Справа № 465/7853/13 Головуючий у 1 інстанції: Ільчишин Н.В.

Провадження № 22-ц/783/4040/14 Доповідач в 2-й інстанції: Гриновець Б. М.

Категорія: 59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2014 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі: головуючого судді: Гриновця Б.М.,

суддів: Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О.

при секретарі: Ясиновській Я.М.,

з участю: представника позивача - Мельничук Р.П.,

відповідача - ОСОБА_3 та її представника - ОСОБА_4,

відповідача - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19.05.2010 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_5, третя особа: відділ громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області про стягнення заборгованості, виселення та стягнення на предмет іпотеки, -

в с т а н о в и л а:

заочним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року позов ВАТ АБ «Укргазбанк», правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено.

Ухвалено стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» 73137,38 доларів США, 36681,97 грн., в тому числі 60191,69 доларів США заборгованості за кредитом, 26388,66 грн. пені за невчасну сплату відсотків, 10343,31 грн. пені за несвоєчасне повернення кредиту; в рахунок погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки - двохкімнатну квартиру АДРЕСА_1; виселити без надання іншого приміщення всіх фізичних осіб, що проживають у АДРЕСА_1; зобов'язати відділ міграції і реєстрації фізичних осіб Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6.; стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ВАТ АБ «Укргазбанк» 1747,00 грн..

26.07.2010 року у справі було ухвалено додаткове рішення в частині стягнення судових витрат за подання позивачем оголошення у пресі та стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5 і ОСОБА_6 829,36 грн..

Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 28.04.2014 року відмовлено в задоволенні заяви представника ОСОБА_5 - ОСОБА_7 про перегляд згаданого заочного рішення.

Рішення суду оскаржив відповідач ОСОБА_5.

У поданій апеляційній скарзі покликається на те, що судом першої інстанції при ухваленні зазначеного рішення неповно з'ясовано обставини, які мають важливе значення у справі, порушено норми матеріального та процесуального права. Зокрема зазначає, що суд першої інстанції, ухваливши заочне рішення, порушив його конституційне право на рівний доступ до правосуддя, принцип змагальності сторін, оскільки відповідачі, будучи неналежним чином повідомлені, не мали можливості подати докази на заперечення позовних вимог. Повідомляє також, що з 01.06.2010 року він та відповідач ОСОБА_3 - розлучені, відповідач ОСОБА_6, у зв'язку із важким захворюванням, виїхала на реабілітацію до Грузії, а він працюючи водієм-далекобійником фактично постійно відсутній за місцем проживання. Відтак, вважає, що суд першої інстанції виніс заочне рішення із суттєвими порушеннями процесуального права та належного повідомлення сторін у справі.

Крім того, вказує на численні порушення норм матеріального права. Так, зазначає, що всупереч вимогам ст.35 Закону України «Про іпотеку» позивач не надіслав відповідачам вимог про погашення заборгованості. Вважає, що при ухваленні оскаржуваного рішення допущено порушення норм ст.ст.9, 109 ЖК України в частині виселення, оскільки відповідачам не надано іншого приміщення, про що мало б було бути вказано в рішенні суду, зважаючи на те, що квартира АДРЕСА_1 не була придбана за кредитні кошти. Також зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст.40 Закону України «Про іпотеку» та ч.3 ст.109 ЖК України, оскільки на момент ухвалення рішення були відсутні порушення, невизнання чи оспорювання прав іпотекодержателя щодо звільнення приміщення спірної квартири її мешканцями.

Зважаючи на вказане, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог щодо звернення стягнення на предмет іпотеки з виселенням всіх фізичних без надання іншого приміщення відмовити.

Заслухавши пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до наступного висновку.

Згідно з ч.1 ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Встановлено, що 05.02.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №21-р (т.1 а.с.6-12), згідно умов якого позичальнику було надано кредит на суму 62000,00 доларів США терміном до 04.02.2028 року.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_5 05.02.2008 року було укладено договір поруки (т.1 а.с.13), відповідно до умов якого ОСОБА_5 зобов'язався перед кредитором відповідати за виконання ОСОБА_3 зобов'язань за кредитним договором №21-р від 05.02.2008 року.

Крім того, 05.02.2008 року між ВАТ АБ «Укргазбанк» та ОСОБА_6 було укладено договір іпотеки, згідно умов якого, з метою забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_3 за кредитним договором №21-р від 05.02.2008 року іпотекодавець передала іпотеку належну їй на праві власності квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (т.1 а.с.14-17).

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 зобов'язань за згаданим кредитним договором, 19.05.2010 року Франківським районним судом м. Львова було ухвалено заочне рішення, яким задоволено позовні вимоги позивача - ВАТ АБ «Укргазбанк» (правонаступником якого є ПАТ АБ «Укргазбанк») (т.1 а.с.103-105).

26.0.2010 року Франківським районним судом м. Львова було ухвалено додаткове рішення у цій справі, яким стягнено солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 829,36 грн. судових витрат за подання оголошення у пресі (т.1 а.с.111).

Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, підставами для ухвалення такого суд першої інстанції вказує те, що ОСОБА_3 свої зобов'язання належним чином та в повному обсязі не виконала, що призвело до виникнення простроченої заборгованості (т.1 а.с.104, абз.5).

Мотивуючи ухвалене рішення в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення та зобов'язання зняти з реєстрації осіб, зареєстрованих у квартирі, переданій в іпотеку суд першої інстанції обмежився одним абзацом, у якому покликався на п.6.1. договору іпотеки, згідно якого іпотекодержатель набуває права звернути стягнення та реалізувати предмет іпотеки якщо у момент настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором воно не буде виконано належним чином, а саме: при повному або частковому неповерненні кредиту (чергового платежу за кредитом) та/або при несплаті або частковій несплаті штрафних санкцій у встановлені кредитним договором строки (т.1 а.с.104, абз.9).

Відповідно до ч.1 ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Частинами 2, 3 цієї ж статті визначено, що законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Постановою Пленуму Верховного Суду України №14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» серед іншого, в абз.2 п.2 роз'яснено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Згідно абз.4 п.2 цієї ж Постанови обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Розділом VI договору іпотеки від 05.02.2008 року визначено підстави та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки (т.1. а.с.16). Зокрема, згідно п.6.2 цього договору у випадку порушення іпотекодавцем або позичальником обов'язків за цим та/або кредитним договором іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та позичальнику письмове повідомлення про порушення обов'язків за цим та/або кредитним договором, в якому зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у тридцяти денний строк та попередження про звернення стягнення на предмет застави у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення на предмет іпотеки.

Таким чином, згідно умов договору обов'язковою передумовою початку процедури звернення стягнення на предмет іпотеки є письмове повідомлення про порушення обов'язків за іпотечним та/або кредитним договором.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи така вимога була надіслана лише поручителю ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (т.1 а.с.28) та не надіслана іпотекодавцю - ОСОБА_6 та боржнику - ОСОБА_3. Представником позивача, всупереч вимогам ч.1 ст.60 ЦПК України докази надіслання таких вимог суду не надані.

Крім того, згідно ч.2 ст.39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 2 ст.40 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Згідно ч.1 ст.109 ЖК України виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Порядок застосування зазначених норм Закону України «Про іпотеку» у взаємозв'язку із ст.ст.9, 109 ЖК України роз'яснено у п.43 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин». Так, виселення здійснюється лише на підставі рішення суду і тільки за наявності наступних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника, або в інший погоджений сторонами строк.

У матеріалах справи така вимога іпотекодержателя відсутня, а представник позивача, всупереч вимогам ч.1 ст.60 ЦПК України, такої,як підстави позовних вимог не надав.

Крім того, статтею 215 ЦПК України визначено перелік відомостей, які обов'язково повинні бути зазначені у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах рішення суду.

Водночас специфіка тих чи інших цивільних правовідносин зумовлює необхідність зазначення в рішенні суду додаткових відомостей, вимоги до яких встановлюються спеціальними нормами законів, які регулюють відповідні відносини.

Так, відповідно до ч.1 ст.39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

Всупереч зазначеним вимогам закону судом першої інстанції вказані відомості у рішенні суду не вказані та не з'ясовані обставини справи, необхідні для їх зазначення.

Незважаючи на вищевказане, судом першої інстанції задоволено позовні вимоги позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення мешканців квартири АДРЕСА_1, а відтак колегія суддів приходить до висновку про необґрунтованість та незаконність рішення суду в цій частині, оскільки таке ухвалено без повного та всебічного з'ясування обставин справи та перевірки їх належними та допустимими доказами, всупереч вимогам матеріального права.

З аналогічних підстав слід визнати необґрунтованим та незаконним це рішення і в частині зобов'язання уповноваженого органу зняти з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6, оскільки така позовна вимога позивача є похідною від позовної вимоги про виселення мешканців зазначеної квартири без надання іншого приміщення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення, згідно п.п.1, 4 ч.1 ст.309 ЦПК України, є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення без надання іншого приміщення всіх фізичних осіб, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язання відділу імміграції і реєстрації фізичних осіб Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 ухвалено за неповного з'ясування судом першої інстанції обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, а відтак таке в цій частині підлягає скасуванню.

Зважаючи на вищевикладене та те, що позивачем не виконано вимог договору іпотеки, які є передумовою для звернення стягнення на предмет іпотеки (п.6.2. договору іпотеки від 05.02.2008 року) та вимог ст.ст.39, 40 Закону України «Про іпотеку», ст.ст.9, 109 ЖК України і не надано жодних належних і допустимих доказів на підтвердження згаданих позовних вимог, колегія суддів приходить до висновку про безпідставність таких позовних вимог, а відтак у задоволенні позову в частині таких слід відмовити.

Керуючись 303, 304, п.2 ч.1 ст. 307, п.п.1, 4 ч.1 ст.309, ч.2 ст.314, ст.ст.316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 19.05.2010 року - задовольнити.

Рішення Франківського районного суду м. Львова від 19 травня 2010 року в частині звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру АДРЕСА_1; виселення без надання іншого приміщення всіх фізичних осіб, що проживають у квартирі АДРЕСА_1 та зобов'язання відділу імміграції і реєстрації фізичних осіб Франківського РВ ЛМУ ГУ МВС України у Львівській області зняти з реєстраційного обліку квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_6 - скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні цих позовних вимог.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Б.М.Гриновець

Судді: Н.О.Шеремета

Р.П.Цяцяк