Справа № 465/2208/13 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.

Провадження № 22-ц/783/2018/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гриновець Б. М.

Категорія: 67

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,

суддів: Богонюка М.Я., Ванівського О.М.,

при секретарі: Цар М.М.,

з участю: позивача - ОСОБА_2 та її представника - ОСОБА_3,

представника відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» про визнання факту проживання однією сім'єю; визнання майна спільною сумісною власністю; визнання права власності, -

в с т а н о в и л а:

рішенням Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2013 року позов ОСОБА_2 задоволено.

Визнано факт проживання однією сім'єю як чоловіка та дружини між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 з серпня 2007 року до вересня 2012 року; визнано спільною сумісною власністю грошові кошти набуті ОСОБА_6 та ОСОБА_2 за час їх проживання однією сім'єю; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину суми грошових коштів і нарахованих відсотків у розмірі 220599,75 грн., які знаходилися на рахунках за договорами банківського вкладу фізичної особи, укладених між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини після смерті останнього; стягнуто із ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 220599,75 грн. та 3441,00 грн. судових витрат.

Рішення суду оскаржив представник відповідача - ОСОБА_4.

У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та не дотримано вимог процесуального права. Зокрема, вказує, що відповідачем не оспорюється факт спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2007 до 2009 року. Проте, встановлення судом першої інстанції факту спільного проживання зазначених осіб у період з 2010 року до вересня 2012 року вважає помилковим та необґрунтованим, зважаючи на наступне.

Зазначає, що рішення суду першої інстанції в частині встановлення факту спільного проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 однією сім'єю без реєстрації шлюбу у період з 2010 року до вересня 2012 року ґрунтується на показах свідків, які в значній мірі суперечливі. Зокрема, звертає увагу на покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, які засвідчили, що ОСОБА_6 з 2010 року стосунків з позивачем майже не підтримував, спільного житла з нею придбавати наміру не мав, проживав за адресою АДРЕСА_1, був матеріально забезпеченим та перебував у близьких відносинах із ОСОБА_12, покази якої, як і покази відповідача ОСОБА_5, на думку апелянта, суд першої інстанції відхилив безпідставно. Крім того, вказує, що покази свідків, на яких ґрунтується рішення в цій частині є непослідовними та підтверджують факт неприязних стосунків позивача з ОСОБА_6 протягом 2010-2012 років.

Вважає, що фотографії, на яких зображені ОСОБА_6 зі ОСОБА_2 без дати їх створення не можуть підтверджувати факт спільного проживання між ними у спірний період; протокол про адміністративне правопорушення серії ЛВ №170091 від 18.03.2012 року лише підтверджує факт неприязних відносин в цей період; свідоцтво про вінчання в церкві Івана Хрестителя с. Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківської області не можна вважати належним доказом, оскільки такий факт більше нічим не підтверджується. Договір позики від 04.03.2012 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 і договір поруки від 04.03.2012 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_2 вважає неправдивими. Заповіт ОСОБА_6 складений в березні 2012 року вважає наслідком важкого психоемоційного стану, зумовленого хворобою ОСОБА_6 та вживанням останнім наркотичних засобів.

Висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_6 був матеріально залежним від ОСОБА_2, на переконання апелянта, спростовується показами свідка ОСОБА_11 про успішну діяльність ОСОБА_6 «на «Телетрейді»; наданими ним банківськими виписками про рух коштів на рахунках ОСОБА_6, зокрема надходження виграшів від такої діяльності; тим, що останній, будучи інвалідом ІІ групи, отримував пенсію і крім того відповідач, перебуваючи в Італії, постійно передавала йому для реалізації різноманітні товари.

Зважаючи на вказане, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовити повністю.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу протягом 2007-2009 років. Вказаний факт визнається сторонами, а відтак, згідно ч.1 ст.61 ЦПК України не підлягає доказуванню. Також матеріалами справи стверджується, що ОСОБА_6 у період з 2007 року по день смерті ніде не працював.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 (т.1 а.с.35).

Спадкоємцем майна ОСОБА_6, згідно свідоцтв про право на спадщину за законом від 11.03.2013 року (копії матеріалів спадкової справи №811/2012 а.с.20, 32) є його мати, яка успадкувала по смерті сина ? частки квартири за адресою: АДРЕСА_1 та грошові кошти у сумі 55207,89 доларів США та 88,00 грн..

Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Частиною 1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Такі дані, згідно ч.2 ст.57 ЦПК України, встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до норм статей 58, 59 ЦПК України докази повинні бути належні та допустимі.

Згідно ч.ч.1-3 ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Зважаючи на вказані норми, колегія суддів вважає, що факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 в період з 2010 року до вересня 2012 року підтверджується наступними обставинами та доказами, які їх підтверджують.

Як вбачається із матеріалів справи, та не заперечується сторонами, позивач та ОСОБА_6 проживали однією сім'єю без реєстрації шлюбу в період з 2007 до 2009 року, вели спільне господарство, зокрема спільно займались продажем одягу та взуття, частину якого передавала мати ОСОБА_6 - відповідач ОСОБА_5. Твердження відповідача та її представника про те, що позивач та ОСОБА_6 не проживав та не вів спільного господарства з ОСОБА_2 після 2009 року частково спростовується фактурами на перевезення товару, наданими відповідачем, згідно яких товар 18.01.2011 року, 06.06.2011 року було відправлено відповідачем на адресу позивача або її магазину (т.2 а.с.88, 89).

28.03.2012 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_15 посвідчено заповіт ОСОБА_6, згідно якого останній заповів все належне йому на день смерті майно ОСОБА_2 (т.2 а.с.8).

Як вважає колегія суддів, зазначена вище обставина переконливо свідчить про довірливі стосунки, які можуть бути власне між фактичним подружжям. І хоч згодом, на підставі заяви ОСОБА_6 скасовано згаданий заповіт (т.2 а.с.12), проте ця обставина не може спростовувати факт тісних подружніх стосунків, які існували між ОСОБА_6 та ОСОБА_2.

Згідно матеріалів справи, 04.03.2012 року між ОСОБА_14 та ОСОБА_6 було укладено договір позики грошових коштів в розмірі 250000,00 грн. (т.2 а.с.113), поручителем за яким виступила позивач - ОСОБА_2 (т.2 а.с.112).

Зазначаючи про неправдивість цих договорів позики та поруки та вказуючи, що складений заповіт був наслідком хвороби ОСОБА_6 та його психоемоційного стану внаслідок вживання наркотиків, відповідач та її представник, всупереч ч.1 ст.60 ЦПК України, не надали суду жодних доказів на підтвердження таких заперечень.

На підставі ч.1 ст.204 ЦК України, колегія суддів вважає такі договори дійсними та правомірними, такз як їх недійсність прямо не встановлена законом та/або вони не визнані судом недійсними, а відтак їх слід вважати належними та допустимими доказами у справі.

Про факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_2 та ОСОБА_6 свідчить також і звернення позивача 18.03.2012 року до оператора телефонної лінії « 102», здійснене з місця проживання ОСОБА_6 із повідомленням про її побиття чоловіком (т.2 а.с.28). У поясненнях ОСОБА_2, наданих дільничному інспектору міліції, містяться відомості, згідно яких вона проживає за адресою АДРЕСА_1 з 2007 року, разом із співмешканцем - ОСОБА_6, який на момент відібрання пояснень ніде не працював і перебував на її утриманні. Викликала працівників міліції у зв'язку із суперечкою, яка виникла між нею та її співмешканцем стосовно значної суми грошей, які останній їй не повернув, поклавши їх на свій особистий рахунок у ПАТ КБ «Приватбанк» (т.2 а.с.30-31).

Суттєвою обставиною, що свідчить про тісні подружні стосунки між ОСОБА_6 і ОСОБА_2 є те, що саме ОСОБА_2 о 4.00 год. ранку ІНФОРМАЦІЯ_1 року викликала по своєму мобільному телефону бригаду швидкої медичної допомоги на адресу: АДРЕСА_1 і що саме ОСОБА_2 давала пояснення лікарям про причини виклику і про перебіг хвороби ОСОБА_6 (т.1 а.с.167, т.2 а.с.21-22).

Перевіряючи оцінку судом першої інстанції показів свідків, допитаних під час розгляду справи, прослухавши звукозаписи судових засідань, колегія суддів приходить до висновку про суперечливість таких показів. Зокрема покази свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, викликаних і допитаних з ініціативи відповідача, заперечують та суперечать показам свідків ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_14, допитаних з ініціативи позивача та її представника щодо факту спільного проживання ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у період з 2010 року до вересня 2012 року.

Водночас колегія суддів, оцінюючи покази всіх зазначених свідків у сукупності та взаємозв'язку з наявними у матеріалах справи іншими документами та доказами, приходить до висновку, що останніми в повній мірі підтверджується факт спільного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_6 та ОСОБА_2. Покази ж згаданих свідків також частково підтверджують такий факт, проте частково суперечать наявним у матеріалах справи доказам та документам, зокрема покази, допитаної як свідка, відповідача суперечать наявним у справі фактурам на відправку товару (т.2 а.с.88, 89).

Крім того, зазначений факт підтверджується додатковими непрямими доказами, які не мають самостійного юридичного значення, а саме: свідоцтвом про вінчання в церкві Івана Хрестителя с. Підгороддя Рогатинського району Івано-Франківської області (т.1 а.с.98); відповіддю декана Рогатинського УГКЦ о. ОСОБА_21 від 01.05.2014 року на адвокатський запит (т.2 а.с.225).

Аргументи апелянта про фінансову самостійність ОСОБА_6 та необґрунтованість висновків суду першої інстанції щодо його частково матеріальної залежності від позивача, частково спростовуються в результаті перевірки доказів, на які посилаються відповідач та її представник. Зокрема, дослідивши довідки по рахунках, відкритих на ім'я ОСОБА_6 у ПАТ КБ «Приватбанк» та виписки по таких рахунках вбачається, що жодних значних надходжень грошових коштів від можливих виграшів на «Телетрейді», окрім надходження спірної суми грошових коштів на рахунки ОСОБА_6 не було (т.2 а.с.91-105). Докази щодо пересилання відповідачем будь-яких грошових коштів на ім'я ОСОБА_6 у матеріалах справи відсутні і як з'ясовано вище відповідач беззаперечно ще у червні 2011 року надсилала товари для реалізації на адресу позивача чи орендованого нею магазину.

Колегія суддів погоджується з аргументами апелянта щодо неможливості, на підставі наявних у матеріалах справи відомостей та доказів, що їх підтверджують, встановити давність спільних фотографій ОСОБА_2 та ОСОБА_6 (т.1 а.с.101-107) і чи зроблені вони у період з 2010 до 2012 років. Проте, неможливість такої перевірки, не впливає на доведеність факту спільного проживання позивача та ОСОБА_6 у згаданий період і в будь-якому випадку не спростовує цього факту.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що факт спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу слід вважати доведеним, а оскаржуване рішення суду в цій частині є законним і обґрунтованим.

Покликання апелянта про те, що між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 у період з 2010 року до 2012 року існували суперечки і конфлікти не спростовують, як вважає колегія суддів, факту спільного проживання як чоловіка і дружини, бо в будь-якій нормальній сім'ї можуть вникати суперечки і конфлікти.

На підставі вищевказаного, обґрунтованим і законним є оскаржуване рішення і в частині визнання права спільної сумісної власності на майно та грошові кошти, набуті ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за час спільного проживання, визнання права власності на ? таких грошових коштів, що становить 220599,75 грн. та стягнення з ОСОБА_5 зазначеної суми, оскільки такі позовні вимоги є похідними від позовної вимоги про встановлення факту спільного проживання й, окрім цього, апелянт у поданій апеляційній скарзі не навів жодних обставин на спростування оскаржуваного рішення в цій частині та не надав доказів, які б могли підтверджувати такі обставини.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

При цьому, згідно ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції, яке оскаржується ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та безпідставними, а відтак апеляційну скаргу слід відхилити.

Керуючись 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст.308, п.1 ч.1 ст.314, ст.ст.315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 - ОСОБА_4 - відхилити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 26 грудня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог: Публічне акціонерне товариство «Приватбанк» про визнання факту проживання однією сім'єю; визнання майна спільною сумісною власністю; визнання права власності - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Б.М.Гриновець

Судді: М.Я.Богонюк

О.М.Ванівський