який призначений врегулювати проблеми платників за валютними кредитами, які виникли не з вини позичальника, я звернувся до Індустріального відділу виконавчої служби з проханням скасування постанови про розшук та вилучення майна. Як власник заставного майна, а саме автомобілю Skoda Oktavia А5 Ambiente 1,6 MPI/75kw, 2007 р.в, легковий універсал, № кузов TMBCA41Z98B150462, державний № НОМЕР_1, заявник не надавав добровільної згоди на звернення стягнення на дане майно, яке виступало заставою по кредитному договору №DNTAAK00120175 від 20 липня 2007 року. Враховуючи вищенаведене, примусове стягнення належного скаржнику майна, зокрема автомобіля, не може бути здійснено у відповідності до п/п «а», «б» п. Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредиту в іноземній валюті» від 20 липня 2007 року. Індустріальним ВДВС, в задоволенні прохання скаржника скасувати постанову про вилучення і розшук майна було відмовлено. Враховуючи вищевказане, скаржник вважає, що Індустріальним ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції здійснюються виконавчі дії у відношенні мене, ОСОБА_1 з порушенням п/п «а», «б» п.1 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», від 03 червня 2014 року.

05 грудня 2014 року скаржник та представник скаржника у судове засідання по справі не з’явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки до суду не повідомили.

05 грудня 2014 року представник Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції у судове засідання по справі не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.

За таких обставин, суд розглядає справу без участі учасників судового процесу та без фіксування судового засідання технічним засобом, у відповідності до ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку на підставі нижчевикладеного.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

В судовому засіданні встановлено, що 24 листопада 2011 року Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська позовні вимоги по цивільній справі № 2-6151/10 за позовом 20 липня 2010 року рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська позовні вимоги по цивільній справі № 2-1545/11 за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави були задоволені. Передати в заклад ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом вилучення у ОСОБА_1 належне йому на праві власності заставлене майно – автомобіль марки Skoda. Модель Oktavia А5, 2007 року випуску, тип ТЗ: легковий комбі – В, № кузова: TMBCA41Z98B150462, державний номер НОМЕР_1 (а.с. 61-62).

28 листопада 2012 року головним державним виконавцем Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_2 було винесено постанову про розшук майна боржника, за якою оголошено розшук автомобіля Skoda Oktavia А5, 2007 року випуску, тип ТЗ легковий комбі – В, № кузова TMBCA41Z98B150462, р.н. НОМЕР_1, що належить боржнику ОСОБА_1, згідно виконавчого листа № 2-1545 виданого 09 лютого 2012 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська (а.с. 23).

04 червня 2013 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська заяву ОСОБА_1 про поновлення строку на подачу заяви про перегляд заочного рішення суду та про перегляд заочного рішення суду від 24 листопада 2011 року по цивільній справі № 2-1545/2011 року за позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави було залишено без задоволення.

11 червня 2014 року заявник звернувся до Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції з заявою про скасування постанови про розшук і вилучення майна боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 35295090, в якій зазначив, що згідно підпункту «а» п.1 Закону 1304-VII не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) майно, яке вважається предметом застави та/або є предметом іпотеки якщо таке майно виступає як забезпечення зобов’язань за споживчими кредитами, наданих йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті. Згідно до п/п «б» п.1 Закону 1304-VII також не може бути примусово стягнуте (відчужене без зголи власника) інше майно (майнові права), яке відповідно до законодавства або кредитного договору підлягають стягненню з позичальника, при недостатності коштів, одержаних стягувачем від реалізації (переоцінки) предмета застави (іпотеки). Як власник заставного майна, ОСОБА_1 не надавав своєї згоди на звернення стягнення на моє майно, зокрема, на належний йому автомобіль (Skoda Oktavia А5 Ambiente 1,6 MPI/75kw, 2007 року випуску, легковий універсал, № кузов TMBCA41Z98B150462, державний № НОМЕР_1) для погашення заборгованості за рішенням суду по кредитному договору № DNTAAK00120175 від 20 липня 2007 року.

Таким чином, зазначена скаржником постанова про розшук і вилучення майна боржника ОСОБА_1 за виконавчим провадженням № 35295090 не скасована.

Правовідносини, які виникли між учасниками розгляду справи, врегульовані положеннями Закону України «Про виконавче провадження», наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Інструкції про проведення виконавчих дій» від 15 грудня 1999 року № 74/5, Цивільно-процесуальним кодексом України.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Статтею 384 ЦПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби. Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Згідно до ст. 385 ЦПК України, скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, або у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав чи свобод, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; судові накази; виконавчі написи нотаріусів; посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій;постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини".

Згідно ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону: за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення; за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді; у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом; в інших передбачених законом випадках.

З урахуванням викладеного, та враховуючи той факт, що представник Індустріального ВДВС Дніпропетровського міського управління юстиції в судове засідання не зявився та не надав жодних заперечень щодо даних обставин, суд приходить до висновку про те, що дії Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо розшуку і вилучення майна у ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за валютним кредитом є протиправними.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 60, 210, 383 – 387 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції, - задовольнити.

Визнати протиправними дії Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції щодо розшуку і вилучення майна у ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за валютним кредитом.

Визнати нечинною постанову Індустріального відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції від 20 листопада 2012 року про розшук і вилучення майна боржника.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом п’яти днів з дня її проголошення.

Суддя: А.В. Брага