Справа № 761/31951/14-ц
Провадження №6/761/1940/2014
У Х В А Л А
іменем України
30 жовтня 2014 року м.Київ
Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді Гриньковської Н.Ю.
при секретарі Кривошиї О.О.
розглянувши подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщук В.В., заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», Товариство з обмеженою відповідальності «Тако-Трейд» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа керівника Товариства з обмеженою відповідальності «Тако-Трейд» - ОСОБА_3, -
в с т а н о в и в:
27.10.2014р. до Шевченківського районного суду міста Києва надійшло подання державного виконавця про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з тимчасовим вилученням паспорта громадянина України для виїзду за кордон керівника підприємства - боржника Товариства з обмеженою відповідальності «Тако-Трейд» (далі-підприємство-боржник) - ОСОБА_3 (адреса місцезнаходження товариства: вул. Соборна, 4, м.Кривий Ріг, 50008, код ЄДРПОУ 34684304), до виконання зобов'язань, покладених на підприємство рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 у справі №20/227-10 про стягнення солідарно з ТОВ «Тако-Трейд» та ТОВ «Фотріс» на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості по кредиту у розмірі 13367086,85грн. та процентів у сумі 2290562,31грн.
До провадження судді Шевченківського районного суду м.Києва вказана справа була передана 30.10.2014р.
Свою заяву обґрунтовує тим, що на виконанні у ВПВР ДВС України перебуває виконавче провадження ВП №24092259 з примусового виконання наказу №20/227-10 від 10.12.2010, виданого Господарським судом Дніпропетровської області про стягнення солідарно з ТОВ «Тако-Трейд» та ТОВ «Фотріс» на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості по кредиту у розмірі 13367086,85грн. та процентів у сумі 2290562,31грн.
Заявник вказує, що на керуючись ст.ст.17, 21, 25, 31 Закону України "Про виконавче провадження", 27.01.2011 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої направлено боржнику та відповідно до якої боржнику встановлено семиденний строк для добровільного виконання рішення суду. Однак, у наданий боржнику строк для самостійного виконання рішення суду, рішення не виконано, заборгованість не погашено. За таких обставин, заявник, посилаючись на те, що з дня відкриття виконавчого провадження, боржник ухиляється від добровільного виконання своїх зобов'язань за рішенням суду, у встановлені законодавством строки, навіть частково, суму боргу не сплатив, а також враховуючи значну суму заборгованості, захист прав та інтересів стягувача, просив тимчасово обмежити боржника у праві виїзду за межі України, з тимчасовим вилученням паспорта керівника підприємства боржника, громадянина України для виїзду за кордон - ОСОБА_3.
Представник заявника у судове засідання не з'явився. Зі змісту подання вбачається можливість розглянути подання без участі державного виконавця та повідомлення письмово про наслідки розгляду подання.
Суд, на підставі ч.2 ст.377-1 ЦПК України, вважає за можливе розглянути подання за відсутності сторін та інших заінтересованих осіб.
Розглянувши подання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про те, що вказане подання задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Відповідно до статті 377-1 Цивільного процесуального кодексу України, питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.
Закон України від 21.01.1994 року "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Також п.5 ст.6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України" визначено, як підставу для тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон ухилення особи від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Відповідно до ч.2 ст.12 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-IV свобода пересування обмежується щодо: осіб, до яких відповідно до процесуального законодавства застосовано запобіжні заходи, пов'язані з обмеженням або позбавленням волі; осіб, які за вироком суду відбувають покарання у вигляді позбавлення або обмеження волі; осіб, які згідно із законодавством перебувають під адміністративним наглядом; осіб, які згідно із законодавством про інфекційні захворювання та психіатричну допомогу підлягають примусовій госпіталізації та лікуванню; шукачів притулку та осіб, які звернулися за наданням їм статусу біженця до прийняття відповідного рішення компетентним органом (про надання цим особам притулку чи статусу біженця); іноземців та осіб без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України; осіб, яких призвано на дійсну строкову службу до Збройних Сил України та інших, утворених відповідно до законів України, військових формувань; іноземців, які перебувають у складі військових іноземних підрозділів і які мають статус військового.
Відповідно до п.п.3,5,11 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV зі змінами, державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ.
При цьому, згідно з п.18 ч.3 ст.11 Закону України "Про виконавче провадження" державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право, у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Звернувшись до суду з поданням, заявник наголошував, що з дня відкриття виконавчого провадження ВП №24092259 з примусового виконання наказу №20/227-10 від 10.12.2010, виданого Господарським судом Дніпропетровської області на виконання рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2010 про стягнення солідарно з ТОВ «Тако-Трейд» та ТОВ «Фотріс» на користь ПАТ «Сведбанк» заборгованості по кредиту у розмірі 13367086,85грн. та процентів у сумі 2290562,31грн. боржником не було здійснено будь-яких дій, які б спрямовувались на погашення боргу, навіть частково, боржник суму боргу не сплатив, а тому наявні підстави вважати, що боржник умисно ухиляється від сплати заборгованості. Тому, з метою уникнення виконання зобов'язань, покладених на підприємство-боржника судовим рішенням, слід обмежити керівника підприємства ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України, з вилученням його паспортного документа, оскільки такий захід впливу може забезпечити повноту виконання зобов'язань за вказаним вище рішенням суду.
Водночас, заявником не надано жодного доказу на підтвердження того, що підприємство-боржник якимось чином ухиляється від добровільного виконання своїх зобов'язань за вказаним рішенням суду. Крім того, матеріали подання не містять доказів направлення підприємству - боржнику копії постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №24092259 від 27.01.2011. Тобто, жодного належного та допустимого доказу, передбаченого ст.58, 59 ЦПК України, який би мав відношення до подання державного виконавця та який би підтверджував факт ухилення підприємством-боржником від добровільного виконання своїх зобов'язань не надано.
При цьому, суд звертає увагу, що юридична санкція у вигляді тимчасового обмеження особи боржника у праві виїзду за кордон може бути застосована не за наявності факту невиконання боржником своїх зобов'язань, а при дійсному ухиленні боржника від їх виконання.
Між тим, заявник просить тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України, з вилученням паспортного документа - ОСОБА_3, оскільки останній є керівником юридичної особи - ТОВ «Тако-Трейд», враховуючи його можливість залишити межі України з метою уникнення зобов'язань за рішенням суду.
Так, відповідно до ч.ч.1,2, ст.96 ЦК України, юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.
Отже, ТОВ «Тако-Трейд», в силу ч.1 ст.96 ЦК України, самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.
Водночас, згідно з ч.ч.3,4 ст.96 ЦК України учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за зобов'язаннями її учасника (засновника), крім випадків, встановлених установчими документами та законом. Особи, які створюють юридичну особу, несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, що виникли до її державної реєстрації.
Заявником, відповідно до ч.3 ст.96 ЦК України, не надано відповідних установчих документів боржника, які б свідчили, що ОСОБА_3 є учасником (засновником) боржника та має, відповідно до статуту підприємства, зобов'язання перед ТОВ «Тако-Трейд».
Крім цього, з матеріалів, доданих до подання, не надано доказів того, що саме ОСОБА_3 є керівником ТОВ «Тако-Трейд».
Згідно зі ст.21 Конституції України, усі люди є вільними і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Відповідно до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
В силу ст.13 Загальної декларації прав людини (від 10.12.1948р.) та ст.12 Міжнародного пакту про громадянські й політичні права (набув чинності, в т.ч. для України, 23.03.1976р.) кожна людина має право вільно пересуватися й обирати собі місце проживання в межах любої держави. Кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну, і повертатися у свою країну.
За приписами ч.1, 3 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.61 ЦПК. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
На підставі викладеного, а також з урахуванням того, що заявником не надано доказів, на підтвердження обставин, викладених у поданні, а також, зважаючи на те, що встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду для громадянина ОСОБА_3 є прямим порушенням його конституційних прав та свобод, суд дійшов висновку, що у задоволенні подання слід відмовити.
Керуючись ст.21, 33 Конституції України, ст.ст.209, 210, 293, 294, 377-1 ЦПК України, ст.11 Закону України "Про виконавче провадження", ст.6 Закону України "Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України" суд,
у х в а л и в:
У задоволенні подання Головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України Сіщук В.В., заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Сведбанк», Товариство з обмеженою відповідальності «Тако-Трейд» про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України з вилученням паспортного документа керівника Товариства з обмеженою відповідальності «Тако-Трейд» - ОСОБА_3 - відмовити.
Ухвала суду може бути оскаржена до Апеляційного суду міста Києва шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її проголошення, а у разі, якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання її копії.
Суддя