АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Провадження № 22-ц/774/7598/14 Справа № 2-175/4695/13 Головуючий у 1 й інстанції - Бойко О.М. Доповідач - Міхеєва В.Ю.
Категорія
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 грудня 2014 року м. Дніпропетровськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:
головуючого Міхеєвої В.Ю.
суддів Свистунової О.В., Ремеза В.А.
при секретарі Бондаренко В.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську
апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_6
на рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року по справі
за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, Новоолександрівська сільська рада, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні та зобов'язання вчинити певні дії - шляхом усилення підпірної стіни, заборони Новоолександрівській сільській раді вчиняти певні дії,-
ВСТАНОВИЛА:
У вересні 2013 року до суду звернулась ОСОБА_2 із позовом до ОСОБА_5, Новоолександрівська сільська рада, третя особа Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області про усунення перешкод в користуванні та зобов'язання вчинити певні дії - шляхом усилення підпірної стіни, заборони Новоолександрівській сільській раді вчиняти певні дії.
З урахуванням уточнень, викладених у позовній заяві від 27 листопада 2013 року, отриманої судом 15 січня 2014 року, представник позивачки ОСОБА_6 просила зобов'язати ОСОБА_5 усунути перешкоди в користуванні належною ОСОБА_2 земельною ділянкою АДРЕСА_1 шляхом усилення підпірної стіни згідно варіанту, запропонованого КП «Моніторінгова агенція архітектури та містобудування» Дніпропетровської міської ради, а саме: шляхом прокладення гідроізоляції з боку земельної ділянки відповідачки та облаштувати підпірну стіну на земельній ділянці відповідачки висотою на рівні землі та шириною 2100 мм; заборонити Новоолександрівській сільській раді Дніпропетровського району Дніпропетровської області оформлювати та видавати документи про право власності на будинок АДРЕСА_2.
В обґрунтування уточнених вимог зазначила, що ОСОБА_2 є власником домоволодіння, розташованого на земельних ділянках АДРЕСА_3. Поряд з будинком, належним ОСОБА_2, відповідачка на земельній ділянці АДРЕСА_2 здійснила самовільне будівництво житлового будинку. Перед будівництвом свого будинку відповідачка підняла рівень земельної ділянки більше як на два метри, не провівши будь-якого укріплення ґрунту, гідроізоляції, відведення води. У зв'язку з тим, що під час дощу ґрунт із земельної ділянки № НОМЕР_2 забруднював територію позивачки, вона за спеціально розробленим проектом побудувала на своїй земельній ділянці підпірну стіну.
Проте, після будівництва підпірної стіни сусіди знов додатково насипали ґрунт та без дозвільних документів та погодженого проекту побудували житловий будинок, в результаті чого рівень відсипки землі на ділянці № НОМЕР_2 значно перевищив розрахунковий рівень, який може безпечно сприймати підпірна стіна та крім того, побудований на насипному ґрунті будинок своєю вагою значно підвищив навантаження на підпірну стіну.
За рахунок додаткового тиску відсипаного у 2011-2012 роках ґрунту та побудованого у зоні зсуву будинку, належна позивачці підпірна стіна та цегляний паркан зазнали ненормативних навантажень, що проявляється у деформації, відхиленні від вертикалі та тріщинах. Зазначені обставини підтверджені технічним висновком Комунального підприємства «Моніторингова агенція архітектури та містобудування» Дніпропетровської міської ради.
Рішенням Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено.
В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 ОСОБА_6, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов ОСОБА_2
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог пункту «г» частини 1 статті 96 Земельного Кодексу України (далі - ЗК України) землекористувачі зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей (затінення, задимлення, неприємні запахи, шумове забруднення тощо).
Власники та землекористувачі земельних ділянок зобов'язані не використовувати земельні ділянки способами, які не дозволяють власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок використовувати їх за цільовим призначенням (неприпустимий вплив).
Згідно статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_2 на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Новоолександрівською сільською радою 01 грудня 2009 року, зареєстрованого Комунальним підприємством Дніпропетровського району «Бюро технічної інвентаризації» є власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_4 (т.1, а.с.8,9).
Крім того, ОСОБА_2 на праві власності згідно Державного акта, виданого 11 червня 2009 року Новоолександрівською сільською радою на підставі рішення 25 сесії 5 скликання Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 03 червня 2009 року, належить земельна ділянка площею 0,0600 га, розташована АДРЕСА_1 (т.1, а.с.73,74).
На підставі робочого проекту, розробленого ТОВ «Євробуд» у 2009 році позивачкою було побудовано підпірну стіну по АДРЕСА_1 (т.1, а.с.60-72).
У 2013 році ОСОБА_2 звернулася до Комунального підприємства «Моніторингова агенція архітектури та містобудування» Дніпропетровської міської ради з метою обстеження та оцінки технічного стану будівель та споруд, розташованих на земельній ділянці по АДРЕСА_3. В результаті технічного обстеження стану бетонної підпірної стіни та побудованого на ній цегляного огороджувального паркану висотою 2,1 метри, експерт дійшов висновку, що у 2010-2012 роках на суміжній земельній ділянці № НОМЕР_2 без відповідних дозвільних документів та погодженого проекту відбулися роботи з будівництва житлового будинку та виконані роботи з планування прилеглої території. Під час проведення робіт на земельній ділянці № НОМЕР_2, попередньо збудовані на земельній ділянці № НОМЕР_1 підпірна стіна та цегляний паркан зазнали додаткових ненормативних навантажень та впливів, що призвело до їх аварійного стану (деформації, тріщин, замокання, відхилення від вертикалі, проникнення капілярної вологи та солей з ґрунту, проникнення дощу та поливу через відсутність гідроізоляції та належного водовідводу.
З метою усунення постійного негативного впливу виконаних на земельній ділянці № НОМЕР_2 робіт експертом рекомендовано прийняти заходи для виконання рекомендацій, зазначених на малюнках №№ 1,2 Додатку (т.1, а.с.15-26).
Встановивши, що згідно договору дарування земельної ділянки від 04 серпня 2009 року ОСОБА_5 подарувала ОСОБА_8 частину земельної ділянки площею 0,120 гектарів (від загальної 0,150 га), яка розташована: АДРЕСА_2, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачкою неправильно обрано спосіб захисту своїх прав, оскільки нею не залучено як співвідповідача ОСОБА_8 - співвласника земельної ділянки АДРЕСА_2.
Колегія суддів не може погодитися з таким висновком суду, оскільки суд дійшов його з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Згідно із ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення або оспорювання.
Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів передбачений ст. 16 ЦК України. Власник порушеного права може скористатися конкретним способом захисту свого права.
Виходячи з положень ч.1 ст. 27, ч.1 ст.33 ЦПК України заявити клопотання про залучення до участі у справі іншої особи як співвідповідача є правом, а не обов'язком позивача.
Вважаючи своє право власника земельної ділянки порушеним, позивачка на свій розсуд пред'явила вимоги тільки до відповідачки ОСОБА_5 як до власника суміжної земельної ділянки.
Суд першої інстанції під час судового розгляду встановивши, що ОСОБА_8 у серпні 2009 року стала співвласником більшої частини земельної ділянки АДРЕСА_2, яка межує із земельною ділянкою, належною позивачці, в порушення вимог ч.2 ст. 35 ЦПК України не вирішив питання про залучення її до участі у справі як третьої особи на стороні відповідача. Апеляційний суд діючим процесуальним законодавством такими повноваженнями не наділений.
Крім того, відмовляючи у задоволенні позовних вимог через їх необґрунтованість та безпідставність, суд першої інстанції, дійшов висновку, що до змін у конструкції підпірної стіни разом з цегляним парканом призвели дії самої позивачки, яка, виконуючи будівельні роботи, з метою встановлення однакового рівня із належною їй земельною ділянкою № НОМЕР_3, зняла та вивезла з території декілька ґрунтових прошарків, що призвело до вагомого рівневого перепаду із земельною ділянкою № НОМЕР_2, частина якої належить відповідачці.
Мотивів, з яких суд вважав встановленими зазначені обставини з посиланням на відповідні докази та обґрунтувань такому висновку суд першої інстанції в своєму рішенні не навів, що у відповідності до п.п. 1,2,4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для його скасування.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, колегія суддів підстав для задоволення позовних вимог не вбачає.
Відповідно до ч.1 ст. 10, ч.1 ст. 11 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Позивачка, звернувшись з позовом про усунення перешкод у користуванні належною їй земельною ділянкою шляхом зобов'язання відповідачки ОСОБА_5 усилити підпірну стіну, розташовану на земельній ділянці ОСОБА_2 шляхом прокладення гідроізоляції з боку земельної ділянки відповідачки та облаштувати підпірну стіну на земельній ділянці відповідачки висотою на рівні землі та шириною 2100 м, доказів на підтвердження у якій конкретно частині межує з підпірною стіною земельна ділянка, що належить ОСОБА_5 та що саме у цій частині підпірної стіни виявлені додаткові ненормативні навантаження та впливи, суду не надано.
Матеріали справи не містять технічної документації, з якої б убачалося в якій частині межують земельні ділянки позивачки та відповідачки ОСОБА_5 з урахуванням наявності другого співвласника земельної ділянки АДРЕСА_2 у с. Новоолександрівка - ОСОБА_8, яка не була залучена судом до участі у справі.
Технічний висновок Комунального підприємства «Моніторингова агенція архітектури та містобудування» Дніпропетровської міської ради та лист Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області від 14 червня 2013 року № У-582/06, на які позивачка посилалася в обґрунтування своїх вимог, такої інформації також не містять.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_5 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку від 15 липня 2008 року, виданого на підставі Договору дарування земельної ділянки № 1247 від 03 червня 2008 року, стала власником земельної ділянки площею 0,150 га, розташованої АДРЕСА_2 (т.2, а.с.31).
Згідно договору дарування земельної ділянки від 04 серпня 2009 року, посвідченого нотаріально, ОСОБА_5 подарувала частину належної їй земельної ділянки площею 0,120 га (від загальної 0,15 га) ОСОБА_8 (т.2, а.с.29, на звороті).
Рішенням 27 сесії 5 скликання Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 16 жовтня 2009 року було змінено конфігурацію земельної ділянки ОСОБА_5 згідно проекту розподілу та зобов'язано ОСОБА_5 виготовити новий Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0300 га, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_2 (т.2, а.с.27,на звороті).
Технічна документація із землеустрою щодо переоформлення права власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку по АДРЕСА_2, що надійшла з управління держземагентства у Дніпропетровському районі Дніпропетровської області на виконання ухвали апеляційного суду про витребування доказів, інформації щодо межування земельних ділянок, належних позивачці та відповідачці, не містить (т.2, а.с.25-35).
Інші позовні вимоги задоволенню не підлягають через їх безпідставність.
З огляду на вищевказане колегія суддів вважає, що в позові має бути відмовлено.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 03 липня 2014 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.
Головуючий
Судді