Справа № 450/2466/14 Головуючий у 1 інстанції: Мусієвський В.Є.

Провадження № 22-ц/783/7003/14 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

Категорія: 81

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Бакуса В.Я., Гірник Т.А.,

секретар: Глинський О.А.,

за участі представника позивача КСТ «Ізумруд» - Гойцека Є.П., представника відповідача СТ «Ветеран» - Банделюка В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Кооперативного садівничого товариства «Ізумруд» на ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2014 року у справі за позовом Кооперативного садівничого товариства «Ізумруд» до Садівничого товариства «Ветеран» про уточнення місцезнаходження споруди та встановлення земельного сервітуту,-

в с т а н о в и л а :

ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2014 року відмовлено у відкритті провадження в цивільній справі за позовом Кооперативного садівничого товариства «Ізумруд» до Садівничого товариства «Ветеран» про уточнення місцезнаходження споруди та встановлення земельного сервітуту.

Дану ухвалу оскаржило КСТ «Ізумруд».

В своїй апеляційній скарзі просять ухвалу скасувати, а справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зазначають, що КСТ «Ізумруд» зареєстроване у ЄДРПОУ як громадське об'єднання, неприбуткове, не господарююче, немає у його складі підрозділів, наділених господарськими функціями, а тому відповідно до положень п.1 ч.1 ст. 15 ЦПК України КСТ подало позов в порядку цивільного судочинства.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача на підтримання апеляційної скарги, представника відповідача в заперечення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі, суддя суду першої інстанції, посилаючись на п.1 ч.1 ст. 15, п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України та п.6 ч.1 ст. 12 ГПК України, вказував про те, що сторонами по справі є юридичні особи, спір між ними виник з приводу земельних відносин, а тому справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства.

Колегія суддів вважає такі висновки обґрунтованими, доводи ж апеляційної скарги - безпідставними.

Критеріями відмежування справ цивільного судочинства від справ, які розглядаються за правилами інших видів судочинства, є одночасно суб'єктний склад учасників процесу та характер спірних правовідносин.

Так, згідно із частиною першою статті 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно ж до положень ст.ст. 1 і 12 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно із встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Крім цього, відповідно до п.6 ч.1 ст. 12 ГПК України Господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України(стаття 17) (далі - КАС), Господарським процесуальним кодексом України (статті 1, 12; далі - ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства. У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа). Оскільки згідно зі статтею 16 ЦПК не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які підлягають розгляду за правилами різних видів судочинства, якщо інше не встановлено законом, суд відкриває провадження у справі в частині вимог, які належать до цивільної юрисдикції, і відмовляє у відкритті провадження у справі щодо вимог, коли їх розгляд проводиться за правилами іншого виду судочинства. Разом із тим суд також має врахувати, що в порядку цивільного судочинства підлягають розгляду справи у разі, якщо однією зі сторін є фізична особа, а вимоги взаємопов'язані між собою і окремий їх розгляд неможливий.

Відповідно до пп.3.1 п.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 року господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: - участь у спорі суб'єкта господарювання; - наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; - наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; - відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції.

Безспірним є той факт, що обидві сторони є юридичними особами.

Крім цього, як вбачається із змісту суті позовних вимог (про визначення та позначення (замаркування) 10 електричних опор, що належать позивачу; визнання за позивачем права на замовлення та здійснення комплексу необхідних заходів із розробки землевпорядної документації із геодезичною прив'язкою (координат) місць розташування 10 залізобетонних опор згаданої ділянки повітряної електричної лінії; встановлення земельного сервітуту для позивача на право проходу осіб представників позивача по території відповідача до належної позивачу ділянки повітряної лінії, а у разі технічної потреби - проїзду до неї транспортних засобів) такий по суті є земельним спором між двома юридичними особами, суб'єктами господарювання при здійсненні діяльності у сфері господарювання.

Доводи скарги про те, що позивач, Кооперативне садівниче товариство, є неприбутковим та не господарюючим не заслуговують на увагу, оскільки здійснення діяльності у сфері господарювання автоматично не означає отримання прибутку.

Так, згідно ч.1 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно ж ч.2 цієї ж статті господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

Тому вирішення тих питань, про які просить позивач у позовній заяві якраз і є здійснення ним діяльності у сфері господарювання.

У зв'язку з наведеним, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що спір, який виник між вказаними юридичними особами, підлягає розгляду за правилами господарського судочинства і доводи апеляційної скарги цього висновку не спростовують.

Враховуючи вказане, оскаржувана ухвала винесена з додержанням норм процесуального права, а тому підстав для її скасування немає. Апеляційну скаргу ж, яка не спростовує висновків суду першої інстанції слід відхилити.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 313, 314 ч.1 п.4, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу Кооперативного садівничого товариства «Ізумруд» - відхилити.

Ухвалу Пустомитівського районного суду Львівської області від 05 вересня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Я.А. Левик

Судді: В.Я. Бакус

Т.А. Гірник