А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

10.12.2014 р. м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів: Дацківа В.В. (головуючий) Гошовського Г.М., Симаченко Л.І., за участю секретаря судових засідань - Юрочко А.П., прокурора Стільника А.М., обвинуваченого ОСОБА_4, захисника - адвоката ОСОБА_5 та потерпілого ОСОБА_6, розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, зареєстрованого в ЄРДР за №12014070000000082, за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Закарпатської області на вирок Мукачівського міськрайонного суду від 04 вересня 2014 року, яким стосовно ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, одруженого, який має на утримані 1 малолітню дитину, не судимого, ухвалено обвинувальний вирок з призначенням покарання за ч.2 ст.286 КК України 5 (п'ять) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами та за ч.1 ст.135 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено ОСОБА_4 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі без позбавленням права керувати транспортними засобами.

На підставі ст.ст. 75, 76 КК України ОСОБА_4 звільнений від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 (два) роки, з покладенням на нього обов'язків повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнуто з ОСОБА_4 1214 (одна тисяча двісті чотирнадцять) гривень 90 копійок витрат за проведення авто-технічної та транспортно-трасологічної експертиз.

Згідно вироку ОСОБА_4 визнаний винним в тому, що 14 квітня 2014 року близько 18 год. 00 хв., керуючи автомобілем ""BMW"" д.р.н. НОМЕР_1 по вул. Леніна, 282 в с. Ракошино Мукачівського району, в стані алкогольного сп'яніння, порушуючи вимоги п.п. 1.3, 1.5, 1.10, 2.9 ""а"", 2.10, 12.4, 12.9, ""б"", 18.1, 34(1.1) Правил дорожнього руху України, здійснюючи обгін попутних невстановлених слідством транспортних засобів, не забезпечив безпеку дорожнього руху та допустив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який переходив дорогу зліва на право в напрямку руху автомобіля, в результаті чого останній отримав тяжкі тілесні ушкодження від яких помер.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок скасувати через невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_4 порушив Правила дорожнього руху "явно грубо, у стані алкогольного сп?яніння", не в повній мірі володіє навичками керуватися транспортними засобами, залишив потерпілого без допомоги, чого суд, на його думку, не врахував. Вважає також, що суд занадто високо оцінив позитивні характеризуючі дані ОСОБА_4 не вмотивував звільнення його від відбуття покарання з випробуванням, а також незастосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Просить вирок в частині призначення покарання скасувати, постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_7 покарання за ч.2 ст.286 КК України 5 років позбавлення волі з позбавлення права керування транспортними засобами строком на 1 рік, за ч.1 ст.135 КК України - 1 рік позбавлення волі та на підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_4 покарання у виді 5 років позбавлення волі з позбавленням права керування транспортними засобами строком 1 рік.

В заперечені на апеляційну скаргу обвинувача захисник ОСОБА_5 стверджує, що покарання, обране судом, відповідає фактичним обставинам справи, тяжкості злочину та особі засудженого. Посилається на те, що ОСОБА_4 визнав свою вину, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки. Крім цього зазначає, що ОСОБА_4 має стаж водіння транспортними засобами 11 років, за цей період ДТП не скоював. Просить вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Апеляційний суд заслухав доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляційну скаргу обвинувача, просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого, його захисника та потерпілого, які просили вирок суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, перевірив матеріали справи, провів судові дебати, заслухав останнє слово обвинуваченого, обговорив доводи сторін і приходить до переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Висновок суду щодо винуватості ОСОБА_4 у скоєні правопорушень при обставинах викладених у вироку, кваліфікація його дій за ч. 2 ст. 286, ч. 1 ст. 135 КК України, підтверджується наведеними судом доказами, відповідає фактичним обставинам справи і у апеляційній скарзі не оскаржується.

Питання про зміст обвинувачення ОСОБА_4 за ч.1 ст.135 КК України, апеляційний суд розглянути не вправі з огляду на вимоги ст.404 КПК України, зокрема в прохальній частині апеляційної скарги прокурора міститься лише вимога про скасування вироку в частині призначення покарання. Вимоги про зміну чи скасування вироку в решті в порядку ст.408 КПК України, апеляційна скарга прокурора не містить, правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 та правильність встановлених фактичних обставин кримінального правопорушення не оспорюються.

Твердження прокурора про те, що призначене обвинуваченому покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених кримінальних правопорушень та особі засудженого через м'якість, є необгрунтованим.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 ""Про практику призначення судами кримінального покарання"", суд призначаючи покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання.

Згідно зі ст. 75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Призначаючи покарання, суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, зокрема, врахував характер і ступінь тяжкості вчинених злочинів, дані про особу винного, зокрема те, що ОСОБА_4 вперше притягується до кримінальної відповідальності, визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, позитивно характеризується за місцем проживання, має на утриманні малолітню дитину, добровільно відшкодував потерпілому завдані збитки. Враховано судом і те, що не позбавляти волі просив суд і потерпілий.

Що стосується призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, то воно, відповідно до санкції ч. 2 ст. 286 КК України, не є обов'язковим, а тому його незастосування судом не є порушенням кримінального закону.

Обставини справи на які посилається в апеляційній скарзі прокурор, не можуть розглядатись судом окремо, без урахування тих, які пом?якшують покарання обвинуваченого, і тому не приводить до висновку, що виправлення ОСОБА_4 є можливим тільки за умови ізоляції його від суспільства.

На підставі викладеного і приймаючи до уваги, що після вчинення злочину обвинувачений своїми діями довів щире розкаяння і до призначення покарання став на шлях виправлення, Апеляційний суд доходить висновку, що обране судом покарання відповідає вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, є необхідним і достатнім для остаточного виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу першого заступника прокурора Закарпатської області залишити без задоволення, а вирок Мукачівського міськрайонного суду від 04 вересня 2014 року щодо ОСОБА_4 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з для її проголошення.

Судді: