Справа № 1305/2099/12 Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф.

Провадження № 22-ц/783/7118/14 Доповідач в 2-й інстанції: Шашкіна С. А.

Категорія:6

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого судді: Шашкіної С.А.

Суддів: Богонюка М.Я.,Ванівського О.М.

При секретарі: Жукровській Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Релігійної громади Римсько- католицької церкви у м. Городок на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 жовтня 2014 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 01 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 до Релігійної громади Римсько-католицької церкви м. Городок, треті особи - Городоцька міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській області про усунення перешкод у користуванні власністю задоволено частково.

Зобов'язано Релігійну громаду Римсько-католицької церкви м. Городок в особі настоятеля ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, що проживає по АДРЕСА_1, протягом трьох місяців, з часу вступу рішення в законну силу перебудувати гараж влаштований на земельній ділянці будинків №26 і №28 по АДРЕСА_2 із дотриманням вимог п. 3.13, п. 3.24*, 3.25* та додатка 3.1 до ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» або ж знести такий.

Стягнуто з Релігійної громади Римсько-католицької церкви м. Городок в особі настоятеля ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідент. номер НОМЕР_1, що проживає по АДРЕСА_1 в користь ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_4, проживає по АДРЕСА_3 4 336 грн. 50 коп. судових витрат.

В задоволенні решти вимог ОСОБА_2 до Релігійної громади Римсько-католицької церкви м. Городок, треті особи - Городоцька міська рада, Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю у Львівській обл. - відмовлено за безпідставністю.

Скасовано заходи забезпечення позову.

Дане рішення оскаржила Релігійна громада Римсько- католицької церкви у м. Городок». В апеляційній скарзі вказує, що рішення суду у частині задоволених позовних вимог є незаконним та необґрунтованим та ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що задовольняючи позовні вимоги в частині зобов'язання перебудови або знесення гаражу, суд виходив з пояснень позивачки, яка вказувала, що пред'являє таку вимогу у зв'язку з тим, що допускає можливість виникнення у цьому гаражі пожежі, яка можливо перекинеться на її будинок. Крім того, апелянт вказує, що чинним законодавством визначений суб'єктний склад осіб, які можуть звернутись до суду з позовом на підставі вимог ст.. 376 п.7 ЦК України про зобов'язання провести перебудову будівлі або її знесення. Такими особами є відповідний орган державної влади або місцевого самоврядування, ОСОБА_2 являється неналежним позивачем по даній справі, а тому заявлені нею вимоги не можуть бути задоволені. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у позовних вимогах відмовити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника апелянта, який діє на підставі довіреності, виданої Релігійною громадою Римсько-католицької церкви м. Городок в особі настоятеля ОСОБА_3, на підтримання апеляційної скарги, заперечення доводів апеляційної скарги позивача, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та суті пред'явлених позовних вимог законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

Відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення у повній мірі відповідає даним вимогам.

Конституцією України (ст.41) та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 року відповідно до закону №475/97-ВР від 17.07.97 року « Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь - які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316, 317, 319, 321 ЦК України).

Гарантуючи захист права власності, закон надає власнику право вимагати усунення будь - яких порушень його права, хоч би ці порушення і не були поєднані з позбавленням володіння. Способи захисту права власності передбачені нормами ст.ст.16, 386, 391 ЦК України.

Згідно з ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій, для запобігання такому порушенню.

Відповідно до положень ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмету спору на власний розсуд.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ОСОБА_2 на праві приватної власності належить житловий будинок та земельна ділянка пл. 0,0609 га що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на жилий будинок від 07.12.1998 року та державним актом про право приватної власності на земельну ділянку Серія ЯИ № 203175 від 03.12.2009 року (т.1 а.с.9-11).

Як вбачається з копії витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.11.2009 року, реєстраційного посвідчення Самбірського бюро технічної інвентаризації від 08.07.1999 року за реєстровим № 1253, договору купівлі-продажу від 02.07.1999 року, договору дарування від 02.07.1999 року та договору оренди земельної ділянки від 24.02.2011 року (т.1 а.с.88-98,103-104) житловий будинок №26 та №28, що знаходиться за адресою АДРЕСА_2 належить на праві власності Релігійній громаді Римсько-католицької церкви м. Городок. Крім того, громаді передано у строкове платне користування земельну ділянку пл. 0,0348 га, що знаходиться по АДРЕСА_1

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 здійснила влітку 2011 року реконструкцію житлового будинку по АДРЕСА_3 з добудовою та надбудовою.

Встановлено, що завершення реконструкції будинку по АДРЕСА_3 позивачка задекларувала 19.10.2012 року, що підтверджується копією декларації про готовність об'єкта до експлуатації (т.1 а.с.120-123).

З проекту реконструкції парафіяльного будинку РКЦ з добудовою по АДРЕСА_1 вбачається, що такий розроблено у 2010 році.

Рішенням виконавчого комітету Городоцької міськради від 21.06.2011 року № 372 надано дозвіл Релігійній громаді Римсько-католицької церкви у м. Городку на реконструкцію із добудовою житлового будинку по АДРЕСА_1. Зобов'язано Релігійну громаду Римсько-католицької церкви в м. Городок звернутись у ліцензовану проектну організацію за виготовленням проекту реконструкції згідно даного рішення, погодити проектну документацію згідно чинного законодавства та про початок виконання будівельних робіт по реконструкції житлового будинку повідомити інспекцію Держархбудконтролю у Львівській області.

Як встановлено судом першої інстанції, гараж при будинках №26 і 28 по АДРЕСА_2 зведений відповідачем без відповідних рішень органу місцевого самоврядування та відповідних погоджень

З висновку судової будівельно-технічної експертизи № 1790 від 17.10.2013 р вбачається що при облаштуванні відповідачем гаража на земель , що влаштований на земельній ділянці будинків №26 та №28 по АДРЕСА_2 не дотримано норм п.п. 3.13, 3.24*, 3,25* та додатка 3.1 до ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», тобто з порушенням протипожежних вимог, та для приведення гаража у відповідність до будівельних норм пропонується такий перебудувати або знести.

Згідно додатку 3.1. до ДБН 360-92** протипожежні відстані між житловими, громадськими, адміністративно-побутовими будинками промислових підприємств, багатоповерховими гаражами повинні становити не менше 6 м, а згідно із висновком експертизи відстань становить 4,3м ( т.2 а.10-20).

Оскільки гараж влаштований при будинках № 26 та №28 по АДРЕСА_2 з порушенням протипожежних вимог, суд прийшов до правильного висновку, що відповідач має привести такий у відповідність до вимог п. п. 3.13, 3.24*, 3.25* та додатка 3.1. до ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень», або ж знести.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 не є належним позивачем по справі є безпідставними, оскільки у відповідності до вимог ст. 2 ЦК України - учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи. За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України - кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Права позивачки при будівництві відповідачем гаражу порушені, відтак вона вправі відповідно до вимог чинного законодавства, зокрема ст.ст. 386, 391 ЦК України вимагати усунення перешкод у користуванні своєю власністю шляхом перебудови спірної споруди або її знесення. Посилання апелянта на те, що можливість пожежі - це припущення позивачки, на правильність висновків суду не впливають, оскільки протипожежні норми й встановлені з метою недопущення у подальшому можливості знищення майна й заподіяння можливих збитків й інших наслідків недотримання встановлених правил протипожежної безпеки.

Рішення суду в частині стягнення судових витрат за сплачений судовий збір та проведену експертизу стверджено матеріалами справи, відповідає обставинам конкретної справи. Частина позовних вимог позивачки після проведення експертизи відповідачем було задоволено добровільно, у зв'язку з чим вона в частині позовних вимог просила залишити її позов без розгляду.

Перевіривши законність судового рішення в межах доводів апеляційної скарги в оскаржуваній частині, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду ґрунтується на вимогах чинного законодавства, зокрема ст..ст. 386,391 ЦК України, обставини справи встановлені правильно, підстав для задоволення скарги колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Релігійної громади Римсько- католицької церкви у м. Городок відхилити.

Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 01 жовтня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий :

Судді: