Справа № 761/33904/14-ц

Провадження №6/761/2017/2014

У Х В А Л А

17 листопада 2014 року м.Київ

Шевченківський районний суд м.Києва в складі:

головуючого судді: Гриньковської Н.Ю.,

при секретарі Ковтун А.В.

розглянувши подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Норки Євгенія Віталійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, без вилучення паспортного документа, ОСОБА_2,-

в с т а н о в и в:

12.11.2014 року до Шевченківського районного суду міста Києва звернувся державний виконавець ВДВС Шевченківського РУЮ у м.Києві Норка Є.В. (далі - заявник) із поданням про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, без вилучення паспортного документа, ОСОБА_2 (далі-боржник), до виконання ним виконавчого листа №752/1806/13-ц, виданого 18.09.2013 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 2000,00грн., щомісячно, на утримання дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 30.01.2013 і до досягнення дитиною повноліття.

Представник заявника у судове засідання не з'явився. Зі змісту подання вбачається можливість розглянути подання без участі державного виконавця та повідомлення письмово про наслідки розгляду подання.

Суд, на підставі ч.2 ст.377-1 ЦПК України, вважає за можливе розглянути подання за відсутності сторін та інших заінтересованих осіб.

Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вказане подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.

За приписами ч.1, 3 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Звернувшись до суду з поданням, заявник наголошував, що з дня відкриття виконавчого ВП №39865866 від 19.09.2013р., відкритого на підставі виконавчого листа №752/1806/13-ц, виданого 18.09.2013 Голосіївським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліментів у розмірі 2000,00грн., щомісячно, на утримання дочки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з 30.01.2013 і до досягнення дитиною повноліття, боржник ухиляється від сплати аліментів, на виклики державного виконавця не реагує. Тому, враховуючи можливість боржника залишити межі України, з метою уникнення виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, слід обмежити боржника у праві виїзду за межі України, оскільки такий захід впливу може забезпечити повноту виконання зобов'язань за вказаним вище рішенням суду.

Так, згідно із ч.1 ст.377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби. Суд негайно розглядає подання без виклику чи повідомлення сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного виконавця.

Відповідно до п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV із змінами, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Закон України від 21.01.1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.

Також п.5 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" визначено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ухилення особи від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.

Відповідно до п.8 ч.1 ст.19 Закону України «Про державну прикордонну службу України» на Державну прикордонну службу України покладається завдання щодо запобігання та недопущення перетинання державного кордону України особами, яким згідно із законодавством не дозволяється в'їзд в Україну або яких тимчасово обмежено у праві виїзду з України, у тому числі згідно з дорученнями правоохоронних органів; розшук у пунктах пропуску через державний кордон осіб, які переховуються від органів досудового розслідування та суду, ухиляються від відбуття кримінальних покарань; виконання в установленому порядку інших доручень правоохоронних органів.

Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-IV свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; шукачів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця); іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.

Таким чином, аналіз перелічених норм законів дає підстави стверджувати, що необхідною умовою для застосування видів тимчасового обмеження у виїзді за кордон є встановлення факту ухилення боржника від виконання зобов'язань за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів подання, зокрема, з довідки - розрахунку заборгованості з аліментів, за період з 30.01.2013 по 31.07.2014 від 14.08.2014 за № Дв/25, боржник, доки працював, сплачував аліменти у розмірі 8800,00грн.

Також, з листа ОСББ «Салютна 1-Б» за вих. №15/14 від 03.07.2014, адресованого ВДВС Шевченківського РУЮ у м. Києві, встановлено, що боржник, з 16.06.2014 звільнився за власним бажанням, згідно наказу №00025-ГД від 16.06.2014 та про нове місце роботи не повідомив.

Проте, державний виконавець не здійснив заходів для встановлення нового місця роботи боржника та одразу звернувся з поданням до суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника.

Тож, посилання заявника на ухилення боржника від виконання своїх обов'язку по сплаті аліментів є безпідставними.

Згідно зі ст.21 Конституції України, усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.

Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

На підставі викладеного, а також з урахуванням того, що заявником не надано доказів, на підтвердження обставин, викладених у поданні, а також, зважаючи на те, що встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду для громадянина ОСОБА_2 є прямим порушенням його конституційних прав та свобод, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.33 Конституції України, ст.ст.209, 210, 293, 294, 377-1 ЦПК України, ст.11 Закону України «Про виконавче провадження», ст.19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України» суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні подання державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м.Києві Норки Євгенія Віталійовича, заінтересовані особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України боржника, без вилучення паспортного документа, ОСОБА_2 відмовити.

Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.

Суддя