АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________________________
Провадження: 22ц/790/8463/14 Головуючий І інстанції -
Справа: № 638/6958/13-ц Лосєва Д.А.
Категорія: право власності Доповідач - Костенко Т.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 грудня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:
головуючого-судді: Костенко Т.М.
суддів: Міненкової Н.О., Гальянової І.Г.
при секретарі Герасимовій К.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення коштів,-
в с т а н о в и л а
року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених вимог, просить суд здійснити поділ спільного майна подружжя, визнати за ним право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1 та покласти судові витрати на відповідача.
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 25 вересня 2004 року по 20 листопада 2012 року перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, від вказаного шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з відповідачем у спірній квартирі АДРЕСА_1.
Вказана квартира придбана під час перебування у шлюбі. В 2005 році подружжям був укладений договір пайової участі у будівництві двокімнатної квартири АДРЕСА_1 Згідно вказаного договору вартість квартири становила 176901,50 грн. Право власності на квартиру було зареєстровано на ім'я відповідача 16 липня 2007 року. Підставою реєстрації права власності є свідоцтво про право власності, видане згідно рішення виконавчого комітету Дзержинської районної в м. Харкові ради. Згідно технічного паспорту, виданого Харківським МБТІ 15 березня 2007 року, квартира складається з двох ізольованих кімнат - № 1 площею 20,5 км. м. та № 2 площею 16,2 кв. м., а також підсобних приміщень - кухні площею 13,0 кв. м., ванної кімнати площею 4,4 кв. м., вбиральні площею 3 кв. м., коридору площею 12,6 кв. м. Квартира обладнана балконами площею 4,5 кв. м. та 3,9 кв. м. Відповідно до ідеальних часток кожному із співвласників квартири належить по 18,35 кв. м. житлової площі, але у зв'язку з конструктивною особливістю поділити квартиру відповідно до ідеальних часток неможливо.
19.09.2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 про визнання квартири АДРЕСА_1 своєю особистою приватною власністю, стягнення з ОСОБА_3 на її користь вартості належного їй на праві особистої приватної власності автомобіля у сумі 73000 грн. та стягнення з ОСОБА_3 на її користьчастини депозитного вкладу в банківській установі в сумі 36821,03 грн..
Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що з 25.09.2004 р. до 20.11.2012 р. перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з позивачем ОСОБА_2
У 2005 році ОСОБА_2 вирішила придбати квартиру, у зв'язку з чим 22.06.2005 року з ВАТ «Трест Житлобуд-1» був укладений договір № 06/22-12 пайової участі в будівництві житлового будинку, підписаний відповідачем ОСОБА_3.
На виконання п. 2.4 вказаного договору здійснені платежі: 18.10.2005 р. - 31500,00 грн.; 24.10.2005р. - 20000,00 грн.; 31.11.2005р. - 8000,00 грн.; 10.05.2006р. - 15500,00 грн.; 15.5.2006 - 15200,00 грн.; 06.06.2006 р. - 26500,00 грн.; 30.06.2006 р. - 10000,00 грн.; 05.07.2006 - 4500,00 грн.; 14.07.2006 р. - 15000,00 грн.; 21.07.2006 р. - 5000,00 грн.; 31.08.2006р. - 14900,00 грн.; 14.09.2006р. - 10801,50 грн., а всього - 176901,50 грн.
Вказані платежі були здійснені за рахунок особистих коштів ОСОБА_2, які вона особисто брала в борг у своїх батьків, відповідач ОСОБА_3 згоди на їх отримання та на участь у їх поверненні не надавав. Підтвердженням визнання ОСОБА_3 належності вказаних коштів особисто ОСОБА_2 свідчить додаткова угода № 1 від 14.11.2006 року до договору № 06/22-12 від 22.06.2005 року, за якою договір № 06/22-12 від 22.06.2005 року був розірваний, грошові кошти в сумі 176901,50 грн. зараховані в оплату за договором № 77987/11 від 18.10.2006 року пайової участі в будівництві житлового будинку, укладеного ОСОБА_2 з ВАТ «Трест Житлобуд-1». 20.02.2007 року квартира була передана ОСОБА_2 за актом приймання-передачі житла, а 31.05.2007 року Дзержинською районною радою м. Харкова було видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру на її ім'я. Вважає, що відповідач ОСОБА_3., визнаючи, що квартира сплачувалась за рахунок її особистих коштів, добровільно погодився на оформлення права власності на квартиру на її ім'я.
Крім того, під час шлюбу, 16.04.2008 року був придбаний новий автомобіль HYUNDAY ELANTRA, державний номер НОМЕР_1 вартістю 96000,00 грн., зареєстрований на ім'я відповідача. Оплата вартості автомобіля також здійснювалась за рахунок особистих коштів ОСОБА_2, які вона брала в боргу своїх батьків. В листопаді 2011 року відповідач без її відома та згоди, всупереч інтересам сім'ї продав вказаний автомобіль, кошти від його продажу приховав та потім використав на власні потреби, без урахування інтересів сім'ї. Вказаний продаж оформлявся 22.11.2011 року в Товаристві з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА ПЛЮС АВТО».
Вважає, що за вказаних обставин, згідно ст. 57 СК України, квартира АДРЕСА_1 та автомобіль HYUNDAY ELANTRA д.н. НОМЕР_1 є її особистою приватною власністю, оскільки набуті хоч і під час шлюбу, але за кошти, які належали їй особисто.
Крім того, ОСОБА_3, який при поданні позову про розірвання шлюбу між ними в січні 2012 року вказував, що у нього маленька заробітна плата і він не в змозі задовольнити потреби сім'ї, 13.07.2011 року оформив договір депозиту НОМЕР_2 в розмірі 76642 грн. у відділенні № 85 ХГРК «Приватбанк», приховавши від неї вказані кошти, які, згідно приписів ст. 60 СК України, належать їм на праві спільної сумісної власності.
В судовому засіданні позивач за основним позовом ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, проти задоволення зустрічного позову заперечували.
При цьому ОСОБА_3 пояснив, що рішення щодо придбання квартири було сумісно прийняте у 2005 році на той час з дружиною - ОСОБА_2 Що стосується внесення платежів за квартиру - в квитанціях чітко зазначено платника, а саме ОСОБА_3 Дійсно під час шлюбу, 16.04.2008 року ними придбаний новий автомобіль HYUNDAY ELANTRA д. н. НОМЕР_1 вартістю 96 000 гривен, зареєстрований на ім'я ОСОБА_3 У зв'язку з тим, що у оперативного співробітника дійсно мала заробітна плата, то 22.11.2011 року він був вимушений продати автомобіль. Автомобіль HYUNDAY ELANTRA д. н. НОМЕР_1 був придбаний у шлюбі. 22 листопада 2011 року, ОСОБА_3, через Товариство з обмеженою відповідальністю «ПЛАНЕТА ПЛЮС АВТО» продав автомобіль HYUNDAY ELANTRA д. н. НОМЕР_1, однак грошеві кошти витратив в інтересах сім'ї.
Договір купівлі - продажу автомобіля HYUNDAY ELANTRAд. н. НОМЕР_1 було укладено 22 листопада 2011 року, тобто за рік до розлучення, а тому ОСОБА_3 діяв за згодою відповідачки, і діяв в інтересах сім'ї а не всупереч інтересам сім'ї, що підтверджується у тому числі й обізнаністю ОСОБА_2 щодо місця, вартості, способу продажу автомобілю.
Відповідач за основним позовом ОСОБА_2 та її представник проти задоволення основного позову заперечували у повному обсязі та підтримали зустрічні позовні вимоги у повному обсязі.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя задоволено; визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права власності та стягнення коштів задоволено частково; визнано за ОСОБА_2 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 36224 (тридцять шість тисяч двісті двадцять чотири) грн. В іншій частині позову відмовлено.
З апеляційною скаргою на зазначене рішення звернулась ОСОБА_2, яка просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовити у повному обсязі, а зустрічний позов задовольнити.
Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У відповідності до ст.11 та ч.1 ст.303 ЦПК України суд першої інстанції розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог, а апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.
Як встановлено в суді першої інстанції, підтверджено наявними у справі доказами та не заперечується сторонами, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.09.2004 року. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20 листопада 2012 року зазначений шлюбу було розірвано. Від шлюбу сторони мають дочку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після розірвання шлюбу проживає з матір'ю.
Приймаючи рішення у зазначеному спорі, суд першої інстанції, з посиланням на ст.70 СК України, виходив з того, що майно, придбане у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя, а частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, предметами спору за даною цивільною справою були: квартира АДРЕСА_1, автомобіль HYUNDAI ELANTRA, державний номер НОМЕР_1, а також депозитний вклад НОМЕР_2 від 13.07.2011 року на ім'я ОСОБА_3
Визнаючи за сторонами право власності на квартиру АДРЕСА_1 по ? частині за кожним, районний суд прийшов до обґрунтованого висновку.
Так, матеріали справи свідчать про те, що подружжям в період 2005-2006 років вносилися кошти за договором № 06/22-12 пайової участі в будівництві житлового будинку, 20.02.2007 року квартира була передана ОСОБА_2 за актом приймання-передачі житла, а 31.05.2007 року Дзержинською районною радою м. Харкова було видане свідоцтво про право власності на вказану квартиру на її ім'я.
Оскільки в цей час сторони перебували у шлюбі, будь-яких беззаперечних доказів того, що внесені кошти були особистою власністю дружини чи чоловіка суду не надано, судова колегія вважає правильним висновок районного суду в цій частині.
Погоджується судова колегія і з висновком суду в частині часткового задоволення зустрічних позовних вимог про стягнення з ОСОБА_3 частки вартості автомобіля HYUNDAI ELANTRA, державний номер НОМЕР_1, оскільки зазначений автомобіль був також придбаний сторонами у період шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя.
Зазначені висновки суду відповідають обставинам справи, які судом установлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Відмовляючи ОСОБА_2 в задоволенні вимог щодо стягнення з ОСОБА_3 ? частини депозитного вкладу, районний суд обґрунтовано прийняв до уваги обставини, встановлені іншим судовим рішенням стосовно того, що фактично шлюбні відносини припинені в травні 2011 року, а тому обґрунтовано визначився з вирішенням позову в цій частині.
Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Інші доводи, викладені ОСОБА_2 в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для скасування чи зміни ухваленого у справі рішення.
За таких обставин судова колегія приходить до висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін.
Керуючись ст.ст. 303, 308, 315, 319, 218 ЦПК України, судова колегія, -
У х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 30 жовтня 2014 року залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий-суддя -
Судді -