ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

_____________________________________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" грудня 2014 р.Справа № 32-31-7/434-10-4441

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В. Лашина

суддів: О.Ю. Аленіна

А.І. Ярош

При секретарі Р.О. Кияшко

За участю представників сторін

Від ОСОБА_2 - ОСОБА_3, довіреність № 2662, від 17.11.14;

ПАТ "ВТБ Банк" - Карасюк О.В., довіреність № 505/11.5.2, від 25.09.14;

Від "Ф.Д. Імпорт Енд Експорт Корп - Дябло Г.С, довіреність № б/н, від 12.12.13;

Інші представники учасників провадження в судове засідання не з'явилися.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу арбітражного керуючого Моісеєва Юрія Олександровича

на ухвалу господарського суду Одеської області від 07.10.2014р.

по справі № 32-31-7/434-10-4441

За заявою Відкритого акціонерного товариства „Вінницямолоко",

до боржника Відкритого акціонерного товариства „Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів"

про визнання банкрутом.

В С Т А Н О В И Л А:

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15 жовтня 2010 року за заявою відкритого акціонерного товариства "Вінницямолоко" порушено провадження у справі про банкрутство відкритого акціонерного товариства "Балтський молочноконсервний комбінат дитячих продуктів" (ВАТ "Балтський МКДП") за загальною процедурою, передбаченою Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції до набрання чинності Закону № 4212-VI від 22.12.2011 р. (в подальшому - Закон про банкрутство).

Постановою господарського суду Одеської області від 19.12.2012 р. боржника було визнано банкрутом та відносно нього відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатора - арбітражного керуючого Сафронову С.В.

18 березня 2013 року господарським судом ухвалено про припинення повноважень арбітражного керуючого Сафронової С.В. та призначення нового ліквідатора ВАТ "Балтський МКДП" - арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. (свідоцтво № 61 від 01.02.2013 р.).

15 вересня 2014 року до господарського суду надійшла скарга публічного акціонерного товариства "ВТБ Банк" (ПАТ "ВТБ Банк") про на дії ліквідатора Моісеєва Ю.О., в якій кредитор просив усунути ліквідатора та призначити нового - арбітражного керуючого Куліченка М.В. Свої вимоги ПАТ "ВТБ Банк" обґрунтовував тим, що за договорами від 13.06.2013 р. та від 15.05.2014 р. ліквідатором було реалізоване майно банкрута, зокрема, яке знаходилось у заставі заявника, однак в порушення приписів ст. 31 Закону про банкрутство, не направлено для погашення вимог заставодержателя. Ухвали суду, якими ліквідатор зобов'язувався надати інформацію щодо руху коштів, останнім не виконано.

07 жовтня 2014 року ліквідатор ВАТ "Балтський МКДП" арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. подав до суду заяву про дострокове припинення повноважень.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 07.10.2014 р (суддя Зеленов Г.М.) скаргу ПАТ "ВТБ Банк" задоволено частково. Повноваження ліквідатора ВАТ "Балтський МКДП" арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. припинені.

Не погоджуючись з цією ухвалою, арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. в апеляційній скарзі просить її скасувати, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин справи та на порушення норм матеріального права, оскільки подача звіту ліквідатора передбачена лише після завершення усіх розрахунків із кредиторами, тоді як у щомісячних звітах ліквідатором постійно наголошувалося на незавершеність ліквідаційної процедури. Ураховуючи це, арбітражний керуючий також зазначає й про відсутність як права, так і обов'язку вчиняти дії щодо скасування реєстрації випусків акцій. Скаржник вказує на помилковість висновків суду першої інстанції щодо не створення ліквідаційної комісії, тому що комітетом кредиторів було відмовлено у вирішенні питання щодо її створення. Арбітражний керуючий наголошує на тому, що ліквідатором у справі використовувався виключно один рахунок при проведенні ліквідаційної процедури. Зважаючи на те, що рахунків у банкрута відкрито досить значна кількість, що потребує багато часу, а також виходячи з того, що законом не передбачено негайні строки закриття рахунків банкрута, скаржник вказує на неправомірність висновків місцевого господарського суду з цього приводу.

В відзиві на апеляційну скаргу ПАТ "ВТБ Банк" просить припинити апеляційне провадження за апеляційною скаргою арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. як безпідставно порушене; відмовити у задоволенні апеляційної скарги Моісеєва Ю.О. а оскаржувану ухвалу господарського суду залишити в силі, з мотивів викладених у відзиві.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників ОСОБА_2, ПАТ "ВТБ Банк", "Ф.Д. Імпорт Енд Експорт Корп" дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 6 ст. 3-1 Закону про банкрутство при реалізації своїх прав та обов'язків арбітражний керуючий зобов'язаний діяти сумлінно та розумно з урахуванням інтересів боржника та його кредиторів.

Частиною 4 статті 24 Закону про банкрутство передбачено, що у ліквідаційній процедурі господарський суд розглядає скарги на дії учасників ліквідаційної процедури.

Згідно до ч. 4 ст. 25 Закону про банкрутство дії ліквідатора (ліквідаційної комісії) можуть бути оскаржені до господарського суду власником майна (органом, уповноваженим управляти майном) банкрута; особою, яка відповідає за зобов'язаннями банкрута; кожним кредитором окремо або комітетом кредиторів; особою, яка, посилаючись на свої права власника або іншу підставу, передбачену законом чи договором, оспорює правомірність віднесення майнових активів або коштів до ліквідаційної маси.

У відповідності до ч. 8 ст. 16 спеціального Закону саме до компетенції комітету кредиторів відноситься прийняття рішення щодо припинення повноважень арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) та про призначення нового арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора).

Також, згідно з ч. 13 ст. 30 Закону про банкрутство у разі невиконання або неналежного виконання ліквідатором своїх обов'язків господарський суд за клопотанням комітету кредиторів може припинити повноваження ліквідатора і, за пропозицією комітету кредиторів, призначає нового ліквідатора.

Отже, за змістом вказаних норм припинення повноважень ліквідатора може мати місце у випадку встановлення судом фактів невиконання або неналежного виконання ним своїх обов'язків відповідно до вимог ст.ст. 3-1, 25 Закону про банкрутство. При цьому як припинення повноважень попереднього, так і призначення нового ліквідаторів здійснюється судом за наявності відповідного клопотання комітету кредиторів, або за власної ініціативи (у випадку, якщо комітет кредиторів своїм правом не скористався). Аналогічна правова позиція відображена у постанові Вищого господарського суду України від 27.08.2014 р. у справі № 5028/21/59б/2011.

Виносячи оскаржувану ухвалу, місцевий господарський суд виходив з того, що ухвалами суду від 17.07.2014 р. та від 16.09.2014 р. ліквідатор був зобов'язаний відповідно до ст. 32 Закону про банкрутство надати письмовий звіт про хід ліквідаційної процедури з аналізом повноти дій по пошуку та виявленню майнових активів банкрута із доданням відповідних доказів, однак арбітражним керуючим вимоги судових рішень виконано не було. Також суд зазначив про те, що ліквідатором не здійснено скасування реєстрації випуску акцій ВАТ "Балтський МКДП"; не здійснені дії зі своєчасного закриття рахунків банкрута; не вжито заходів щодо негайного укладення договорів купівлі-продажу, що призвело до збільшення витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство; кошти від продажу майна банкрута використовував на свій розсуд замість погашення вимог із заробітної плати (вимоги першої черги) та заставних кредиторів.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції по суті скаргу ПАТ "ВТБ Банк" вирішив вірно, дав обставинам справи в їх сукупності належну юридичну оцінку.

Посилання арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. на те, що подача звітів ліквідатора передбачена лише після завершення усіх розрахунків із кредиторами, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки господарський суд неодноразово судовими рішеннями (ухвалами від 01.07.2014 р., від 17.07.2014 р. та від 16.09.2014 р.) зобов'язував ліквідатора надати відповідний звіт про хід ліквідаційної процедури із відповідними документами, підтверджуючими виконання ним дій, передбачених ст. 25 Закону про банкрутство, зокрема, й щодо виявлення майнових активів банкрута, з урахуванням вимог ст. 26 Закону про банкрутство, ст. 213 Господарського кодексу України та пунктів 90-93 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 р. № 15.

Відповідно до ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.

Неспроможними вважає судова колегія й твердження щодо неправомірних висновків місцевого господарського суду з приводу строків закриття рахунків банкрута.

Згідно із ч. 7, 8 статті 30 Закону про банкрутство ліквідатор зобов'язаний використовувати при проведенні ліквідаційної процедури тільки один рахунок боржника в банківській установі. Інші рахунки, виявлені при проведенні ліквідаційної процедури, підлягають закриттю ліквідатором. Залишки коштів на цих рахунках перераховуються на основний рахунок боржника. Кошти, які надходять при проведенні ліквідаційної процедури, зараховуються на основний рахунок боржника. З основного рахунку здійснюються виплати кредиторам у порядку, передбаченому статтею 31 цього Закону.

При цьому, ч. 9 зазначеної норми встановлено, що з основного рахунку проводяться такі виплати: поточні комунальні та експлуатаційні платежі; інші витрати, пов'язані із здійсненням ліквідаційної процедури.

Натомість, з матеріалів вбачається використання ліквідатором коштів в сумі 3 46 500 грн., одержаних за рахунок активів банкрута, шляхом внесення їх на депозит згідно договором № 13 від 23.06.2014 р. та лише через чотири дні ці кошти були перераховані заставному кредитору.

Слід також зазначити, про те, що враховуючи приписи ст. 22 Закону про банкрутство, у постанові про визнання боржника банкрутом господарський суд зазначає про відкриття ліквідаційної процедури без зазначення строку. Її тривалість не повинна перевищувати дванадцяти місяців. Пізніше строк ліквідаційної процедури за клопотанням ліквідатора або комітету кредиторів може бути продовжено судом, про що виноситься ухвала. Загальний строк ліквідаційної процедури не може перевищувати вісімнадцяти місяців.

Так, постановою господарського суду міста Києва від 19.12.2012 року відкрито ліквідаційну процедуру стосовно ВАТ "Балтський МКДП".

Отже, процедура ліквідації у даній справі триває понад вісімнадцять місяців, що протирічить Закону про банкрутство та порушує права кредиторів. При цьому, арбітражний керуючий Моісеєв Ю.О. призначений ліквідатором банкрута 18 березня 2013 року. Відтак, судова колегія вважає, що незакриття рахунків банкрута протягом тривалого часу з моменту відкриття ліквідаційної процедури, а також з моменту призначення ліквідатора по теперішній час безпосередньо вказує на недотримання розумних строків, несвоєчасність й неповноту здійснення ліквідатором своїх обов'язків, безпідставне збільшення витрат на ліквідаційну процедуру.

Правомірно суд першої інстанції також звернув увагу й на строки розрахунків за договорами купівлі-продажу рухомого і нерухомого майна банкрута від 13.06.2013 р. та від 15.05.2014 р.

13 червня 2013 року між ВАТ "Балтський МКДП" та ТОВ "Срібний дім" були укладені договір № 01-1306 відносно продажу транспортних засобів; договір № 02-1306 відносно продажу меблів, техніки та обладнання на суму 6 927 162 грн. Укладання договорів було здійснено на підставі результатів відкритих торгів, які відбулися 18 січня 2013 року.

Умовами цих договорів було визначено строки розрахунків - у тримісячний термін з моменту підписання договорів.

Натомість, повний розрахунок за меблі, обладнання за договором договір № 02-1306 від 13.06.2013 р. було здійснено ТОВ "Срібний дім" лише 30 вересня 2014 року.

Саме після цього ліквідатором 01 жовтня 2014 року спрямовано до банку платіжне доручення про перерахування коштів ПАТ "ВТБ Банк" в якості виплати як заставному кредитору згідно із черговістю задоволення вимог кредиторів, визначених ст. 31 Закону про банкрутство.

Судова колегія вважає необґрунтованими посилання скаржника на існування певних перешкод, зокрема, наявності обтяжень та необхідності визначення поштової адреси нерухомості банкрута.

Так, ухвалою господарського суду Одеської області від 20.02.2013 р. у справі № 916/187/13-г знятий арешти, накладений на нерухоме майно банкрута, а ухвалою господарського суду від 24.05.2013 р. по цій справі були зняті обтяження на відчуження нерухомого майна, що є предметом іпотеки.

Натомість, здійснення державної реєстрації припинення обтяжень були проведені лише 09.09.2013 р. (іпотека) та 09.04.2014 р. (обтяження, накладені згідно із ухвалою господарського суду Одеської області від 25.01.2013 р. у справі № 916/187/13-г).

Починаючи з 09.09.2013 р., коли було зняте обтяження з предмету іпотеки, ліквідатором протягом семи місяців до квітня 2014 року не вживалися необхідні дії щодо виявлення заборон за даними реєстрів обтяжень рухомого і нерухомого майна, зняття таких обтяжень та укладання договорів купівлі-продажу за результатами аукціону, проведеного 18 січня 2013 року, чим було необґрунтовано збільшено витрати у ліквідаційній процедурі в частині збереження та охорони майна.

Присвоєння ж поштової адреси деяким об'єктам, які належали банкруту, відбулося згідно із рішенням Білинської сільської ради Одеської області № 21 від 03.09.2013 р.

Отже, значний термін, який тривав між укладенням договорів як рухомого, так і нерухомого майна, та перерахуванням належних за правочинами коштів, жодним чином не вказує на здійснення ліквідатором визначених Законом про банкрутство повноважень у розумні строки та строки ліквідаційної процедури, визначені законом.

Окрім цього, судова колегія вважає, що ліквідатором протягом тривалого періоду часу не здійснені належні заходи у повному обсязі щодо виявлення, пошуку майна та майнових прав, які належать банкруту на праві власності.

Зокрема, не встановлено наявність корпоративних прав банкрута в якості засновника інших юридичних осіб, тоді як за інформацією, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, банкруту належить частка у статутному капіталі спільного підприємства "Аттіс-Т" у формі товариства з обмеженою відповідальністю, розмір якого становить 15 040 000 грн., сформованого 28.07.2008 року.

Посилання скаржника на не розгляд судом його заяви від 07.10.2014 р. про дострокове припинення повноважень ліквідатора, судова колегія вважає помилковими, оскільки господарським судом припинені повноваження ліквідатора ВАТ "Балтський МКДП" арбітражного керуючого Моісеєва Ю.О. саме за результатами розгляду скарги кредитора ПАТ "ВТБ Банк" на дії ліквідатора. Господарський суд повинен був розглянути цю скаргу та надати відповідну правову оцінку діям ліквідатора банкрута в ході ліквідаційної процедури, а відтак судом першої інстанції не було здійснено виходу за межі вимог, наведених у скарзі ПАТ "ВТБ Банк". Саме за результатами розгляду зазначеної скарги й було відхилено заяву арбітражного керуючого про дострокове припинення його повноважень ліквідатора ВАТ "Балтський МКДП".

Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, зокрема, про здійснення виплат заробітної плати, не впливають на правильну юридичну оцінку судом першої інстанції неефективності роботи ліквідатора у справі про банкрутство ВАТ "Балтський МКДП" внаслідок тривалих строків ліквідаційної процедури, неповного виявлення майнових активів банкрута та не включення їх до ліквідаційної маси згідно з приписами ст. 26 Закону про банкрутство.

За таких обставин, судова колегія вважає, що достатніх правових підстав для скасування оскаржуваної ухвали господарського суду Одеської області не вбачається.

Керуючись статтями 101-106 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу арбітражного керуючого Моісеєва Юрія Олександровича залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду Одеської області від 07.10.2014 р. у справі № 32-31-7/434-10-4441 - без змін.

Повний текст складено 30.12.2014р.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Ю.Аленін

Суддя А.І. Ярош